Постанова

від 20.09.2016 по справі 905/1389/16

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.09.2016 справа №905/1389/16

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю представників: від позивача: від відповідача: розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу не з'явився не з'явився Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДонэлектрооборудованиеВ» , м.Дружківка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. у справі№905/1389/16 (суддя Г.В. Левшина) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю В«ЕлектроексімВ» , м.Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДонэлектрооборудованиеВ» , м.Дружківка Донецької області простягнення 240335,61грн. В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЕлектроексімВ» , м.Дніпропетровськ, позивач звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДонэлектрооборудованиеВ» , м.Дружківка Донецької області про стягнення 240335,61грн., які складаються з основного боргу в сумі 142843,49грн., пені в сумі 22042,14грн., 3% річних в сумі 9994,44грн. та інфляційних в сумі 65455,54грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач повідомив про погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 10000,00грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. у справі №905/1389/16 припинено провадження в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Електроексім" про стягнення основного боргу в сумі 10000,00грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Донэлектрооборудование" основний борг в сумі 132843,49грн., пеню в сумі 22042,14грн., 3% річних в сумі 9994,44грн. та інфляційні в сумі 65455,54грн.

Рішення суду в частині припинення провадження мотивоване відсутністю предмету спору, а в частині стягнення - неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару.

Товариство з обмеженою відповідальністю В«ДонэлектрооборудованиеВ» не погодилося з прийнятим рішенням та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду і прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, за наслідками неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи.

Апелянт зазначає, що у нього відсутня можливість перевірити суму основного боргу, оскільки в період дії договору бухгалтерія підприємства знаходилася в офісі в м.Донецьк. Стверджує, що з огляду на відхилення судом першої інстанції клопотання відповідача про витребування доказів, в рішенні суду невірно визначена сума основного боргу. У зв'язку з цим просить витребувати у банків виписки про здійснені платежі. Скаржник посилається також на те, що судом першої інстанції не досліджена належним чином довідка банку «Фінанси та кредит» від 06.09.2013р., відповідно до змісту якої сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, має бути зменшена. З урахуванням цього зменшення, на думку апелянта, розрахунок 3% річних, інфляційних та пені є невірним.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.08.2016р. у справі №905/1389/16 (головуючий Зубченко І.В., судді Колядко Т.М., Попков Д.О.) прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд справи призначено на 20.09.2016р.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕлектроексімВ» отримано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга такою, що не підлягає задоволенню.

У зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Колядко Т.М., на підставі розпорядження керівника апарату, в результаті автоматичної зміни було сформовано наступний склад колегії суддів: головуючий Зубченко І.В., судді Попков Д.О., Радіонова О.О.

Представники сторін у судове засідання 20.09.2016р. не з'явилися. Позивач про причини неявки уповноваженого представника суд не повідомив, своїми правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) не скористався, про місце і час судового засідання був повідомлений належним чином.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із залученням представника апелянта в іншому судовому засіданні. Однак, відповідних доказів надано не було.

Відповідно до ст.28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. В матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника відповідача, а також неможливості розгляду справи без його участі. Крім того, явка в судове засідання представників сторін є правом, а не обов'язком. Справа може бути розглянута без їх участі, якщо нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду.

Враховуючи викладене, судова колегія відмовила у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

З огляду на те, що позиція відповідача викладена безпосередньо в апеляційній скарзі, а позиція позивача - у відзиві на неї, судова колегія визнала за можливе розглянути справу за відсутністю представників сторін за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

20.02.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕлектроексімВ» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«ДонэлектрооборудованиеВ» (далі - покупець) був укладений договір №20/20-13.

Відповідно до п.1.1 в порядку та на умовах, визначених договором, продавець зобов'язується передати у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених договором, зобов'язується прийняти та оплатити наступний товар: електроізоляційні матеріали (далі - товар).

За умовами п.3.1 договору поставка товару здійснюється на умовах DАP (згідно ІНКОТЕРМС-2010р.) за рахунок продавця до місць призначення, встановлених покупцем.

При поставці товару продавець зобов'язаний надати покупцю наступні документи: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат якості, товарно-транспортну накладну (п.3.2).

За приписами пункту 3.3 продавець зобов'язується поставити товар в строки до 10-ти календарних днів з моменту отримання письмової заявки.

Пунктом 3.4 договору передбачено, що датою фактичної поставки товару вважається дата вручення покупцю товару з додатками документів, обумовлених в п.3.2 договору.

Договір підписаний з обох сторін та скріплений печатками підприємств.

За видатковими накладними в період з 20.02.2013р. по 07.10.2015р. Товариством з обмеженою відповідальністю В«ЕлектроексімВ» було поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю В«ДонэлектрооборудованиеВ» товар за договором №20/20-13 від 20.02.2013р. на суму 142843,49грн. (з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем). Факт отримання зазначеного товару відповідачем не спростований.

Прострочення покупця з оплати прийнятого товару стало причиною звернення продавця з позовом до суду.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки та містить усі істотні умови для договорів даного виду.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, статей 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На виконання умов договору №20/20-13 від 20.02.2013р. позивачем поставлено відповідачу за період з 20.02.2013р. по 07.10.2015р. товар на суму 142843,49грн. (з урахуванням часткового погашення боргу відповідачем). Факт поставки товару за наявними в матеріалах справи видатковими накладними відповідачем не оспорюється.

Відповідно до пункту 2.6 договору сторони погодили, що оплата покупцем товару здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту його поставки.

Статтею 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати отриманого товару на час подання позовної заяви відповідач не виконав, несплаченою залишилася сума 142843,49грн. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач повідомив про погашення відповідачем платіжним дорученням №64 від 20.04.2016р. суми основного боргу у розмірі 10000,00грн.

З огляду на приписи п.1-1 ст.80 ГПК України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що провадження по справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 10000,00грн. підлягає припиненню за відсутністю предмету спору.

Разом з тим, доказів погашення заборгованості в сумі 132843,49грн. Товариством з обмеженою відповідальністю В«ДонэлектрооборудованиеВ» суду не надано. Під час звернення з апеляційною скаргою відповідач зазначає, що в нього відсутня можливість перевірити суму основного боргу, оскільки в період дії договору №20/20-13 від 20.02.2013р. бухгалтерія підприємства знаходилася в офісі в м.Донецьк. У зв'язку з цим просить витребувати у банків виписки про здійснені платежі.

Однак, як вже зазначалося раніше, за приписами ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Згідно ст.38 ГПК України сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів.

З огляду на реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДонэлектрооборудованиеВ» в м.Дружківка на дату звернення Товариства з обмеженою відповідальністю В«ЕлектроексімВ» з позовом до суду, відповідач жодним чином не обмежений у наданні суду виписок банківських установ по своїм рахункам. Крім того, саме відповідач володіє інформацією щодо проведених ним платежів на користь позивача, а твердження про знаходження офісу відповідача у м.Донецьку в період дії договору не підтверджена відповідними документами та не перешкоджає отриманню необхідних відомостей.

З огляду на це, судова колегія, як і суд першої інстанції, не знайшла підстав для задоволення клопотання відповідача про витребування судом доказів.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач також посилається на те, що судом першої інстанції не досліджена належним чином довідка банку «Фінанси та кредит» від 06.09.2013р., відповідно до змісту якої сума боргу, яка підлягає стягненню з відповідача, має бути зменшена. Однак, зазначене твердження не приймається судовою колегією з огляду на наступне. Як вбачається з пояснень позивача та не спростовано відповідачем, а також як свідчить акт звірки взаємних розрахунків, в момент укладення договору №20/20-13 від 20.02.2013р. у відповідача була наявна заборгованість перед позивачем. З огляду на це, частина платежів після підписання договору №20/20-13 від 20.02.2013р. не була врахована позивачем в рахунок погашення заборгованості за вказаним договором, а врахована в рахунок погашення заборгованості, яка виникла раніше. Разом з тим, до апеляційної скарги відповідач надав розрахунок суми основного боргу з урахуванням отриманої виписки банку «Фінанси та кредит» від 06.09.2013р., згідно якого станом на 24.06.2016р. заборгованість апелянта за отриманий товар в період з 20.02.2013р. по 07.10.2015р. становить 135987,29грн., що є більшим від суми, заявленої позивачем до стягнення.

Враховуючи вищевикладене, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов до висновку про доведеність підстав для стягнення з відповідача суми боргу за отриманий товар в розмірі 132843,49грн.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.6.3 договору №20/20-13 від 20.02.2013р. у разі несвоєчасної оплати у погоджені строки покупцем сплачує пеню в розмірі 0,5% від вартості несплаченого товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Перевіривши розрахунок позивача, з яким погодився суд першої інстанції, судова колегія зазначає, що він є арифметично вірним, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 22042,14грн. за загальний період з 16.03.2015р. по 16.03.2016р.

Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо своєчасної оплати, суд першої інстанції правильно зазначив про наявність правових підстав для стягнення з відповідача передбачених ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних та інфляційних.

Апеляційна інстанція, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних, дійшла висновку щодо правомірності задоволення судом першої інстанції позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 9994,44грн. за загальний період з 21.04.2013р. по 16.03.2016р. та інфляційних в сумі 65455,54грн. за загальний період з травня 2013р. по лютий 2016р.

Твердження заявника апеляційної скарги про порушення і неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні рішення не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. у справі №905/1389/16 колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.43, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю В«ДонэлектрооборудованиеВ» , м.Дружківка Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. у справі №905/1389/16 - залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Донецької області від 06.06.2016р. у справі №905/1389/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Надруковано 6 прим.: 1 - позивачу; 2 - відповідачу; 1 - до справи; 1 - ГСДО; 1 - ДАГС