Постанова

від 13.09.2016 по справі 909/106/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" вересня 2016 р. Справа № 909/106/16

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С.М.

ОСОБА_1

при секретарі Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача (скаржника) - не з'явився

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації №707/01-04 від 14.06.2016 року

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.2016 року (головуючий суддя Шкіндер П.А., судді Максимів Т.В., Грица Ю.І.)

у справі № 909/106/16

за позовом : Приватного підприємства "Сем", м.Коломия, Івано-Франківська область

до відповідача: Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації,

м. Івано-Франківськ,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України, м.Київ,

про стягнення заборгованості в сумі 244 204,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.2016 у справі № 909/106/16 позов Приватного підприємства "Сем" до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації про стягнення заборгованості в сумі - 244204,14 грн. задоволено частково. Стягнуто з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, на користь Приватного підприємства "Сем", - 2441 27,57грн, ( двісті сорок чотири тисячі сто двадцять сім грн.57коп.), з яких 41480,08грн. (сорок одна тисяча чотириста вісімдесят грн. 08коп.) 3% річних та 202647,49грн ( двісті дві тисячі шістсот сорок сім грн.49коп.) інфляційних втрат та 3661,91грн. (три тисячі шістсот шістдесят одна грн.91коп.) судового збору. В частині стягнення з Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації 76,57грн. 3% річних - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що наявність договірних зобов'язань між сторонами за договором № 135 від 19.12.2012року, договором № 145 від 20.12.2012року, договором № 144 від 20.12.2012року, порушення таких зобов'язань відповідачем та виникнення в останнього, у зв'язку з цим, заборгованості підтверджується рішеннями суду у справі № 909/74/14 від 05.03.2014року, у справі № 909/72/14 від 17.03.2014року, у справі № 909/73/14 від 17.03.2014року. Наявність заборгованості, в силу ст. 625 ЦК України є підставою для нарахування інфляційних та річних. Рішення суду в частині відмови в позові мотивоване неправильно здійсненним розрахунком суми боргу.

В апеляційній скарзі відповідач просить дане рішення скасувати мотивуючи це тим, що оплата коштів за договором була обумовлена подією, а саме поступленням бюджетних коштів на рахунок Департаменту. А інформація щодо наявності бюджетних асигнувань з вказанням дати їх поступлення та докази про перерахування коштів знаходяться у відповідних органах державної казначейської служби, які здійснювали оплату коштів за договорами. Вважає, що судом першої інстанції неправомірно не залучено до справи в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - державної казначейської служби України у Івано - Франківській області. Зазначає, що оскільки позивачем не надано доказів виникнення зобов'язання по оплаті основного боргу у відповідача перед позивачем саме у січні 2013 року, то суд першої інстанції повинен був відмовити у стягненні інфляційних та 3 % річних.

Сторони в судове засідання не забезпечили явку уповноважених представників, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи.

Апеляційний господарський суд, враховуючи законодавчо встановлені процесуальні строки розгляду апеляційної скарги, те, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, що участь представників сторін в судовому засіданні є правом, а не обов'язком, сторони мають право обрати іншого представника в разі неможливості участі уповноваженого представника, та відсутність інших процесуальних перешкод для розгляду справи в даному судовому засіданні, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 грудня 2012 року між Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА (замовник) та ПП В«СемВ» (підрядник) укладений договір підряду № 135, згідно з п. 1 якого, замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов Договору виконання робіт по об'єкту "Капітальний ремонт приміщення на бульварі ОСОБА_2, 47 в м. КоломиїВ» .

Відповідно до пунктів 8, 10 Договору договірна ціна робіт є невід'ємною частиною договору, визначається на основі локального кошторису, є приблизною і складає 971 520 гривень, уточнення приблизної договірної ціни буде здійснюватися в міру виконання робіт.

20 грудня 2012року між Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської ОДА (надалі-замовник) і ПП В«СемВ» (надалі-підрядник) укладено договір №144 на виконання підрядних робіт, згідно п.1 якого замовник доручив, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт по об'єкту - В«Капітальний ремонт приміщення територіального об'єднання В«Українське товариство охорони глухихВ» на вул. Чорновола,25, в м. Коломия Івано-Франківської областіВ» .

Відповідно до п. 8 Договору договірна ціна робіт є невід'ємною частиною договору, визначається на основі локального кошторису, є приблизною і складає 28 444 гривень.

29 грудня 2012 року між сторонами Головним управлінням регіонального розвитку та будівництва Івано - Франківської обласної державної адміністрації (надалі замовник) та Приватним підприємством В«СемВ» (надалі підрядник) укладено Договір підряду № 145 на виконання підрядних робіт від 20.12.2012 p., у відповідності до п.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт по об'єкту "Капітальний ремонт північного та західного фасадів музею історії м. Коломиї» на вул. Шухевича, 80 в м.Коломия, Івано-Франківської області.

У відповідності до п.8 Договору - договірна ціна робіт є невід'ємною частиною договору, визначається на основі локального кошторису, є приблизною і складає 82 448, 00 гривень.

Згідно пункту 3 договорів підряду підрядник розпочинає виконання роботи з моменту підписання договору та завершує виконання роботи до 30.12.12 року.

Згідно п.46 договорів підряду фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам.

Згідно з умовами пункту 52 Договорів № 135, № 144 та № 145 розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов на підставі актів виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт за повністю завершені роботи.

Згідно п. 56 договорів підряду вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті (якщо здійснюються проміжні платежі і договірна ціна є твердою), визначаються в межах вартості робіт, передбачених договірною ціною, із урахуванням виконаних обсягів робіт та їх вартості за одиницю виміру. Проміжні платежі за виконані роботи здійснюються в межах не більше, як 95 відсотків їх загальної вартості за договірною ціною. Кінцеві розрахунки здійснюються протягом 30 календарних днів після виконання і приймання передбачених договором робіт та підписання акта державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію, затвердженого в установленому порядку.

У матеріалах справи відсутні акти державної (робочої) комісії з прийняття об'єкта в експлуатацію.

Згідно п. 58 договорів підряду замовник буде проводити розрахунки за виконані роботи в міру поступлення коштів на розрахунковий рахунок замовника та не несе відповідальності у випадку їх відсутності.

За змістом п. 71 Договорів № 135, № 144 та № 145, договір набирає чинності з моменту його підписання і скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2012 року.

ПП В«СемВ» свої зобов'язання за договорами підряду № 135, № 144 та № 145 виконало належним чином у грудні 2012 року, що підтверджується підписаними Актами приймання виконаних робіт за грудень 2012 року та Довідками про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань з оплати виконаних робіт за договорами підряду, позивач на початку 2014 року звернувся до господарського суду з позовами про стягнення суми основного боргу з відповідача.

Відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 05 березня 2014 року справа № 909/74/14 позов задоволено та стягнуто із відповідача 608869,25 гривень основного боргу за договором підряду № 135 (рішення набрало чинності 24.03.2014 року).

Відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 17 березня 2014 року справа № 909/72/14 позов задоволено та стягнуто із відповідача 78 131, 80 гривень заборгованості основного боргу за договором № 145 (рішення набрало чинності 01.04.2014 року). Встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором підряду № 145 виконав належним чином, що підтверджується підписаними обома сторонами Актом приймання виконаних робіт та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2012 року на суму 82 448,0 грн.

Відповідно до рішення господарського суду Івано-Франківської області від 1 7 березня 2014 року справа № 909/73/14 позов задоволено та стягнуто із відповідача 29 444 гривень заборгованості основного боргу за договором № 144 (рішення набрало чинності 01.04.2014 року).

Як вбачається з вищенаведеного, позивач у вищезазначених справах не заявляв вимогу про стягнення боргу на підставі ст. 625 ЦК України.

З вищенаведених рішень судів вбачається, що судами було стягнуто основну суму боргу за договорами підряду в розмірі 95% вартості робіт за договірною ціною з врахуванням того, що роботи були виконані у грудні 2012 року, про що, як зазначено судами, свідчать Акти виконаних робіт, а відтак, судами встановлено факти наявності зобов'язання відповідача з оплати основної суми боргу за договорами підряду у звязку з виконанням робіт та факт наявності заборгованості за цими договорами.

Загальна сума стягнутої суми основного боргу за вищевказаними рішеннями судів загалом становить 716 445,05 гривень заборгованості.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2014р. у справі №909/73/14 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено боржника у наказі господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2014р. №421 у даній справі з головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, у зв'язку з ліквідацією останнього, на його процесуального правонаступника - департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації . Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.12.2014року вищевказана ухвала залишена без змін.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 22.08.2014р. у справі №909/72/14 здійснено процесуальне правонаступництво та замінено боржника у наказі господарського суду Івано-Франківської області від 01.04.2014р. №409 у даній справі з головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, у зв'язку з ліквідацією останнього, на його процесуального правонаступника - департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації .

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.14року вищевказана ухвала залишена без змін.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 23.09.2014р. у справі № 909/74/14 за позовом Приватного підприємства В«СемВ» , м.Коломия до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, м.Івано-Франківськ про стягнення заборгованості в сумі 640915,00 грн. задоволено заяву позивача про здійснення процесуального правонаступництва, замінено відповідача - Головне управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації на правонаступника - Департамент будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.11.14року вищевказана ухвала залишена без змін.

Згідно довідки, виданої ПП В«СЕМВ» № 5 від 08.09.2015р. відповідач сплатив наступні суми коштів на виконання рішення судів: 23.12.2014 р. - 160 000 гривень; 25.12.2014 р. - 300000 гривень: 26.12.2014р. - 148 869,25 гривень; 02.04.2015р. - 29 444 гривень; 02.04.2015 р. - 82 244 гривень; 02.04.2015 р. - 19 868,36 гривень.

Відповідач у повному обсязі провів розрахунок за договорами підряду із позивачем 02 квітня 2015 року.

Предметом даного позову є стягнення інфляційних втрат в розмірі 202 647, 49 грн. та 3% річних в сумі 41 556,65 грн. Заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат нараховані позивачем у зв'язку з наявністю заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання договорів № 135 від 19.12.2012року, № 145 від 20.12.2012року, № 144 від 20.12.2012 року.

Як встановлено, Договори підряду укладено між позивачем та відповідачем у грудні 2012 року, роботи за Договорами були виконані позивачем у повному обсязі у грудні 2012 року, про що свідчать підписані Акти виконаних робіт.

Скаржник зазначає, що, оскільки договорами було передбачено проведення розрахунків за виконані роботи в міру поступлення коштів на розрахунковий рахунок замовника, враховуючи те, що фінансування здійснюється за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, то оплата коштів за договором була обумовлена подією, а саме поступленням коштів на рахунок.

Апеляційний господарський суд зазначає, що в даному випадку у предмет доказування входить встановлення факту прострочення відповідачем виконання договірного зобов'язання з оплати виконаних робіт згідно диспозиції ст.625 ЦК України, а не встановлення факту наявності зобов'язання відповідача з оплати виконаних робіт, що вже було встановлено у рішеннях господарських судів.

Крім того, згідно 15 договорів підряду замовник зобов'язаний прийняти та оплатити виконані роботи.

Замовник в даному випадку виступає самостійним суб'єктом приватних господарських відносин та внаслідок виконання погоджених у договорах підряду робіт отримав бажаний результат.

Крім того, до кожного договору сторонами складено та підписано Плани фінансування на 2012рік, згідно яких фінансування робіт відбувається саме у грудні 2012р.

Згідно ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відсутність коштів, специфіка джерел фінансування боржника не звільняє його від виконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно ч. 2 ст. 617 ЦК України, ч. 2 ст. 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18.10.2005 р., відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Така ж позиція викладена у постанові Верховного суду України від 15.05.2012 р. № 11/446.

Позивач зазначає, що враховуючи, що оскільки всі підрядні роботи були виконані позивачем (підрядником) у грудні 2012 року, то відповідач повинен був оплатити кошти за виконані роботи у повному обсязі до кінця січня 2013 року, отже, заборгованість з інфляційних втрат та 3 % річних повинна розраховуватися з лютого 2013року.

Аналогічний висновок зроблено судом першої інстанції.

Разом з тим, договори підряду не передбачають чіткої умови стосовно строку/терміну виконання відповідачем зобов'язання з оплати коштів за виконані роботи.

Позивач покликається на ст. 530 ЦК України, згідно положень якої якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Подання кредитором позовної заяви, адресованої господарському суду (а не боржнику) і надіслання останньому як відповідачеві копії такої заяви є складовими судової процедури, а не цивільних правовідносин, і відповідні дії не можуть розглядатися як вимога у розумінні зазначеної норми ЦК України.

Доказів про пред'явлення до відповідача вимог за договорами підряду іншої форми, аніж позов, позивачем не надано.

Згідно ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У даному випадку про здачу виконаних робіт свідчать підписані Акти приймання виконаних робіт.

Згідно з умовами пункту 52 Договорів № 135, № 144 та № 145 розрахунки за виконані роботи будуть здійснюватися із урахуванням положень Загальних умов на підставі актів виконаних робіт КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт КБ-3 проміжними платежами в міру виконання робіт за повністю завершені роботи.

Таким чином, на підставі системного аналізу всіх обставин справи та умов договорів, ст. 530 ЦК України, зазначених рішень місцевих господарських судів, апеляційний суд вважає правомірним стягнення з відповідача боргу, що складається з інфляційних втрат та 3% річних з 01 лютого 2013 року, враховуючи диспозитивне право позивача стосовно визначення періодів стягнення заборгованості.

Отже, станом на 01 лютого 2013 року у відповідача існував основний борг у розмірі 716 445,05 гривень (95 % вартості робіт). Такий розмір даної заборгованості за договорами підряду був у березні 2014 року підтверджений вищезазначеними судовими рішеннями.

Згідно поданого в додатках до позовної заяви розрахунку позивач нарахував за порушення договірних зобов'язань 202647,49грн. інфляційних втрат з 01.02.2013 року по 02.04.2015 року; 41556,65грн. -3% річних за період з 01.02.2013 року по 02.04.2015 року.

Скаржник не скористався своїм правом щодо подачі контррозрахунку розміру заявленого позивачем боргу.

Так, згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наявність прострочення заборгованості, в силу ст. 625 ЦК України є підставою для нарахування інфляційних та річних, оскільки за ст. 202 ЦК України господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (відсутність же виконання належним чином - оплати у повному обсязі у обумовлені строки свідчить про продовження існування у відповідача зобов'язання).

При цьому, судом враховується правова позиція ВГС України, викладена у п. 7.1. Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.13р. № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", де вказано, що якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Виходячи з положень зазначеної норми наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір заявлених до стягнення 202 647,49грн. інфляційних втрат підтверджується доказами у справі, перевіреним судами розрахунком, здійсненим позивачем, з урахуванням часткових оплат та дат вказаних оплат, а отже, апеляційний господарський погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позов в частині стягнення 202 647,49грн. інфляційних втрат є підставним та підлягає до задоволення.

Також, позивач нарахував відповідачу 3% річних у період з 01.02.2014року по 23.12.2014року на суму боргу 716445,05грн. та у період з 26.12.2014року по 02.04.2015року на суму боргу 107575,80грн., що сумарно становить 41556,65грн.

Апеляційний суд, перевіривши надані розрахунки, погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову про стягнення з відповідача 3 % річних, а саме в розмірі 41480,08грн., та про відмову у частині стягнення в розмірі 76,57грн. 3% річних.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору в порядку ст.49 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 25.05.2016 у справі № 909/106/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування та архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації №707/01-04 від 14.06.2016 року - без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 16.09.2016 р.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Судді Бойко С.М.

ОСОБА_1