Постанова

від 14.09.2016 по справі 808/2511/16

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2016 року ( 14 год. 53 хв. )Справа № 808/2511/16 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.,

за участю секретаря судового засідання - Сірик К.Л.,

представника позивача: ОСОБА_1,

представника відповідача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД»

до: Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення

ВСТАНОВИВ:

23.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» (далі - позивач, ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, Запорізька ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача від 14.06.2016 №0000491400 в сумі 76080 грн.

Ухвалою суду від 25.08.2016 відкрито провадження в адміністративній справі №808/2511/16, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 08.09.2016.

08.09.2016 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.09.2016.

У судовому засіданні 14.09.2016 на підставі ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Відповідно до статті 41 КАС України, у судовому засіданні здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: звукозаписуючого пристрою В«КамертонВ» .

Позивач у судовому засіданні підтримав вимоги позовної заяви з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях. З висновками викладеними в акті перевірки про заниження податку на додану вартість за серпень-вересень 2014 року по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс, ЛТД» не погоджується. Зазначає, що на момент здійснення господарських операцій, ТОВ «Онікс, ЛТД» було належним чином зареєстроване як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником ПДВ, що не заперечується податковим органом. Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб. Посилання відповідача про відсутність факту поставки товарів на ТОВ «Онікс, ЛТД», який в подальшому згідно документів було реалізовано на ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» на основі аналізу ланцюгу постачання товарів, вважає необґрунтованим, так як перевіркою не могли бути охоплені всі постачальники контрагента. На думку позивача, контролюючим органом не враховано наявні у ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» первинні документи на підтвердження податкового кредиту та валових витрат по взаємовідносинам з контрагентом. Вказує, що податкові та видаткові накладні, які надані ТОВ «Онікс, ЛТД» для документального оформлення виконання умов договору відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових та видаткових накладних не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні. Відтак вважає, що акт перевірки містить необ'єктивні дані та не відображає всі обставини, які мають бути предметом перевірки, внаслідок чого податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0000491400 є протиправним. Просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав з підстав, зазначених у наданих запереченнях. Зазначає, що згідно наданих до перевірки первинних документів встановлено, що ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» відображало операції по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс, ЛТД». Згідно бази даних «Перегляд результатів співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» АІС «Аналітична система» ІС «Податковий блок» та проведеного аналізу програми Єдиного реєстру податкових накладних встановлено ланцюг постачання товару, який в подальшому продано ТОВ «Онікс, ЛТД» позивачу. За результатом проведеного аналізу з'ясовано неможливість відстеження товарного балансу операцій та здійснення операцій купівлі-продажу у просторі та часі. Відтак, контролюючим органом було зроблено висновок про безтоварність операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом з метою завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до ухилення від сплати податку до бюджету. На підставі вищезазначеного реальність господарських відносин між позивачем та його контрагентом не підтверджена. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» зареєстровано виконавчим комітетом Запорізької міської ради 29.12.1995, про що свідчить Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №199850, взято на облік в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі 12.01.1996 за №224, а з 01.01.2012 перебуває на обліку в Запорізькій ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області.

Як вбачається з матеріалів справи, Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області відповідно до наказу від 20.05.2016 №172 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «ВКФ «Рома, Лтд» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс, ЛТД» (код ЄДРПОУ 23510152) за період з 01.08.2014 по 30.09.2014.

Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №172 від 20.05.2015 та письмове повідомлення про дату початку перевірки з 23.05.2016 та місце проведення перевірки від 20.05.2016 №56 направлено поштою з повідомленням про вручення на юридичну адресу ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД».

Перевірка проводилась з 23.05.2016 по 27.05.2016.

За результатами перевірки складено акт від 31.05.2016 № 34/08-29-14-0009/23855495 (далі - акт перевірки) (а.с.12-28).

Згідно акту перевірки ТОВ «Онікс, ЛТД» на виконання договору поставки від 15.04.2016 № 140415 виписано у серпні 2014 року, вересні 2014 року в адресу ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» податкові на видаткові накладні на придбання імпортованих комп'ютерних комплектуючих (перелік та номенклатура наведена в акті перевірки) на загальну суму 50720 грн. Суми податку на додану вартість включені до податкового кредиту та відображені в реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 ( в розділі податковий кредит) до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за вищенаведені періоди 2014 року на загальну суму 50720 грн., в тому числі по періодам: серпень 2014 року на суму - 49 931 грн., вересень 2014 року на суму - 789 грн.

Розрахунки між підприємствами за виписаними податковими накладними проводились у безготівковій формі. Розрахунки за даними операціями проведено у повному обсязі, дебіторська та кредиторська заборгованість відсутня.

Згідно наданих до перевірки первинних документів, а саме: договорів поставки, видаткових накладних, податкових накладних, встановлено, що ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» відображало операції по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс, ЛТД» з придбання комп'ютерної техніки та комплектуючих до неї. Вищезазначені комп'ютерні комплектуючі було використано ТОВ «Рома, ЛТД» у господарській діяльності (ремонт та виробництво комп'ютерів і периферійного устаткування, а також реалізація кінцевому споживачу).

Податкові накладні видані ТОВ «Онікс, ЛТД» на реалізацію товару ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» частково не зареєстровані у ЄРПН, так як сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить менше 10 тис. гривень.

Перевіркою встановлено, що основними постачальниками ТОВ «Онікс, ЛТД» у серпні-вересні 2014 року були наступні підприємства: ТОВ «Макролоджик» (код ЄДРПОУ 35876881), ПП у формі ТОВ «Asbis-Україна» (код ЄДРПОУ 25274129), ТОВ «І.К.С. КО, ЛТД» (код ЄДРПОУ 38902739), ТОВ «Елко Україна» (код ЄДРПОУ 39160089), ТОВ «Фортком» (код ЄДРПОУ 39162202), ТОВ «М Т!» (код ЄДРПОУ 13669756), ТОВ «Євроконтакт, ЛТД» (код ЄДРПОУ 39113951).

Проаналізувавши ланцюг постачання товару, який було реалізовано на ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» від ТОВ «Онікс, ЛТД», перевіркою встановлено придбання товару у ТОВ «І.К.С. КО, ЛТД» (код ЄДРПОУ 38902739).

Згідно отриманої податкової інформації від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №79/26-59-22-10 від 29.01.2015 щодо неможливості проведення позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Онікс-ЛТД» (код ЄДРПОУ 23510152) по взаємовідносинах з ТОВ «І.К.С. КО ЛТД» (код 38902739) за період серпень-вересень 2014 встановлено наступне: «Згідно АІС «Податковий блок» стан підприємства ТОВ «Онікс-ЛТД» на дату складання податкової інформації мало стан 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. Серед зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних TОB «Онікс-ЛТД» встановлено що податкові накладні отримані від ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» за серпень- вересень 2014 раку з номенклатурою товарів з кодом УКТ ЗЕД (імпортований товар).За даними АІС «Податковий блок» встановлено, що ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» не є імпортером. Серед зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних від постачальників на адресу ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» податкових накладних з відповідною номенклатурою з кодом УКТ ЗЕД не встановлено. Виходячи з вищенаведеного у ланцюгу постачання імпортних товарів зазначеної номенклатури до ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» імпортера не виявлена».

Таким чином, встановлено порушення контрагентами-постачальниками ТОВ« І.К.С. Ко ЛТД» своїх податкових зобов'язань приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад).

Тому господарські відносини, які були здійснені від імені ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

При проведені аналізу інформаційних баз даних ДПІ (Архів електронної звітності. Перегляд результатів співставлення) встановлено, що ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» в серпні, вересні 2014 року здійснювало придбання товарів/послуг у контрагентів-постачальників ТОВ "Ксіл Україна" (код за ЄДРПОУ 23540662) та ВКФ «Севан» у формі ТОВ (код за ЄДРПОУ 19407075).

Контролюючим органом зроблено висновок, що ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД», не являючись імпортером, придбавало банани, гойдалки, дитячі ігрові комплекси та проводило їх монтаж, а документи ТОВ «Онікс-ЛТД» виписувало на поставку комп'ютерних запчастин іноземного виробництва.

Виходячи з цього, ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

Аналізом баз даних ТОВ «Онікс, ЛТД» (код за ЄДРПОУ 23510152) контролюючий орган не мав можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за серпень-вересень 2014 року.

Перевіркою первинних документів, бухгалтерського обліку та податкового обліку підприємства ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД», а також аналізом програм Єдиний реєстр податкових накладних, встановлено, що придбання товару з аналогічним кодом УКТ ЗЕД або його імпорту підприємством, ТОВ «Онікс, ЛТД» від ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» відсутнє, що унеможливлює реальність здійснення господарських відносин ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» з контрагентом - постачальником ТОВ «Онікс, ЛТД».

Дані факти, за висновками контролюючого органу, свідчать про відсутність факту поставки товарів на ТОВ «Онікс, ЛТД», який в подальшому згідно документів було реалізовано на ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД».

Висновками перевіряючих встановлено, що ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД», ТОВ «Онікс, ЛТД» здійснювали діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам та використовувались з метою прикриття незаконної діяльності.

За результатами перевірки встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 на загальну суму 50 720 грн., в тому числі по періодам: серпень 2014 на суму 49931 грн., вересень 2014р. на суму 789 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 №0000491400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76080 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 50720 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 25360 грн. 00 коп.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.08.2016 №2706/10/08-01-10-01-13 податкове повідомлення-рішення Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 14.06.2016 №0000491400, залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 3 Закону України № 996-ІV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ІV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону № 996-ІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону № 996-ХІV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до ч.2 ст.9 вказаного Закону та п.2.4 Положення, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.15 та п.2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок.

Крім того, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» мало господарські відносини з ТОВ «Онікс, ЛТД» з яким було укладено договір довгострокового постачання товарів №140415 від 15.04.2014 (а.с.29-33).

Відповідно до договору постачальник зобов'язуються поставити і передати у власність покупця товар на підставі заявки в кількості і в строки відповідно до умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) на умовах договору.

Згідно з п. 2.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

На виконання умов договору поставки була здійснена поставка та оплата за товар, що підтверджується наданими видатковими накладними: №ОН-08/0016 від 06.08.2014 на суму 132552 грн., № ОН-08/0024 від 07.08.2014 на суму 58338 грн., №ОН-08/0025 від 07.08.2014 на суму 1764 грн., №ОН-08/0054 від 13.08.2014 на суму 90733,50 грн., №ОН-08/0070 від 18.08.2014 на суму 16200 грн., № ОН-09/0002 від 01.09.2014 на суму 1136,04 грн., №ОН-09/0067 від 17.09.2014 на суму 3600 грн. (а.с.34-40); податковими накладними: №24 від 07.08.2014 на суму 58338 грн., №26 від 07.08.2014 на суму 1764 грн., №16 від 06.08.2014 на суму 132552 грн., №57 від 13.08.2014 на суму 90733,50 грн., №73 від 18.08.2014 на суму 16200 грн., №70 від 17.09.2014 на суму 3600 грн., №1 від 01.09.2014 на суму 1136,04 грн. (а.с.41-47); товарно-транспортними накладними: №ОН-08/0016 від 06.08.2014, №ОН-08/0024 від 07.08.2014, №ОН-08/0054 від 13.08.2014, №ОН-08/0070 від 18.08.2014, №ОН-09/0002 від 01.09.2014, №ОН-09/0067 від 17.09.2014 (а.с.48-54), платіжними дорученнями: №7965 від 13.08.2014 на суму 31000 грн., №8001 від 15.08.2014 на суму 50000 грн., №8069 від 20.08.2014 на суму 51552 грн., №866 від 21.08.2014 на суму 50000 грн., №8120 від 22.08.2014 на суму 50102 грн., №8234 від 03.09.2014 на суму 66933,50 грн., №922 від 17.09.2014 на суму 1136 грн., №1013 від 29.09.2014 на суму 3600 грн. (а.с.55-62); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.01.2013-31.10.2016 9(а.с.162).

Отримана продукція переміщувалась позивачем власним транспортом на орендований у м. Києві склад, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними та договором оренди нежитлового приміщення №От-1115 від 16.12.2013 (а.с.142-149).

Товар придбаний ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» в подальшому було реалізовано іншим підприємствам, таким як: ПАТ «ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГО» (накладна №1308.4 від 13.08.2014, довіреність від 11.08.2014 №УАП00002078, рахунок №0108.45 від 01.08.2014, податкова накладна №1308002 від 13.08.2014, платіжне доручення №32778_8К03 від 20.08.2014; накладна №1308.3 від 13.08.2014, довіреність №АУП00002077 від 11.08.2014, рахунок №0608.69 від 06.08.2014, податкова накладна №1308001 від 13.08.2014, платіжне доручення №32778_8К03 від 20.08.2014) (а.с.82-91); ФОП ОСОБА_3 (накладна №1908.51 від 19.08.2014, рахунок №1908.55 від 19.08.2014, податкова накладна №1908056 від 19.08.2014, платіжне доручення №575_8Q031 від 26.08.2014) (а.с.92-95); ВАТ ЗМК «Запоріжсталь» (накладна №2908.6 від 29.08.2014, довіреність №97202791 від 28.08.2014, рахунок №2908.7 від 29.08.2014, податкова накладна №2908005 від 29.08.2014, розрахунок коригування до податкової №2908005 від 29.08.2014, платіжне доручення №159933_ВК0 від 20.11.2014, платіжне доручення №168667_1Q0 від 26.01.2015) (а.с.96-105), ТОВ «ДАРЕКС» (накладна №2309.29 від 23.09.2014, довіреність №197 від 15.09.2014, рахунок №0909.55 від 09.09.2014, податкова накладна №1009070 від 10.09.2014, платіжне доручення №604_9А033 від 10.09.2014) (а.с.106-110); ПАТ «ВЕСКО» (накладна №1710.36 від 17.10.2014, довіреність №867 від 23.10.2014, рахунок №1710.37 від 17.10.2014, податкова накладна №1710032 від 17.10.2014, платіжне доручення №7407_AS031 від 28.10.2014) (а.с.111-116).

Проте, акт перевірки не містить інформації про дослідження податковим органом руху придбаного позивачем товару, його оприбуткування, використання та реалізацію.

В судових засіданнях представником позивача на підтвердження реальності здійснення господарських операцій із безпосереднім контрагентом позивача було надано повний пакет документів, яким оформлені господарські операції, а отже підтверджується фактичне здійснення таких операцій.

Також суду було надано пояснення відповідно до яких повідомлено, що правовідносини позивача з ТОВ «Онікс-ЛТД» мали постійний характер. Вибір постачальника був обумовлений розширенням кола виробників комп'ютерної продукції, які здійснюють її реалізацію на території України. Зазначає, що у 2014 компанія ТОВ «Онікс-ЛТД» була офіційним представником Тайванської компанії «Supermicro» та вітчизняним виробником серверів та систем збереження даних, вироблених з комплектуючих компанії «Supermicro». На період з 01.12.2013 по 01.12.2014 ТОВ «Онікс-ЛТД» визначило ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» офіційним регіональним реселлером та системним інтегратором продукції компанії «Supermicro», з присвоєнням статусу регіонального сервісного центру, про що видано сертифікат (а.с.179). В період укладення угоди, позивачем, з метою підтвердження легітимності діяльності контрагента перевірялась його реєстрація як платника податку на додану вартість на офіційному сайті Державної фіскальної служби.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що компанія ТОВ «Онікс-ЛТД» належним чином зареєстрована, у тому числі як платник податків та здійснює підприємницьку діяльність з продажу комп'ютерної техніки тривалий час на регулярній основі.

В акті зазначається, що в ході перевірки встановлено фактичне не здійснення господарських операцій, тобто відсутність постачання товарів.

Згідно з пп. 14.1.191. п. 14.1. ст. 14 ПК України постачання товарів - це будь-яка передача права на розпорядження товарами як власника, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

Постачання товарів є різновидом цивільно-правових правочинів, недійсність яких може бути визнана на підставах, передбачених законодавством.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі судом не вимагається визнання такого правочину недійсним. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Стаття 204 ЦК України встановлює презумпцію правомірності цивільних правочинів, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо правочин суд не визнав недійсним. Зі змісту цієї норми випливає, що підстави недійсності правочинів можуть бути передбачені виключно законами. Правочин може бути визнаний недійсним тільки на підставі і за наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 20 ПК України податковим органам не надане право визначати дійсність чи не дійсність правочинів.

В акті перевірки не наведено підстав для визнання правочинів нікчемними.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично діє від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України, встановлено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як свідчать матеріали справи, всі придбані товари були своєчасно та в повному обсязі оприбутковані позивачем на підставі видаткових та податкових накладних, оплачені, та в подальшому використані у господарській діяльності товариства, що в свою чергу призвело до змін в активах підприємства та його зобов'язаннях і реально спричинило зміни майнового стану платника податків.

Суд зазначає, що оглянуті первинні документи містять назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис особи, яка брала участь у здійсненні господарської операції; первинні документи виписані реально існуючими суб'єктами права.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оглянуті документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст. 9 Закону № 996-ІV, ст. 44 ПК України, п.2.4 Положення спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, призвели до зміни в структурі активів платника податків, а відтак сприймаються судом як належні та допустимі докази реальності вчинення господарських операцій.

Згідно пунктів 36.1, 36.5 статті 36, 38.1 статті 38, 44.1 статті 44, 47.1 статті 47, 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Таким чином, формування суб'єктом господарювання витрат та податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).

Необхідною та достатньою умовою формування витрат, відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України, є документальне підтвердження здійснення господарських операцій, за якими такі витрати були здійснені. Таке документальне підтвердження наявне (договір, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, тощо), про що зазначено в самому тексті акта перевірки.

В свою чергу ПК України, не ставить право платника податку на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань зі сплати ними сум податку, дотримання правил ведення господарської діяльності тощо.

Чинним законодавством України на одну із сторін цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками по ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників у ланцюгу постачання зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит з податку на додану вартість, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Аналізуючи положення ст.: 54, 58, 76, 86 ПК України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010 (далі - Порядок №984), суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються контролюючими органами у формі податкових повідомлень-рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає в тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомлення-рішеннях.

Проте в акті перевірки суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих товарів, що зумовило необґрунтованість і невідповідність закону висновків суб'єкта владних повноважень про нереальність правочинів та вчинення їх без мети реального настання правових наслідків.

Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту в зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права в Україні. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського Суду з прав людини по справі В«БулвесВ» АД проти Болгарії від 22.01.2009 судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Відповідачем не доведена обізнаність позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності. Аналогічні висновки зроблені Європейським судом з прав людини в рішенні від 09.01.2007 у справі В«Інтерсплав проти УкраїниВ» .

Таким чином, не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми постачальниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом (лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11).

Крім того, ПК України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам законодавства акт перевірки не містить, позивач цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам до складу податкового кредиту, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Крім того, слід зазначити, що викладені в акті обставини, а саме співставлення номенклатури товару, свідчать про те, що ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» документально не придбавав ВКФ «Севан» у формі ТОВ, ТОВ «Ексіл-Україна» та ТОВ «Енерго Стандарт ЛТД» товар, який в подальшому ТОВ «Онікс, ЛТД» був реалізований позивачу. Тобто названі підприємства не є ланкою постачальників позивача, що в свою чергу доводить, що викладена в акті інформація про господарську діяльність між ВКФ «Севан» у формі ТОВ, ТОВ «Ексіл-Україна» та ТОВ «Енерго Стандарт ЛТД» та ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» ні яким чином не пов'язана з постачанням товарів за договором №140415 від 15.04.2014.

Висновок податкового органу про те, що імовірним постачальником ТОВ «І.К.С. Ко ЛТД» є ВКФ «Севан» у формі ТОВ, ТОВ «Ексіл-Україна» та ТОВ «Енерго Стандарт ЛТД» побудовано на даних витягу податкових накладних зареєстрованих в ЄРПН.

Але наведена інформація не свідчить про те, що ВКФ «Севан» у формі ТОВ, ТОВ «Ексіл-Україна» та ТОВ «Енерго Стандарт ЛТД» були єдиними постачальниками ТОВ «І.К.С. КО ЛТД». Товар, реалізований ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД», міг бути придбаний ТОВ «І.К.С. КО ЛТД» в інші періоди (до серпня 2014 року) або у інших постачальників.

Інформація, наведена в ЄРПН, стосується операцій, які підлягають обов'язковій реєстрації, та не стосується податкових накладних, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить не більше 10 тисяч гривень (п. 11 підрозділ 2 розділу XX ПК України, норма діяла з 01.01.2012 по 31.12.2014). Тобто, якщо ТОВ «І.К.С. КО ЛТД» придбавав товар в обсязі 60 000,0 грн і менше, то такі операції не підлягали реєстрації в ЄРПН.

Також товар міг придбаватися у неплатників податку на додану вартість та відповідно такі операції не підлягали відображенню в податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «І.К.С. КО ЛТД».

Проте слід зауважити, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Онікс-ЛТД» було належним чином зареєстроване як суб'єкт господарювання у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником ПДВ, що не заперечується податковим органом.

Податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагент позивача не мав адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Податкова інформація від 29.01.2015 №79/26-59-22-10 відносно ТОВ «Онікс-ЛТД» не містить будь-яких обставин та доказів щодо порушення саме ТОВ «Онікс-ЛТД» норм податкового законодавства, а лише зазначає відсутність постачання ВКФ «Севан» у формі ТОВ, ТОВ «Ексіл-Україна» та ТОВ «Енерго Стандарт ЛТД» товару ТОВ «І.К.С. КО ЛТД», який було реалізовано ТОВ «Онікс, ЛТД».

Податковим органом, на думку суду, не доведено зв'язок таких порушень з формуванням ТОВ «ВКФ «Рома, ЛТД» податкового кредиту за наслідками господарських операцій з ТОВ «Онікс, ЛТД».

З огляду на викладене, доводи відповідача про допущені з боку позивача порушення вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентом спростовані дослідженими у судових засіданнях доказами.

Таким чином, висновки податкового органу про заниження підприємством за серпень-вересень 2014 року податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Онікс-ЛТД» мають характер припущень та є необґрунтованими, а відтак, не можуть бути покладені в основу спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи зазначене вище, суд приходить до висновку про відсутність податкового правопорушення з боку позивача, у зв'язку з чим спірне рішення є необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 94, 158, 160, 161, 162, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14.06.2016 №0000491400, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76080 грн. 00 коп., у тому числі: за податковим зобов'язанням у сумі 50720 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25360 грн. 00 коп.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 14, ЄДРПОУ 39488184) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Рома, ЛТД» (69037, м. Запоріжжя, вул.Сорок років Радянської України, буд.39, ЄДРПОУ 23855495) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий