Постанова

від 19.10.2016 по справі п/811/3519/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 жовтня 2016 рокусправа № П/811/3519/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Олефіренко Н.А.

суддів: Білак С.В. Шальєвої В.А.

за участю секретаря судового засідання: Трахт К.О.

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1 ( довіреність від 01.06.2016 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод"

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 р.

у справі № П/811/3519/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод"

до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області

про скасування податкових повідомлень -рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю В«Олександрійський цукровий заводВ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень - рішень від 17.12.2015 року №0000662200 та №0000652200.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що не погоджується із прийнятими повідомленнями-рішеннями та зазначає, що ним надані до перевірки всі необхідні первинні документи, що підтверджують факт здійснення господарських операцій, тому не спростовують факту здійснення господарських операцій між підприємствами.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального права.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та прийняте нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, що податковим органом на підставі наказу № р. №488 від 19.11.2015 року та №499 від 26.11.2015 року проведена позапланова невиїзна перевірка товариства ТОВ В«Олександрійський цукровий заводВ» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з ТОВ "Презент-Дом" за серпень 2015р. та подальшого використання в господарській діяльності чи продажу придбаного товару.

За результатами перевірки складений Акт №348/11-26-22-00-00372109 від 01.12.2015р. (далі - Акт перевірки), за висновками якого перевіркою встановлено порушення позивачем п.185.1 ст. 185, П.188.Г п.198.1, п.198.3, пЛ98.6 ст.198, Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від'ємне значення з ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість декларації на 155241 грн. в т.ч. за серпень 2015р. (рядок 19 «³д'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періодуВ» ) в сумі 155241 грн., та занижено податкове зобов'язання з ПДВ по податковій декларації з податку на додану вартість на 209972,0 грн., у тому числі за серпень 2015 рік ( рядок 25 В«Сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періодуВ» ) на суму 209972,0 грн. за рахунок завищення податкового кредиту в зв'язку з проведенням нереальної (безтоварної) господарської операції з придбання ідентифікованого товару у ТОВ В«Презент - ДомВ» (код 33662033), введення в обіг якого (первинний продаж) не підтверджується фактом законним джерелом) реального походження цих товарів (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу.

На підставі акту перевірки №348/11-26-22-00-00372109 від 01.12.2015 року Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області прийнято податкове повідомлення-рішення №0000652200 від 17.12.2015 р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 155241,00 грн.; №0000662200 від 17.12.2015 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 314958 грн., у тому числі 209972,00 грн. основного платежу та 104986,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень -рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку, щодо не підтвердження позивачем реальності господарських взаємовідносин з ТОВ "Презент-Дом" за серпень 2015 року.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом п.135.2 ст.135, п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування та доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат та отримання ним доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пункт 138.1 ст.138 ПК України визначає витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У п.138.1.1 цієї ж статті визначено, що такі витрати включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 ст.140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Підпунктом 139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п.198.1 ст.198 цього ж Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За змістом п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно зі статтею 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зі змісту зазначених положень слідує, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум до податкового кредиту є факт придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Встановлено, що 01.04.2013 року між ТОВ В«Олександрійський цукровий заводВ» (покупець) та контрагентом ТОВ В«Презент-ДомВ» (продавець) було укладено договір поставки №15/05/15 від 05.15.2015 року, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити по заздалегідь погодженій з покупцем специфікації товар.

