Рішення

від 16.09.2016 по справі 183/2123/16

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 183/2123/16

№ 2/183/1623/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2016 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Городецького Д.І.,

секретаря Макаренко А.О.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним,

в с т а н о в и в :

13 квітня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Дружба» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» про визнання договору оренди недійсним, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 21 липня 2016 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Дружба» до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» в частині позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, зобов'язання вчинити певні дії були залишені без розгляду.

На обґрунтування вимог Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Дружба» посилалося на те, що 01 грудня 2007 року між підприємством та ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 надав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» земельну ділянку загальною площею 5,890 га., кадастровий номер 1223280500:01:048:0748, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, термін договору оренди - 10 років.

В січні 2016 року, в зв'язку з розглядом Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Агрофірма «Дружба», підприємству стало відомо, що ОСОБА_4 помер 31 березня 2011 року, його спадкоємець ОСОБА_2 26.06. 2013 року отримала свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку.

Також, стало відомо, що ОСОБА_2, до отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку, 01.01.2013 року уклала договір оренди вищезазначеної земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро», незважаючи на те, що земельна ділянка перебуває в оренді у позивача.

Позивач зазначив, що договір оренди земельної ділянки, у відповідності до вимог ч. 1, 2 ст. 203 та 115 ЦК України є недійсним, оскільки зміст зазначеного правочину суперечить законодавству України, а ОСОБА_2 не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Крім того, сторони договору не могли не знати про те, спірна земельна ділянка перебуває в користування позивача, в зв'язку з чим, договір оренди є недійсний з підстав, визначених нормами ст. 232 ЦК України, а саме, що договір вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною договору.

В зв'язку з наведеним, в позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» просило суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 01 січня 2013 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро», відповідно до якого ОСОБА_2 передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» земельну ділянку площею 5,890 га., кадастровий номер 1223280500:01:048:0748, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

В судовому засіданні представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба», підтримав позов в повному обсязі, посилався на підстави звернення до суду, викладені в заяві, просив суд задовольнити вимоги.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання позов визнала, посилалася на те, що вона надала довіреність особам, прізвищ яких не пам'ятає, яким доручила оформити документи щодо спадкування прав на земельну ділянку, яка належала її батькові - ОСОБА_4. Договір оренди землі з Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» вона не укладала, не підписувала, також, не підписувала акт приймання-передачі земельної ділянки.

Представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» в судовому засіданні позов не визнав, посилався на те, що договір оренди землі з ОСОБА_2 укладений з дотриманням законодавства України, позивачем не надано доказів недійсності договору оренди, крім того, 20 липня 2016 року договір оренди землі з ОСОБА_2 розірваний.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступного.

Згідно до ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі ст. 398 ЦК України, право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передано власником, а також, на інших підставах, встановлених законом.

Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини, щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

На підставі ст. 93 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Аналогічні норми містить і ст. 1 Закону України «Про оренду землі», відповідно до якої, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про оренду землі», відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також, договором оренди землі.

Згідно до Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

На підставі ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Судом встановлено, що 01 січня 2013 року між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» був укладений договір оренди землі № 3, відповідно до якого ОСОБА_2 передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» земельну ділянку площею 5,890 га., кадастровий номер 1223280500:01:048:0748, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Як зазначалося вище, відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні посилалася на те, що вона не укладала та не підписувала оспорюваний договір оренди, в той же час, з цих підстав сторонами позовні вимоги не були заявлені, докази не надавалися, в зв'язку з чим. зазначені посилання відповідача ОСОБА_2 суд не бере до уваги.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

На підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України, міст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд приходить до переконання, що договір оренди землі повинен бути визнаний недійсним в зв'язку з тим, що він суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що 01 грудня 2007 року між підприємством та ОСОБА_4 був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_4 надав в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» земельну ділянку загальною площею 5,890 га., кадастровий номер 1223280500:01:048:0748, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

У відповідності до умов договору оренди, сторонами визначений термін його дії -- 10 років.

Договір зареєстровано в Книзі договорів на право тимчасового користування землею 23 листопада 2007 року за № 1125 Багатською сільською радою Новомосковського району Діпропетровської області.

В зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що у відповідності до вимог Закону України «Про оренду землі», Земельного кодексу України, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» виникло право користування спірною земельною ділянкою.

Частиною 1 статті 61 ЦПК України визначено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Так сторонами визнано, що ОСОБА_4 помер 31 березня 2011 року, в зв'язку з чим, зазначені обставини не підлягають доказуванню.

Крім того, судом встановлено, що 26 червня 2013 року Приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу ОСОБА_5 було видане Свідоцтво про право на спадщину за законом, відповідно до якого ОСОБА_2 стала власником земельної ділянки загальною площею 5,890 га., кадастровий номер 1223280500:01:048:0748, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом після батька - ОСОБА_4, померлого 31 березня 2011 року.

На підставі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєструвала своє право власності на спірну земельну ділянку 26.06.2013 року, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Таким чином, право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку виникло з 26.06.2013 року - з дати державної реєстрації зазначеного права, в той же час, ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» 01 січня 2013 року, тобто в період, коли вона не була власником спірної земельної ділянки.

Крім того, у відповідності до ст. 770 ЦК України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходить права та обов'язки наймодавця..

В зв'язку з наведеним, до ОСОБА_2 перейшли права та обов'язки наймодавця (орендодавця) на тих же умовах, які передбачені договором оренди від 01 грудня 2007 року, який укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба».

Оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» виникло право користування спірною земельною ділянкою з 2007 року за договором оренди, строк якого не закінчився, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 не мала права укладати договір оренди з іншим орендарем, та її дії суперечать вимогам чинного законодавства.

В зв'язку з наведеним, договір оренди, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» не відповідає вимогам законодавства та підлягає визнанню недійсним.

Як зазначалося вище, позивач, як на підставу вимог недійсності договору оренди землі посилався також на вимоги ч.2 ст. 203 ЦК України, в зв'язку з чим, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Нормами ст. 30 ЦК України, визначено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ст. 34 ЦК України, повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років.

Позивачем не надано доказів того, що дієздатність ОСОБА_2 була обмежена судом у відповідності до вимог ст. 36 ЦК України, або остання була визнана недієздатною у відповідності до ст. 39 ЦК України, в зв'язку з чим, посилання позивача на те, що ОСОБА_2 не мала необхідного обсягу цивільного дієздатності є необґрунтованими.

На обґрунтування вимог щодо недійсності договору оренди позивач також посилався на вимоги ст. 232 ЦК України.

У відповідності до ст. 232 ЦК України, правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.

В той же час, позивачем не надано жодного доказу того, що договір оренди земельної ділянки, укладений 01 січня 2013 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» був вчинений внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, та посилання позивача на зазначені обставини є необґрунтованими та не можуть бути прийняті до уваги як підстава недійсності договору оренди землі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» - задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений 01 січня 2013 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро», відповідно до якого ОСОБА_2 передала в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» земельну ділянку площею 5,890 га., кадастровий номер 1223280500:01:048:0748, яка надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована на території Багатської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» судові витрати в сумі 689 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерело Агро» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Дружба» судові витрати в сумі 689 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.І. Городецький