Рішення

від 12.09.2016 по справі 916/1753/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2016 р.Справа № 916/1753/16

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання: Шевченко К.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 16.10.2015р.

від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву: Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» (54055, м. Миколаїв, пр-т Центральний, буд. 107/1, офіс 459, код ЄДРПОУ 35357056)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИН АГРО» (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 6-В, код ЄДРПОУ 34253750)

про: стягнення 235295,25 грн., -

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИН АГРО» про стягнення 235347,19 грн., з яких: 130667 грн. боргу, 8191,96 грн. 3% річних та 96488,23 грн. індексу інфляції.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором №01/01 про надання охоронних послуг від 10.01.2013р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.07.2016р. порушено провадження у справі та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи призначено на 18.07.2016р. об 11:15; витребувано додаткові документи.

15.07.2016р. за вх.№17766/16 до суду від позивача надійшли письмові пояснення та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи, в т.ч. клопотання про виклик у судове засідання в порядку ст. 30 ГПК України для дачі пояснень з питань надання послуг з охорони відповідачу - посадової особи Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» ОСОБА_2

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2016р. у справі №916/1753/16 задоволено клопотання позивача за вх.№17766/16 від 15.07.2016р. та в порядку ст. 30 ГПК України викликано у судове засідання 18.07.2016р. для дачі пояснень з надання послуг з охорони відповідачу - посадову особу Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» ОСОБА_2 (54055, м. Миколаїв, пр-т Центральний, буд. 107/1, офіс 459, код ЄДРПОУ 35357056).

У судовому засіданні викликана в порядку ст. 30 ГПК України посадова особа Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» надала пояснення щодо виконання договору №01/01 від 10.01.2013р.

18.07.2016р. за вх.№17927/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

18.07.2016р. за вх.№2-3791/16 до суду від позивача надійшла заява про:

- забезпечення участі представника позивача в наступних судових засіданнях в режимі відеоконференції;

- визначення суду, що відповідатиме за проведення відеоконференції під час вищевказаного судового розгляду - Господарський суд Миколаївської області, що знаходиться за адресою: 54000, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.07.2016р. розгляд справи відкладено на 25.08.2016р. об 11:30; доручено Господарському суду Миколаївської області організувати в приміщенні суду за адресою: 54000, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22 - участь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» (позивач у справі) в режимі відеоконференції в судовому засіданні у справі №916/1753/16, призначеному на 25.08.2016р. об 11:30; роз’яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «РІА І КО», що у разі його явки в призначений час безпосередньо до зали судового засідання у приміщення господарського суду Одеської області за адресою: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, воно візьме участь у судовому засіданні в загальному порядку; витребувано додаткові документи.

16.08.2016р. за вх.№2-4286/16 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду та відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 235295,25 грн., з яких: 130667 грн. боргу, 8793,36 грн. 3% річних та 95834,89 грн. індексу інфляції.

25.08.2016р. за вх.№2-4441/16 до суду від позивача надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів у зв’язку зі складністю справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.08.2016р. задоволено клопотання позивача та продовжено строк розгляду справи до 14.09.2016р.; розгляд справи відкладено на 12.09.2016р. об 11:00; витребувано додаткові документи.

09.09.2016р. за вх.№22010/16 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи, а також заява про стягнення з відповідача 10000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 05.07.2016р., від 20.07.2016р. та від 29.08.2016р.

Окрім того, господарським судом враховано наступне.

Застосовуючи відповідно до вимог ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи, ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов’язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989р. у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов’язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю належним чином повідомленого відповідача в порядку ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, господарський суд встановив:

10.01.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» (Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВИН АГРО» (Замовник, відповідач) укладений договір №01/01 про надання охоронних послуг, відповідно до якого протягом дії цього договору Виконавець зобов’язується силами своїх співробітників здійснювати фізичну охорону об’єкту Замовника, шляхом позмінного чергування за адресою: Миколаївська область, Очаківський район, с. Прибузське, вул. Заводська № 6, а Замовник зобов’язується здійснювати оплату за надані Виконавцем послуги. Під охороною знаходяться приміщення та майно, яке перебуває в цих приміщеннях.

