Ухвала

від 23.11.2016 по справі 808/2511/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2016 рокусправа № 808/2511/16 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Суховарова А.В. Чередниченка В.Є.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі № 808/2511/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рома, ЛТД" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення відповідача від 14.06.2016 № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 76080 грн., в тому числі в розмірі 50 720 грн. за основним зобов'язанням та 25 360 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області від 14.06.2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76080 грн. 00 коп., у тому числі: за податковим зобов'язанням у сумі 50720 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 25360 грн. 00 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Запорізька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати вищезазначену постанову як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив задовольнити вимоги апеляційної скарги на підставах, що в ній зазначені, та скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін.

Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів останньої, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, Запорізькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Запорізькій області відповідно до наказу від 20.05.2016 року № 172 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ В«ВКФ В«Рома, ЛтдВ» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ В«Онікс, ЛТДВ» за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року, за результатами якої складено акт від 31.05.2016 року № 34/08-29-14-0009/23855495 (а.с.12-28).

Перевіркою встановлено порушення п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження підприємством податку на додану вартість за період з 01.08.2014 року по 30.09.2014 року на загальну суму 50 720 грн., в тому числі по періодам: серпень 2014 року на суму 49931 грн., вересень 2014 року на суму 789 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 року № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 76080 грн. 00 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 50720 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 25360 грн. 00 коп.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги Головного управління ДФС у Запорізькій області від 11.08.2016 року № 2706/10/08-01-10-01-13 податкове повідомлення-рішення Запорізької ОДПІ ГУ ДФС у Запорізькій області від 14.06.2016 року № НОМЕР_1 залишено без змін, а скарга позивача - без задоволення.

Визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення і було предметом судового розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи в повній мірі підтверджують реальність вчинюваних господарських відносин, докази підробки вказаних документів чи їх фіктивності відсутні, контрагент позивача на час вчинення господарських операцій був зареєстрований як платник ПДВ, у зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права, визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використанням придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Згідно з пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення) визначено, що первинні документи (на паперових і машино зчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складення первинного документа.

Згідно з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом визнається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Згідно зі ст.9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складений документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Враховуючи вищезазначені норми, в ході розгляду справи судом повинні оцінюватися документи, надані платником податків на підтвердження свого права на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ.

В силу викладеного будь-які документи (у тому числі договори, видаткові накладні, податкові накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Необхідною умовою для цього є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

За відсутності факту придбання товарів (послуг) відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат та податкового кредиту навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Визначальною має бути подія, підтверджена документально. При цьому, документи мають бути складені особою, яку можливо ідентифікувати, відповідальною за здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіряємому періоді мав взаємовідносини з ТОВ «Онікс, ЛТД».

Так, між ТОВ В«ВКФ В«Рома, ЛТДВ» (Покупець) та ТОВ В«Онікс, ЛТДВ» (Постачальник) було укладено договір довгострокового постачання товарів № 140415 від 15.04.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця товар на підставі заявки в кількості і в строки відповідно до умов договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар (партію товару) на умовах договору (а.с.29-33).

Згідно з п. 2.3 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент передачі товару.

На виконання умов договору поставки була здійснена поставка та оплата за товар, що підтверджується наданими видатковими накладними: № ОН-08/0016 від 06.08.2014 року на суму 132552 грн., № ОН-08/0024 від 07.08.2014 року на суму 58338 грн., №ОН-08/0025 від 07.08.2014 року на суму 1764 грн., №ОН-08/0054 від 13.08.2014 року на суму 90733,50 грн., №ОН-08/0070 від 18.08.2014 року на суму 16200 грн., № ОН-09/0002 від 01.09.2014 року на суму 1136,04 грн., № ОН-09/0067 від 17.09.2014 року на суму 3600 грн. (а.с.34-40); податковими накладними: № 24 від 07.08.2014 року на суму 58338 грн., № 26 від 07.08.2014 року на суму 1764 грн., № 16 від 06.08.2014 року на суму 132552 грн., № 57 від 13.08.2014 року на суму 90733,50 грн., № 73 від 18.08.2014 року на суму 16200 грн., № 70 від 17.09.2014 року на суму 3600 грн., № 1 від 01.09.2014 року на суму 1136,04 грн. (а.с.41-47); товарно-транспортними накладними: № ОН-08/0016 від 06.08.2014 року, № ОН-08/0024 від 07.08.2014 року, № ОН-08/0054 від 13.08.2014 року, № ОН-08/0070 від 18.08.2014 року, № ОН-09/0002 від 01.09.2014 року, № ОН-09/0067 від 17.09.2014 року (а.с.48-54), платіжними дорученнями: № 7965 від 13.08.2014 року на суму 31000 грн., № 8001 від 15.08.2014 року на суму 50000 грн., № 8069 від 20.08.2014 року на суму 51552 грн., № 866 від 21.08.2014 року на суму 50000 грн., № 8120 від 22.08.2014 року на суму 50102 грн., № 8234 від 03.09.2014 року на суму 66933,50 грн., № 922 від 17.09.2014 року на суму 1136 грн., № 1013 від 29.09.2014 року на суму 3600 грн. (а.с.55-62); оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 за 01.01.2013 року - 31.10.2016 року (а.с.162).

Отримана продукція переміщувалась позивачем власним транспортом на орендований у м. Києві склад, що підтверджується належним чином оформленими товарно-транспортними накладними та договором оренди нежитлового приміщення № От-1115 від 16.12.2013 року (а.с.142-149).

Товар придбаний ТОВ В«ВКФ В«Рома, ЛТДВ» в подальшому було реалізовано іншим підприємствам, таким як: ПАТ В«ДТЕК ДОНЕЦЬКОБЛЕНЕРГОВ» (накладна № 1308.4 від 13.08.2014 року, довіреність від 11.08.2014 року № УАП00002078, рахунок № 0108.45 від 01.08.2014 року, податкова накладна № 1308002 від 13.08.2014 року, платіжне доручення № 32778_8К03 від 20.08.2014 року; накладна № 1308.3 від 13.08.2014 року, довіреність № АУП00002077 від 11.08.2014 року, рахунок № 0608.69 від 06.08.2014 року, податкова накладна № 1308001 від 13.08.2014 року, платіжне доручення № 32778_8К03 від 20.08.2014 року) (а.с.82-91); ФОП ОСОБА_1 (накладна № 1908.51 від 19.08.2014 року, рахунок № 1908.55 від 19.08.2014 року, податкова накладна № 1908056 від 19.08.2014 року, платіжне доручення № 575_8Q031 від 26.08.2014 року) (а.с.92-95); ВАТ ЗМК В«ЗапоріжстальВ» (накладна № 2908.6 від 29.08.2014 року, довіреність № 97202791 від 28.08.2014 року, рахунок № 2908.7 від 29.08.2014 року, податкова накладна № 2908005 від 29.08.2014 року, розрахунок коригування до податкової № 2908005 від 29.08.2014 року, платіжне доручення № 159933_ВК0 від 20.11.2014 року, платіжне доручення № 168667_1Q0 від 26.01.2015 року) (а.с.96-105), ТОВ В«ДАРЕКСВ» (накладна № 2309.29 від 23.09.2014 року, довіреність № 197 від 15.09.2014 року, рахунок № 0909.55 від 09.09.2014 року, податкова накладна № 1009070 від 10.09.2014 року, платіжне доручення № 604_9А033 від 10.09.2014 року) (а.с.106-110); ПАТ В«ВЕСКОВ» (накладна № 1710.36 від 17.10.2014 року, довіреність № 867 від 23.10.2014 року, рахунок № 1710.37 від 17.10.2014 року, податкова накладна № 1710032 від 17.10.2014 року, платіжне доручення № 7407_AS031 від 28.10.2014 року) (а.с.111-116).

Виходячи зі змісту перелічених вище документів в їх сукупності, якими позивач підтверджує виконання договору з контрагентом, вбачається, що вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в розумінні вказаного Закону є первинними, такими, що в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з надання послуг, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача.

При цьому колегія суддів зазначає, що до вказаних первинних документів у податкового органу претензій не виникало .

Фактично висновки податкового органу щодо нереальності здійснення господарських відносин між позивачем та вказаним контрагентом були, зокрема здійснені на підставі аналізу відповідачем господарської діяльності ТОВ «Онікс, ЛТД» по ланцюгу постачання. Разом з тим, такі висновки без встановлення у судовому порядку будь-яких висновків стосовно документального підтвердження та реальності господарських відносин з платником податків та зборів, підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків є необґрунтованими. Отже, висновки податкового органу, зроблені з огляду на діяльність контрагентів по ланцюгу постачання та їх створення з метою надання податкової вигоди для штучного формування податкового кредиту з ПДВ, з метою надання вигоди третьої особи, з огляду на що господарські операції не мають реального товарного характеру, носять характер припущень, при цьому відповідачем не зазначено конкретних доказів на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною 2 статті 71 КАС України, тому як останнім відносно контрагентів контрагента позивача не проводилась навіть звірка.

Крім того, Податковий кодекс не ставить у залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Висновки податкового органу щодо нереальності господарських операцій сформовані, виходячи з ненадання податкової звітності контрагентами позивача за вказаний період, що в силу приписів ст.61 Конституції України, є неприпустимим, тому як юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відносно посилань заявника апеляційної скарги на те, що податкові накладні, виписані ТОВ "Онікс, ЛТД", з сумою ПДВ менше, ніж 10 000,00 грн., не реєструвалися в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів визнає їх безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами, в той час, як приписи п.11 підр.2 розд. ХХ «Перехідні положення» ПК України, в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, не передбачала включення до Єдиного реєстру податкових накладних, в яких сума податку на додану вартість не перевищує 10 000 грн., що також підтверджується листом ДПС України від 28.03.2013 р. № 7454/7/15-33.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення оскаржуваного рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14 вересня 2016 року у справі № 808/2511/16 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Рома, ЛТД" до Запорізької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: В.Є. Чередниченко