20.09.2016
Справа № 696/667/16-ц
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 вересня 2016 року м. Кам'янка
Кам'янський районний суд Черкаської області у складі
головуючого судді Шкреби В.В.,
при секретарі Степановій Н.В.,
за участі
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, третя особа фермерське господарство «Чирва Леся Іванівна» про передачу спадкоємцеві в натурі спадкового майна, визнаного відумерлою спадщиною,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - Позивач) через свого представника звернулась в суд з позовом до Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області (далі - Відповідач) про визнання права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за заповітом, а саме розміром 2,14 га в адміністративних межах Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог сторона Позивача вказала, що згідно рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 23 липня 2014 року земельна частка (пай) розміром 2,3 га, що розташована на території Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області після смерті 29.03.1993 року її власника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнана безхазяйним майном, право власності визнано за Катеринівською сільською радою Кам'янського району Черкаської області з переданням їй вказаного майна. Між тим, після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у відповідності до статті 549 ЦК УРСР 1963 р. її спадщину фактично прийняла донька ОСОБА_5. Остання померла 20.10.2013 року і перед цим заповідала Позивачу все своє майно, де б воно не знаходилось, та на усе те, на що матиме право за законом.
07.04.2016 року постановою приватного нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку (пай) відмовлено, через ненадання Позивачем правовстановлюючих документів.
Після зміни предмету та підстав позову, уточнення позовних вимог представник Позивача просила передати Позивачу з комунальної власності Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області земельну ділянку з кадастровим номером 7121882200:02:000:0595 площею 2,2986 га, що розташована в межах Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області.
Представник Позивача підтримала позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник Відповідача заперечувала проти задоволення позову.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне позовну заяву задовольнити у зв'язку з наступним.
Судом встановлено, що 29 березня 1993 року померла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії І-СР № 236280 від 20.08.2014 року (а.с. 5).
Сертифікат серії ЧР № 0196761 від 16.04.1997 року посвідчує, що ОСОБА_4 мала право на земельну частку (пай) розміром 2,14 умовно кадастрових га КСП «Новий побут» с. Катеринівка Кам'янського району Черкаської області (а.с. 9).
У ОСОБА_4 була донька ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження серії І-СР № 695609 від 12.02.1977 року (а.с. 6).
Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 показали, що після смерті ОСОБА_4 її донька ОСОБА_5 фактично вступила у володіння майном померлої, а саме зайшлась господарством на території будинку померлої по вул. Першотравнева 31 в с. Катеринівка Кам'янського району Черкаської області.
Так як свідки надали вказані покази під присягою та страхом відповідальності за завідомо неправдиві показання, суд вважає їх покази послідовними та правдивими, та такими, які узгоджуються з довідкою Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області № 156 від 21.06.2016 року про те, що спільне господарство з ОСОБА_4 за її життя ніхто не вів, оскільки для обставин справи має значення, чи приймав хтось фактичними діями спадщину вже після смерті спадкодавця.
При вивченні відомості сільської ради, в якій зазначено, що ОСОБА_5 відмовилась вступити у спадщину після смерті ОСОБА_4, суд вважає, що вказаний доказ не може бути прийнятий судом, так як він датований 06.10.2008 року, тобто після смерті у 1993 році ОСОБА_4 Відповідно ОСОБА_5 здійснила після смерті ОСОБА_4 дії по прийняттю спадщини в шестимісячний строк, та її заяви про відмову від спадщини по сплину 15 років не можуть мати юридичного значення, бо вона стала фактичним спадкоємцем в силу своєї поведінки. Суд приходить до висновку, що у відповідності до ст. 319 ЦК України власність зобов'язує і у випадку, якщо власник не бажає мати майно у своєму володінні він має право вчиняти щодо нього відповідні відчужуванні дії і правочини, що в принципі і було зроблено ОСОБА_5 коли вона склала заповіт на все своє майно. Між тим, заява ОСОБА_5 зроблена у відомості сільської ради є нікчемною, оскільки спадщину вона вже прийняла, а таку заяву вона мала б право робити у шестимісячний термін після смерті спадкодавця.
