Ухвала

від 19.09.2016 по справі 361/6170/15-ц

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

19 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І., Охрімчук Л.І., Яреми А.Г.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів,

в с т а н о в и л а :

Броварський міськрайонний суд Київської області рішенням від 4 грудня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 27 січня 2016 року, відмовив у задоволенні позову ОСОБА_4

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 16 травня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилив, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 4 грудня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 27 січня 2016 року залишив без змін.

У серпні 2016 року до Верховного Суду України звернулась ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 192 СК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування своїх вимог заявниця додала ухвалу Верховного Суду України від 2 вересня 2008 року, постановлену ним як судом касаційної інстанції, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 липня 2013 року, 9 липня 2014 року, 18 червня, 9 вересня і 2 грудня 2015 року, 1 червня 2016 року, а також постанову Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року.

Перевіривши доводи заявниці, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є: неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили в задоволенні позову ОСОБА_4 При цьому суд зазначив про те, що позивачкою не доведено покращення майнового стану відповідача, а також встановлено, що позивачка працює і отримує заробітну плату, що свідчить про покращення її матеріального стану. Крім того, лише хвороба дитини не є підставою для зміни розміру аліментів згідно зі статтею 192 СК України, а може бути підставою для стягнення з особи, яка сплачує аліменти, додаткових витрат на дитину.

Верховний Суд України, як суд касаційної інстанції, та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалах від 2 вересня 2008 року, 18 липня 2013 року, 18 червня, 9 вересня та 2 грудня 2015 року, наданих заявницею для порівняння, погодились з рішеннями судів попередніх інстанцій про збільшення розміру аліментів. При цьому судами встановлено, що відповідачі є працездатними, можуть оплачувати аліменти у більшому розмірі, розмір аліментів, який стягується на підставі судового рішення, не задовольняє потреб дитини, матеріальне становище позивачок змінилось і вони не в змозі належним чином утримувати дитину, а також, що діти мають проблеми зі здоров'ям, що потребує великих матеріальних затрат.

У судових рішеннях, наданих заявницею на підтвердження підстави для перегляду судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не свідчать про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

В ухвалі від 1 червня 2016 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ погодився з висновками судів попередніх інстанцій, які відмовили у задоволенні позову про зміну розміру аліментів у зв'язку з недоведеністю позивачкою обставин щодо погіршення її матеріального або сімейного стану, а також погіршення стану здоров'я дитини.

У зазначеному судовому рішенні та у судовому рішенні, яке заявниця просить переглянути, суд касаційної інстанції дійшов однакових висновків щодо застосування статті 192 СК України.

Ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 липня 2014 року, додана до заяви, не може слугувати прикладом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, оскільки у поданій заяві відсутнє посилання на цю ухвалу на підтвердження підстави перегляду судових рішень.

У постанові від 5 лютого 2014 року (справа № 6-143цс13) Верховний Суд України виклав правовий висновок про те, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Висновок суду касаційної інстанції в ухвалі, яку просить переглянути заявниця, не суперечить правовому висновку, викладеному у зазначеній постанові Верховного Суду України.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про збільшення розміру аліментів за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

А.Г. Ярема