Постанова

від 13.09.2016 по справі 911/1707/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа№ 911/1707/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 13.09.2016 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на ухвалу господарського суду Київської області від 16.06.2016 року

по справі № 911/1707/15 (суддя: Колесник Р.М.)

за заявою приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 року у справі № 911/1707/15

за позовом приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори»

до Головного Управління Держземагенства у Київській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2

про визнання наказів незаконним та їх скасування

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.06.2016 року по справі №911/1707/15 заяву приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 року у справі №911/1707/15 повернуто заявнику відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 113 ГПК України.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, приватне орендне сільськогосподарське підприємство «Сидори» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Київської області від 16.06.2016 року у справі № 911/1707/15 скасувати та зобов'язати суд прийняти до провадження заяву ПОСП «Сидори» про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 року у справі № 911/1707/15.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Тищенко О.В., судді: Отрюх Б.В., Гончаров С.А. апеляційну скаргу приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на ухвалу господарського суду Київської області від 16.06.2016 року у справі №911/1707/15 прийнято до провадження та призначено до розгляду. Зобов'язано скаржника надати суду оригінал заяви приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» № 17/1 від 10.06.2016 року про перегляд рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 року у даній справі за нововиявленими обставинами, яка була подана до господарського суду Київської області та повернута оскаржуваною ухвалою.

Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції у зв'язку з перебуванням суддів у відпустці та на лікарняному, склад колегії неодноразово змінювався. Так, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.09.2016 року, визначено новий склад суду: головуючий суддя Тищенко О.В, судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.09.2016 року у складі головуючого судді Тищенко О.В, судді: Гончаров С.А., Яковлєв М.Л. справу № 911/1707/15 прийнято до провадження.

У запереченнях на апеляційну скаргу третя особа вважає подану апеляційну скаргу позивача безпідставною та необґрунтованою. ОСОБА_2 просив суд першої інстанції, відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 13.09.2016 року представник приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» надав суду свої пояснення по справі в яких подану апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі на підставі доводів викладених в ній та просив її задовольнити. Оскаржувану ухвалу суду першої інстанції просив скасувати, та задовольнити заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 року у справі № 911/1707/15. Також, представник скаржника просив апеляційний господарський суду відкласти розгляд справи в зв'язку з тим, що йому було видано доручення на представництво ПОСП «Сидори» лише 13.06.2016 року.

Крім того, у судовому засідання 13.09.2016 року представник скаржника надав суду апеляційної інстанції оригінал заяви приватного орендного сільськогосподарського підприємство «Сидори» № 17/1 від 10.06.2016 року про перегляд рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 року у даній справі за нововиявленими обставинами. Колегією суддів вказана заява оглянута та повернута заявнику.

Представники Головного Управління Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2 у судовому засіданні 26.07.2016 року також надали суду апеляційної інстанції пояснення щодо поданої апеляційної скарги в яких заперечили проти доводів зазначених у скарзі та просили суд апеляційної інстанції відмовити скаржнику у її задоволенні, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. При цьому, представники відповідача та третьої особи у судове засідання 13.09.2016 року не з'явились. Про час та місце розгляду справи представники сторін були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідач та третя особа про дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, участь представників що не з'явились, у судовому засіданні 13.09.2016 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про витребування додаткових доказів не надходило. В матеріалах справи міститься достатньо доказів для прийняття рішення по справі.

Щодо заявлено клопотання представника скаржника про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовляє, оскільки, критично відноситься до доводи представника про те, що йому лише 13.09.2016 року була видана довіреність, виходячи з наступного.

Відповідно до норм ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами та зобов'язані добросовісно ними користуватися, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони. Добросовісність користування процесуальними правами слід розглядати таким чином, що особи, які беруть участь у справі, не повинні зловживати наданими їм правами.

Відповідно до приписів ст. 28 ГПК України коло осіб, які мають право представляти інтереси підприємств не обмежується. Так, ними можуть бути керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені установчими документами та документами, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства.

Згідно частини другої п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст.28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Також, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що у відповідності до ч.2 ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційної скарги на ухвали місцевого господарського суду, та за клопотанням представника позивача у відповідності до ч. 3 ст. 69 ГПК України строк розгляду вже продовжувався.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне вказати про те, якщо представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи. Такої ж правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України зокрема у своїй постанові від 07.07.2016 року по справі 910/21819/15.

До того ж суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Разом з тим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про необхідність залишити без задоволення апеляційну скаргу приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Київської області від 22.06.2015 року №911/1707/15 за позовом приватного орендного сільськогосподарське підприємство «Сидори» до Головного Управління Держземагенства у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання незаконними та скасування наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області № 10-2144/15-15-сг від 16.03.2015 року та наказу Головного Управління Держземагентства у Київській області № 10-2142/15-15-сг від 16.03.2015 року у задоволені позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року апеляційну скаргу приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» задоволено, рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 року по справі №911/1707/15 скасовано та прийняте нове, яким позов задоволено повністю.

Постановою Вищого Господарського суду України від 03.02.2016 року у справі касаційну скаргу Головного Управління Держземагенства у Київській області залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 25.05.2016 року у справі №911/1707/15 заяву ОСОБА_2 про перегляд Верховним Судом України постанови Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 та постанови Вищого господарського суду України від 03.02.2016 року у справі №911/1707/15 задоволено. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.12.2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 03.02.2016 скасовано, рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 залишено в силі.

До господарського суду Київської області надійшла заява №17/1 від 10.06.2016 року від приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» про перегляд рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 року за нововиявленими обставинами.

В обґрунтування вказаної заяви, заявник зазначає, що про існування обставин, що мають істотне значення для справи, тобто про нововиявлені обставини, якими, на його думку є відомості, що містяться в апеляційній скарзі на ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2016 року у справі № 357/3024/16-ц 2/357/1634/16 за позовом ПОСП «Сидори» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації, про те що ОСОБА_2 є засновником Фермерського господарства «Деметра 1 К», яке зареєстроване 06.01.1999 року (код 30176277) і отримувати земельні ділянки повинен на конкурентних засадах (земельних торгах), відповідно до ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України, заявник довідався лише ознайомившись із текстом зазначеної апеляційної скарги 13.05.2016 року.

Так, в своїй заяві, заявник зазначає, що представником ПОСП «Сидори» зазначена вище обставина була виявлена 13.05.2016 року під час ознайомлення з доводами апеляційної скарги на ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2016 року у справі №357/3024/16-ц 2/357/1634/16.

Натомість, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, копія апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2016 року була направлена заявнику ще 07.04.2016 року.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.

Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Згідно з п. п. 1 - 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», статтею 112 ГПК України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є, одночасна наявність таких трьох умов: - по-перше, їх існування на час розгляду справи; - по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; - по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Згідно ст. 113 ГПК України судове рішення господарського суду може бути переглянуто за нововиявленими обставинами за заявою сторони, прокурора, третіх осіб, поданою протягом одного місяця з дня встановлення обставин, що стали підставою для перегляду судового рішення. Строк для подання заяви про перегляд судових рішень господарського суду у зв'язку з нововиявленими обставинами обчислюється: 1) у випадку, встановленому пунктом 1 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня встановлення обставин, що мають істотне значення для справи; 2) у випадках, встановлених пунктами 2, 3 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня, коли вирок у кримінальній справі набрав законної сили; 3) у випадку, встановленому пунктом 4 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня набрання законної сили судовим рішенням, яким скасовано судове рішення, що стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, які підлягають перегляду; 4) у випадку, встановленому пунктом 5 частини другої статті 112 цього Кодексу, - з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Заява про перегляд судового рішення подається до господарського суду, який прийняв судове рішення, де вона реєструється з дотриманням порядку, передбаченого частинами другою, третьою статті 2-1 цього Кодексу. Заявник зобов'язаний надіслати іншим сторонам копії заяви та доданих до неї документів. До заяви додаються документи, що підтверджують надіслання копії заяви іншим сторонам, та документ про сплату державного мита.

Заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі: 1) подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом; 2) подання заяви без доказів надіслання копії заяви і доданих до неї документів іншим сторонам; 3) відсутності доказів сплати державного мита у порядку і розмірі, встановлених законодавством. Про повернення заяви виноситься ухвала, яку може бути оскаржено.

Стаття 53 ГПК України передбачає можливість відновлення пропущеного строку лише при визнані судом причин пропуску поважними.

Як зазначалося вище заявник, в обґрунтування вказаної заяви, зазначив, що про існування обставин, що мають істотне значення для справи, тобто про нововиявлені обставини, якими, на його думку є відомості, що містяться в апеляційній скарзі на ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2016 року у справі № 357/3024/16-ц 2/357/1634/16 за позовом ПОСП «Сидори» до Головного управління Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Реєстраційної служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції про визнання договорів оренди землі недійсними та скасування державної реєстрації, про те що ОСОБА_2 є засновником Фермерського господарства «Деметра 1 К», яке зареєстроване 06.01.1999 року (код 30176277) і отримувати земельні ділянки повинен на конкурентних засадах (земельних торгах), відповідно до ч.1 ст. 134 Земельного кодексу України, заявник довідався лише ознайомившись із текстом зазначеної апеляційної скарги 13.05.2016 року.

Так, в своїй заяві, заявник зазначає, що представником ПОСП «Сидори» зазначена вище обставина була виявлена 13.05.2016 року під час ознайомлення з доводами апеляційної скарги на ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2016 року у справі №357/3024/16-ц 2/357/1634/16.

Натомість, як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, копія апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2016 року була направлена заявнику ще 07.04.2016 року про що свідчить супровідний лист апеляційного суду Київської області.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що копію апеляційної скарги заявник отримав 12.04.2016 року. Зазначене підтверджується копією книги для запису рекомендованих поштових відправлень і повідомлень, копією листа № 685 від 22.07.2016 року Центру поштового зв'язку №1 Київської обласної дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» та роздруківкою з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошти».

Отже, на підставі зазначеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що саме 12.04.2016 року ПОСП «Сидори» дізналися про обставини зазначені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2016 року та які, заявник вважає нововиявленими.

На переконання колегії суддів місячний строк, як то передбачено ст. 113 ГПК України на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 року у справі № 911/1707/15 закінчився 13.05.2016 року.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Київської області, ПОСП «Сидори» звернулось 10.06.2016 року, тобто з пропуском місячного строку передбачено ст. 113 ГПК України.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що заявником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було подано клопотання про відновлення строку для подання заяви про перегляд рішення від 22.06.2016 року за нововиявленими обставинами. Прохальна частина заяви не містить вимоги про відновлення строку для подання заяви про перегляд рішення від 22.06.2016 року за нововиявленими обставинами, а з наданих суду документів суд позбавлений можливості встановити, що заявник довідався про існування нововиявлених обставин тільки 13.05.2016 року, а також що він не міг про них довідатися раніше, адже як встановлено судом копію апеляційної скарги заявник отримав 12.04.2016 року.

Доводи скаржника, що про нововиявлені обставини він дізнався лише 13.05.2016 року під час ознайомлення його представника ОСОБА_3, з апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2016 року, а тому на його думку строк перегляду рішення у даній справі за нововиявленими обставинами не пропущений, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки ПОСП «Сидори» є юридичною особою та не обмежене у виборі представників. При цьому, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3, є постійним представником ПОСП «Сидори» та вона мала можливість у встановлений строк ознайомиться з необхідними документами та подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами. Підтвердженням цього є довіреність від 16.03.2016р. № 16\1, яка міститься в матеріалах справи (том 2 а.с. 290). Згідно даної довіреності ПОСП «Сидори» уповноважує ОСОБА_3, представляти інтереси підприємства у всіх підприємствах, установах та організаціях, в тому числі і в судах України. Довіреність дійсна до 16.03.2017 року. В матеріалах справи також є заперечення від 25.05.2016 року подане до Верховного Суду України та підписане представником ПОСП «Сидори» ОСОБА_3, в якому вказані обставини на які посилається позивач в заяві про перегляд рішення господарського суду Київської області від 22.06.2015 за нововиявленими обставинами (том 2 а.с. 258).

Крім того, під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції третьою особою надана копія довіреності від 01.08.2013 року № 30, якою уповноважено ОСОБА_3, на представництво інтересів ПОСП «Сидори» в усіх державних та громадських установах та організаціях незалежно від їх форм власності, в тому числі судових органах України. Довіреність діє до 01.08.2016 року. Також надана копія протоколу 7 сесії 7 скликання Сидорівської сільської ради від 28.03.2016 року відповідно до якого ОСОБА_3 зазначена як юрист ПОСП «Сидори».

Отже ОСОБА_3, являється представником ПОСП «Сидори» відповідно до довіреності, що міститься в матеріалах справи з 16.03.2016р., а тому саме ОСОБА_3, мала можливість у встановлений строк ознайомиться з необхідними документами та подати заяву про перегляд за нововиявленими обставинами. Твердження про те що ОСОБА_3, представляє інтереси ПОСП «Сидори» тільки з 13.05.2016р. не відповідає дійсності та є необґрунтованими.

Таким чином, скаржником, ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду доказів, що він довідався про існування нововиявлених обставин лише 13.05.2016 року, що у свою чергу, унеможливлює прийняття заяви про перегляд рішення господарського суду від 22.06.2016 року за нововиявленими обставинами після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення.

Згідно приписів ч. 6 ст. 113 ГПК України заява про перегляд судового рішення господарського суду за нововиявленими обставинами до розгляду не приймається і повертається заявникові у разі: подання заяви після закінчення встановленого строку без клопотання про його відновлення або відхилення такого клопотання господарським судом.

Враховуючи викладене, з урахуванням того, що позивач не звертався до суду з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про повернення вказаної заяви заявнику на підставі ст. 113 ГПК України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори», слід відмовити, а оскаржувану ухвалу господарського суду Київської області від 16.06.2016 року залишити без змін.

При цьому, судова колегія апеляційного господарського суду вважає за необхідне виключити з мотивувальної частини ухвали господарського суду Київської області від 16.06.2016 року посилання суду першої інстанції, на дати - 11.04.2016 року (день отримання копії апеляційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21.03.2016 року), та 12.05.2016 року (останній день закінчення місячного строку на подання заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами), що були розраховані судом першої інстанції з урахуванням Наказу Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень», оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржник отримав копію апеляційної скарги саме 12.04.2016 року, а отже останнім днем подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід вважати 13.05.2016 року.

Колегія суддів звертає увагу на те, що допущена судом першої інстанції помилка не вплинула на результати розгляду справи оскільки, як вже зазначалося вище ухвала від 16.06.2016 року про повернення вказаної заяви заявнику на підставі ст. 113 ГПК України, прийнята законно та обґрунтовано.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-106, 112, 113 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного орендного сільськогосподарського підприємства «Сидори» на ухвалу господарського суду Київської області від 16.06.2016 року у справі № 911/1707/15 залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 16.06.2016 року у справі № 911/1707/15 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 911/1707/15 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв