Рішення

від 25.04.2007 по справі 20-7/015

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем

України

РІШЕННЯ

"25" квітня 2007 р.

справа № 20-7/015

За позовом:          Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

          (АДРЕСА_1)

до відповідача:         

Севастопольської дитячо-юнацької спортивної школи „Чайка”

          (99011,

м. Севастополь, АДРЕСА_2)

про          зобов'язання усунути перешкоди в

здійсненні права власності на будівлю: постановлення рішення про припинення

порушення права власності на будову (будівлю) спортивного залу, яка знаходиться

по адресі: АДРЕСА_2, загальною площею 1823,50 м2, з боку відповідача

шляхом звільнення незаконно займаної ним будови (будівлі);

За зустрічним          Севастопольської дитячо-юнацької

спортивної школи „Чайка”

позовом          (99011, м. Севастополь, АДРЕСА_2)

до          Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1

          (АДРЕСА_1)

про          спонукання власника спірної будівлі

-суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 укласти з Севастопольською

дитячо-юнацькою спортивною школою „Чайка” договір позички будівлі площею

1823,50 м2, що розташована за адресою: АДРЕСА_2,

треті особи,                    Громадська організація

„Севастопольська Федерація самбо і

які не заявляють             дзюдо”

самостійних вимог              (99011, м. Севастополь, вул. Н.

Островської, 19)

на предмет спору на      Севастопольська міська Рада

стороні відповідача:      (99011, м. Севастополь, вул. Леніна,

3)                             

          Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники сторін:

Від першого заступника прокурора -

Шульга М.В., прокурор відділу, посвідчення №438 від 20.02.2006;

від позивача:          - ОСОБА_2, представник, довіреність

НОМЕР_1;

від відповідачів:          - Огієнко О.І.,

директор, розпорядження № 193 від 01.12.1996 (СДЮСШ „Чайка”);

          - Кричун М.М., представник,

довіреність б/н від 10.05.2006 (СДЮСШ „Чайка”);

від третьої особи:          - Кривошеін

В.М., президент, довідка „№ 27/2, б/д (Громадська організація „Севастопольська

Федерація самбо і дзюдо”);

від третьої особи:    - 

Сирський С.В., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність

№  03-15/03   від 05.01.2007 (Севастопольська міська

Рада).

Суть спору:

26.01.2007

(вх. 245) Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду

м. Севастополя з позовними вимогами до Севастопольської дитячо-юнацької

спортивної школи „Чайка”, Громадської організації „Севастопольська Федерація

самбо і дзюдо” про зобов'язання усунути перешкоди в здійсненні права власності

на будівлю: постановлення рішення про припинення порушення права власності на

будову (будівлю) спортивного залу, яка знаходиться по адресі: АДРЕСА_2,

загальною площею 1823,50 м2, з боку відповідачів шляхом звільнення

незаконно займаної ними будови (будівлі), з посиланням на Договір

купівлі-продажу б/н від 20.11.2006, статті 3, 11, 15, 16, 321, 391 Цивільного

кодексу України, статті 2-4, 11-13, 48 Закону України „Про власність”.

Ухвалою суду від 30.01.2007

порушено провадження у справі, в порядку досудової підготовки справи до

розгляду з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення

господарського спору викликано представників Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1, Севастопольської дитячо-юнацької спортивної школи „Чайка”, Громадської

організації „Севастопольська Федерація самбо і дзюдо” на 13.02.2007 о 10  год. 00 хв. для уточнення обставин справи та

з'ясування, які матеріали може бути подано додатково, судовий розгляд

призначено на 20.02.2007 10-00 (арк.с.1-2).

06.03.2007

Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа „Чайка” звернулась до Фізичної особи

-підприємця ОСОБА_1, третя особа Федерація самбо і дзюдо м. Севастополя

Комітету по фізичній культурі та спорту з зустрічними  позовними вимогами (вх. № 635) в порядку

статті 60 Господарського процесуального кодексу України про спонукання власника

спірної будівлі -суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 -укласти з

Севастопольською дитячо-юнацькою спортивною школою „Чайка” договір позички

(безвідплатного користування) будівлі площею 1823,50 м2, що

розташована за адресою: АДРЕСА_2 (арк.с.54-57).

Ухвалою суду від 07.03.2007

зустрічну позовну заяву прийнято до провадження для спільного розгляду з

первісним позовом та присвоєно № 20-7/015 (арк.с.52-53).

Листом (вх. 8200) перший заступник

прокурора міста Севастополя повідомив суд про вступ прокурора у процес по цій

справі в порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України на

стороні позивача (арк.с.87).

Представник першого заступника

прокурора заявив усне клопотання про усунення описки в заяві (вх. № 8200) про

вступ прокурора в процес в порядку статті 29 Господарського процесуального

кодексу України: просить суд вважати у зазначеній заяві -„повідомляю про вступ

у процес по зазначеній справі на стороні відповідача Севастопольської

дитячо-юнацької спортивної школи „Чайка”, а не позивача” (арк.с. 107-108).

На адресу суду надійшло клопотання

ТОВ СПТ „Корабел” (вх. 8210) про залучення його до участі у справі в якості

третьої особи для дачі письмових пояснень (арк.с.88).

Згідно зі статтею 27 Господарського

процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог

на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача

до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору

може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути

залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або

ініціативи господарського суду.

У заявах про залучення третіх осіб

і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або

відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить

залучити або допустити до участі у справі.

Заява ТОВ „СПТ „Корабел” не

відповідає вимогам статті 27 Господарського процесуального кодексу України.

При викладених обставинах, суд з

урахуванням думки представників сторін і представника першого заступника

прокурора клопотання ТОВ СПТ „Корабел” про залучення його до участі у справі в

якості третьої особи визнав таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідач (Севастопольська

дитячо-юнацька спортивна школа "Чайка") заявив клопотання про

залучення до участі у справі Севастопольської міської Ради в якості третьої

особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

(вх. №8223) в зв`язку з тим, що сторони ведуть переговори по укладенню Мирової

угоди, яка може бути реалізована за допомогою Севастопольської міської Ради

(арк.с.106).

Ухвалою суду від 14.03.2007

клопотання відповідача задоволено, задоволено також усне клопотання позивача

про виключення з числа відповідачів Громадської організації „Севастопольська

Федерація самбо і дзюдо”, так як її місцезнаходження: місто Севастополь, вул.

Н. Островської, 19, і так як позов пред'явлено помилково, він є неналежним

відповідачем (арк.с.109-112).

В порядку статей 24, 65

Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких

господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї

особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не

припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача

належним відповідачем з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення

господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці

справи до розгляду, зокрема: вирішує питання про залучення до участі у справі

іншого відповідача та про виключення чи заміну неналежного

відповідача.

Громадська організація

„Севастопольська Федерація самбо і дзюдо” не є належним відповідачем по

позовним вимогам позивача, так як не знаходиться в спірному приміщенні.

Відповідач в відзиві (вх. 4210) та

доводах (вх. 13307) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в них,

основні з яких полягають в тому, що будівля спроектована та побудована

Севастопольським морським заводом та введена в експлуатацію у 1965 році як

будівля спортивної школи,  відповідач є

позашкільним учбовим закладом, якому спортивні об'єкти надаються  безоплатно або на пільгових умовах по рішенню

місцевих органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, власник

будівлі Севастопольський морський завод та засновник відповідача Кримська

республіканська Рада спортивного товариства профспілок „Крим” 09.12.1996

передали приміщення в безоплатне користування Севастопольській міській Раді

спортивного товариства профспілок, уклали договір НОМЕР_2 про безоплатне

користування приміщенням строком до 31.12.1997; в подальшому засновник передав

будівлю в статутний фонд Дочірнього підприємства Товариства з обмеженою

відповідальністю „Корабел”, з яким 01.02.1999 укладено договір суборенди

основних фондів підприємства НОМЕР_3 строком до 01.02.2009, вважає, що володіє

приміщенням на законних підставах, право користування безперервне з 1966 року

по теперішній час, ніким не оспорювалось, з посиланням  на ст.ст. 319, 659, 395-397 Цивільного

кодексу України, ст.ст. 14, 27 Закону України „Про позашкільну освіту”, ст. 39  Закону України „Про освіту”, Постанову

Верховної Ради України № 66-V від 03.08.2006 „Про недопущення закриття та

перепрофілювання закладів фізичної культури і спорту, баз олімпійської та

паралімпійської підготовки, фізкультурно-оздоровчих і спортивних споруд,

лікувально-фізкультурних закладів” (арк.с.15-19, 128-129).

Позивач в відзиві на зустрічний

позов відповідача (вх. 11290) позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в

ньому основні, з яких полягають в тому, що у позивача по зустрічному позову відсутні

правові підстави для знаходження та користування спірним приміщенням, наданий

договір суборенди основних фондів підприємства НОМЕР_3 від 01.02.1999 не

відповідає діючому законодавству: ст. 774 Цивільного кодексу України; договір

суборенди укладено не з позивачем, заміна сторони в зобов'язанні не

здійснювалась, зобов'язання орендодавця не перейшло до нового власника будівлі,

посилання на положення Законів України „Про фізичну культуру і спорт”, „Про

освіту”, „Про позашкільну освіту” не спроможне, відносини регулюються Цивільним

кодексом України та Законом України „Про власність”, відсутні правові підстави

до спонукання ОСОБА_1 укласти договір безоплатного користування майном, так як

такі зобов'язання були відсутні у колишнього власника, відсутні докази передачі

будівлі від невідомого власника по невідомому договору (арк.с. 121-122).

В судовому засіданні сторони

підтвердили, що АДРЕСА_2 та вул. АДРЕСА_2 тотожні у місті Севастополі -мова йде

про один і той же об'єкт, на який змінена нумерація при оформленні права

власності колишнім власником ТОВ „СПТ „Корабел” в 2004 році.

Строк вирішення спору

продовжувався, розгляд справи відкладався, в судовому засіданні оголошувалась

перерва  в порядку статей 69, 77

Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи,

дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін і прокурора, суд, -

в с т а н о в

и в:

З'ясовані наступні обставини:

          20.11.2006 фізична особа -підприємець

ОСОБА_1 придбав право власності на будівлю 

спортивного залу загальною площею 1823,50 м2, що знаходиться

по адресі місто Севастополь, АДРЕСА_2, уклавши договір купівлі-продажу з ЗАТ

„Фінансово-страхова компанія „Адміралтейська”, яка належала продавцю на

підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Севастопольського

міського нотаріального округу, ОСОБА_3 13.12.2004 за реєстровим НОМЕР_4

прийому-передачі об'єктів нерухомості від 14.12.2004, зареєстрованого

Севастопольським ДКП „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації

об'єктів нерухомого майна” за НОМЕР_5, балансовою вартістю 894300,00 грн. по

ціні за домовленістю сторін в розмірі 1660000,00 грн. (арк.с. 8-12).

          Згідно з пунктами 6,7 договору право

власності на будівлю спортивного залу, загальною площею 1823,50 м2,

переходить до Покупця після нотаріально посвідчення цього договору та

реєстрації прав власності у Державному реєстрі правочинів, що підтверджується

витягом з Державного реєстру правочинів та повного розрахунку між сторонами.

Продавець свідчить, що вказана будівля спортивного залу, загальною площею

1823,50 м2, не продана, не подарована, не заставлена, в спорі і під

забороною не перебуває, вільна від прав та претензій третіх осіб, відносно до

неї не укладеного ніяких договорів з відчуження, комісії та оренди.

          21.11.2006 у Державному реєстрі

правочинів за НОМЕР_6 зареєстрований договір купівлі-продажу нежитлової

будівлі, будівлі спортивного залу, загальною площею 1823,50 м2,

адреса: АДРЕСА_2, який посвідчений приватним нотаріусом Севастопольського

міського нотаріального округу  ОСОБА_4

(арк.с. 9).          

           14.12.2006 за реєстровим № 994 КП

„Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого

майна” Севастопольської міської Ради зазначене в договорі майно зареєстровано

на праві власності за фізичною особою - ОСОБА_1 (арк.с. 10).          

          06-09.12.1996 Спільним рішенням

(договором) про передачу учбово-виховного закладу „Дитячо-юнацька спортивна

школа Морзаводу” зі ДП ТОВ „Корабел” ВАТ „Севморзавод” в Севастопольську міську

Раду спортивного товариства профспілок, вирішили у зв'язку звідсутністю коштів

у підприємства з метою зберігання учбово-виховного закладу та інфраструктури

фізичної культури і спорту виключити із структури ДП ТОВ „Корабел” ВАТ

„Севморзавод” учбово-виховного закладу „Дитячо-юнацька спортивна школа

Морзаводу” з 01.12.1996; ввести до структури Севастопольської міської Ради

спортивного товариства профспілок учбово-виховний заклад Дитячо-юнацьку

спортивну школу з 01.12.1996; провести передачу чисельного складу, штатного

розпису, фонду заробітної плати, перевід співробітників ДЮСШ згідно з

законодавством з 01.12.1996. Додатковими умовами передбачено, що спільне

рішення (договір) дійсне лише у разі передачі матеріальної бази

учбово-виховного закладу „Дитячо-юнацька спортивна школа Морзаводу” (будівлі і

споруди, майно, яке необхідне для функціонування спортивної школи) в безоплатне

користування Севастопольської міської Ради спортивного товариства профспілок і

набирає сили з дня підписання актів прийому-передачі (арк.с. 64).

16.12.1996 між ВАТ

„Севастопольський морський завод” „Орендодавець” і Севастопольською міською

Радою спортивного товариства профспілок „Орендар” укладено договір НОМЕР_2,

предметом якого є „Орендодавець” передає, а „Орендар” приймає у строкове безоплатне

користування:

- будинок фізкультури „Чайка” за

адресою: АДРЕСА_3, інвентарний НОМЕР_7, балансовою вартістю 425921,00 грн.;

- спортивний павільйон „Чемпіон” за

адресою: АДРЕСА_4,  інвентарний НОМЕР_8,

балансовою вартістю 44273,00 грн.;

- водногребну базу в Інкермані,

інвентарний НОМЕР_9, балансовою вартістю 54021,00 грн., і

спортивно-господарське майно, згідно доданому переліку по акту прийому-передачі

для організації діяльності Дитячо-юнацької спортивної школи строком до

31.12.1997.

Пунктом 1.2 Договору передбачено,

що передача вказаних об'єктів і майна в оренду не тягне за собою передачі

„Орендарю” права власності на вказане майно „Орендодавця” (арк.с. 62-63).

15.01.1997 постановою Президії

Севастопольської міської Ради спортивного товариства профспілок протокол № 5

„Про дитячо-юнацьку спортивну школу Севморзаводу” з посиланням на рішення

адміністрації і профспілкового комітету Севморзаводу (постанова № 38 від

30.03.1992 і постанова № 40 від 29.04.1992) згідно яким Дитячо-юнацька

спортивна школа „Морзаводу функціонувала на базі спортивних споруд  Севморзаводу і входила в структуру ДП ТОВ

„Корабел”, у зв'язку з відсутністю коштів у підприємства, спільним рішенням

(договором) Дитячо-юнацька спортивна школа Морзаводу передана Севастопольській

міській Раді спортивного товариства профспілок (акт прийому-передачі основних

фондів ВАТ „Севморзавод” від 16.12.1996), перелічені в акті фонди

використовувались ДЮСШ протягом декількох десятків  років і на цей час забезпечують діяльність

ДЮСШ „Севморзаводу”, а акт прийому-передачі (формалізував існуюче положення),

розглянувши ситуацію с ДЮСШ Морзаводу постановлено: затвердити статут ДЮСШ

Морзаводу у новій редакції, вважати її структурним підрозділом Севастопольської

міської Ради спортивного товариства профспілок з 16.12.1996; зареєструвати в

Севастопольській міській Раді спортивного товариства профспілок новий статут

школи і нове найменування ДЮСШ Морзаводу -Севастопольська дитячо-юнацька

спортивна школа „Чайка”, вважати її правонаступником ДЮСШ СК „Севастополь” і ДЮСШ

Морзаводу; бухгалтерії Севастопольської міської Ради спортивного товариства

профспілок передати вищевказані фонди ВАТ „Севморзавод” ДЮСШ „Чайка” на баланс

після придбання нею статусу юридичної особи (арк. с. 120). 

01.02.1999 ДП „Корабел” ВАТ

„Севморзавод” („Орендодавець”) та Севастопольська міська Рада спортивного

товариства профспілок „Україна” („Орендар”) уклали  договір суборенди основних фондів

підприємства НОМЕР_3, предметом якого є „Орендодавець” передає, а „Орендар”

приймає у строкове безоплатне користування будівлі, обладнання та інше по

номенклатурі, кількості і вартості у відповідності з переліком і Актом

прийому-передачі з метою використання основних фондів для організації

діяльності Дитячо-юнацької спортивної школи строком до 01.02.2009 (арк.с.

65-67).

01.02.1999 складено Акти

прийому-передачі майна по Переліку Додатки №1 та 2 до цього договору, в тому

числі будівлі спортивних залів (арк.с. 68, 118-119).

19.04.2002 розпорядженням

Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя № 205-р „Про

реєстрацію позашкільного учбового закладу „Севастопольська дитячо-юнацька

спортивна школа „Чайка” фізкультурно-спортивного товариства „Україна”

встановлено: зареєструвати статут позашкільного учбового закладу

„Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа „Чайка”

фізкультурно-спортивного товариства „Україна”, з дня реєстрації зазначений

заклад придбає статус юридичної особи відповідно до Закону України „Про

позашкільну освіту” (арк.с. 25).

Пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.6,

1.9 статуту позашкільного учбового закладу „Севастопольська дитячо-юнацька

спортивна школа „Чайка” фізкультурно-спортивного товариства „Україна”

встановлено, що Дитячо-юнацька спортивна школа спортивного клубу „Севастополь”

(ДЮСШ СК „Севастополь”) Севастопольського Морського заводу (надалі ДЮСШ)

створена в 1966 році спільним рішенням адміністрації і профспілкового комітету

підприємства у зв'язку з рішенням ВЦРПС про надання колективу фізкультури

Морського заводу звання „Спортивний клуб „Севастополь”. Спільним рішенням

адміністрації і профспілкового комітету Севастопольського Морського заводу

(постанова №38 від 30.03.1992) фізкультурно-спортивну інфраструктуру

підприємства було реорганізовано, рішенням №40 від 29.04.1992 спортивний клуб

„Севастополь” було ліквідовано з 01.11.1992, а ДЮСШ ввійшла у структуру

підприємства ВАТ „Севастопольський Морський завод” і придбала назву ДЮСШ

Севастопольського Морського заводу. Спільним рішенням президента ВАТ

„Севастопольський Морський завод”, голови профспілкового комітету ВАТ

„Севастопольський Морський завод”, голови Кримської і Севастопольської Рад

спортивного товариства профспілок „Україна” ДЮСШ Севастопольського Морського

заводу було передано до Севастопольської міської Радії спортивного товариства

профспілок „Україна”. У зв'язку зі зміною назви товариства (погоджено з

мінюстом статут товариства із змінами і доповненнями 21.04.2001) і те що

Центральна Рада фізкультурно-спортивного товариства є засновником. ДЮСШ -

придбала назву - Севастопольська дитячо-юнацька спортивна школа „Чайка” ФСТ „Україна”.

Засновником ДЮСШ є Центральна Рада фізкультурно-спортивного товариства

„Україна”: 01135, м. Київ-135, вул. Златоустівська,1, ідентифікаційний код

02605428. ДЮСШ здобуває статут юридичної особи з моменту її державної

реєстрації. У своїй діяльності ДЮСШ керується чинним

законодавством: Законом Украйни „Про позашкільну освіту”, „Положенням про

позашкільний навчально-виховний заклад”, „Типовим положенням про дитячо-юнацьку

спортивну школу (ДЮСШ)”, Законом України „Про фізичну культуру і спорт”. Методичне

керівництво ДЮСШ здійснює Центральна Рада фізкультурно-спортивного товариства

„Україна” і Кримська республіканська Рада спорттовариства, безпосереднє

керівництво ДЮСШ здійснює Севастопольський міський осередок

фізкультурно-спортивного товариства „Україна”. ДЮСШ має матеріальну базу у

вигляді спортивних і допоміжних споруд і іншого 

майна,  отриманого в безоплатну

оренду від власника, збудованого чи придбаного за власні кошти, а також

отриманого безкоштовно у власність. Юридична адреса Севастопольської дитячо-юнацької

спортивної школи „Чайка” фізкультурно-спортивного товариства „Україна”:

АДРЕСА_3 (арк.с. 27).

13.12.2004 між ТОВ „СПТ „Корабел”

та ЗАТ „Адміралтейська” укладений договір міни, предметом якого є: зобов'язання

кожної із сторін передати другій стороні у власність: будівлі спортивного залу,

загальною площею 1823,50 м2, вартістю -1073160,00 грн., що

знаходиться за адресою: м. Севастополь, АДРЕСА_2 в обмін на комплекс

спортивно-оздоровчий, вартістю 780360,00 грн., що знаходиться за адресою: м.

Севастополь, вул. Брестська, 21.

Право власності колишнього власника

спірного майна: ТОВ „СПТ „Корабел” було оформлено свідоцтвом про право

власності виданим 28.04.2004 Управлінням з питань майна комунальної власності

на підставі розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від

17.11.2003 за № 1801 та наказу начальника Управління з питань майна комунальної

власності м. Севастополя № 206 від 23.04.2004, зареєстрованого в

Севастопольському міському „Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації

об'єктів нерухомого майна” за № 994 28.04.2004 (арк. с. 102-103).

14.12.2004 складено Акт №1/2

прийому-передачі об'єктів нерухомості по договору міни (арк. с. 104).

16.12.2004 зареєстровано право

власності на будівлю спортивного залу за ЗАТ „Фінансово-страхова компанія

„Адміралтейська” за реєстровим № 994 ДКП „Бюро технічної інвентаризації та

державної реєстрації об'єктів нерухомого майна” (арк.с. 105)

05.03.2007 відповідач (за

первісним позовом) направив позивачу пропозицію укласти договір позички будівлі

з проектом договору (арк.с. 99-101).

Спір виник в зв'язку з тим, що при

черговій зміні власника будівлі спортивного залу по АДРЕСА_2 (колишня -

АДРЕСА_3, в судовому засіданні сторони підтвердили, що мова йде про одне й те ж

приміщення), новий власник звернувся з негаторним позовом про усунення перешкод

в користуванні та розпорядженні придбаним ним майном: приміщення спортивного

залу третьою особою, звільнення його. Третя особа - відповідач по справі

володіє та користується цим приміщенням з 1966 року. Новий власник не володів,

не користувався,  не розпоряджався

спірним приміщенням після його придбання. Відповідач вважає своє володіння та

користування правомірним та безперервним протягом 40 років з підстав, передбачених

законодавством України.

Правовідносини сторін регулюються

статтями 160, 374-376, 257-272, 324-331 Цивільного кодексу Української РСР,

395-397, 636, 641, 642, 659, 770, 827-836 Цивільного кодексу України, статтями

179, 181 Господарського кодексу України.

Згідно з пунктами 4, 9 Прикінцевих та

Перехідних Положень Цивільний кодекс України застосовується до цивільних

відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які

виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього

Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують

існувати після набрання ним чинності. До договорів, що були укладені до 1 січня

2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом

України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків

зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Правовідносини по користуванню та

володінню майном виникли у відповідача до 01.01.2004 і існують після цієї дати,

тому правовідносини сторін регулюються нормами обох кодексів.

Цивільний кодекс Української РСР

регулює правовідносини на дату укладення договорів.

Згідно зі статтею 160 Цивільного

кодексу Української РСР якщо особа, яка уклала договір, обумовила виконання

зобов'язання, що виникло з договору, третій особі, то, якщо інше не передбачено

в договорі і не випливає з його змісту, виконання може вимагати як особа, що

уклала договір, так і третя особа, на користь якої виговорено виконання. Якщо

третя особа відмовилась від права, наданого їй за договором, то особа, що

уклала договір, може скористатися цим правом, коли це не суперечить змістові

договору.

Відповідно до статті 395 Цивільного

кодексу України речовими правами на чуже майно зокрема є:

- право володіння;

- право користування (сервітут).

Законом можуть бути встановлені

інші речові права на чуже майно.

Статтею 396 Цивільного кодексу

України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на

захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень

глави 29 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 397 Цивільного

кодексу України суб'єктом права володіння чужим майном, володільцем є особа,

яка фактично тримає його у себе. Фактичне володіння майном вважається

правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Аналогічні положення містяться в

статті 636 Цивільного кодексу України.

Статтею 659 Цивільного кодексу

України передбачений обов'язок продавця попередити покупця про права третіх

осіб на товар.

Продавець зобов'язаний попередити

покупця про всі права третіх осіб на товар, що продається (права наймача, право

застави, право довічного користування тощо). У разі невиконання цієї вимоги

покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору

купівлі-продажу, якщо він не знав і не міг знати про права третіх осіб на

товар.

Відповідно зі статтею 770

Цивільного кодексу України у разі зміни власника речі, переданої у найм, до

нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Сторони можуть встановити у

договорі найму, що у разі відчуження наймодавцем речі договір найму

припиняється.

Статтями 827-836 Цивільного кодексу

України встановлено, за договором позички одна сторона (позичкодавець)

безоплатно передає або зобов'язується передати другій стороні (користувачеві)

річ для користування протягом встановленого строку.

Користування річчю вважається

безоплатним, якщо сторони прямо домовилися про це або якщо це випливає із суті

відносин між ними.

До договору позички застосовуються

положення глави 58 Цивільного кодексу України (Найм (оренда)).

Договір позички між юридичними

особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається у письмовій

формі.

Позичкодавцем може бути фізична або

юридична особа.

Якщо сторони не встановили строку

користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею.

Статтею 832 Цивільного кодексу

України закріплено право позичкодавця на відчуження речі.

Позичкодавець має право на

відчуження речі, яка передана ним у користування. До набувача речі переходять

права та обов'язки позичкодавця.

Користувач не має переважного права

перед іншими особами на купівлю речі, переданої йому у користування.

Згідно зі статтею 833 Цивільного

кодексу України користувач несе звичайні витрати щодо підтримання належного

стану речі, переданої йому в користування.

Користувач зобов'язаний:

- користуватися річчю за її

призначенням або відповідно до мети, визначеної у договорі;

- користуватися річчю особисто,

якщо інше не встановлено договором;

- повернути річ після закінчення

строку договору в такому самому стані, в якому вона була на момент її

передання.

Особа, яка стала власником речі,

переданої у користування, має право вимагати розірвання договору, який укладено

без визначення строку. Про розірвання договору користувач має бути повідомлений

заздалегідь, у строк, що відповідає меті позички.

Статтею 836 Цивільного кодексу

України встановлені правові наслідки неповернення речі після закінчення строку

користування нею, а саме: якщо після припинення договору користувач не повертає

річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також

відшкодування завданих збитків.

Аналогічні положення міститься в

ст. ст. 374-376, 257-272, 324-331 Цивільного кодексу Української РСР.

Посилання позивача (за первісним

позовом) на статтю 391 Цивільного кодексу України безпідставне, так як нею

регулюються питання захисту прав власності від порушень, не пов'язаних із

позбавленням володіння.

Відповідно до статті 391 Цивільного

кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні

ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Таке право здійснюється за

допомогою негаторного позову. Негаторний позов -це позадоговірна вимога

власника, що володіє річчю, до третьої особи про усунення перешкод  в здійсненні правомочностей користування і

розпорядження майном. Перешкодою в здійсненні правомочностей власника є

неправомірні дії порушника цих прав.

Відповідачем в таких спорах

виступає особа, що противоправним поводженням створила перешкоди, що заважають

здійсненню права власності власника, що володіє річчю, але позбавлений

можливості користуватись та розпоряджатися нею.

Предметом негаторного позову є

вимога позивача про усунення порушень, не з'єднаних з порушенням володіння.

Матеріали справи дають підстави для

висновку, що пред'явлення негаторного позову не відповідає обставинам справи,

так як позивач не володів приміщенням-об'єктом власності взагалі і не володіє

тепер.

При продажу майна, обтяженого

правом третьої особи, яке зберігається, при переході права власності на нього,

продавець зобов'язаний попередити про це покупця.

Під правами третіх осіб розуміються

речові та (або) зобов'язальні права.

Позичкодавець вправі відчужити річ

або передати її у оплатне користування третій особі. При цьому до нового

власника переходять усі права за договором безоплатного користування, який був

укладений раніше, а його права відносно речі обмежується правами користувача.

При цьому новий власник невправі вимагати дострокового припинення договору

позички та повернення речі до встановленого строку.

Позивач вправі вимагати заміни в

договорі НОМЕР_3 від 01.02.1999 ДП ТОВ „Корабел” ВАТ „Севморзавод” на нього, як

набувача речового права на дане майно, що здійснюється шляхом внесення змін в

діючий договір додатковою угодою до нього.

Договір НОМЕР_3 від 01.02.1999

зберігає силу  й у тому разі, якщо новий

власник, до якого перейшло право власності не знав про те, що  воно обтяжене правами третіх осіб.

Заперечення, доводи, мотиви

позивача посилання на ст. 774 Цивільного кодексу України не спростовують

фактичних даних та доказів наданих відповідачем, що містяться в матеріалах

справи.

Договір НОМЕР_3 від 01.02.1999

діючий, не визнаний у вставленому 

Законом порядку недійсним, не розірваний, укладений на користь третьої

особи ДЮСШ „Чайка”, тому підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Зустрічні позовні вимоги

відповідача також задоволенню не підлягають, так як підстави для укладення

нового договору позички (найму) будівлі відсутні. Позивач по зустрічному позову

не дотримав до пред'явлення зустрічного позову вимог ст.ст. 179, 181

Господарського кодексу України, згідно яких майново-господарські зобов'язання,

які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і

негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських

договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

При укладенні господарських

договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного

волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які

умови договору, що не суперечать законодавству.

Господарські договори укладаються

за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням

особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами

щодо окремих видів договорів.

Проект договору може бути

запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як

єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект

договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог

частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні

або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після

одержання договору.

За наявності заперечень щодо

окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол

розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний

строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з

підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол

розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в

цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та

включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились

неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої

сторони.

Якщо сторона, яка одержала протокол

розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або

такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або

сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний

монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол

розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду

розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони

вважаються прийнятими.

У разі якщо сторони не досягли

згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається

неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії

щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного

кодексу України.

Аналогічні положення містяться в

статтях 641, 642 Цивільного кодексу України

Відсутня належна пропозиція про

укладення нового договору до пред'явлення позовних вимог.

В спірних правовідносинах, мова

повинна йти про заміну орендодавця в договорі НОМЕР_3 до закінчення строку його

дії, а не укладення нового договору оренди.

Відповідно до частини другої статті

19 Конституції України, органи державної (в тому числі, судової) влади, їх

посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 2 статті 83 Господарського

процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо

виходу за межі позовних вимог (за наявності передбачених цією нормою умов, і

про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на

власний розсуд чи спонукання до їх уточнення.

Верховним Судом України у постанові

від 13.07.2004 зі справи № 10/732 викладено правову позицію, згідно з якою: „суд,

дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або

договором способам захисту прав, повинен відмовити в позові”.

Обраний позивачем спосіб захисту

права не може бути використаний при розгляді цього спору та такий позов не може

бути задоволений, оскільки згідно зі статтею 20 ГКУ та статтею 16 Цивільного

кодексу України способи захисту права є видами матеріально-правових вимог, які

може заявити особа в суді. Разом з тим, законодавство не встановлює, що

будь-який з цих способів захисту права може бути використаний під час

будь-якого судового розгляду. Позовні (матеріально-правові) вимоги повинні

відповідати суті правопорушення, якщо воно наявне. Обраний спосіб захисту права

має кореспондувати з характером допущеного невизнання, оспорювання або

порушення права. У відносинах між позивачем та відповідачем суд не виявив

такого порушення права позивача, якому кореспондує обраний ним спосіб захисту

права.

Згідно зі статтями 33, 34

Господарського процесуального кодексу України, кожна

сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу

своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками

судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті

докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до

законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть

підтверджуватися іншими засобами доказування.

Все вищеперелічене дає суду право

для висновку, що позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги необґрунтовані, тому

задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись

статтями 160, 374-376, 257-272, 324-331 Цивільного кодексу Української РСР,

395-397, 636, 641, 642, 659, 770, 827-836 Цивільного кодексу України, статтями

179, 181 Господарського кодексу України, статтями 22, 33, 34, 60, 69, 75, 77,

82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог

відмовити повністю.

2. В задоволенні зустрічних

позовних вимог відмовити повністю.

Суддя                                                                                                      Г.П.

Ілюхіна

Рішення оформлено та

підписано в порядку

ст. 84 ГПК України

03.05.2007