Рішення

від 20.09.2016 по справі 925/1007/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2016 р. Справа № 925/1007/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - за довіреностями;

від відповідача: Лінник М.С. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медстар-2015" про стягнення 15 243,93 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 15243,93 грн., як основного боргу по платі за користування приміщенням по договору суборенди приміщення № 26-1 від 03.11.2015 року, укладеному між сторонами.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з мотивів, що за договором між сторонами є переплата, а тому стягнення боргу безпідставне.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що укладений між сторонами договір слід визнати недійсним із застосуванням ст. 83 ГПК України, а в позові слід відмовити повністю з наступних підстав:

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

01.01.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ожина" в особі ОСОБА_5 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (Орендар) було підписано договір оренди нерухомого майна (а.с. 27).

За умовами даного договору Позивач, як Орендар має право передавати об'єкт оренди в суборенду ( п. 2.2. договору оренди нерухомого майна).

03 листопада 2015 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - Орендар), який діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію та товариством з обмеженою відповідальністю "Медстар-2015" ( далі-Суборендар) в особі директора ОСОБА_6, що діє на підставі статуту було укладено договір № 26-1 суборенди приміщення (а.с.16-19), за умовами якого Позивач передає, а Суборендар бере в платне строкове користування приміщення (далі - Об'єкт оренди), який розташований за адресою: АДРЕСА_3 (п. 1.1. договору).

Загальна площа Об'єкта оренди становить 50,6 кв.м. (п. 1.2. договору).

Об'єкт оренди буде використаний суборендарем для ведення господарської діяльності відповідача по роздрібній торгівлі лікарськими засобами.

Об'єкт оренди вважається переданим Суборендарю в оренду з моменту підписання Сторонами акта приймання-передачі ( п. 2.3. договору).

03.11.2015 між сторонами у справі було підписано акт приймання - передачі (а.с.22).

У відповідності до п. 3.1. договору, розмір орендної плати на місяць складає 9000,00 грн. (дев'ять тисяч гривень 00 коп.). Орендна плата за наступні місяці визначається шляхом корегування орендної плати за минулий місяць на офіційний індекс інфляції, який встановлений на початок місяця оренди, який оплачується.

Нарахування орендної плати починається з моменту підписання Акту приймання-передачі і закінчується після повернення Об'єкта оренди за Актом приймання - передачі (п. 3.2. договору).

Сплата орендної плати проводиться відповідачем щомісяця, авансом, в строк з 01-го по 10-те число поточного місяця в національній валюті України, шляхом сплати грошових коштів у касу Орендаря або за згодою сторін іншим шляхом, який передбачений чинним законодавством (п.3.3 договору).

У випадку не сплати Суборендарем орендної плати в строк передбачений п. 3.3. умов договору розмір орендної плати, за поточний місяць збільшується на 20 % ( п. 3.4. договору).

У відповідності до п. 7.1. договору, договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.01.2016 року (продовження строку дії договору не допускається). При цьому згідно п. 3.2. договору нарахування орендної плати починається з моменту підписання акту приймання-передачі і закінчується після повернення об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

За своїм правовим змістом правовідносини між сторонами є відносинами найму (оренди).

У відповідності до положень ст. 759,760, 793, 795 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживча річ). Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У відповідності до ст. 774 ЦК України визначає, що передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

За доводами позивача, майно було повернуто відповідачем із суборенди лише 22.03.2016 року за актом повернення (а.с. 23), що у відповідності до п. 3.2. договору суборенди № 26-1 між сторонами є підставою нараховувати орендну плату відповідачу аж до моменту фактичного повернення приміщення.

З доводів позивача вбачається, що за період з 03.11.2015 по 22.03.2016 відповідачу було нараховано 42 243,93 грн. орендної плати за тарифом 9 000,00 грн. на місяць з індексом інфляції попереднього місяця (а.с. 4). За цей же період відповідач сплатив позивачу лише 27000,00 грн. орендної плати.

Борг по оренді становить 15 243,93 грн. (42243,93-27000,00).

За доводами позивача, в рахунок сплати боргу за договором суборенди № 26-1 від 03.11.2015 року від відповідача прийняті три платежі по 9000,00 грн. кожен, у призначенні яких було вказано, що сплачується оренда нежитлового приміщення за певний місяць 2015 та 2016 років, за договором суборенди № 26-1 від 03.11.2015 (а.с. 24-26).

Доказів про існування спору між сторонами з приводу якості наданих послуг оренди у справі немає.

Згідно з ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У п. 2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 р. N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" судам роз'яснено, що якщо вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись пунктом 1 частини першої статті 83 ГПК, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину (абзац другий частини п'ятої статті 216 ЦК України). Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони (на відміну від припису пункту 2 частини першої тієї ж статті ГПК).

Відповідно до ст. 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 ЦК встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину. Зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.2015 року між позивачем та ТОВ "Медстар-2000" було укладено договір № 26-1 суборенди приміщення (а.с. 38), за умовами якого позивач передав, а ТОВ "Медстар-2000" прийняв у суборенду приміщення площею 50,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Даний договір укладено на термін до 30.11.2015 року.

Представники обох сторін стверджують, що предметом обох договорів суборенди № 26-1 (а.с. 16 та 38), укладених позивачем із ТОВ "Медстар-2000" та ТОВ "Медстар-2015" дійсно є одне й те ж саме приміщення площею 50,6 кв.м. по АДРЕСА_3.

Також сторонами не заперечується, що ТОВ "Медстар-2000" та ТОВ "Медстар-2015" є різними самостійними юридичними особами, які мають одного директора - ОСОБА_6

Представники сторін повідомили суду, що між позивачем та обома цими товариствами існують тривалі та різні договірні стосунки з приводу оренди приміщень.

Отже з матеріалів справи вбачається, що у взаємовідносинах позивача і ТОВ "Медстар-2000" та ТОВ "Медстар-2015" виникла ситуація, що до часу закінчення дії договору суборенди із ТОВ "Медстар-2000" (по 30 листопада 2015), позивач уклав договір суборенди на це саме майно із відповідачем у справі з 03.11.2015 року і обидва договори їх учасниками виконувалися.

Так, на доказ виконання договору суборенди із ТОВ "Медстар-2000" суду подано копію платіжного доручення № 3270 від 04.11.2015 року, яким позивачу сплачено 9000,00 грн. за листопад 2015 року по договору № 26-1 від 01.01.2015 року з боку ТОВ "Медстар-2000".

З доводів сторін вбачається, що ці кошти було прийнято позивачем саме за тим призначенням платежу, який вказано у платіжному дорученні і сторони не дійшли згоди про те, що ці кошти слід використати в зарахування боргу за іншими відносинами, або по боргах ТОВ "Медстар-2015".

З наданого суду рішення господарського суду Черкаської області від 05.04.2016 року у справі № 925/266/16 вбачається, що ТОВву "Медстар-2000" було відмовлено у позові про визнання поновленим договору суборенди № 26-1 від 01.01.2015 року. Суд прийшов до висновку, що за умовами п. 7.1. цього договору не допускається продовження його дії після 30.11.2015 року, а тому внесення суборендарем орендної плати за подальші періоди після 30.11.2015 року не є підставою для продовження дії договору.

Таким чином даним судовим рішенням, зокрема, встановлено обставини, що договір суборенди приміщення № 26-1 від 01.01.2015 року між СПД ОСОБА_4 та ТОВ "Медстар-2000" було укладено та він виконувався принаймі до 30.11.2015 року.

Чинним законодавством України не передбачено можливості передавати в суборенду приміщення, яке в цей же час вже перебуває у суборенді за іншими договірними зобов'язаннями та з іншим суб'єктом.

Суд відхиляє доводи представника позивача про те, що таке прямо не заборонено чинним законодавством, оскільки така ситуація суперечить правовій природі відносин оренди.

Дійсно, предмет оренди чи суборенди може перебувати у одночасному користуванні двох осіб, які у договорі визначаються як сторона-орендар, однак таке неможливо, якщо цими орендарями є різні особи за окремими договорами, що діють в один і той же час.

Ст. 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Дана норма не передбачає права наймодавця передавати майно в оренду двом різним наймачам одночасно і за різними договорами оренди (суборенди).

Верховним Судом України у постанові від 09.09.2003 року по справі №

викладено правову позицію про те. що один об'єкт оренди у період дії відповідного договору не може бути об'єктом оренди за іншим договором, укладеним пізніше, оскільки це унеможливлює реалізацію права користування цим об'єктом і не відповідає вимогам гл. 25 ЦК (справа за участі ТОВ "Динамо" та РВ ФДМУ у Харківській області).

З цих підстав укладення договору суборенди № 26-1 від 03.11.2015 року між сторонами по справі під час дії такого ж договору із ТОВ "Медстар-2000" з боку позивача є неправомірним.

Сторонами не надано суду доказів про те, що перед укладенням договору із ТОВ "Медстар-2015" позивач завершив договірні стосунки із ТОВ "Медстар-2000" і склав акт на повернення майна із суборенди. Також це не було встановлено судовим рішенням у справі № 925/266/16, яким було визначено, що між позивачем та ТОВ "Медстар-2000" договірні стосунки по договору суборенди приміщення № 26-1 від 01.01.2015 року тривали не менш ніж до 30.11.2015 року, а після цього суборендар претендував на продовження договірних стосунків.

Також неправомірним є і намір отримання позивачем подвійної орендної плати за користування переданим у суборенду приміщенням.

З цих підстав при прийнятті рішення суд вважає за необхідне застосувати ст. 83 ГПК України та визнати недійсним укладений між сторонами договір суборенди приміщення № 26-1 від 03.11.2015 року, яким на момент укладення правочину між сторонами договору встановлено відносини подвійної суборенди, що суперечить ст. 759 ЦК України.

Сторони справи повинні були усвідомлювати наслідки укладення ними незаконного договору суборенди приміщення № 26-1 від 03.11.2015 року, оскільки обоє знали, що на момент укладення вказаного договору попередні договірні стосунки із ТОВ "Медстар-2000" не були завершені належним чином.

Оскільки позовні вимоги обґрунтовані умовами договору, який суд визнає недійсним, то у позові про стягнення боргу в сумі 15 243,93 грн. на підставі недійсного договору суборенди позивачу слід відмовити.

У п. 3.17.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", визнаючи недійсним повністю чи в певній частині пов'язаний з предметом спору договір (пункт 1 статті 83 ГПК) або виходячи у разі необхідності за межі позовних вимог (пункт 2 тієї ж статті), господарський суд за результатами розгляду справи повинен з урахуванням вимог частин першої - четвертої статті 49 названого Кодексу вирішувати питання про стягнення та розподіл відповідних сум судового збору.

На підставі ст. 49 ГПК України, з позивача та відповідача, як рівноцінно винних осіб в укладенні правочину, що суперечить законодавству, на користь Державного бюджету України слід стягнути по 689,00 грн. судового збору в зв'язку з визнанням недійсним з моменту укладення договору № 26-1 суборенди приміщення від 03 листопада 2015 року.

Щодо сплаченого позивачем при подачі позову судового збору у сумі 1450,00 грн. та клопотання відповідача про покладення на позивача адвокатських витрат у сумі 1500,00 грн., то суд вважає, що оскільки сторони обоє винні в укладенні недійсного договору суборенди, то ці витрати повинні бути покладені на них в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. 49, 82, 83, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Визнати недійсним з моменту укладення договір № 26-1 суборенди приміщення від 03 листопада 2015 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медстар-2015".

2. У позові про стягнення 15 243,93 грн. відмовити повністю.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ -- 689,00 грн. судового збору із зарахуванням на рахунок № 31213206783002 в УДКСУ у м. Черкаси, МФО 854018, ідентифікаційний код суду 03500051.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медстар-2015" (ідентифікаційний код 40081986, м. Черкаси, вул. А. Корольова, 1 кв. 58) на користь Державного бюджету України через місцеві органи ДПІ -- 689,00 грн. судового збору із зарахуванням на рахунок № 31213206783002 в УДКСУ у м. Черкаси, МФО 854018, ідентифікаційний код суду 03500051.

Накази видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 22 вересня 2016 року

Суддя Н.М. Спаських