Ухвала

від 14.09.2016 по справі 383/1146/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1400/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайсюк О. В.

УХВАЛА

Іменем України

14.09.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Гайсюка О.В.

суддів - Карпенка О.Л., Фомічова С.Є.

за участю секретаря - Яковлєвої Ю.Ю.

Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області 25 квітня 2016 року,?

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору міни.

ОСОБА_3 зазначила, що 04.12.2014 р. під впливом обману видала ОСОБА_4 довіреність на укладання від її імені договорів міни, оренди належної їй земельної ділянки, яка знаходиться на території Куйбишевської сільської ради.

19.12.2014р. ОСОБА_4 від її імені уклав з ОСОБА_2 договір міни, за яким належна їй земельна ділянка площею 7,4202 га вартістю 113275 грн. перейшла у власність ОСОБА_2, а земельна ділянка площею 0,01 га на території Новоградівської сільської ради вартістю 153 грн. перейшла у її власність без доплати.

Посилаючись на те, що цей договір міни укладено внаслідок зловмисної домовленості відповідачів та суперечить закону, ОСОБА_3 просила визнати цей договір міни недійсним.

Ухвалою Бобринецького районного суду від 27.11.2015 р. до участі у справі в якості третьої особи залучено приватного нотаріуса Кіровоградського міського нотаріального округу ОСОБА_5, а ухвалою цього суду від 15.01.2016 року до участі у справі залучено в якості третьої особи Фермерське господарство «Еталон-2014» (т.1 а.с.181).

Рішенням Бобринецького районного суду від 25.04.2016р. позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати це рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

У судовому засіданні апеляційного суду представники відповідача ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги підтримали.

Представник позивача з доводами скарги не погодився.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з? явилися, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, про що свідчать зворотні поштові повідомлення.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що 04.12.2014 р. позивач ОСОБА_3 видала довіреність, якою уповноважила ОСОБА_4 бути її представником з питань, що стосуються укладання від її імені договорів міни, оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520884200:02:000:0325, що знаходиться на території Куйбишевської сільської ради Бобринецького району Кіровоградської області (т.1 а.с.8). Зазначена земельна ділянка, призначена для ведення товарного сільгоспвиробництва та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності, розмір цієї ділянки 7,4202 га (т.1 а.с.115,116) та зареєстрована в державному реєстрі (т.1 а.с.119). Сторони не заперечують, що ця земельна ділянка отримана ОСОБА_3 на підставі та в порядку передбаченому Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Відповідно до свідоцтва про право власності від 11.12.2014 року (т.2.а.с.42) відповідач ОСОБА_2 набув у власність для ведення товарного сільгоспвиробництва земельну ділянку площею 0,01 га шляхом поділу земельної ділянки площею 7,12 га, що надана йому у власність за наказом В.о. Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області як члену Фермерського господарства «Еталон-2014», яке користувалося земельною ділянкою за договором оренди від 16.06.2014 року (т.2 а.с.38,41,54-62).

19 грудня 2014 року між ОСОБА_3, в інтересах якої за довіреністю діяв ОСОБА_4, та ОСОБА_2 укладено договір міни за яким відбувся обмін земельної ділянки площею 7,4202 га, що належала ОСОБА_3 вартістю 113275 гривень, на земельну ділянку ОСОБА_2 площею 0,01 га вартістю 153 грн. без доплати (т.1 а.с.9-12).

Задовольняючи позов ОСОБА_3 про визнання зазначеного договору міни недійсним, суд першої інстанції правильно виходив з того, що цей правочин суперечить закону (ч.1 ст.203 ЦК України).

Згідно з підпунктом «б» пункту 15 розділу Х Перехідних положень Земельного Кодексу України (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2016 року, не допускається купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Згідно цього пункту, угоди (у тому числі довіреності) укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно послався на ст.14 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», якою дозволено обмін земельних ділянок у разі, якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться в середині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому ділянку самостійно. При цьому обмін може бути здійснено на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

Суд правильно послався і на наказ Державного Комітету України по земельних ресурсах від 17.11.2003р. № 288 та дійшов правильного висновку про те, що обміненими можуть бути тільки земельні ділянки за схемою «пай на пай». Про цьому суд правильно послався на позиції з цього питання Верховного Суду України.

Суд правильно взяв до уваги те, що ОСОБА_2 отримав земельну ділянку площею 0,01 га не у порядку встановленому Законом України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», а шляхом поділу між членами фермерського господарства орендованої земельної ділянки із земель державної власності, а не за рахунок земель, виділених на частку (пай) у реорганізованому сільськогосподарському підприємстві.

Доводи апеляційної скарги про те, що обмін відбувся саме за схемою «пай на пай» спростовується преамбулою ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», згідно якої цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

З матеріалів справи вбачається, що землі Фермерського господарства, членом якого був ОСОБА_2, не були колективною власністю цього господарства.

Наведене свідчить про те, що висновки суду щодо недійсності договору міни відповідають обставинам справи. Рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, по суті є правильним та справедливим.

За змістом довіреності ОСОБА_4 уповноважувався позивачем ОСОБА_3 укладати договори міни на умовах на його власний розсуд (т.1 а.с.8), а тому суд дійшов помилкового висновку про зловмисну домовленість ОСОБА_4 з ОСОБА_6, але зайве застосування судом ст.232 ЦК не вплинуло на правильність рішення про визнання договору міни недійним, а тому підстави для скасування чи зміни рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області 25 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя:

Судді: