Постанова

від 30.06.2016 по справі п/811/3519/15

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 25006, м. Кіровоград, вул. Велика Перспективна, 40 -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2016 року справа № П/811/3519/15

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача : ОСОБА_1;

відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю В«Олександрійський цукровий заводВ» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області проскасування податкових повідомлень - рішень від 17.12.2015 року (№4683/10/11-26-22-00) №0000662200 та (№4682/10/11-26-22-00) №0000652200, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Олександрійський цукровий заводВ» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 17.12.2015 року №0000662200 та №0000652200.

В обґрунтуванні своєї позиції позивач зазначає, що податковий кредит та витрати за господарськими операціями з ТОВ «Президент-Дом» сформовані на підставі належних первинних документів, при цьому Олександрійською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області не доведено фактів відсутності реального характеру таких господарських операцій.

Враховуючи наведене у сукупності позивач вважає спірне рішення протиправним та необґрунтованим, просить його скасувати.

Представник позивач в судовому засіданні підтримала вимоги адміністративного позову, просила суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених в позові.

Відповідач не погоджуючись з позовом надав суду заперечення на позов, в яких зазначав про те, що з підстав викладених в акті перевірки правомірно винесено податкове повідомлення-рішення. Позивачем неправомірно включено до податкового кредиту з тих підстав, що факт реального вчинення правочину з придбання та поставки коксу не підтверджено. Відповідач вважає оскаржувані рішення законним та обґрунтованим, зазначає, що підстав для задоволення позову не має.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову.

Дослідивши подані документи і матеріали відповідно до положень ст. 86 КАС України, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходячи з положень ч. 1 ст. 138 КАС України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що на підставі п.75.1 ст.75, п..78.1.1 п.78.1 ст.78 та ст.79 Податкового кодексу України, наказу Олександрійської ОДШ ГУ ДФС у Кіровоградській області від 19.11.2015р. №488 та від 26.11.2015р. №499 посадовими особами відповідача проведена позапланова невиїзна перевірка товариства ТОВ В«Олександрійський цукровий заводВ» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Прсзент-Дом" (код ЄДРПОУ 662033) за серпень 2015р. та подальшого використання в господарській діяльності чи продажу придбаного товару.

За результатами перевірки складено акт від 01.12.2015р. №348/11-26-22-00-00372109 (а.с.13-28), в якому зафіксовано наступні порушення:

п.185.1 ст. 185, П.188.Г п.198.1, п.198.3, пЛ98.6 ст.198, Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість декларації на 155241 грн. в т.ч. за серпень 2015р. (рядок 19 «Від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду») в сумі 155241 грн., та занижено податкове зобов'язання з ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість на 209972,0 грн., у тому числі за серпень 2015 рік ( рядок 25 «Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду») на суму 209972,0 грн. за рахунок завищення податкового кредиту в зв'язку з проведенням нереальної (безтоварної) господарської операції з придбання ідентифікованого товару у ТОВ «Презент - Дом» (код 33662033), введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу.

На підставі акту перевірки Кіровоградською ОДПІ Кіровоградської області ДПС винесено податкове повідомлення-рішення:

- №0000652200 від 17.12.2015 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 155241,00 грн. (а.с.39);

- №0000662200 від 17.12.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 314958 грн., у тому числі 209972,00 грн. основного платежу та 104986,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) (а.с.40).

Надаючи правову оцінку обґрунтованості позовних вимог, відповідним доводам позивача та відповідачів, суд дійшов наступних висновків.

Так, суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін .

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема, з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Отже, об'єктом оподаткування можуть бути операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до підпункту 2.5 пункту 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції , якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.

Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України , сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України , при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

В пункті 200.3 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 .

При цьому, зазначеним листом Вищий адміністративний суд України також визначив, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач поставив під сумнів господарські операції між ТОВ В«Олександрійський цукровий заводВ» та контрагентом ТОВ «Презент-Дом».

Суд встановив, що між ТОВ В«Олександрійський цукровий заводВ» (покупець) та контрагентом ТОВ «Презент-Дом» (продавець) було укладено договір поставки №15/05/15 від 05.15.2015 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити по заздалегідь погодженій з покупцем специфікації товар (а.с.42-43).

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в ухвалі від 25.05.2016 року у справі №К800/26291/15 зазначила, що факт відсутності здійснення господарської операції може підтверджуватись такими обставинами: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу недостатності фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, відсутність управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

На підтвердження реальності та товарності фінансово - господарських взаємовідносин по даному договору позивачем надано копії наступних документів:

- специфікації №1 від 15.05.2015 р., №2 від 15.05.2015 р. (а.с.44-45);

- накладних від 03.08.2015 р. №35, від 04.08.2015р. №38, від 05.08.2015р. №41, №39, №40 від 07.08.2015р. №44, №43, №42, від 10.08.2015р. №46, №48, №47, від 12.08.2015р. №53, №52, №51 (а.с.46-59);

- актів прийому-передачі від 03.08.2015р. на 64,540 тн., від 04.08.2015р. на 38,340 тн., від 05.08.2015р. на 113,260 тн., від 07.08.2015р. на 109,700 тн., від 10.08.2015р. на 109,500 (а.с.91-95);

- платіжних доручень від 03.08.2015р. №327, №1353, 05.08.2015р. №331, від 06.08.2015р. №1416, №1432, від 10.08.2015р. №341, №1440, від 11.08.2015р. №1441, від 17.08.2015р.1498, від27.08.2015р. №682 (а.с.76-78, 80-86);

- рахунків від 31.07.2015 року №40, від 03.08.2015 року №41, від 06.08.2015 року №44 та від 12.08.2015 року №50;

- податкових накладних від 03.08.2015 року №1, від 04.08.2015 року №2, від 05.08.2015 року №4, 5, 6, від 06.08.2015 року №7, від 07.08.2015 року №8, від 10.08.2015 року №12, 13, 14, від12.08.2015 року №15, 16, 17 (а.с.96-108);

- товарно-транспортних накладних від 03.08.2015р. №030815, №030815/1, від 04.08.201р. №040815, від 05.08.2015р. №050815/1, №050815, №050815/2, від 07.08.2015р. №070815/2, 070815/1, №070815, від 10.08.2015р. №100815, №100815/2, №100815/1, від 12.08.2015р. №120815, №120815/1, №120815/2 (а.с.60-75).

На обґрунтованість господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, позивачем надані пояснення, що придбаний товар використовується у виробничо-технологічному процесі виготовлення цукру.

В підтвердження оприбуткування отриманих товарів (послуг) та відображення їх у бухгалтерському обліку позивачем до суду надано витяг з руху по рахунку 203 за період з 01.08.2015 року п 05.01.2016 року та балансову довідку №10 від 05.01.2016 року (а.с.15-153).

На підтвердження подальшого використання придбаного товару позивачем надано копії видаткових накладних (а.с.149-151).

Також надано документи про наявність складських приміщень у позивача (а.с.182-183).

Досліджуючи спірні правовідносини суд встановив, що відповідно до додаткової угоди до Договору поставки від №15/05/15 від 15.05.2015 року (а.с.214), змінено та викладено в новій редакції наступні пункти, а саме:

- пунктом 2.1 визначено, що поставка товару здійснюється продавцем автомобільним транспортом силами та засобами та за рахунок Продавця за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, смт. Приютівка, вул. Жовтнева, 15;

- пунктом 2.6 передбачено, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товару;

- пунктом 3.1 вказано, що якість товару має відповідати ГОСТам, ТУ встановленим Мінвуглепромом України.

Суд звертає увагу, що видаткові накладні, рахунки містять лише підписи невстановлених осіб від постачальника та особи, яка отримала товар для ТОВ В«Олександрійський цукровий заводВ» , оскільки дані (ПІБ та посада), що дали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції відсутні, як і відсутні докази щодо отримання товару уповноваженою особою.

При цьому встановлено, що у постачальника ТОВ В«Презент-ДомВ» відсутні необхідні трудові ресурси і технічні умови для здійснення задекларованого виду діяльності, а саме 46.71 «ОПТОВА ТОРГІВЛЯ ТВЕРДИМ, РІДКИМ, ГАЗОПОДІБНИМ ПАЛИВОМ І ПОДІБНИМИ ПРОДУКТАМИ» (а.с.38).

Більш того, позивачем не надано доказів, що поставлений товар відповідає вимогам законодавства України щодо відповідних стандартів або технічних умов, як це передбачено в пункті 3.1 розділу договору.

Крім того, в товарно-транспортних накладних відсутня будь-яка інформація, стосовно вантажно-розвантажувальних операцій.

Разом з тим суд не бере до уваги копію договору з перевезення укладеного між ТОВ В«Презент-ДомВ» та ФОП Дудник направлену позивачу листом за підписом ТОВ В«Презент-ДомВ» від 28.01.2016 року, щодо підтвердження надання послуг перевезення вугілля та коксу на адресу позивача (а.с.200).

Суд зауважує, що у змісті даного договору не відображено та не можливо встановити який саме вантаж, з якого місця транспортувався ФОП Дудником.

Будь-яких інших доказів представник позивача під час розгляду справи суду не надала.

При цьому, незважаючи на наявність наданого суду договору перевезення та тверджень позивача щодо поставки придбаного товару від ТОВ В«Презент-ДомВ» з м. Кривий Ріг спростовуються наступними доказами та встановленими обставинами.

Так, Державна митна служба України в листі від 29.12.2010 р. N11/2-10.16/17217-ЕП «Щодо Інкотермс 2010» інформувала, що Міжнародною торговою палатою прийняті Правила використання внутрішніх та міжнародних торгових термінів Інкотермс 2010 (далі - Інкотермс 2010), які вводяться в дію МТП з 01.01.2011. Інкотермс 2010 передбачено використання 11 торгових термінів. При цьому розподіл витрат між продавцем та покупцем на здійснення поставки товару на умовах EXW, FCA, FAS, FOB, CPT, CIP, CFR, CIF, DDP Інкотермс 2010 відповідає розподілу зазначених витрат при аналогічних умовах поставки згідно з Інкотермс 2000.

В розділі DDP - DELIVERED DUTY PAID (… named place of destination) Поставка зі сплатою мита (... назва місця призначення) офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів Інкотермс 2000 зазначено, що продавець зобов'язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару до названого місця призначення.

Як вже встановлено судом, відповідно до додаткової угоди продавець здійснює поставку товару за власний рахунок.

Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Пунктом 11.1 Правил №363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

В судовому засіданні представник позивача, зазначила, що на час здійснення господарської операції товарно-транспортні накладні не є документом суворої звітності та відповідне положення Міністерством транспорту та зв'язку України наказом №493 виключило з Правил.

Разом з тим, суд дослідивши акти прийому-передачі, товарно-транспортні накладні встановив, що деякі акти прийому-передачі підписані в інші дні ніж виписані товарно-транспортні накладні та різних населених пунктах. Акти складені та підписані в м. Нікополі, а навантажування товару продавця ТОВ «Презент-Дом» відповідно до товарно-транспортних накладних здійснювалося в м. Кривий Ріг.

Тому суд акцентує, що відповідно до статті 224 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму. Якщо право власності переходить до покупця раніше передачі речі (стаття 128 цього Кодексу), продавець зобов'язаний до передачі зберігати річ, не допускаючи її погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо це передбачено договором.

За змістом ч.ч. 4-5 ст. 11 КАС України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання .

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає .

В даному випадку, враховуючи специфіку придбаного у контрагента товару та зазначені твердження відповідача щодо відсутності інформації в ТТН, для встановлення достовірної інформації щодо часу вибуття вантажу, кількість отриманого вантажу, судом витребувано відповідні докази у ТОВ «Вікор».

Реальність потребує також з'ясування того факту, чи справді товари (послуги/роботи) отримано від вказаних у первинних документах постачальників.

Як вбачається з доданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних пунктом навантаження товару є Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 33. Судом також встановлено, що за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 33 зареєстроване ТО «³корВ» (код - 32410661) (а.с.224-228).

Ухвалою від 24.05.2016 року Кіровоградський окружний адміністративний суд зобов'язав ТОВ «Віктор» надати документально підтверджену письмову інформацію: 1.щодо наявності за адресою м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 33 (нерухоме майно, приміщення, будівлі, житлові, нежитлові, їх цільове призначення тощо); 2.щодо надання у оренду приміщень з технічною можливістю для зберігання вугілля та коксу у період серпня 2015 року із зазначенням особи орендаря та 3.підтвердити збереження та відвантажування вугілля та коксу з вул. Каховська, 33 м. Кривий Ріг на ім'я ТОВ В«Олександрійський цукровий заводВ» чи ТОВ В«Презент - ДомВ» (а.с.229).

Листом від 13.06.2016 року директор ТОВ «Віктор» ОСОБА_3 повідомила суд, що надання приміщень у оренду є одним з видів діяльності ТОВ «Віктор». Проте за відсутності можливості зберігання безпосередньо на території офісного приміщення та відсутності технічних можливостей здійснення навантажувально-розвантажувальних робіт ТОВ «Віктор» ніколи і нікому приміщень в оренду не надавав. Вугілля та кокс ніколи у підприємства не зберігались та дану діяльність не здійснює і реальне відвантаження з адреси є неможливим (а.с.232).

Крім цього, у своєму листі зазначила, що за жодними цивільно-правовими договорами не були контрагентами з зазначеними підприємствами.

Представник позивача в судовому засіданні не змогла пояснити дані обставини або спростувати відповідними доказами.

Отже, придбаний товар контрагентом позивача ТОВ В«Презент-ДомВ» за адресою зазначеною у ТТН ніколи не зберігався та не навантажувався, а тому ТОВ В«Презент-ДомВ» не міг поставити придбаний товар з визначених ним документах.

З огляду на встановлені дійсні обставини суд звертає увагу на те, що оскільки зазначені в первинних документах товари справді придбані позивачем, але не в тих осіб то такі документи не є достовірними та не можуть підтверджувати право підприємства на податковий кредит з податку на додану вартість .

Аналогічна правова позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 11.02.2016 року у справі К/800/56822/14.

Щодо тверджень позивача про те, що чинне законодавство, не встановлює обов'язок платника податків перевіряти відомості щодо декларування контрагентами своїх зобов'язань, виконання ними таких зобов'язань, наявність чи відсутність ознак фіктивності фірм, ймовірність чи реальність проведення контрагентом транзитних фінансових операцій, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди третім особам, наявність у контрагента складських приміщень, людських ресурсів, надійність постачальників контрагента тощо суд зазначає наступне.

Платник, який укладає договори на великі суми, за відсутності будь-якого ділового листування та особистих зустрічей з уповноваженими особами контрагента, без оцінки його ділової репутації на ринку відповідних товарів, робіт, послуг не може бути визнаний обачливим у такому виборі. Водночас платник, який претендує на підтвердження обґрунтованості заявленої ним податкової вигоди первинними документами, повинен пересвідчитися у правильності оформлення таких документів та у достовірності наведених у цих документах відомостей. В інакшому випадку такий платник несе ризик у сфері податкових правовідносин, позаяк втрачає можливість підтвердити понесені витрати в силу відсутності належним чином оформлених первинних документів.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо оцінки обставин взаємовідносин позивача із зазначеним контрагентом за вказаним договором.

Таким чином, враховуючи наведене у сукупності та оцінюючи в цілому взаємовідносини позивача з його контрагентом, суд приходить до висновку , що за спірними операціями лише оформлювались окремі документи та податкові накладні без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Виходячи з наведених норм права та встановлених по справі дійсних обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не спростовано належними доказами доводи контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаної господарської операції.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 94 КАС України судові витрати присудженню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.69,70,71, 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю В«Олександрійський цукровий заводВ» до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 17.12.2015 року (№4683/10/11-26-22-00) №0000662200 та (№4682/10/11-26-22-00) №0000652200 - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Р.В. Жук