Номер провадження: 22-ц/785/4433/16
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач Процик М. В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.09.2016 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючої судді Процик М.В.,
суддів Дрішлюка А.І., Заїкіна А.П.,
при секретарі Сідлецькій Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору дарування,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_10, що діє в інтересах ОСОБА_7, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року ,-
ВСТАНОВИЛА:
В червні 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Фірма «ШИК», ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1, укладеного між ТОВ «Фірма «ШИК» та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, й посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 14.11.2013 року за р. №1042, на підставі ст. 234 ЦК України. (т.1 а.с.2-4).
Під час судового розгляду ТОВ «Фірму «ШИК» було ліквідовано, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 31.12.2014 р. внесено відповідний запис (т.1 а.с. 246), у зв'язку з чим позивач уточнила свої позовні вимоги, подавши 06.07.2015 р. адресовану суду позовну заяву, в якій в якості відповідачів вказала лише ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 і ОСОБА_9, та відповідно до змісту якої вимагала визнати недійсним вищевказаний договір дарування квартири АДРЕСА_2 від 14.11.2013 року за р. № 1042 та визнати за нею право власності на 1/8 ч. цієї квартири (т.1 а.с.207-209).
Ухвалою суду від 01.03.2016 р. позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в частині позовних вимог про визнання права власності на 1/8 ч. квартири під № 10, що розташована у будинку № 85 по вул. Великій Арнаутській в м. Одесі, - залишено без розгляду. (т.2 а.с.102)
В обґрунтування позову позивач та її представник посилались на те, що в період з 10.08.1994 р. по 12.03.2012 р. позивач була учасником ТОВ «Фірма «ШИК», і у 2012 р. вийшла зі складу учасників цього товариства, та у зв'язку з виходом зі складу учасників цього товариства між нею та ТОВ «Фірмою «ШИК виник спір з приводу виплати їй грошової компенсації, зокрема з приводу визначення розміру вартості частини майна, пропорційної її частці у статутному капіталі ТОВ «Фірма «ШИК», необхідності врахування вартості квартири АДРЕСА_3; вказаний корпоративний спір був переданий на вирішення господарського суду Одеської області; під час розгляду справи у суді ТОВ «Фірма «ШИК» за безоплатним правочином передала спірну квартиру вищевказаним відповідачам; зазначений правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, є фіктивним; і на думку позивача, це було здійснено з метою ухилення від можливого звернення стягнення на вказане нерухоме майно.
Відповідач ОСОБА_7 подала до суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначила, що відповідачі погоджувались виплатити позивачу грошову компенсацію у сумі 7399,56 грн. і пропонували їй надати розрахункові реквізити, що позивачем не обґрунтовано і не доведено, що відповідачами порушено будь-яке право позивача, яке підлягає захисту, а укладений між ТОВ «Фірмою «ШИК» та відповідачами договір дарування не може вважатись фіктивним, оскільки за цим договором відповідачі отримали правовстановлюючі документи на частину квартири, зареєстрували своє право власності, фактично вступили в управління своєю власністю, уклавши відповідні договори з виробниками та виконавцями житлово-комунальних послуг, і використовують квартиру у своїй підприємницькій діяльності.
В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_12 підтримав позов з вищевказаних підстав, а представник відповідачів ОСОБА_13І . і ОСОБА_7 - ОСОБА_14 не визнала позов за безпідставністю вимог.
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_8 і ОСОБА_9 у судове засідання не з'явились, просили розглянути справу за їх відсутністю. (т.1 а.с. 139, 141, 143, 145, 147).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір дарування квартири під № 10 у будинку № 85 по вул. Великій Арнаутській в м. Одесі, укладений між ТОВ «Фірма «ШИК» (65007, АДРЕСА_4, код за ЄДРПОУ 22478570), з одного боку, та ОСОБА_3 (ІПН : НОМЕР_1, НОМЕР_2, виданий Іллічівським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 02.10.1996 р., що зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1), ОСОБА_4 (ІПН : НОМЕР_3, НОМЕР_4, виданий Малиновським РВ УМВС в Одеській області 25.10.1999 р., що зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_2), ОСОБА_5 (ІПН : НОМЕР_5, НОМЕР_6, виданий Жовтневим РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 25.02.1999 р., що зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_6 (ІПН : НОМЕР_7, НОМЕР_8, виданий Ленінським РВ УМВС України в Одеській області 02.10.200 р., що зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4, корп. «А»), ОСОБА_7 (ІПН : НОМЕР_9, НОМЕР_10, виданий Малиновським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 05.11.1999 р., що зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_5), ОСОБА_8 (ІПН : НОМЕР_11, НОМЕР_12, виданий Ленінським РВ УМВС України Одеській області 19.11.1997 р., що зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_6) і ОСОБА_9 (ІПН : НОМЕР_13, НОМЕР_14, виданий Хмельницьким ВМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 11.03.2004 р., що зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_7), з іншого боку, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_11 14 листопада 2013 року за р. № 1042.
Стягнуто з відповідачів в рівних частинах судові витрати у сумі 243 грн. 60 коп. на користь ОСОБА_2
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_10, що діє в інтересах ОСОБА_7, просить рішення суду від 18 квітня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Проти апеляційної скарги заперечував представник позивача.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову, з наступних підстав.
За правилами ст. 309 ч. 1 п. 2,3,4 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та ТОВ «Фірма «Шик» дійсно виник спір стосовно розміру грошової компенсації позивачу, як учаснику товариства, який вибув, та що оспорений договір дарування не був спрямований на настання реальних наслідків, тобто був фіктивним, оскільки після укладення договору дарування ТОВ «Фірма «Шик» продовжувала в цьому ж приміщенні здійснювати господарську діяльність по наданню послуг салону краси, та укладений договір був спрямований на порушення прав позивача на отримання грошової компенсації вартості частки майна ТОВ.
Однак з такими висновками суду в межах оскарження погодитись неможливо.
Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Вказаним вимогам цивільно-процесуального закону рішення суду не відповідає.
Судом встановлено, що на підставі установчого договору від 10.08.1994 р., посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_15 за р.№10-2485, було створено ТОВ «Фірма «ШИК», засновниками якого були позивач і відповідачі.(т.1 а.с.8-17)
Згідно п. 2.2. цього установчого договору основними напрямками та предметом діяльності товариства було визначено надання перукарських, педікюрних, масажних послуг; закупівля та реалізація предметів парфумерії, гігієни; навчання професії перукаря тощо.
На підставі договору дарування від 14.08.1995 р., укладеного між ОСОБА_7 та ТОВ «Фірма «ШИК», і посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори за р. № 8-3116, ТОВ «Фірма «ШИК» набуло у власність нерухоме майно у вигляді квартири АДРЕСА_5. (т.1 а.с.18-19)
Згідно Статуту ТОВ «Фірма «ШИК» частка позивача у статутному капіталі ТОВ «Фірма «ШИК» становила 10,79%. (т.1 а.с.15)
23.02.2012 р. позивач ОСОБА_2 подала письмову заяву загальним зборам учасників ТОВ «Фірма «ШИК», якою повідомила про свій добровільний вихід зі складу учасників цього товариства та просила виплатити їй вартість частини майна товариства, пропорційну частці у статутному капіталі товариства, а також відповідну частку прибутку товариства, що одержана у поточному році до моменту виходу позивача. Справжність підпису позивача на заяві була засвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_16 Заява позивача була отримана ТОВ «Фірмою «ШИК» 12.03.2012 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення про вручення.(т.1а.с.20-21)
Відповідно до ст. 148 ЦК України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Учасник, який виходить із товариства з обмеженою відповідальністю, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі. Якщо вклад до статутного капіталу був здійснений шляхом передання права користування майном, відповідне майно повертається учасникові без виплати винагороди. Порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.
Згідно зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
З 12 червня 2012 року позивач є такою, що вибула із учасників товариства. Між позивачем та ТОВ «Фірмою «ШИК» виник спір з приводу вартості частини майна, яка належала до сплати товариством позивачу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у 2013 році позивач звернулася до господарського суду Одеської області з позовом до ТОВ «Фірми «ШИК» про стягнення грошової компенсації своєї частки у сумі 85067,70 грн.(т.1а.с.22-23)
Рішенням господарського суду Одеської області від 10.10.2013 р. у справі № 916/1600/13 позовна заява ОСОБА_2 була задоволена частково: стягнуто з ТОВ «Фірми «ШИК» на користь ОСОБА_2 4235,40 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 85,66 грн. В решті позову було відмовлено.(т.1а.с.34-36) Проте, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 р. за апеляційною скаргою ОСОБА_2, рішення господарського суду Одеської області від 10.10.2013 р. в частині відмови у позові було скасовано, а позовні вимоги задоволено у повному обсязі: стягнуто з ТОВ «Фірми «ШИК» на користь ОСОБА_2 85067,70 грн. вартості частки майна в статутному капіталі та 2589,75 грн. судового збору.(т.2а.с.3-6)
А між тим, 14.11.2013 р., тобто під час розгляду вищевказаної справи Одеським апеляційним господарським судом, між ТОВ «Фірмою «ШИК», з одного боку, та ОСОБА_7, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, з іншого боку, було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_6. В цей же день право власності на спірне нерухоме майно, по 1/7 частині, за кожним, було зареєстроване за відповідачами в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і договори дарування в 7 примірниках передано обдаровуваним, а 8 примірник залишено в справах приватного нотаруса. (т.2а.с.1-2, т.1 а.с. 171-172)
За змістом ст.ст.717 ч.1,719 ч.2,722 ч.4 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні ( обдаровуваному) безоплатно майно(дарунок) у власність; договір дарування нерухомої речі укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню; прийняття обдаровуваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальникові предмета договору, або символів речі(ключів, макетів тощо) є прийняттям дарунка.
