Рішення

від 15.09.2016 по справі 910/13134/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016Справа №910/13134/16

За позовом Приватного підприємства «Бастіон-Т»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерм»

Про стягнення 64 048,42 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача: Баранов О.В. представник за довіреністю № 58 від 14.07.16.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Бастіон-Т» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерм» (далі - відповідач) про стягнення 64 048,42 грн., з яких: 54 862,50 грн. - основного боргу, 630,76 грн. - 3% річних, 1 271,84 грн. - інфляційних втрат, 7 283,32 грн. - пені.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що відповідачем не сплачено грошові кошти за Договором № 28/16-ФО від 01.01.16. про надання послуг по охороні об'єкту.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.16. порушено провадження у справі № 910/13134/16 та призначено її до розгляду на 02.08.16.

За результатами судового засідання 02.08.16. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 15.09.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

В судовому засіданні 15.09.16. позивачем було подано письмові пояснення по справі, в яких він вказує на те, що після звернення Приватного підприємства «Бастіон-Т» з даним позовом до суду відповідачем було сплачено 5 000,00 грн. Крім того, позивач зазначає, що судові витрати, які він просить стягнути з відповідача складаються з: 1378,00 грн. судового збору, 4 000,00 грн. втрат на правову допомогу та 164,02 грн. витрат на дорогу до суду.

В судовому засіданні 15.09.16. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 15.09.16. повторно не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, вимог ухвал суду в даній справ і не виконав, заяв, клопотань не подав і не надіслав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/13134/16.

В судовому засіданні 15.09.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.16. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Замовник) було укладено Договір № 28/16-ФО про надання послуг по охороні об'єкту (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 1.1) Замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях) об'єкта, що охороняється (далі - Об'єкт), а Виконавець зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна Замовника на Об'єкті з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого «Замовником» доступу сторонніх осіб до майна на Об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення Замовником всіх належних йому повноважень щодо майна, передбаченого оперативною карткою, позначені на плані-схемі об'єктів (Додаток №3 до Договору), що охороняються, дислокацією (Додаток №1 до Договору), у відповідності до «Інструкції з Правил майнової безпеки об'єкта» (Додаток №4 до Договору), узгодженою із Замовником.

Згідно з п. 2.2 Договору, сума Договору є договірною і визначається сторонами на підставі рахунків-фактур, актів виконаних робіт або «Розрахунку вартості охорони об'єктів» (додаток №2 до Договору). У разі зміни витрат на здійснення охорони, пов'язаних із змінами податкового законодавства, офіційними підвищенням норм оплати праці, зміною індексу інфляції, сума договору змінюється на підставі наданих Виконавцем додаткових обґрунтованих розрахунків за узгодженням із Замовником без переоформлення Договору.

Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченні терміну дії договору. Не пізніше ніж через три робочі дні з дати надання Виконавцем Акта виконаних робіт, Замовник повинен підписати його або надати свої письмові зауваження про допущені Виконавцем недоліки та спосіб їх усунення. Ненадання чи несвоєчасне надання зауважень про допущені Виконавцем недоліки та/або підписаного Замовником Акта виконаних послуг сторони трактують як згоду Замовника з тим, що Виконавець надав послуги по даному Договору належним чином і в повному обсязі і стверджують, що Замовник погоджується зі своїми фінансовими зобов'язаннями по розрахунках за надані послуги Виконавця (п. п. 2.3-2.4 Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору, оплата здійснюється щомісячно не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, шляхом перерахування 100 % відповідної суми, вказаної у додатку 1 до Договору, згідно виставлених Виконавцем рахунків або платіжними вимогами - дорученнями за послуги згідно Договору по кожному місяцю.

Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що він набуває чинності з 01.01.16. та діє до 31.12.16. включно, а в частині здійснення розрахунків, у тому числі зі сплати пені, штрафу, інших взаєморозрахунків, що виникли між сторонами протягом дії Договору, до остаточного їх здійснення. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не вимагає його розірвання, Договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах (п. 8.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було підписано та скріплено печатками без зауважень наступні акти надання послуг: № 179 від 29.02.16. на суму 16 972,50 грн., № 81 від 31.01.16. на суму 16 972,50 грн., № 379 від 30.04.16. на суму 16 972,50 грн., № 279 від 31.03.16. на суму 16 972,50 грн., № 482 від 31.05.16. на суму 16 972,50 грн., на загальну суму 84 862,50 грн.

З врахуванням приписів п. 2.5 Договору, строк оплати наданих послуг за Договором на суму 84 862,50 грн. є таким, що настав.

У відповідності до наявних в матеріалах справи банківських виписок, відповідачем 14.04.16. було сплачено 30 000,00 грн.: 20 000,00 грн., які було зараховано в рахунок оплати наданих послуг за січень 2016 року в сумі 16 972,50 грн. та 3 027,50 грн. в оплату послуг за лютий 2016 року; та 23.06.16. було сплачено 10 000,00 грн.

Отже, у відповідача залишилась непогашена заборгованість на суму 54 862,50 грн.

Спір у справі виник в зв'язку з несплатою відповідачем позивачу грошових коштів в розмірі 54 862,50 грн. за надані послуги за Договором .

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, суд дає самостійну оцінку доказам на підставі чинного законодавства і не зв'язаний позицією сторін.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву на позов не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі не надав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

За своєю правовою природою Договір є договором про надання послуг.

Згідно з ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як встановлено ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач наголошує на тому, що відповідач 02.08.16. сплатив позивачу 5 000,00 грн. в погашення заборгованості на суму 54 862,50 грн.

В силу приписів п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо між сторонами відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, те благо (річ, право, інше майно), з приводу якого виник спір.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому, згідно наявної в матеріалах справи банківської виписки, суму заборгованості в розмірі 5 000,00 грн. було сплачено відповідачем позивачу 02.08.16., тобто після звернення позивача 15.07.15. (дата поштового штемпеля на конверті, яким позовну заяву № 61 від 14.07.16. було направлено до Господарського суду міста Києва) з даним позовом до суду.

З огляду на вищенаведене, в зв'язку з тим, що відповідач сплатив заборгованість позивачу в розмірі 5 000,00 грн. після звернення позивача з даним позовом до суду, суд вважає, що провадження у справі в частині стягнення 5 000,00 грн. основного підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в цій частині покладаються на відповідача.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прийняв без зауважень послуги за актами по Договору за період з січня по травень 2016 року, однак оплатив їх лише частково, а строк оплати з урахуванням приписів Договору є таким, що настав, грошові кошти в розмірі 49 862,50 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 630,76 грн. - 3% річних, 1 271,84 грн. - інфляційних втрат.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

За перерахунком суду, розмір інфляційних втрат становить 1 261,52 грн., розмір 3% річних становить 558,01 грн., внаслідок чого вказані суми підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

3% річних в розмірі 72,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9,96 грн. нараховано безпідставно, а тому суд відмовляє в задоволенні позову в цій частині.

Позивач просить суд на підставі п. 7.1 Договору стягнути з відповідача на свою користь 7 283,32 грн. пені.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по Договору з вини замовника, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7 223,25 грн. пені. В іншій частині в розмірі 60,07 грн. пеню нараховано безпідставно, а тому в задоволенні позову в цій частині суд відмовляє.

При цьому, відповідачем не оспорено розрахунки 3% річних, пені, інфляційних втрат.

Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом (п. 4.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України).

Отже, відповідно до положень ст. 49 ГПК України судовий збір в мінімальному розмірі 1 378,00 грн. покладається на відповідача.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 4 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, та 164,02 грн. витрат на проїзд, суд встановив наступне.

01.06.16. між позивачем (далі - Клієнт) та Барановим Олександром Віталійовичем (далі - Адвокат) було укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір від 01.06.16.) за умовами п. 1.1 якого Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Адвокат зобов'язується надавати Клієнту наступну правову допомогу: вивчення документів, надання консультацій, розрахунок суми заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних, складання і подання позовної заяви з додатками до суду та представництво інтересів Клієнта в Господарському суді міста Києва у справі за позовом Приватного підприємства «Бастіон-Т» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерм» про стягнення заборгованості (п. 2.1 Договору від 01.06.16.).

Згідно з п. 4.2 Договору від 01.06.16. сторони домовились, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує адвокату наступні суми гонорару:

- за консультації, розрахунок суми заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних, складання і подання позовної заяви з додатками гонорар у розмірі 1000,00 грн. без ПДВ;

- за представництво інтересів Клієнта під час розгляду справи 3 000,00 грн. без ПДВ.

Клієнт також сплачує Адвокату витрати на дорогу з м. Чернігів до м. Київ та у зворотньому напрямку авансом (п. 4.3 Договору від 01.06.16.).

Актом № 01 від 02.08.16. здачі-приймання послуг адвоката, Клієнт та Адвокат своїми підписами, скріпленими печатками, погодили, що Адвокатом надано Клієнту послуг за Договором від 01.06.16. на суму 4 000,00 грн.

Сплата позивачем Адвокату вказаної суми підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера № 32 від 14.07.16. та № 35 від 01.08.16.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Матеріали справи містять Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 2394/10 Барановим Олександром Віталійовичем.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».

Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» наголошено на тому, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Так, в силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та затверджених установчим з'їздом адвокатів України 17.11.12., порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.

Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно умов Договору від 01.06.16., позивач повинен оплатити Адвокату в тому числі і витрати на дорогу.

Проте, доказів такої оплати до матеріалів справи не подано. В той же час, надані два квитки на автобус від 02.08.16.не містять відомостей про те, на яку особу вони були придбані.

Тобто, позивачем не доведено, що ним реально понесено витрати на проїзд в розмірі 164,02 грн., а тому суд відмовляє в їх стягнення з відповідача.

Щодо 4 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд відзначає наступне.

Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. (ст. 49 ГПК України).

Враховуючи часткове задоволення задоволених позовних вимог, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 4 000,00 грн. підлягає задоволенню у сумі 3 991,06 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В частині стягнення 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу провадження у справі припинити.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євротерм» (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, б. 43/5; ідентифікаційний код 33308761) на користь Приватного підприємства «Бастіон-Т» (14029, м. Чернігів, вул. Волковича, б. 2-Б, кв. 21; ідентифікаційний код 33800066) 49 862 (сорок дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 50 коп. - основного боргу, 558 (п'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 01 коп. - 3% річних, 1 261 (одну тисячу двісті шістдесят одну) грн. 52 коп. - інфляційних втрат, 7 223 (сім тисяч двісті двадцять три) грн. 25 коп. - пені, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. - судового збору, 3 991 (три тисячі дев'ятсот дев'яносто одну) грн. 06 коп. - втрат на оплату послуг адвоката.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.09.16.

Суддя Т.М. Ващенко