Згідно з п.2.11 договору Замовник зобов’язаний своєчасно вносити плату за послуги Виконавцю.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що вартість наданих Виконавцем послуг узгоджується сторонами та визначається згідно рахунку, який здійснюється у відповідності з протоколом узгодження договірної ціни (Додаток №2 до договору).

Відповідно п.5.2 договору Замовник перераховує не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за місяцем в якому надавались послуги з охорони об’єкта, на розрахунковий рахунок Виконавця суму, визначену сторонами за виконану роботу відповідно до протоколу узгодження договірної ціни.

Згідно з п.5.4 договору підтвердженням повного виконання договірних зобов’язань, є акт прийому-здачі виконаних робіт (послуг), підписаний обома сторонами до 03 числа кожного місяця

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов’язань по цьому договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України.

Відповідно до п.8.1 договору даний договір укладається терміном на один рік, набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов’язань, (а саме з 10 січня 2013 року та діє до 31 грудня 2013 року). Якщо за один місяць до закінчення терміну дії договору жодна із сторін не вимагатиме його припинення, договір вважається поновленим на цих же умовах ще на один рік.

Додатком №2 до договору №01/01 про надання охоронних послуг від 10.01.2013р. сторони дійшли згоди про розмір договірної ціни за надання послуг за договором №01/01 про надання охоронних послуг від 10.01.2013р. у сумі 40000 грн., в т.ч. ПДВ за один місяць охорони.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв послуги з охорони, що підтверджується підписаним сторонами та скріпленим печатками сторін актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000023 за квітень 2014р.

Окрім того, позивачем на підтвердження надання послуг з охорони надано до суду акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000019 за березень 2014р., №ОУ-0000029 за травень 2014р., №ОУ-0000032 за червень 2014р., які відповідачем не підписані, доказів їх надсилання/вручення відповідачу позивачем до суду не надано, в матеріалах справи відсутні.

Позивачем виставлено відповідачу наступні рахунки-фактури: №СФ-0000018 від 01.04.2014р. на суму 40000 грн. за надані у березні 2014 року послуги з охорони, №СФ-0000022 від 01.05.2014р. на суму 40000 грн. за надані у квітні 2014 року послуги з охорони, №СФ-0000028 від 01.06.2014р. на суму 40000 грн. за надані у травні 2014 року послуги з охорони, №СФ-0000031 від 23.06.2014р. на суму 30667 грн. за надані у червні 2014 року послуги з охорони.

Рахунок-фактура СФ-0000018 від 01.04.2014р. за надані у березні 2014 року послуги з охорони відповідачем оплачений частково, а саме 06.05.2014р. на суму 20000 грн. (призначення платежу - за послуги з охорони згідно рахунку №0000018 від 01.04.2014р. ), про що свідчить відповідна виписка по рахунку позивача.

Інші рахунки-фактури (за надані послуги у квітні, травні та червні 2014 року) відповідачем не оплачені.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором №01/01 про надання охоронних послуг від 10.01.2013р. в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг стало підставою для звернення позивача до господарського суду з відповідним позовом.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу вимог ст. 610, ч.2 ст. 615 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов’язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов’язання.

Відповідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виходячи з наявних матеріалів справи господарським судом встановлено, що між сторонами у справі 10.01.2013р. укладений договір №01/01 про надання охоронних послуг, який належним чином виконувався обома сторонами до березня 2014 року.

Після лютого 2014 року (включно) відповідач припинив вчасно та в повному обсязі оплачувати за послуги охорони; надані у березні 2014 року послуги з охорони відповідачем не прийняті, проте частково оплачені, надані у квітні 2014 року послуги з охорони відповідачем прийняті, проте не оплачені повністю.

Виходячи з наявних матеріалів справи після квітня 2014 року відповідачем ані приймались, ані оплачувались послуги з охорони, відсутні жодні двосторонні документи, на підставі яких суд міг би встановити, що позивач ці послуги надавав відповідачу як у травні 2014 року, так і у червні 2014 року.

На підтвердження наданих послуг за договором №01/01 від 10.01.2013р. за травень та червень 2014 року позивачем надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000029 за травень 2014 року та №ОУ-0000032 за червень 2014 року, які відповідачем не підписані.

Докази надсилання/вручення позивачем відповідачу вказаних актів в матеріалах справи відсутні та позивачем до суду не надані .

Інших належних доказів надання позивачем відповідачу охоронних послуг за договором №01/01 від 10.01.2013р. у травні та червні 2014 року позивачем до суду не надано, при цьому судом не приймаються до уваги в якості належного та допустимого доказу пояснення колишнього працівника позивача ОСОБА_2, оскільки вказані пояснення не можуть свідчити про надання однією юридичною особою іншій юридичній особі послуг та прийняття останньою вказаних послуг; будь-які двосторонні документи, які б свідчити про виконання договору у травні та червні 2014 року в матеріалах справи відсутні; відсутні докази визнання відповідачем у будь-який спосіб факту надання йому послуг у травні та червні 2014 року, факту наявності боргу за травень-червень 2014 року; відсутні докази щоденних актів/шляхових листів/в’їзду працівників позивача на територію відповідача, на якій за посиланнями позивача здійснювалась охорона/контрольних журналів, відомостей щодо відповідача тощо, що у сукупності дало б господарському суду змогу вважати, що позивачем дійсно надавались, а відповідачем приймались послуги з охорони у травні та червні 2014 року. Саме по собі вказання колишнім працівником у поясненнях, що йому зі слів інших осіб відомо, що охорона нібито знімалась позивачем 27.06.2014р. не може визнаватись судом в якості належного та допустимого доказу надання охоронних послуг у вказаний період; інституту свідків господарський процес також не містить.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про правомірність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» про стягнення з відповідача 60000 грн. боргу за березень та квітень 2014 року.

Натомість господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача 70667 грн. боргу за договором №01/01 про надання охоронних послуг від 10.01.2013р. (за травень та червень 2014 року).

Іншого сторонами не доведено.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача 8793,36 грн. 3% річних та 95834,89 грн. індексу інфляції, господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч.5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Господарський суд не може в повному обсязі прийняти до уваги виконані позивачем розрахунки 3% річних та індексу інфляції, оскільки останні виконані позивачем частково неправильно, а саме: позивачем здійснено розрахунок розміру 3% річних та індексу інфляції на більшу суму боргу, ніж визнано судом, окрім того позивачем при розрахунку 3% річних та індексу інфляції визначено останнім днем оплати наданих в квітні 2014 року послуг - 10.05.2014р., який є вихідним.

З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з’ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов’язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов’язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Така ж правова позиція викладена і у п.1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» (з наступними змінами і доповненнями).

Господарським судом самостійно, з урахуванням конкретних обставин справи, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого мало місце невиконання зобов’язання, виконано розрахунки 3% річних та індексу інфляції та визначено, що розмір 3% річних за визначені позивачем періоди:

- з 11.04.2014р. по 25.08.2016р. на суму боргу 20000 грн. складає 1425,78 грн.,

- з 13.05.2014р. по 25.08.2016р. на суму боргу 40000 грн. складає 2746,36 грн., що загалом складає 4172,14 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Щодо індексу інфляції - за розрахунками суду розмір індексу інфляції, не виходячи при цьому за межі визначених позивачем періодів:

- з квітня 2014р. по серпень 2016р. на суму боргу 20000 грн. складає 16424,86 грн.,

- з травня 2014р. по серпень 2016р. на суму боргу 40000 грн. складає 30522,48 грн., що загалом складає 46947,34 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «РІА І КО» підлягають частковому задоволенню.

Іншого сторонами не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

Щодо складу судових витрат у цій справі.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 10000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Частиною п’ятою ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов’язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про адвокатуру», який втратив чинність на підставі Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012р. №5076-VI, адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України.

Пунктом першим частини першої ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом;

Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності). Повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами. Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.

Таким чином, вказана процесуальна норма не обмежує юридичних осіб у виборі осіб, які будуть здійснювати їх представництво в господарському суді.

З цього приводу Вищий господарський суд України у п.5 інформаційного листа від 14.07.2004р. №01-8/1270 «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2003р. щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» зазначив, що судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Статтею 44 ГПК передбачено відшкодування зазначених витрат за послуги, надані лише адвокатом, а не будь-яким представником (постанова Верховного суду України від 01.10.2002р. у справі № 30/63).

Окрім того, у п.10 листа від 14.12.2007р. №01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права» Вищий господарський суд України зазначив, що стаття 44 ГПК передбачає відшкодування як судових витрат сум, що були сплачені стороною за отримання лише послуг адвокатів, а не будь-яких представників.

Зі змісту ст.ст. 13-15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» вбачається, що адвокатська діяльність здійснюється адвокатом індивідуально (самозайнята особа) та шляхом створення юридичної особи у формі адвокатського бюро та адвокатського об’єднання.

Відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 4 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури 01.10.1999р. (протокол №6/VI), угода про надання правової допомоги - договір (контракт), згідно з яким одна сторона - адвокат, що практикує індивідуально, або адвокатське об’єднання - приймає на себе доручення іншої сторони - клієнта (або його представника) - про надання клієнту юридичної допомоги обумовленого ним виду в інтересах клієнта на умовах, передбачених угодою, а інша сторона - клієнт (або його представник) - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов’язані з виконанням угоди. Угодою можуть передбачатися також інші умови надання юридичної допомоги.

Гонорар - передбачена угодою про надання правової допомоги винагорода за виконані адвокатом дії по наданню правової допомоги; гонорар не включає кошти, що вносяться клієнтом (його представником) на покриття фактичних витрат, пов’язаних з виконанням угоди.

Відповідно до п.1 ст. 33 Правил адвокатської етики гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту.

На підтвердження понесення позивачем заявлених як судових - витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано до суду договір №1610/15 про надання правової допомоги від 16.10.2015р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» та адвокатом ОСОБА_1, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №633 від 11.12.2010р., видатковий касовий ордер від 11.08.2016р. на суму 10000 грн. та квитанція №1108/16 від 11.08.2016р. про сплату послуг адвоката на суму 10000 грн.

За таких обставин, господарський суд вважає, що сплачені позивачем адвокату ОСОБА_1 10000 грн. в якості оплати послуг адвоката відносяться до складу судових витрат.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судовий збір та витрати на оплату послуг адвоката покладається на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВИН АГРО» (65101, м. Одеса, вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, буд. 6-В, код ЄДРПОУ 34253750) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РІА І КО» (54055, м. Миколаїв, пр-т Центральний, буд. 107/1, офіс 459, код ЄДРПОУ 35357056) 60000 (шістдесят тисяч) грн. боргу, 4172 (чотири тисячі сто сімдесят дві) грн. 14 коп. 3% річних, 46947 (сорок шість тисяч дев’ятсот сорок сім) грн. 34 коп. індексу інфляції, 1666 (одну тисячу шістсот шістдесят шість) грн. 79 коп. судового збору та 4722 (чотири тисячі сімсот двадцять дві) грн. 56 коп. витрат на оплату послуг адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч.5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Одеського апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області.

Повне рішення складено 19 вересня 2016 р.

Суддя Ю.С. Бездоля