У відповідності зі ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом; право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним; права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Враховуючи факт реєстрації права власності на подароване спірне нерухоме майно за відповідачами, по 1/7 частці за кожним, та враховуючи передачу їм, кожному, примірника договору дарування, дарунок - спірна квартира у відповідній частці була передана ТОВ «Фірмою «ШИК» відповідачам і прийнята ними у свою власність.
За правилами ст.ст.203 ч.5,234 ЦК України, які були підставою позову у цій справі правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином; фіктивний правочин визнається судом недійсним.
За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» (п.24) для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний .
Вбачається, що на виконання договору дарування від 14.11.2013р. спірне нерухоме майно було передано відповідачам у власність, а відтак оспорений договір не може бути кваліфікований як фіктивний.
За приписами ст.ст. 10,60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Доказів умислу обох сторін на вчинення фіктивного правочину матеріали справи не містять.
Із матеріалів справи вбачається, що після укладення договору дарування відповідачі з липня-серпня 2014 року (кожен окремо) зареєструвались в якості фізичних осіб-підприємців, а ТОВ «Фірму «ШИК» ними було ліквідовано, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 31.12.2014 р. внесено відповідний запис (т.1 а. с. 246) Відповідачі стосовно спірного нерухомого майна здійснювали відповідні розпорядчі дії. Зокрема 03.01.2014р. уклали договір найму частини квартири (кімнати, площею 19 кв. м.) з ТОВ «Сатсанг» на строк до 02 січня 2016 року. (т.2а.с.34-41) Після укладення оспореного договору кожен з відповідачів, окремо, уклав договори про постачання електроенергії з ПАТ»Одесаобленерго», сплачуючи відповідні рахунки. (т.2а.с.75-80,42-74) Ними також укладались інші договори, зокрема про надання телекомунікаційних послуг, про вивезення твердих побутових відходів, про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.(т.2 а.с.81,82-88)
Враховуючи встановлене, неможливо вважати, що ТОВ «Фірма «ШИК» та відповідачі діяли навмисно і вчиняли фіктивний правочин. Протилежні доводи представника позивача в цій частині є неспроможними та такими, що не відповідають обставинам справи, і ґрунтуються виключно на припущеннях. І той факт, що після укладення договору дарування і до ліквідації місцезнаходження ТОВ «Фірми» Шик» значилось зареєстрованим за вказаною адресою, що як вважає суд підтверджує копія листа управління розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради від 10.11.2014 р. № 50/50/01-09/3124 (т.1 а.с.72), і деякий час ТОВ отримувало за вказаною адресою судові повістки, висновків колегії суддів не спростовує.
За роз'ясненням Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними» (п.5 абзац 5) відповідно до статей 215 та 216 ЦК ( 435-15 ) вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Вбачається, що на момент укладення договору дарування позивач уже не була членом ТОВ «Фірми «ШИК» і безпосередньо укладеною угодою її права та законні інтереси вчиненням правочину не порушувались. Жодних перешкод визначити розмір компенсації її частки господарський суд не мав, що підтверджується чинною постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.06.2015 р. про стягнення з ТОВ «Фірми «ШИК» на користь ОСОБА_2 85067,70 грн. вартості частки майна в статутному капіталі та 2589,75 грн. судового збору.
Доказів про те, що на момент укладення договору дарування здійснювалось виконання судового рішення про стягнення грошових коштів на користь позивача, що на той момент у ТОВ «Фірми «ШИК» не було грошових коштів для виплати позивачу грошової компенсації вартості її частки, і тому ставилось питання про звернення стягнення на нерухоме майно ТОВ матеріали справи не містять. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях про можливі події в майбутньому. Протилежні висновки суду та доводи представника позивача з цього приводу слід визнати неспроможними.
З огляду на те, що порушення вимог закону при укладенні договору дарування позивач не визначала підставою позову у цій справі, посилання представника позивача щодо порушень відповідачами норм ЦК України при укладенні оспорюваного правочину дослідженню не підлягають, виходячи з правил диспозитивності цивільного судочинства, встановлених ст. ст.11,303 ЦПК України.
Визнавши недійсним договір дарування суд першої інстанції не звернув уваги, що ТОВ «Фірми «ШИК» уже не існує, а відтак внаслідок визнання договору дарування недійсним спірне майно взагалі залишається без власника.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_10, що діє в інтересах ОСОБА_7, задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 18 квітня 2016 року скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про визнання недійним договору дарування відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуюча: М.В. Процик
Судді: А.І. ОСОБА_17 Заїкін
Суд | Апеляційний суд Одеської області |
Дата ухвалення рішення | 13.09.2016 |
Оприлюднено | 27.09.2016 |
Номер документу | 61462841 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд Одеської області
Процик М. В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні