Рішення

від 12.09.2016 по справі 756/15112/14-ц

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

12.09.2016 Справа № 756/15112/14-ц

Справа №756/15112/14-ц

Провадження № 2/756/89/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - О.М. Луценко,

за участю секретарів - Бублієва Д.С., Дідківської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» та Приватного підприємства «Будінвестмонтаж», треті особи з самостійними вимогами Житлово-будівельний кооператив «Своє житло», ОСОБА_4 та треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору № 1/09 про передачу функцій замовника будівництва від 02 березня 2009 року, що був укладений між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та Приватним підприємством «Будінвестмонтаж», -

встановив:

У жовтні 2014року позивачі звернулися до суду з цивільним позовом до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» та Приватного підприємства «Будінвестмонтаж», треті особи з самостійними вимогами Житлово-будівельний кооператив «Своє житло», ОСОБА_4 та треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору № 1/09 про передачу функцій замовника будівництва від 02 березня 2009 року, що був укладений між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та Приватним підприємством «Будінвестмонтаж», посилаючись на те, що відповідачі не мали права укладати між собою оспорюваний правочин у зв'язку із тим, що Голова правління АТЗТ «ДВК» Тищенко А.Б. не мав відповідних повноважень.

В обґрунтування своїх вимог позивачі зазначали, що на момент укладення спірного договору, положення п. 3.4. Договору № 1 від 31 грудня 2003 року, укладеного між КС «КСВУ» та АТЗТ «ДВК», втратило чинність, в зв'язку з чим відповідач АТЗТ «ДВК» не мав права без письмової згоди КС «КСВУ» передавати права та обов'язки по вищевказаному договору. Також, Позивачі вважають, що уклавши спірний договір без їх згоди, були порушенні їх права, як сторін договорів на участь у пайовому будівництві, згідно яких ними було сплачено грошові кошти, що є додатковою підставою для визнання договору недійсним.

В судовому засіданні позивачі та їх представник позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві та просили суд постановити рішення, яким позов задовольнити.

Представники відповідачів (Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» та Приватного підприємства «Будінвестмонтаж») в судовому засіданні проти позову заперечили.

Третя особа ОСОБА_4 подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, в якому зазначив, що повністю підтримує вимоги позивачів.

Представник третьої особи - Житлово-будівельного кооперативу «Своє житло», в судовому засіданні вимоги позивачів підтримав та просив позов задовольнити в повному обсязі, при цьому представник ЖБК «Своє житло» на підтвердження своїх повноважень надав суду копію статуту ЖБК «Своє житло», у якому відсутні відомості про засновників, що суперечить ст. 8 Закону України «Про кооперацію».

Третя особа без самостійних вимог ОСОБА_5, та представник третьої особи ОСОБА_7 - адвокат Ружанський Л.В. проти позову заперечили з підстав, наведених у запереченні на позовну заяву та просили суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Треті особи без самостійних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_8 в судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомленні належним чином.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

В ст. 10 ЦПК України закріплено принцип змагальності сторін, що передбачає рівні права сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, так і обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадів, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Як роз'яснено в пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до статті 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 тощо).

Згідно з роз'ясненнями, наданими в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» особами, котрі беруть участь у справі про визнання правочину недійсним, є насамперед сторони даного правочину.

Згідно ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акту органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Ст. 244 ЦК України передбачено, що представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю.

Судом встановлено, що 31.12.2003р. був укладений договір № 1 між Кредитною спілкою «Кредитна спілка військовослужбовців України» та Акціонерним товариством закритого типу «ДВК», предметом якого є будівництво житлового Об'єкту (об'єктом відповідно до умов договору є житловий комплекс з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торгівельного та адміністративного призначення та з інженерними мережами який буде розташовано на АДРЕСА_1

Відповідно до пунктів 1 та 2 договору про передачу незавершеного будівництва від 15.01.2009 № 15-01/09, укладеному між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» (надалі-Сторона-1) та ПП «Будінвестмонтаж» (надалі-Сторона-2) в зв'язку з наміром в майбутньому укладення між сторонами договору про передачу функцій замовника будівництва Сторона-1 передає у власність Стороні-2 об'єкт незавершеного будівництва, а саме: двосекційний житловий будинок (16 поверхів, загальною площею 10 786 кв.м, кількість квартир-176, з готовністю 26%) розташований на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (перша черга будівництва).

Відповідно до пункту 1.1 договору від 02.03.2009 № 1/09 про передачу функцій замовника, укладеного між Акціонерним товариством закрито типу «ДВК» та ПП «Будінвестмонтаж», Сторона-1 та Сторона-2 домовились про передачу функцій Замовника будівництва 1, 2 та 3 черг житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 (надалі по тексту - «Об'єкт»).

Згідно акту прийому-передачі від 02.03.2009 до договору № 1/09 про передачу функцій замовника від 02.03.2009 Акціонерне товариство закритого типу «ДВК» передало, а ПП «Будінвестмонтаж» отримало - об'єкт незавершеного будівництва, а саме: двосекційний житловий будинок (16 поверхів, загальною площею 10 786 кв.м, кількість квартир-176, з готовністю 26%) розташований на земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 (перша черга будівництва).

Згідно акту прийому-передачі від 16.09.2009 до договору від 02.03.2009 № 1/09 про передачу функцій замовника АТЗТ «ДВК» передав, а ПП «Будінвестмонтаж» прийняв, зокрема, майнові права на житлові, нежитлові приміщення та паркінг 1, 2, 3 черги будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином ПП «Будінвестмонтаж» стало замовником будівництва.

Протоколом № 1/10 засідання зборів акціонерів АТЗТ «ДВК» від 18 серпня 2010 року було затверджено договір про передачу функцій замовника будівництва житлового комплексу № 1/09 від 02 березня 2009 року укладений між ПП «Будінвестмонтаж» та АТЗТ «ДВК»

30 грудня 2010 року ПП «Будінвестмонтаж» отримало дозвіл Київради на складання та розробку технічної документації - кадастрова справа Д-5304.

12 липня 2011 року був укладений договір № 1135 між КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» та ПП «Будінвестмонтаж» щодо виконання проектно-вишукувальних робіт з розроблення технічної документації про передачу земельної ділянки для будівництва житлових будинків по АДРЕСА_1

26 квітня 2013 року, відповідно до договору № 926, КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» було виконано геодезично-вишукувальні роботи по встановленню зовнішніх меж в натурі земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1

11 серпня 2014 року Державне агентство земельних ресурсів України видало ПП «Будінвестмонтаж» Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки: кадастровий номер № НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

Судом встановлено, що згідно пункту 1.4. Договору № 1/09 від 02 березня 2009 року «Про передачу функцій Замовника будівництва», ПП «Будінвестмонтаж» зобов'язується виконати за АТЗТ «ДВК» всі зобов'язання стосовно передачі у власність житлових та нежитлових приміщень будь яким фізичним та юридичними особам зобов'язання перед якими існують у Відповідача на момент підписання даного Договору.

Крім того, 06 липня 2011 року було проведено збори інвесторів будівництва житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 на яких були присутні 124 інвестора. На зазначених загальних зборах Голова Правління «АТЗТ «ДВК» доповів учасникам зборів про те, що згідно договору № 1/09 від 02 березня 2009 року функції замовника - забудовника будівництва двосекційного житлового будинку, який розташований на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 були передані Приватному підприємству «Будінвестмонтаж» та пояснив, що в зв'язку з вищевикладеним, з метою захисту прав інвесторів, необхідно укласти додаткові про заміну сторони в пайових договорах.

Після зазначених зборів з частиною інвесторів укладено додаткові угоди до договорів на участь у пайовому будівництві в зв'язку з передачею функцій замовника будівництва.

Також на цих зборах з числа інвесторів було обрано робочу групу у складі 10 осіб для здійснення контролю за діяльністю Забудовника та фактично більшістю голосів затверджено передачу функцій замовника будівництва ПП «Будінвестмонтаж».

Таким чином, судом встановлено, що Позивачам, в липні 2011 року стало відомо про укладення договору № 1/09 від 02 березня 2009 року «про передачу функцій замовника будівництва» та була надана можливість укладати з ПП «Будінвестмонтаж» додаткові угоди про заміну сторони договорів на участь у пайовому будівництві.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою га шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав, з яких правочин може бути визнаний недійсним. Зокрема. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, позивачами не доведено жодним доказом неправомірність укладання спірного договору № 1/09 від 02 березня 2009 року «про передачу функцій замовника будівництва».

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Частиною першою ст. 261 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Згідно ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За правилами ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі до винесення судом рішення, є підставою для відмови у позові.

Отже, у визначених законом випадках суд має право до виниклих по справі правовідносин застосувати строк позовної давності, проте за формою і змістом судове рішення повинно відповідати положенням ст.ст. 212-214 ЦПК України.

Суд вважає підставним застосування в межах даного спору строку позовної давності, про застосування якої заявлено представником відповідача АТЗТ «ДВК», оскільки судом встановлено, що в липні 2011 року позивачам стало відомо про укладення договору № 1/09 від 02 березня 2009 року «про передачу функцій замовника будівництва» та була надана можливість укладати з ПП «Будінвестмонтаж» додаткові угоди про заміну сторони договорів на участь у пайовому будівництві, а до суду із відповідним позовом позивачі звернулися у жовтні 2014 року.

В свою чергу, стороною позивача не подавалось до суду клопотання про визнання поважними причини пропущення строку позовної давності та відповідно про захист судом порушеного права, а судом з наданих позивачем матеріалів позовної заяви не встановлено поважності причин пропущення позивачем строку позовної давності.

У відповідності до ст. 212 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» та Приватного підприємства «Будінвестмонтаж», треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору № 1/09 про передачу функцій замовника будівництва від 02 березня 2009 року, що був укладений між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та Приватним підприємством «Будінвестмонтаж».

За таких обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову третіх осіб з самостійними вимогами Житлово-будівельний кооператив «Своє житло», ОСОБА_4 до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» та Приватного підприємства «Будінвестмонтаж», треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору № 1/09 про передачу функцій замовника будівництва від 02 березня 2009 року, що був укладений між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та Приватним підприємством «Будінвестмонтаж».

Враховуючи, що суд дійшов обґрунтованих висновків, щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, третіх осіб з самостійними вимогами Житлово-будівельний кооператив «Своє житло», ОСОБА_4 то з урахуванням положень статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відшкодування судового збору, у разі відмови у позові не підлягають.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 203, 215, 237, 244, 256, 260, 261, 267 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 14, 60, 88, 209, 210, 212-215, 218, 294 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» та Приватного підприємства «Будінвестмонтаж», треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору № 1/09 про передачу функцій замовника будівництва від 02 березня 2009 року, що був укладений між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» - відмовити.

У задоволенні позовної заяви третіх осіб з самостійними вимогами Житлово-будівельний кооператив «Своє житло», ОСОБА_4 до Акціонерного товариства закритого типу «ДВК» та Приватного підприємства «Будінвестмонтаж», треті особи без самостійних вимог ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсним договору № 1/09 про передачу функцій замовника будівництва від 02 березня 2009 року, що був укладений між Акціонерним товариством закритого типу «ДВК» та Приватним підприємством «Будінвестмонтаж» - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги особою, яка його оскаржує протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутніми в судовому засіданні - протягом десяти днів з моменту отримання його копії.

Суддя : О.М. Луценко