Рішення

від 15.09.2016 по справі 910/12035/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2016 року Справа № 910/12035/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 оборони України, пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168 (код ЄДРПОУ 00034022)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КИЇВЛЕГПРОМВ» , пр.-т. Перемоги, 45, кв. 87, м. Київ, 03057 (код ЄДРПОУ 39504698)

юридична адреса: вул. Космонавтів, 81/20, м. Миколаїв, 54028

про стягнення пені у розмірі 13 944, 00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 220/830/д від 30.12.2015 року;

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

01.07.2016 року до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява за позовом ОСОБА_1 оборони України до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КИЇВЛЕГПРОМВ» про стягнення пені у розмірі 13 944, 00 грн. за порушення умов договору від 11.06.2015 року № 286/3/15/271.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.07.2016 року позовну заяву ОСОБА_1 оборони України до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КИЇВЛЕГПРОМВ» про стягнення 13 944, 00 грн. з доданими до неї документами направлено за підсудністю до господарського суду Миколаївської області.

Матеріали позовної заяви надійшли на адресу господарського суду Миколаївської області 18.07.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 21.07.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні 10.08.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.08.2016 року розгляд справи відкладено на 15.09.2016 року.

В судовому засіданні 15.09.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві, та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

Між ОСОБА_1 оборони України (замовник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КИЇВЛЕГПРОМВ» (постачальник) 11.06.2015 року відповідно до рішення конкурсних торгів замовника було укладено договір № 286/3/15/271 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України).

В зв'язку з неналежним виконанням умов договору щодо поставки товару у строк, передбачений умовами договору, позивачем відповідачу нараховано пеню, яка заявлена до стягнення

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 11, 509, 526, 530, 552, 610, 611, 612 ЦК України, ст. 5,6, 193, 218, 230, 231 ГК України та умовами договору.

Відповідач не скористався наданим йому ст. 22 ГПК України правом та в судові засідання повноважного представника не направив, письмового відзиву по суті спору не подав.

Ухвали господарського суду від 21.07.2016 року та від 10.08.2016 року, направлені на дві адреси відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КИЇВЛЕГПРОМВ» , пр.-т. Перемоги, 45, кв. 87, м. Київ, 03057 повернуті до суду поштовою установою із відміткою причини повернення «за зазначеною адресою не значиться» та на юридичну адресу вул. Космонавтів, 81/20, м. Миколаїв, 54028, повернуті до суду поштовою установою із відміткою причини повернення "за закінченням терміну зберігання" (арк. 28-33, 43-48).

Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцемзнаходження ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КИЇВЛЕГПРОМВ» є вул. Космонавтів, 81/20, м. Миколаїв, 54028 (арк. 6-8).

За таких обставин ухвали направлялись на правильні адреси відповідача.

Явка повноважного представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судових засідань.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд дійшов висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності повноважного представника відповідача.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 оборони України (замовник) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КИЇВЛЕГПРОМВ» (постачальник) відповідно до рішення комітету з конкурсних торгів замовника (протокол від 29.05.2015 року № 75/92/10) було укладено договір № 286/3/15/271 від 11.06.2015 року, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується у 2015 році поставити замовнику колготи, панчохи, гольфи, шкарпетки та інші панчішно-шкарпеткові вироби, трикотажні (Лот 15. Шкарпетки літні чорного кольору, вид "И" (склад: бавовна - 80%, поліамід - 20 %) (далі - товар), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому Договорі (п. 1.1 Договору) (арк. 17-19).

До договору стронами укладено два додатки "Рознарядка ОСОБА_1 оборони України за Специфікацією" та "Ростовка ОСОБА_1 оборони України за Специфікацією" (арк. 20).

Відповідно до п. 10.1 Договору набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 року (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.

Договір підписано та скріплено печатками сторін. Доказів визнання недійсним чи розірвання договору суду не подано.

На підставі ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникло господарське зобов'язання, яке в силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.2 Договору номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються специфікацією. Відповідно до специфікації строк поставки товару до 31.08.2015 року (включно) . Ціна товару з ПДВ складає: 996 000 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч) грн. 00 коп. Постачальник самостійно закуповує сировину та матеріали (далі - матеріали).

Відповідно до п. 2.7 Договору приймання товару оформляється актом приймального контролю (якості), який повинен бути складений військовим представництвом ОСОБА_1 оборони України. Належним чином оформлений і підписаний акт є підтвердженням приймання товару по якості та направляється замовнику після відправки товару разом з рахунком фактурою

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна цього договору становить 996 000 (дев'ятсот дев'яносто шість тисяч) грн. 00 коп., у тому числі: ПДВ 166 000 (сто шістдесят шість тисяч) грн. 00 коп. - загальний фонд.

Відповідно до п. 5.1 Договору товар постачається на умовах DDР - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню торговельних термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.

Строк поставки товару визначений в специфікації Договору ( п. 1.2.).

Відповідно до п. 5.3 Договору датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем замовника у акті приймального контролю якості товару та видатковій накладній постачальника.

Відповідно до п. 6.3.1 Договору постачальник зобов'язується забезпечити поставку товару у строки, встановлені договором.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 В«КИЇВЛЕГПРОМВ» здійснив поставку товару на загальну суму 996 000 грн., що підтверджується актами приймального контролю (якості) та видатковими накладними (арк. 21-23, 58-60), а саме:

- акт приймального контролю (якості) № 1 від 10.09.2015 року та видаткова накладна № 24/06-14 від 10.09.2015 року на суму 258 960, 00 грн.;

- акт приймального контролю (якості) № 2 від 10.09.2015 року та видаткова накладна № 24/06-15 від 10.09.2015 року на суму 239 040, 00 грн.;

- акт приймального контролю (якості) № 3 від 17.09.2015 року та видаткова накладна № 24/06-16 від 17.09.2015 року на суму 498 000, 00 грн.

Таким чином, відповідачем ОСОБА_4 В«КИЇВЛЕГПРОМВ» порушено строки поставки товару, передбачені п. 1.2 договору.

В свою чергу відповідачем позивачу для проведення оплати за товар було виставлено рахунки (арк. 55-57), які оплачені позивачем ОСОБА_1 оборони України в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 286/3/3014 на суму 498 000, 00 грн. та № 286/3/3075 на суму 498 000, 00 грн. (арк. 50-51). Отже, поставлений товар позивачем оплачено повністю.

Враховуючи порушення відповідачем строків поставки товару, позивачем було направлено на адресу останнього претензію № 286/6/11918 від 30.09.2015 року з вимогою сплатити штрафні санкції (арк. 16).

Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_4 В«КИЇВЛЕГПРОМВ» товар було поставлено з порушенням строку, встановленого у специфікації (п. 1.2 Договору), що і стало підставою для нарахування позивачем пені за неналежне виконання зобов'язання та зверненням до суду із позовом про стягнення пені.

При вирішенні спору судом враховано наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ГК України суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оборону України» та ст. 15 Закону України «Про Збройні Сили України» фінансування потреб національної оборони держави здійснюється за рахунок і в межах коштів, визначених у законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Відповідно до п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах передбачених пунктом 7.3. Договору.

Відповідно до п. 7.3.4 Договору за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості Договору.

Позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 13 944, 00 грн., в тому числі по двом поставкам товару за 10.09.2015 року пеня нарахована за період з 01.09.2015 року по 11.09.2015 року, а по поставці товару за 17.09.2015 року - пеня нарахована за період з 01.09.2015 року по 17.09.2015 року. Детальний розрахунок наявний в матеріалах справи (арк. 11).

Перевіривши розрахунок розміру пені, судом встановлено, що нарахування пені позивачем здійснено з урахуванням дня, в який відбулась поставка товару.

Відповідно до частини 2 статті 251 ЦК України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина 2 статті 252 ЦК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з частиною 1 статті 255 ЦК України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відтак, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення платежу.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення пені.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 15.01.2015 року по справі № 3-203гс14.

Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок розміру пені без врахування дня, коли відбулась поставка товару, та виходячи з приписів п. 1.2, п. 5.3, п. 7.3.4 Договору.

Здійснивши перерахунок розміру пені, судом встановлено, що загальний розмір пені за період прострочки становить 12 450, 00 грн., а саме:

- пеня по поставці товару згідно видаткової накладної № 24/06-14 від 10.09.2015 року на суму 258 960, 00 грн., нарахована за період прострочки з 01.09.2015 року по 09.09.2015 року становить 2 330, 64 грн.;

- пеня по поставці товару згідно видаткової накладної № 24/06-15 від 10.09.2015 року на суму 239 040, 00 грн., нарахована за період прострочки з 01.09.2015 року по 09.09.2015 року становить 2 151, 36 грн.;

- пеня по поставці товару згідно видаткової накладної № 24/06-16 від 17.09.2015 року на суму 498 000, 00 грн., нарахована за період прострочки з 01.09.2015 року по 16.09.2015 року становить 7 968 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 450, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню. В решті пені в сумі 1 494 грн. слід відмовити у зв'язку з безпідставністю.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір слід відшкодувати позивачу з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КИЇВЛЕГПРОМВ» , пр.-т. Перемоги, 45, кв. 87, м. Київ, 03057; юридична адреса: вул. Космонавтів, 81/20, м. Миколаїв, 54028 (код ЄДРПОУ 39504698) на користь позивача ОСОБА_1 оборони України, пр-т. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168 (код ЄДРПОУ 00034022) :

- 12 450, 00 грн. (дванадцять тисяч чотириста п'ятдесят грн. 00 коп.) - пені за порушення умов договору від 11.06.2015 року № 286/3/15/271;

- 1 230, 36 грн. (одна тисяча двісті тридцять грн. 36 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Відмовити в позові в частині стягнення:

- 1 494 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто чотири грн. 00 коп.) - пені за порушення умов договору від 11.06.2015 року № 286/3/15/271.

Судовий збір в розмірі 147, 64 грн. (сто сорок сім грн. 64 коп.) покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 20.09.2016 року.

Суддя Е.М. Олейняш