З огляду на вказане, в судовому засіданні встановлено, що в розумінні статті 549 ЦК УРСР (яка діяла на час виникнення правовідносин) ОСОБА_5 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, так як фактично вступила в управління та володіння спадковим майном.
Водночас, суд знаходить, що оформити спадщину від померлої ОСОБА_4 на себе ОСОБА_5 не встигла, та померла 20 жовтня 2013 року, про що вказує свідоцтво про смерть серії І-СР № 210962 (а.с. 17).
За правилами статті 1276 ЦК України якщо спадкоємець за заповітом або за законом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов'язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія).
На підставі заповіту від 15.10.2013 року ОСОБА_5 заповідала Позивачу все майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, все те, на що вона матиме право за законом (а.с. 21).
В такому разі суд констатує, що в даному випадку щодо майна ОСОБА_4 при його неоформленні за життя спадкоємцем ОСОБА_5 виникло правовідношення спадкової трансмісії, а саме перехід права на прийняття спадщини до спадкоємців особи (Позивача), яка мала право на спадщину і не прийняла її у зв'язку зі смертю.
Згідно рішення Кам'янського районного суду Черкаської області від 23 липня 2014 року земельна частка (пай) розміром 2,3 га, що розташована на території Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області після смерті 29.03.1993 року її власника ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 визнана безхазяйним майном, право власності визнано за Катеринівською сільською радою Кам'янського району Черкаської області з переданням їй вказаного майна (а.с. 27-29).
Після цього 07.04.2015 року земельна ділянка була виділена в натурі в комунальну власність Відповідача і сертифікат про право на земельну частку (пай) став недійсним (а.с. 31).
На даний час земельна ділянка площею 2,2986 га розташована на території Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, знаходиться у комунальній власності Відповідача та перебуває в оренді третьої особи (а.с.33).
Суд враховує, що єдиним спадкоємцем спадкового майна (вказаної земельної ділянки) являється Позивач.
Згідно умов заповіту в порядку спадкової трансмісії Позивач має право претендувати на все майно ОСОБА_5, де б воно не було і з чого б воно не складалось, все те, на що вона матиме право за законом.
Між тим, у заповіті сформовано загальні не ідентифіковані відомості про спадкове майно, і не йдеться конкретно про право на земельну частку (пай) або земельну ділянку.
Суд приходить до висновку, що в даному випадку існує неоднозначність у питанні наявності спадкових прав Позивача щодо спірної земельної ділянки, так як цей об'єкт виник після оформлення в натурі земельного паю.
У своїх рішеннях ЄСПЛ підкреслює, що оскільки питання виконання статті 6 Конвенції стосується принципу юридичної визначеності, це піднімає не лише проблему трактування правових норм у звичайному сенсі, а також і проблему недоцільного формулювання процесуальних вимог, яке може перешкоджати розгляду позову щодо суті, тим самим спричиняючи порушення права на ефективний судовий захист (див., mutatis mutandis, рішення у справі Miragall Escolano and others v. Spain, заява № 38366/97, § 37, ECHR 2001-I; та у справі Zvolsky and Zvolska v. the Czech Republic, заява № 46129/99, § 51, ECHR 2002-IX).
Таким чином, суд, з огляду на те, що спір про тлумачення заповіту може виникати тільки між спадкоємцями, а у розглядуваній справі Позивач являється єдиним спадкоємцем, приходить до висновку, що пред'являючи позов Позивач має «законні сподівання» (ухвали щодо прийнятності у справах ЄСПЛ «Мелгоус проти Чеської Республіки» (Malhous v. the Czech Republic) [ВП, заява № 33071/96, ECHR 2000-XII, «Грацінгер та Грацінгерова проти Чеської Республіки» (Gratzinger and Gratzingerova v. the Czech Republic) [ВП], заява № 39794/98, п. 69, ECHR 2002-VII,рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява № 44912/98, п. 35, ECHR 2004-IX, ухвалу щодо прийнятності у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» (Von Maltzan and Others v. Germany) [ВП], заяви №№ 71916/01, 71917/01 та 10260/02, п. 74, ECHR 2005-V, та ухвалу від 24 червня 2008 року щодо прийнятності у справі «Бата проти Чеської Республіки» (Bata v. the Czech Republic), заява № 43775/05) на оформлення спадщини на земельну ділянку і відсутність конкретного посилання на цей об'єкт у заповіті при наявності загальної зазначення волі спадкодавця у ньому не може слугувати перешкодою в ефективному доступі до судового захисту.
Так, до виділення земельної ділянки в натурі спадкодавець ОСОБА_5 вказала у заповіті, що вона розпоряджається усім майном на користь Позивача, в тому числі як і у випадку розглядуваної справи щодо майна, на яке вона мала б право за законом після складання заповіту.
Таким чином, суд розцінює заповіт ОСОБА_5 як документ, який надає право Позивачу претендувати на спадщину у вигляді земельної ділянки з кадастровим номером 7121882200:02:000:0595 площею 2,2986 га в межах Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, так як поза розумним сумнівом у випадку життя ОСОБА_5 а не її смерті, остання мала б право на це майно після його виділення в натурі.
Відповідно до ч.2 ст. 1280 ЦК України якщо майно, на яке претендує спадкоємець, що пропустив строк для прийняття спадщини, перейшло як відумерле до територіальної громади і збереглося, спадкоємець має право вимагати його передання в натурі.
З постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та ухвали апеляційного суду Черкаської області від 26.10.2015 року вбачається, що фактично про існування спірної земельної ділянки позивач дізналась лише у 2015 році, тоді як подавала заяви на отримання свідоцтв про право на спадщину протягом 2014 року стосовно інших об'єктів спадкового майна.
Таким чином, суд приходить до висновку, що у позивача виникла фактична ситуація, коли вона не подала своєчасно заяви на оформлення спадщини щодо спірної земельної ділянки у встановленні строки.
Положення ЦК України та ЦК УРСР мають різні визначення майна, яке не має власника в тому числі спадкоємця як то «відумерла спадщина» та «безхазяйне майно». Дані режими майна, хоч і різняться за процедурою їх визнання такими, проте мають зовнішню схожість у правовому режимі та функціях.
Зі змісту п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України випливає, що правила статті 1280 ЦК України як частина правил книги 6 ЦК України застосовуються до спадщини, яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності ЦК України.
Таким чином, суд вважає, що в тих правовідносинах, які склались між сторонами можливо застосувати положення статті 1280 ЦК України, які регламентують обґрунтованість позову про передачу органом місцевого самоврядування майна, яке було визнано відумерлим, при появі спадкоємця.
Про це ж йдеться у роз'ясненнях у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року.
Як було встановлено, земельна ділянка знаходиться у комунальній власності Відповідача, передана у оренду третій особі, наявність рішення суду про визнання спадщини відумерлою (безхазяйною) є необхідною умовою для реалізації прав спадкоємця щодо спадкового майна у порядку, передбаченому ч.2 ст. 1280 ЦК України, іншого шляху окрім як звернення до суду з указваним позовом у Позивача не має, а тому він обрав належний спосіб захисту порушеного права в розумінні статті 16 ЦК України, а тому позовні вимоги з урахуванням їх зміни підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 15, 57-59, 60, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст.ст. 16, 1280 Цивільного кодексу України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області, третя особа фермерське господарство «Чирва Леся Іванівна» про передачу спадкоємцеві в натурі спадкового майна, визнаного відумерлою спадщиною - задовольнити.
Зобов'язати Катеринівську сільську раду Кам'янського району Черкаської області передати ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку з кадастровим номером 7121882200:02:000:0595 площею 2,2986 га в межах Катеринівської сільської ради Кам'янського району Черкаської області.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області через Кам'янський районний суд Черкаської області шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
Суд | Кам'янський районний суд Черкаської області |
Дата ухвалення рішення | 20.09.2016 |
Оприлюднено | 23.09.2016 |
Номер документу | 61419923 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ізмайлова Тетяна Леонідівна
Цивільне
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ
Ізмайлова Тетяна Леонідівна
Цивільне
Кам'янський районний суд Черкаської області
Шкреба В. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні