Постанова

від 20.09.2016 по справі 913/725/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.09.2016 справа №913/725/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддів Попков Д.О Радіонова О.О., Зубченко І.В. секретар судового засідання Акімова К.К. за участю представників учасників справи: прокурор:Полякова С.О. (посвідчення №013758); від позивача:не з'явився; від відповідача: Смолій Д.С. (за довіреністю №20 від 09.08.2016р.); від третьої особи:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуПриватного підприємства «Оріго», м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення господарського судуЛуганської області від 11.07.2016р. (повний текст підписано 13.07.2016р.) у справі№ 913/725/16 (суддя Секірський А.В.) за позовомзаступника прокурора Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області до Приватного підприємства «Оріго», м.Сєвєродонецьк Луганської області Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ПозивачаДержавний навчальний заклад «Сєвєродонецьке вище професійне училище», м.Сєвєродонецьк Луганської області про визнання недійсним договору оренди та зобов'язання повернути приміщення

В С Т А Н О В И В:

Заступник прокурора Луганської області, м.Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області (Позивач) звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом до Приватного підприємства «Оріго», м.Сєвєродонецьк Луганської області (Відповідач) про 1) визнання недійсними договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р., додаткових угоди до нього від 01.06.2000р., від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р., від 20.02.2004р. та договору №8 від 03.07.2015р., яким було викладено договір оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р. в новій редакції та присвоєно новий номер - №004321/09, припинити, при цьому, зобов'язання за ними на майбутнє; 2) зобов'язати Приватне підприємство «Оріго» звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 199,66 м2, вартістю 382180,00грн, розміщене на першому поверсі триповерхової будівлі навчального корпусу №3 за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 20 та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області.

Ухвалою Господарського суду Луганської області від 15.06.2016р. по справі №913/725/16, в порядку ст.27 Господарського процесуального кодексу України, було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Позивача - Державний навчальний заклад «Сєвєродонецьке вище професійне училище», м.Сєвєродонецьк Луганської області (Третя особа), як балансоутримувача орендованого за спірним договором майна.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 11.07.2016р. (повний текст підписано 13.07.2016р.) по справі №913/725/16 позовні вимоги заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області були задоволені в повному обсязі.

Рішення місцевого господарського суду було вмотивовано доведеністю матеріалами справи факту недодержання в момент укладення оспорюваного договору оренди та додаткових угод до нього вимог діючого законодавства відносно заборони передачі в оренду такого майна, а саме імперативних приписів Закону України «Про освіту» та п.3.19. ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 18.08.2001р. за №63, що забороняє використання об'єктів освіти не за призначенням, що, в свою чергу, стало підставою для задоволення позовних вимог з припинення зобов'язань за вказаним договором та повернення Відповідачем предмету договору оренди у відповідності до приписів ст.ст.203, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України.

Приватне підприємство «Оріго», не погодившись з прийнятим рішенням суду, звернулось з апеляційною скаргою до Донецького апеляційного господарського суду в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 11.07.2016р. по справі №913/725/16 та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права, оскільки при укладенні оспорюваного договору не були порушенні норми чинного на той час законодавства, у тому числі постанова Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001р. за №63, якою було затверджено Державні санітарні правила і норми влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу ДпСанПіН 5.5.2.008-01 та на яку посилався у своєму рішенні суд першої інстанції було прийнято на рік пізніше після укладання спірного договору. Окрім того, положення затверджених вищезазначеною постановою правил не поширюється на Державний навчальний заклад «Сєвєродонецьке вище професійне училище», який є державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що з огляду на приписи ст.29 Закону України «Про освіту» не є тотожним з загальноосвітніми навчальними закладами. При цьому, Позивачем в передбачений господарським процесуальним законодавством спосіб не було доведено факту зміни статусу орендованої будівлі з гуртожитку №2 на навчальний корпус №3, що свідчить про неналежне з'ясування судом при прийнятті рішення всіх обставин справи.

За результатами автоматизованого розподілу справи сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий (суддя-доповідач) Попков Д.О., судді Радіонова О.О. та Зубченко І.В.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 27.07.2016р. було порушено апеляційне провадження із призначенням розгляду скарги на 16.08.2016р. та з подальшим неодноразовим відкладенням до 20.09.2016р. об 15.30

Фіксація судового засідання апеляційної інстанції здійснювалась за допомогою засобів аудиофіксації у порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Представник Скаржника у судовому засідання 20.09.2016р. підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги у повному обсягу, наголошуючи на її доведеності у світлі представлених на вимог суду додаткових документів.

Прокурор у судовому засіданні 20.09.2016р. проти апеляційної скарги заперечував, підтримуючи позицію, висловлену у відзиві та поясненнях та на запитання суду не пояснив, яке відношення визначений ним Позивач має до навчально-виховного процесу та освітньої діяльності Третьої особи у світлі наведених у позові підстав захисту інтересів держави.

Представник Позивача та Третьої особи, незважаючи на належне повідомлення про час і місце судового розгляду, у судове засідання 20.09.2016р. не з'явились, що у світлі наявних матеріалів справи, загального строку апеляційного провадження та невизнання явки їх представників обов'язковою, за висновком судової колегії, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі (в даному випадку в частині первісних позовних вимог)

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції зазначає наступне:

Як було встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, 01.05.2000р. Сєвєродонецьким професійно-технічним училищем №24 (Орендодавець) та Приватним підприємством «Оріго» (Орендар) було укладено договір оренди державного майна №13/100095/09 (Договір - а.с.а.с.18-20 т.1), відповідно до п.1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення в будівлі гуртожитку №2 інв. №01020001 загальною площею 108м2, яке знаходиться на балансі ПТУ-24 та розташоване за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, пр. Радянській, 17. Вартість приміщення станом на 01.04.2000р., відповідно з експертною оцінкою становить 20578,32грн.

Відповідно до п.2.1 означеного договору, вказане нежитлове приміщення Орендодавець передає Орендареві під стоматологічні послуги.

Вступ Орендаря у користування майном настає водночас з підписанням сторонами цього договору і акту прийому-передачі означеного майна. (п.2.2 договору)

В свою чергу, Заявником позову було надано до суду акт приймання-передачі орендованого нежитлового приміщення від 01.02.2003р. (а.с.22 зворотна сторона т.1), в якому зазначено, що на виконання вимог договору оренди від 01.05.2000р. №13/100095/09 Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове користування нежитлове приміщення розміром 91,66м2 під стоматологічні послуги, яке знаходиться в приміщенні гуртожитку №2 на першому поверсі 3-х поверхової споруди за адресою вул. Гоголя, 20. Вартість приміщення станом на 30.11.2002р., відповідно з експертною оцінкою становить 17593,00грн.

В подальшому додатковою угодою від 01.06.2000р. (а.с.21 т.1) до спірного договору оренди було внесено наступні зміни та викладено у новій редакції наступні пункти:

« 5.3. Комунальні послуги та орендну плату за землю на утримання орендованого приміщення Орендар сплачує щомісячно згідно додаткової платіжної вимоги не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним;

5.5. Щомісячно, до 8 числа місяця, наступного за звітним, представляти Орендодавцю платіжні доручення про фактичну оплату 30 % орендної плати в державний бюджет України;

10.3. Орендна плата, комунальні послуги та оренда землі перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується в бюджет (Орендодавцю) та балансоутримувачу відповідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» з урахуванням пені подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої за кожний день прострочки платежу (включаючи день оплати).»

Та додано п.5.9.1. договору положеннями наступного змісту «Орендар несе відповідальність за безпечну експлуатацію встановленого в орендованому приміщенні обладнання, електрообладнання, зберігання сировини, матеріалів згідно з вимогами нормативних документів». Виключено п.10.4 договору.

Додатковою угодою до договору від 03.09.2001р.(а.с.22 т.1) змінено розмір орендної плати за користування приміщенням та п.10.3 викладено в новій редакції: «Орендна плата, комунальні послуги та відшкодування витрат по оплаті податку на землю на утримання орендованого приміщення перераховані несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується в бюджет (орендодавцю) та балансоутримувачу відповідно Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» з урахуванням пені подвійної облікової ставки Національного банку України від суми недоплати, розрахованої на кожний день прострочення платежу (включаючи день оплати). У разі несвоєчасного перерахування 30 відсотків орендної плати до бюджету (п.3.2. договору), орендар самостійно нараховує пеню і сплачує її до бюджету».

Додатковою угодою №1 від 01.02.2003р. (а.с.23 т.1) було викладено у новій редакції наступні пункти:

«п.1.1. Орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення у будівлі гуртожитку № 2 на першому поверсі 3-х поверхової споруди, інв. номер 10320002, площею 199,66м2, яке знаходиться на балансі ПТУ №24 та розташоване за адресою: пр. Радянський, 17. Вартість приміщення відповідно з експертною оцінкою, станом на 30.11.2002р. складає 38 171,32грн.;

п.3.1. Орендна плата визначається на підставі методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України №786 від 04.10.1995р. з урахуванням змін до неї, затверджених Постановами Кабінету Міністрів №699 від 19.01.2000р. і складає, станом 01.12.2002р. - 416,28 грн. в місяць без врахування ПДВ;

п.3.2. Орендна плата перераховується: 50 відсотків від загальної суми місячної орендної плати (у розмірі 208,14 грн., станом на 01.12.2002р.) в державний бюджет України; 50 відсотків від загальної суми місячної орендної плати (у розмірі 208,14грн., станом на 01.12.2002р.) балансоутримувачу ПТУ № 24 - щомісячно, не пізніше 7 числа наступного за звітним;

п. 11.1. Ця угода діє з 01.02.2003р. до 01.02.2015р.»

Додатковою угодою від 10.09.2003р. (а.с.25 зворотна сторона т.1) до спірного договору у зв'язку з реорганізацією орендаря з ПТУ № 24 м. Сєвєродонецька на Сєвєродонецьке ВПУ було внесено зміни в преамбулу та текст договору.

Також в матеріалах справи наявні Додаткові угоди до оспорюваного договору оренди від 12.02.2003р.(а.с.24 т.1), від 20.10.2003р.(а.с.24 зворотна сторона т.1) та від 20.02.2004р.(а.с.21 зворотна сторона т.1), якими було змінено розмір та порядок сплати орендної плати.

В матеріалах справи міститься наказ Регіонального відділення фонду державного майна України по Луганській області №182 від 03.07.2015р. (а.с.28 зворотна сторона т.1), відповідно до якого було прийнято рішення внести зміни до договору №100095/95 від 01.05.2000р. та встановити термін його дії.

В свою чергу, 03.07.2015р. відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України та на підставі заяви Орендаря - Приватного підприємства «Оріго», Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області, Приватне підприємство «Оріго» та Державний навчальний заклад «Сєвєродонецьке вище професійне училище» дійшли згоди внести зміни до договору оренди №100095/09 від 01.05.2000р.

Таким чином, договір оренди №100095/95 від 01.05.2000р. (а.с.а.с.25-27 т.1) було викладено в новій редакції та присвоєно новий номер - №004321/09, згідно положень якого, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області (Орендодавець) та Приватне підприємство «Оріго» (Орендар) уклали договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності та передано в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 199,66м2 на першому поверсі триповерхової будівлі навчального корпусу №3 (інв. №10320002), що розміщене за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 20 та перебуває на балансі Державного навчального закладу «Сєвєродонецьке вище професійне училище» (Балансоутримувач). Вартість приміщення станом на 30.04.2015р., згідно зі звітом про оцінку, складає 382 180,00грн.

Згідно з п.1.2. переукладеного договору, майно передається в оренду з метою розміщення суб'єкта господарювання, що діє на основі приватної власності і проводить господарську діяльність з медичної практики.

Відповідно до акту приймання-передачі державного майна від 03.07.2015р. (а.с.28 т.1), складеного на підставі п.2.2 та 7.1 договору оренди №004321/09 від 03.07.2015р., Орендодавець передає, а Орендар приймає державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлові вбудовані приміщення загальною площею 199,66м2 на першому поверсі триповерхової будівлі навчального корпусу №3 (інв.№10320002), що знаходиться за адресою: вул. Гоголя, 20 та перебуває на балансі Державного навчального закладу «Сєвєродонецьке вище професійне училище». Вартість майна відповідно до звіту про оцінку майна складає 382180,00грн станом на 30.04.2015р.

Строк дії договору №004321/09 від 03.07.2015р., відповідно до п.10.1 становить 2 роки 364 дні та діє з 03.07.2015р. до 01.07.2018р.

В матеріалах справи також наявна інвентарна карта №15 від 28.11.2001р. обліку основних засобів в бюджетних установах на гуртожиток по вул. Гоголя 20 та учбовий корпус №3 (а.с.59 т.1)

В перебігу здійснення перевірки стану додержання вимог діючого законодавства щодо надання в оренду державного та комунального майна освітніх закладів Луганської області, прокуратурою Луганської області, відповідно до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області №05-06-00234 від 05.02.2016р. (а.с.30 т.1) було виявлено порушення норм законодавства під час передачі в оренду низки об'єктів нерухомості, які перебувають на балансі освітніх закладів, у тому числі і за договором оренди №100095/95 від 01.05.2000р. (№004321/09 від 03.07.2015р.)

Таким чином, заступник прокурору Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсними договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р., додаткових угоди до нього від 01.06.2000р., від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р., від 20.02.2004р. та договору №8 від 03.07.2015р., яким було викладено договір оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р. в новій редакції та присвоєно новий номер - №004321/09, припинити, при цьому, зобов'язання за ними на майбутнє, а також зобов'язати Приватне підприємство «Оріго» звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 199,66 м2, вартістю 382180,00грн, розміщене на першому поверсі триповерхової будівлі навчального корпусу №3 за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 20 та повернути їх регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області.

В свою чергу, Господарський суд Луганської області, враховуючи доведеність матеріалами справи факту недодержання в момент укладення оспорюваного договору оренди та додаткових угод до нього вимог діючого законодавства відносно заборони передачі в оренду такого майна, що забороняє використання об'єктів освіти не за призначенням, задовольнив позовні вимога в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи із приписів ст.1 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у Позивача певного захищуваного суб'єктивного права або інтересу, порушення такого суб'єктивного права (інтересу) з боку Відповідача та належність (передбаченість законодавством та адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Крім того, оскільки позов ініційовано прокурором, остільки у світлі вимог ст.ст.2, 29 Господарського процесуального кодексу України можливість задоволення позовних вимог також перебуває у залежності від правильності визначення прокурором позивача як органу, що здійснює функції держави у спірних правовідносинах. В свою чергу, за наведених підстав позову, що полягають саме у незаконності опосередкованої спірним договором передачі приміщення навчального закладу для ведення господарської діяльності, не пов'язаної з наданням освітніх послуг.

Апеляційний суд зазначає, що визначений Прокурором Позивач не тільки не є стороною частини оспорюваних угод, а саме: договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р., додаткових угоди до нього від 01.06.2000р., від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р., від 20.02.2004р., але й за змістом своїх функцій, що визначаються як нормами діючого Закону України «Про Фонд державного майна України», так і нормами діючого до моменту набрання сили вказаним Законом прийнятого ще 07.07.1992р. Тимчасового положення про Фонд державного майна України, жодною мірою не мав і не має відношенню для навчально-виховального процесу в навчальних закладах освіти.

Належним державним органом саме у сфері покладеного в основу позовної вимоги порушення у вигляді несумісного із навчальним та науковим процесом використання майна об'єкту освіти, за змістом ст.ст.10, 11 Закону України «Про освіту», ст.6 Закону України «Про професійно-технічну освіту» та п.5.1. Статуту Третьої особи (а.с.45 зворотна сторона т.1) є відповідний орган в системі органів управління освітою, очолюваною Міністерством освіти і науки України.

Пояснення Прокурора з цього приводу (а.с.а.с.36, 37 т.2) щодо належності визначення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області позивачем в частині щодо вимог про недійсність договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р., додаткових угоди до нього від 01.06.2000р., від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р., від 20.02.2004р. з мотивів віднесення до його повноважень абз.2 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» з надання Третій особі дозволу на укладання такого договору оренди, апеляційним судом відхиляються, адже підстави позову жодною мірою не пов'язані із недотриманням вимог означеного норми щодо отримання такого дозволу.

Між тим, належний орган управління освітою, який здійснює функції держави у розглядуваних правовідносинах щодо визначених підстав оспорювання угод наведених угод, стороною яких Регіональне відділення Фонду державного майна України по Луганській області не є, до участі у справі залучено не було, що унеможливлює правомірність задоволення позовних вимог відносно договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р., додаткових угоди до нього від 01.06.2000р., від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р., від 20.02.2004р. в межах цієї справи.

Поряд із цим, колегія суддів звертає увагу на грубе порушення місцевим судом вимог ст.58 Конституції України, адже за змістом переглядуваного рішення нормативне обґрунтування висновку про незаконність оспорюваних договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р. та додаткових угоди до нього від 01.06.2000р., від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р. здійснено із застосуванням положень Цивільного та Господарського кодексів України, які набули чинності 01.01.2004р., а отже - могли бути правомірно застосовані лише по відношенню до додаткової угоди від 20.03.2004р. (яка має виключно похідний характер від первісного договору та само по собі не стосується сформульованих Прокурором підстав позову) та договору №8 від 03.07.2015р. Переглядуване рішення не містить посилань на відповідні норми Цивільного кодексу УРСР щодо незаконності означених угод.

Порушенням матеріального права з боку місцевого суду є безпідставне застосування до спірних правовідносин положень п.3.19. ДСанПіН 5.5.2.008-01, затверджених постановою Головного державного санітарного лікаря України від 14.08.2001р. за №63, адже означеного нормативного акту не існувало на момент укладання договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р. (тоді як законність договору визначається в контексті норм, діючих на дату його укладання), та, безвідносно до охоплення ним за хронологією інших оспорюваних за позовом угод - через те, що Третя особа не віднесена до визначеного цим ДСанПіН 5.5.2.008-01 переліку навчальних закладів за змістом ст.29 Закону України «Про освіту», ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про загальну середню освіту», на чому справедливо наголосив Скаржник.

Через неврахування місцевим судом дати укладання оспорюваного договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р. в контексті визначення належного до застосування при визначенні його дійсності законодавства, було залишено поза увагою неможливість задоволення позовних вимог саме щодо цієї оспорюваної угоди (навіть за наявністю доведеної невідповідності її умов та залучення належного позивача) у світлі приписів ст.ст.71, 75 та 80 Цивільного кодексу УРСР, адже трирічний строк позовної давності щодо первісного договору оренди сплив 01.05.2003р. - до набрання чинності ЦК України, що унеможливлює застосування його положень про позовну давність згідно п.6. Прикінцевих та перехідних положень - а позовна давність як підстава для відмови у позові за змістом ЦК УРСР мала застосовуватися судом незалежно від заяви сторін.

Міркування Прокурора з цього приводу (а.с.189 т.1) щодо переривання перебігу позовної давності в наслідок подальшого укладання додаткових угод до первісного договору оренди апеляційним судом відхиляється як юридично неспроможне, оскільки заявлені позовні вимог не полягають у спонукання до виконання певного боргового зобов'язання, яке могло бути визнано Відповідачем у розумінні ст.79 ЦК УРСР.

В свою чергу, щодо оспорюваних додаткових угод від 01.06.2000р., від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р., від 20.02.2004р. до договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р. прокурором не сформульовано, а місцевим судом не встановлено самостійних підстав їх недійсності (адже за своїм змістом вони не пов'язані із запровадженням використання майна в контексті досліджуваної відповідності ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту») - задоволення позову щодо них мало виключно похідний характер від висновку про недійсність первісного договору оренди. Таким чином, не порушення вимог ст.257 Цивільного кодексу України щодо позовної давності відносно додаткових угод від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р., від 20.02.2004р. в розглядуваному випадку не спростовує наявність такого порушення та його наслідків відносно первісного договору оренди.

Втім, оскільки відмова у задоволені позовних вимог з мотивів наявності пропуску позовної давності передбачає наявність порушення та обґрунтованість позовних вимог як таких, колегія суддів вважає за необхідне наголосити на відхилення таких вимог відносно договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р. та додаткових угоди до нього від 01.06.2000р., від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р., від 20.02.2004р. в аспекті невідповідності ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» за висновком апеляційного суду не тільки через неналежність виманеного прокурором позивача щодо цих угод, але й з огляду на таке.

Так, ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» встановлює заборону використання об'єктів освіти, що фінансуються з бюджету не за призначенням. На думку судової колегії, оскільки використання майна в контексті розглядуваного спору опосередковується на самим фактом укладання договору оренди, а здійснення прав за ним з боку Орендаря вже в перебігу виконання такого договору, з'ясування сутності означеного законодавчого обмеження потребує комплексного застосування інших норм означеного Закону. Так, зокрема ч.4 ст.61 цього Закону серед додаткових джерел фінансування навчальних закладів називає доходи від оренди приміщень, допускаючи, таким чином, правомірність укладання таких угод.

В свою чергу, прийнята у відповідності до ст.61 вказаного Закону постанова КМУ №38 від 20.01.1997р. (в редакції, що діяла на момент укладання первісного договору оренди) в пп.4) п.9 передбачала здавання в оренду будівель, споруд, обладнання, не пов'язаних з навчально-виховною, навчально-виробничою, науковою діяльністю, яке не погіршує соціально-побутові умови працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді. Наразі, в пп.2) п.8 чинної постанови КМУ №796 від 27.08.2010р. також передбачена можливість навчальних закладів надавати в оренду будівлі, споруди, окремі тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Місцевим судом безпідставно не були застосовані означені норми матеріального права, адже за відсутністю будь-яких доказів за матеріалами справи факту погіршення соціально-побутових умов працівників закладів і установ освіти, студентської та учнівської молоді внаслідок укладання договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р., зокрема - через неможливість подальшого використання об'єкту оренди задля виконання обумовлених навчально-виховним процесом функцій (залучення якого в такому процесі взагалі не доведене), несумісних із визначеною метою за спірним договором використання такого майна, відсутні достатні підстави для ствердження про порушення ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту».

Колегія суддів звертає увагу також і на порушення норм процесуального законодавства, адже як і визначений Відповідач, так і Державний навчальний заклад «Сєвєродонецьке вище професійне училище» є сторонами оспрюваних договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р., додаткових угоди до нього від 01.06.2000р., від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р., від 20.02.2004р., що у світлі вимог ст.14 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., ст.4-2 Господарського процесуального кодексу України зумовлює співмірність (тотожність) процесуальних статусів означених осіб в межах розглядуваної справи. Зокрема, оскільки Державний навчальний заклад «Сєвєродонецьке вище професійне училище» за своїм статусом не є органом державної влади, а отже - не міг бути визначений за ініційованим прокурором позовом позивачем щодо вимог про недійсність угод, стороною (Орендодавцем) яких він є, остільки вказаний навчальний заклад мав бути як і Орендар в цій справі мати статус співвідповідача у розумінні ст.ст.21, 23 Господарського процесуального кодексу України. Дійсно, позовна вимога про недійсність угоди рівною мірою стосується обох її сторін, що було залишено поза увагою місцевого суду.

Крім того, самодостатньою підставою для скасування переглядуваного рішення згідно п.2 ч.3 ст.104 Господарського процесуального кодексу України є його прийняття за результатами розгляду справи за відсутністю доказів належним чином повідомленого Відповідача. Дійсно, матеріали справи (а.с.а.с.69-71, 78-80 т.1) не містять доказів обізнаності останнього про розгляд справи судом першої інстанції до моменту прийняття оскаржуваного рішення - Відповідачем були отримані повідомлення про судовий розгляд лише в день прийняття такого рішення (а.с.а.с.89, 90 т.1, а.с.3 т.2), що позбавило останнього права на судовий захист та є порушенням ст.6 згадуваної вище Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Колегія суддів наголошує, що вказане процесуальне порушення зумовлює і залучення всіх наданих Відповідачем на обґрунтування своєї позиції документів на стадії апеляційного перегляду справи в порядку ч.1 ст.101 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно позовних вимог про недійсність договору №8 від 03.07.2015р., щодо якого визначений Прокурором позивач є належним у світлі приписів ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України (підлягає застосуванню до цього договору з огляду на дату його прийняття) саме як сторона - Орендодавець, колегія суддів наголошує на такому:

Зважаючи на недоведеність існування потреби у використанні об'єкту оренди у навчально-виховному процесі у спосіб, несумісний із метою орендного використання за договору №8 від 03.07.2015р., на момент його укладання, апеляційний суд виходить із можливості укладання такого договору в силу згадуваного вище пп.2) п.8 чинної постанови КМУ №796 від 27.08.2010р. та ч.4 ст.61 Закону України «Про освіту».

Більш того, відповідно до чинних, але безпідставно не застосованих місцевим судом «Санитарных правил устройства, оборудования и содержания общежитий для робочих, студентов, учащихся средних специальных учебных заведений и профессионально-технический училищ» від 01.11.1988р. №4719, в гуртожитку ПТУ, де розміщено орендоване приміщення (а належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів зміни його функціонального призначення на навчальний корпус у відповідності до вимог обґрунтовано згадуваних Скаржником ДК 018-2000, затвердженого наказом Держстандарту України №507 від 17.08.2000р., ДБН А.2.2-3-2004, затверджених наказом Держбуду України №8 від 20.01.2004р., та Порядку надання дозволу на виконання будівельних робіт №273 від 05.12.2000р., до матеріалів справи не надано, а наказ на а.с.30 т.2 таким доказом не є) передбачається створення медичних пунктів, в тому числі зуболікувального кабінету. В свою чергу, згідно представлених наказів Відповідача (а.с.а.с.4,5 т.2) та пояснень Третьої особи (а.с.9 т.2) Орендарем надаються стоматологічні послуг учням та співробітникам Державного навчальному закладу «Сєвєродонецьке вище професійне училище», що вказує на правомірне розміщення стоматологічної поліклініки у світлі аналогічної за своєю сутністю правовій позиції Верховного суду України, викладеній у постанові від 27.05.2015р. у справі №925/1800/13 щодо застосування ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту».

Недоведеність належних підстав для визнання договору оренди №8 від 03.07.2015р. недійсним зумовлює і відхилення позовних вимог про повернення орендованого майна як похідного реституційного наслідку недійсності за змістом ст.216 Цивільного кодексу України.

Крім того, зважаючи на посилання Прокурора на п.45 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трегубенко проти України» відносно того, що «правильне застосування законодавства незаперечно становить «суспільний інтерес», апеляційний суд звертає увагу на наступне:

У світлі обраного прокурором нормативного обґрунтування підстави позиву - незаконність опосередкованої спірним договором передачі приміщення навчального закладу для ведення господарської діяльності, не пов'язаної з наданням освітніх послуг, в контексті ч.5 ст.63 Закону України «Про освіту» - така передача (навіть без урахуванням її правомірності з викладених вище міркувань) відбулася внаслідок дій самої держави в особі визначеного позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, який за змістом абз.2 ст.5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» надавав Третій особі дозвіл на укладання договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р., а потім безпосередньо уклав договір №8 від 03.07.2015р.

В свою чергу, посилаючись на спрямованість ініційованого позову на забезпечення «суспільного інтересу», Прокуратура також як орган державної влади, фактично намагається виправити допущену самою державою помилку (якщо припускати незаконність такої передачі в оренду) у спосіб, що полягає позбавлення Відповідача як особи приватного права до функцій якого не віднесено забезпечення дотримання вимог законодавства з боку держави при укладанні договорів оренди щодо державного майна права оренди майном, яким останній користується понад 15 років поспіль. Слід зауважити, що зумовлені означеними договорами оренди майнові права Орендаря відносно орендованого майна та законні сподівання на їх продовження в межах строку дії договору підпадають під ознаки «майна» у розумінні ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р.

Наразі, у світлі усталеної практики Європейського суду з прав людини із застосування Конвенції, яка є джерелом права для національних судів за ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», оцінка правомірності втручання держави в гарантоване ст.1 Першого протоколу права мирного володіння, здійснюються, серед іншого, і в контексті принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального характеру, зокрема, якщо справа впливає на майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (п.70 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» від 20.01.2012р.). Як зауважує ЄСПЛ в п.71 означеного рішення, «державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються».

Таким чином, задоволення ініційованого прокурором позову є неприйнятним і в контексті означеної позиції ЄСПЛ.

У світлі встановлених апеляційним судом обставин справи та допущених місцевим судом порушень норм матеріального та процесуального права, переглядуване рішення підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення про відмову у задоволені вимог Позивача.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають стягненню з Позивача на користь Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оріго», м.Сєвєродонецьк Луганської області на рішення Господарського суду Луганської області від 11.07.2016р. (повний текст підписано 13.07.2016р.) по справі №913/725/16 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Луганської області від 11.07.2016р. (повний текст підписано 13.07.2016р.) по справі №913/725/16 скасувати.

3. Прийняти нове рішення по справі №913/725/16, яким відмовити повністю у задоволені позовних вимог заступника прокурора Луганської області, м. Сєвєродонецьк Луганської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області до Приватного підприємства «Оріго», м.Сєвєродонецьк Луганської області про: визнання недійсними договору оренди державного майна №100095/09 від 01.05.2000р., додаткових угоди до нього від 01.06.2000р., від 03.09.2001р., від 01.02.2003р., від 12.02.2003р., від 10.09.2003р., від 20.10.2003р., від 20.02.2004р. та договору №8 від 03.07.2015р. із припиненням зобов'язання за ними на майбутнє; зобов'язання Приватного підприємства «Оріго» звільнити державне окреме індивідуально визначене майно - нежитлове вбудоване приміщення загальною площею 199,66 м2, вартістю 382180,00грн, розміщене на першому поверсі триповерхової будівлі навчального корпусу №3 за адресою: Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гоголя, 20 та повернути їх Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Луганській області.

4.Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Луганській області (934404, бульвар Дружби Народів, 32а, м. Сєвєродонецьк Луганської області) на користь Приватного підприємства «Оріго» (93400, кв. МЖК «Мрія», буд. 1, кв. 80, м. Сєвєродонецьк Луганської області) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7 821,77грн.

5. Доручити Господарському суду Луганської області видати наказ на примусове виконання цієї постанови, оформивши його у відповідності до вимог ст.18 Закону України «Про виконавче провадження».

6. Постанова апеляційної інстанції набирає сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя: Д.О. Попков

Судді: І.В. Зубченко

О.О. Радіонова

Надруковано 7 прим.: 1. Прокурору; 2. Позивачу; 3. Відповідачу; 4.Третій особі; 5. У справу; 6.ДАГС; 7. ГСЛО.