Постанова

від 05.12.2016 по справі 910/13134/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2016 р. Справа№ 910/13134/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Калатай Н.Ф.

Пашкіної С.А.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.

представників сторін:

позивача Баранов В.Г.

відповідача не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 (суддя Ващенко Т.М.) по справі №910/13134/16

за позовом Приватного підприємства "Бастіон - Т"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм"

про стягнення 64 048,42 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 по справі №910/13134/16 позов Приватного підприємства "Бастіон - Т" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм" на користь Приватного підприємства "Бастіон-Т" 49862,50 грн - основного боргу, 558,01 грн. 3% річних, 1261,52 грн. інфляційних втрат, 7223,25 грн. пені, 1378,00 грн. судового збору, 3 991,06 грн. втрат на оплату послуг адвоката.

В іншій частині позову відмовлено. В частині стягнення 5000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротерм" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в частині стягнення суми основного боргу.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.11.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду 05.12.2016.

01 грудня 2016 року представником позивача, через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів, подано відзив на апеляційну скаргу.

В судове засідання 05.12.2016 з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно зі ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає розгляд справи, в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Беручи до уваги, що представник відповідача повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, явка останнього не визнавалась обов'язковою, колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у відсутність представника відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд, за наявними у справі та додатково поданими доказами, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність та обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції, з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, апеляційний господарський суд встановив наступне.

01 січня 2016 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладено Договір № 28/16-ФО про надання послуг по охороні об'єкту (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору Замовник передає належне йому майно, яке зберігається у відокремлених приміщеннях (будівлях) об'єкта, що охороняється (далі - Об'єкт). Виконавець зобов'язується здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення схоронності цілісності майна Замовника на Об'єкті, з метою відвернення безпосередніх посягань на нього, припинення несанкціонованого "Замовником" доступу сторонніх осіб до майна на Об'єкті, збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення Замовником всіх належних йому повноважень щодо майна, передбаченого оперативною карткою, позначеного на плані-схемі об'єктів (Додаток №3 до Договору), що охороняються та дислокацією (Додаток №1 до Договору), відповідно до "Інструкції з Правил майнової безпеки об'єкта" (Додаток №4 до Договору), узгодженої із Замовником.

Згідно з п. 2.2 Договору сума Договору є договірною і визначається сторонами на підставі рахунків-фактур, актів виконаних робіт або "Розрахунку вартості охорони об'єктів" (додаток №2 до Договору). У разі зміни витрат на здійснення охорони, пов'язаних із змінами податкового законодавства, офіційними підвищенням норм оплати праці, зміною індексу інфляції, сума договору змінюється на підставі наданих Виконавцем додаткових обґрунтованих розрахунків за узгодженням із Замовником без переоформлення Договору.

Акт виконаних робіт підписується сторонами в кінці кожного календарного місяця, а також по закінченню терміну дії договору. Не пізніше ніж через три робочі дні, з дати надання Виконавцем Акту виконаних робіт, Замовник повинен підписати його або надати свої письмові зауваження про допущені Виконавцем недоліки та спосіб їх усунення. Ненадання чи несвоєчасне надання зауважень про допущені Виконавцем недоліки та/або підписаного Замовником Акту виконаних послуг сторони трактують як згоду Замовника з тим, що Виконавець надав послуги по даному Договору належним чином і в повному обсязі і стверджують, що Замовник погоджується зі своїми фінансовими зобов'язаннями по розрахунках за надані послуги Виконавця (п. п. 2.3-2.4 Договору).

Відповідно до п. 2.5 Договору оплата здійснюється щомісячно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, шляхом перерахування 100 % відповідної суми, вказаної у додатку 1 до Договору, згідно з виставленими Виконавцем рахунками або платіжними вимогами - дорученнями за послуги згідно з Договором по кожному місяцю.

Пунктом 8.1 Договору сторони погодили, що він набуває чинності з 01.01.16. та діє до 31.12.16. включно, а в частині здійснення розрахунків, у тому числі зі сплати пені, штрафу, інших взаєморозрахунків, що виникли між сторонами протягом дії Договору, до остаточного їх здійснення. Якщо за один місяць до закінчення терміну дії Договору жодна зі сторін не вимагає його розірвання, Договір вважається продовженим на той самий строк на тих самих умовах (п. 8.2 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 84862,50 грн. Відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконав, а саме частково розрахувався за отримані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 54862,50 грн.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 ЦК України, передбачено, що в разі, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання, в якому встановлений строк (термін) його виконання, підлягає виконанню у цей строк (термін).

Місцевим господарським судом встановлено, що відповідач, під час розгляду справи в першій інстанції, частково сплатив заборгованість в розмірі 5000,00 грн. в зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо припинення провадження по справі, в частині стягнення 5 000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що розмір основної заборгованості не заперечується відповідачем, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що позовні вимоги, в частині стягнення основної заборгованості є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 7.1 Договору, у випадку несвоєчасної (неповної) оплати послуг по Договору з вини замовника, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми простроченої плати за кожний день прострочення платежів у межах трирічного строку позовної давності.

Колегія суддів, перевіривши перерахунок суду пені, 3% річних та інфляційних втрат, який складено арифметично вірно, прийшла до висновку про його обґрунтованість.

Доводи апелянта щодо невірного розрахунку зазначених сум, в зв'язку з тим, що у відповідача виникла зобов'язання по оплаті наданих послуг після отримання рахунків на оплату, а не в останній день місяця, колегією суддів визнано безпідставними, оскільки відсутність останніх не спростовує наявності у замовника обов'язку з оплати послуг з охорони, який в розумінні ст. 901 ЦК України, виникає на підставі самого факту їх надання виконавцем та згідно з п. 2.5 Договорів має бути виконаний не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Щодо витрат на послуги адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено статтею 44 Господарського процесуального кодексу України до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

01 червня 2016 року між позивачем (Клієнт) та Барановим Олександром Віталійовичем (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги (далі - Договір від 01.06.16.).

Згідно з п. 1.1 Договір від 01.06.16 Клієнт доручає, а Адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну (правову) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Адвокат зобов'язується надавати Клієнту наступну правову допомогу: вивчення документів, надання консультацій, розрахунок суми заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних, складання і подання позовної заяви з додатками до суду та представництво інтересів Клієнта в Господарському суді міста Києва у справі за позовом Приватного підприємства "Бастіон-Т" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм" про стягнення заборгованості (п. 2.1 Договору від 01.06.16.).

Згідно з п. 4.2 Договору від 01.06.16. сторони домовились, що за надання правової допомоги Клієнт сплачує адвокату наступні суми гонорару:

- за консультації, розрахунок суми заборгованості, пені, інфляційних втрат та 3% річних, складання і подання позовної заяви з додатками гонорар у розмірі 1000,00 грн. без ПДВ;

- за представництво інтересів Клієнта під час розгляду справи 3 000,00 грн. без ПДВ.

Клієнт також сплачує Адвокату витрати на дорогу з м. Чернігів до м. Київ та у зворотньому напрямку авансом (п. 4.3 Договору від 01.06.16.).

Відповідно до Акту № 01 від 02.08.2016 здачі-приймання послуг адвоката, Клієнт та Адвокат своїми підписами, скріпленими печатками, погодили, що Адвокатом надано Клієнту послуг за Договором від 01.06.16. на суму 4000,00 грн. Сплата позивачем Адвокату зазначеної суми підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера № 32 від 14.07.16. та № 35 від 01.08.16.

Колегія суддів дослідивши обсяг необхідних та фактичних зусиль для вирішення спору сторін у даній справі, виходячи з вимог розумності та справедливості, врахувавши обставини справи, ціну позову, тривалість розгляду справи, мотиви прийняття даного рішення та приписи статті 33 Правил адвокатської етики, погоджується з висновком місцевого господарського суду, що витрати позивача на правову допомогу в сумі 4 000,00 грн. по даній справі є співрозмірними об'єму отриманих юридичних послуг та підлягають відшкодуванню останньому за рахунок відповідача

Статтями 33, 34, 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення ухвалено відповідно до норм матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм" та скасування рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 по справі №910/13134/16.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротерм" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 по справі №910/13134/16 без змін.

2.Матеріали справи №910/13134/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Н.Ф. Калатай

С.А. Пашкіна