На виконання умов укладеного договору перевіряючим були пред'явлені наступні документи: специфікації №1 від 15.05.2015 р., №2 від 15.05.2015 р.; накладних від 03.08.2015 р. №35, від 04.08.2015р. №38, від 05.08.2015р. №41, №39, №40 від 07.08.2015р. №44, №43, №42, від 10.08.2015р. №46, №48, №47, від 12.08.2015р. №53, №52, №51; актів прийому-передачі від 03.08.2015р. на 64,540 тн., від 04.08.2015р. на 38,340 тн., від 05.08.2015р. на 113,260 тн., від 07.08.2015р. на 109,700 тн., від 10.08.2015р. на 109,500; платіжних доручень від 03.08.2015р. №327, №1353, 05.08.2015р. №331, від 06.08.2015р. №1416, №1432, від 10.08.2015р. №341, №1440, від 11.08.2015р. №1441, від 17.08.2015р.1498, від27.08.2015р. №682;рахунків від 31.07.2015 року №40, від 03.08.2015 року №41, від 06.08.2015 року №44 та від 12.08.2015 року №50; податкових накладних від 03.08.2015 року №1, від 04.08.2015 року №2, від 05.08.2015 року №4, 5, 6, від 06.08.2015 року №7, від 07.08.2015 року №8, від 10.08.2015 року №12, 13, 14, від12.08.2015 року №15, 16, 17; товарно-транспортних накладних від 03.08.2015р. №030815, №030815/1, від 04.08.201р. №040815, від 05.08.2015р. №050815/1, №050815, №050815/2, від 07.08.2015р. №070815/2, 070815/1, №070815, від 10.08.2015р. №100815, №100815/2, №100815/1, від 12.08.2015р. №120815, №120815/1, №120815/2.

Слід зазначити, що є безпідставними посилання податкового органу на неналежно оформлені товарно-транспортні накладні на отриманий товар, а саме: останні не містять усіх передбачених обов'язкових реквізитів, адреси пунктів навантаження та розвантаження, номери та дати доручень на отримання товарно-матеріальних цінностей, оскільки відсутність вказаних документів не є підставами для позбавлення позивача права на формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, витрат та доходів у відповідності до вимог ст.ст. 135,138, 137, 198 ПК України за умови надання інших документів, що підтверджують отримання товару, зокрема, видаткових накладних, які свідчать про отримання товару.

Між тим, слід зазначити, що згідно Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363 товарно-транспортна накладна є лише документом, що підтверджує фізичне переміщення товарно-матеріальних цінностей у просторі під час його транспортування.

Товарно-транспортна накладна не є обов'язковим та єдиним документом, який може підтверджувати реальність господарської операції за договором поставки, купівлі-продажу та не є обов'язковим первинним документом бухгалтерського обліку з урахуванням того, що жодними нормами чинного законодавства не передбачено обов'язковість складання товарно-транспортної накладної саме за договорами поставки та купівлі-продажу.

Крім того, норми ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України не ставлять в залежність право платника податків на формування податкового кредиту та витрат від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на поставлений товар чи наявності у вказаних ТТН певних недоліків у її оформленні за наявності інших первинних документів, що свідчать про рух активів підприємства, отримання прибутку, сплату суми ПДВ у складі придбаного товару та інше, а тому відсутність документів, що підтверджують транспортування товару не може бути безумовною підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ та віднесення вказаних сум до податкового кредиту підприємства у відповідному періоді за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої продавцем товару покупцю та зареєстрованої в Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Водночас колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача в акті перевірки про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Презент-дом", оскільки чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів. Платник податків не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань.

Інших доказів неможливості виконання фінансово-господарських зобов'язань ТОВ "Презент-дом" відповідачем не надано.

За таких обставин, сукупність наведених вище первинних/платіжних/облікових документів, досліджених під час апеляційного розгляду справи підтверджує факт виконання Договору та не дає підстав для сумніву щодо реальності його вчинення.

Водночас, доводи податкового органу в обґрунтування своєї позиції є припущеннями, які не доведено належними доказами.

Відтак, колегія суддів прийшла до висновку про помилковість висновків відповідача, викладених в акті перевірки, та, як наслідок, наявність підстав для визнання протиправним та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на зазначене, та враховуючи те, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 161, 195, 198, 202, 207 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод" - задовольнити.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року у справі № П/811/3519/15 - скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Олександрійський цукровий завод"- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення винесене Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0000662200 від 17.12.2015 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 314958 грн., у тому числі 209972,00 грн. основного платежу та 104986,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення винесене Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Кіровоградській області №0000652200 від 17.12.2015 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 155241,00 грн.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в протягом 20 днів до касаційного суду відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 20.10.2016 року.

Головуючий: Н.А. Олефіренко

Суддя: С.В. Білак

Суддя: В.А. Шальєва