Постанова

від 22.09.2016 по справі 905/1095/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.09.2016 р. справа №905/1095/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників сторін від позивача від відповідача ОСОБА_4, за довіреністю; не з'явився; розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область на рішення господарського судуДонецької області від 12.05.2016 р. (підписано 17.05.2016 р.) у справі№ 905/1095/16 (суддя Кучерява О.О.) за позовомПриватного підприємства "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ", м. Дніпропетровськ до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область простягнення суми боргу в розмірі 29 940,00 грн., втрат від інфляції в сумі 2 680,19 грн., 3% річних в сумі 814,53 грн. та пені в сумі 1 497,00 грн. В С Т А Н О В И В:

У березні 2016 року до господарського суду звернулось Приватне підприємство "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ", м. Дніпропетровськ (Позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область (Відповідач) про стягнення суми боргу у розмірі 29 940,00грн., втрат від інфляції у сумі 952,00 грн., 3% річних в сумі 593,06 грн. та пені у сумі 7 663,00 грн.

Позивачем у суді першої інстанції в порядку ст. 22 ГПК України було заявлено про зменшення розміру позовних вимог та остаточно він просив стягнути з відповідача 29 940,00 грн. - основного боргу, 2 680,19 грн. - втрат від інфляції у сумі, 814,53 грн. - 3% річних та 1 497,00 грн. - пені. Зазначені вимоги прийняті господарським судом до розгляду.

Рішенням господарського суду Донецької області від 12.05.2016 р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з прийнятим рішенням, подав апеляційну скаргу в якій просить спірне рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, а висновки господарського суду, не відповідають фактичним обставинам справи.

Зокрема, заявник апеляційної скарги посилається на ненастання строку оплати через недодержання позивачем вимог п. 4.7 Договору.

Представник позивача в судовому засіданні вважав рішення суду законним та обґрунтованим, тому просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності відповідача, який не скористався правом участі в судовому засіданні, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України здійснювалась фіксація судового засідання за допомогою технічних засобів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки №1193-ЦО-УМТС від 12.05.2015 р. (далі - Договір), за умовами якого позивач зобов'язався поставити у власність відповідача продукцію та/або обладнання виробничо-технічного призначення, в асортименті, кількості, у строки, за ціною та з якісними характеристиками, що узгоджені сторонами у цьому Договорі та специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного договору, а відповідач - прийняти та оплатити продукцію, що поставляється у його власність, відповідно до умов цього Договору (п.п. 1.1, 1.2 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення заявленої до стягнення суми боргу, сторони перебували у договірних відносинах.

Пунктом 4.3 Договору передбачений перелік товаросупровідних документів, у випадку відсутності яких відповідач має право відмовитись від приймання поставленої продукції (п. 4.4 Договору).

Відповідно до п. 4.7 Договору, датою поставки вважається дата, зазначена представником відповідача на відповідних товаросупровідних документах, наданих позивачем.

Згідно п. 5.2 Договору, ціни на продукцію, що поставляється встановлюються сторонами у відповідних Специфікаціях до Договору.

На виконання умов Договору сторонами була підписана Специфікація від 19.05.2015 року, якою сторони узгодили поставку товару - на загальну суму разом з ПДВ 29 940,00 грн. з умовами оплати: розрахунки за поставлену позивачем відповідно до даної специфікації до Договору, проводяться відповідачем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 5 (п'яти) робочих днів з 15 календарного дня з дати поставки продукції на підставі отриманого відповідачем рахунку та при умові надання позивачем належним чином оформленої податкової накладної та документів, передбачених умовами договору (а.с. 16).

Позивачем була поставлена відповідачу продукція на загальну суму 29 940,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000029 від 26.05.2015р. на суму 29 940,00 грн. (а.с. 18).

Вказана видаткова накладна підписана представником позивача та уповноваженим представником відповідача за довіреністю № 171 від 26.05.2015 р., копії якої наявна в матеріалах справи (а.с. 20), без жодних зауважень, містить всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції.

Як передбачено п. 5.4 Договору, розрахунки здійснюються відповідачем в порядку та строки, узгоджені сторонами у відповідних специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

Зважаючи на умови оплати, що передбачені специфікацією, відповідач повинен перерахувати грошові кошти на поточний рахунок позивача за специфікацією від 19.05.2015 року протягом 5 (п'яти) робочих днів з 15 календарного дня з дати поставки продукції.

В порушення умов п. 5.4 Договору і положень ст. 530 ЦК України відповідач не виконав умови договору, кошти за продукцію в повному обсязі не перерахував, сума основної заборгованості ПАТ "ДТЕК ДОБРОПІЛЬСЬКА ЦЗФ" перед ПП "КОМПАНІЯ ІНТЕРПРОМ" на момент пред'явлення позову склала 29 940,00 грн.

Позивачем на адресу відповідача був направлений лист за вих. № 164/01 від 07.12.2015 р. (а.с. 22), в якому позивач вимагав від відповідача сплатити заборгованість за Договором в розмірі 29 940,00 грн. та пеню в розмірі 7 374,26 грн.

Вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Через невиконання відповідачем своїх договірних обов'язків у останнього перед позивачем утворилась сума заборгованості в розмірі 29 940,00 грн., доказів оплати якої суду не надано.

У відповідності до норм ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За змістом ч. 1 ст. 666 ЦК України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч. 2 ст. 666 ЦК України).

Оскільки при прийманні продукції відповідачем в згідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965р. № П-6" (із змінами та доповненнями) жодних актів про некомплектність продукції та відсутність супровідних документів не складалося, в подальшому відповідач із відповідними претензіями на адресу позивача не звертався і іншого відповідачем не доведено, судова колегія вважає, що це свідчить про передання відповідачу останніх у повному обсязі.

Судова колегія вважає безпідставним твердження відповідача з посиланням на п. 4.7 Договору щодо недоведення дати поставки товару, оскільки, по-перше, спірні накладні містять дату, підпис відповідного представника відповідача без зазначення іншої дати отримання товару, по-друге - відповідачем не надано належного доказу іншого часу отримання товару, що відрізняється від зазначеного.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Отже судова колегія вважає доводи апеляційної скарги не заснованими на матеріалах справи та розцінює їх як спробу відповідача ухилитися від виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару.

За таких підстав висновок суду першої інстанції про стягнення суми заборгованості в розмірі 29 940,00 грн. є вірним.

За порушення строків оплати товару позивач вимагає стягнути 814,53 грн. - 3% річних та інфляційні у розмірі 2 680,19 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 814,53 грн. - 3% річних та інфляційних у розмірі 2 680,19 грн., судова колегія вважає його вірним.

Крім того позивач вимагає стягнути з відповідача пеню в розмірі 1 497,00 грн.

Згідно п.п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами п. 6.8 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати продукції, відповідач, за письмовою вимогою позивача сплачує позивачу неустойку у вигляді пені, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від вартості неоплаченої продукції, але не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши висновок суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 497,00 грн., судова колегія також вважає його вірним.

Будь-яких порушень норм матеріального або процесуального права в діях суду першої інстанції при розгляді ним зазначеної справи судова колегія не вбачає.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2016 року у справі № 905/1095/16 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ДТЕК ОКТЯБРСЬКА ЦЗФ", м. Білицьке, м. Добропілля, Донецька область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 12.05.2016 року у справі № 905/1095/16 - залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В. Стойка

Судді К.І. Бойченко

ОСОБА_3

Надр. 5 прим

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС