Рішення

від 15.09.2016 по справі 922/2216/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" вересня 2016 р.Справа № 922/2216/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Велес-Агро" (с. Руськи Тишки, Харківська обл.) до Селянського (Фермерського) господарства "Кучеренко Миколи Миколайовича" (с. Циркуни, Харківська обл.) про стягнення 18 357,26 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (директор, НОМЕР_1, виданий Московським РВ ХМУ УМВС України в Харківській області);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 05.09.2016 року)

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна група "Велес-Агро", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Селянського (Фермерського) господарства "Кучеренко Миколи Миколайовича" на свою користь 18 357,26 грн. та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 13 квітня 2015 року працівниками Селянського (фермерського) господарства 'Кучеренка Миколи Миколайовича" було знищено посіви озимої пшениці позивача на земельній ділянці площею 3,0698 (кадастровий номер 6325185000:03:019:0321), яка була передана власником ОСОБА_3 в користування ТОВ "ІГ "Велес-Агро", що підтверджується рішенням господарського суду Харківської області від 14.07.15 по справі № 922/2702/15, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.16, яким було стягнуто з відповідача 32 976, 24 грн., що складаються з вартості витрат позивача, здійснених на посів озимої пшениці на вказаній земельній ділянці.

Після цієї події позивач був змушений повторно здійснити посів сільськогосподарських культур, а саме, у травні 2015 року позивач здійснив посів соняшнику на цій земельній ділянці, витративши при цьому 18 357,26 грн. При цьому, позивач посилається на статтю 22 Цивільного кодексу України, в якої закріплено, що збитками, окрім витрат, яких особа зазнала у зв»язку із знищенням або пошкодженням речі, є також витрати, які особа зробила, або мусить зробити для відновлення свого порушенного права. У зв»язку з чим відповідач має відшкодувати позивачу вартість витрат на посів соняшнику в розмірі 18 357,26 грн.

Ухвалою суду від 11.07.2016 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.08.2016 об 11:30 год.

Ухвалою суду від 02.08.2016 розгляд справи було відкладено на 05.09.2016 об 11:00 год.

Ухвалою суду від 05.09.2016 розгляд справи було відкладено на 12.09.2016 об 11:30 год.

12.09.2016 від представника відповідача надійшли заперечення, де, зокрема, вказує, що з 14 квітня 2015 року до теперішнього часу відповідач не вчиняв ніяких протиправних або інших дій стосовно майна або прав позивача, останній безперешкодно користується орендованою земельною ділянкою, на якій веде сільськогосподарську діяльність без будь-якого втручання відповідача. Тобто має місце звичайна господарська діяльність сільськогосподарського підприємства позивача, яка не стосується відповідача, договірних або інших господарських відносин між сторонами по справі не існувало і не існує.

В судовому засіданні 12.09.2016 було оголошено перерву до 15 вересня 2016 об 11:00 год.

В судовому засіданні 15.09.2016 позивач просить суд задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.09.2016 проти позову заперечив.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали справи, та не заперечується сторонами, ТОВ "Інвестиційна група "Велес-Агро" (позивач) має в користуванні на умовах оренди земельну ділянку площею 3,0698 га. на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області. Позивач використовує вказану земельну ділянку на підставі договору оренди землі від 30.09.14, укладеного із власником земельної ділянки, ОСОБА_3, та зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 01.10.14 за №7246741, що підтверджується наданою позивачем до суду копією витягу із вказаного реєстру № 27766782 від 07 жовтня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що 13.04.2015 на зазначеній земельній ділянці Селянським (фермерським) господарством "Кучеренко Миколи Миколайовича" (відповідачем) було проведено польові роботи з культивації, що призвело до знищення посівів озимої пшениці, які належали позивачеві. Дану обставину підтверджено Рішенням Господарського суду Харківської області від 14 липня 2015 року у справі №922/2702/15, залишеним в силі Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року, позов ТОВ "ІГ В«Велес-Агро" до СФГ "ОСОБА_4М." про стягнення 32976,24 грн. майнової шкоди задоволено в повному обсязі та стягнуто з СФГ "ОСОБА_4М." на користь ТОВ "ІГ "Велес-Агро".

Позовні вимоги в судовій справі №922/2702/15 про стягнення грошових коштів в сумі 32 976,24 грн. складаються з вартості витрат ТОВ "ІГ "Велес-Агро", здійснених на посів озимої пшениці на вказаній земельній ділянці врожаю 2015 року - собівартість посівів згідно даних бухгалтерського обліку, які підтверджені первинним документами. Правильність визначення собівартості посівів підтверджується висновками судової економічної експертизи №10337 від 21 січня 2016 року та № 2016 від 18 березня 2016 року Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф ОСОБА_5, які прийняті судом як доказ.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідно до постанови Харківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відкриття виконавчого провадження від 23.05.2016, заява про примусове виконання рішення Господарського суду Харківської області від 14 липня 2015 року у справі №922/2702/15 подана 19.05.2016, відкрито виконавче провадження з виконання наказу на примусове виконання рішення по справі №922/2702/15, боржнику надано строк для добровільного виконання цього рішення.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов’язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З Інформації про виконавче провадження №51181627 вбачається, що державним виконавцем 08.06.2016 звернено стягнення на кошти на рахунках боржника на суму 34803,24 грн., винесено постанову про арешт коштів боржника, 08.06.2016 звернено стягнення на майно боржника, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження з метою повного та фактичного виконання рішення суду №922/2702/15. Крім того, 15.07.2016 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, в зв'язку з чим стягнено з боржника виконавчого збору в сумі 3480,32 грн.

Але, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що після знищення посівів озимої пшениці внаслідок неправомірних дій працівників СФГ "Кучеренко", ТОВ "ІГ "Велес-Агро" змушене було повторно здійснити посів сільськогосподарських культур на вказаній земельній ділянці.

У травні 2015 року ТОВ "ІГ "Велес-Агро" здійснило посів соняшнику вказаній на земельній ділянці площею 3,0698 га кадастровий номер 6325185000:03:019:0321 розташованої на території Циркунівської сільської ради Харківського району Харківської області, витративши при цьому 18 357,26 грн.

Також ТОВ "ІГ "Велес-Агро" в позові зазначає, що посів соняшнику на земельній ділянці змушені були зробити в зв'язку із необхідністю забезпечення обробітку вказаної земельної ділянки та збору врожаю у 2015 році.

Вартість посіву соняшнику на вказаній земельній ділянці ТОВ "ІГ "Велес-Агро" визначило сумою витрат, здійснених на посів, яка складається з вартості насіння соняшнику, мінеральних добрив, вартості наданих сільськогосподарських послуг, адміністративних витрат та ін. в розмірі 18 357,26 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

У відповідності до ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За приписами статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, тобто збитки є наслідком порушення зобов'язання боржником. Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб та вина боржника.

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу правопорушення: протиправної поведінки; збитків та їх розміру; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками; вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно з ч. 2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Отже, підставою цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є правопорушення, яке включає у якості складових елементів: збитки, протиправність поведінки особи, яка заподіяла збитки, причинний зв'язок між ними, а також вину особи, що заподіяла збитки.

Терміном В«збиткиВ» позначаються наслідки правопорушення, які виражаються у зменшенні майнової сфери потерпілого у результаті порушення належного йому права або блага. Протиправною поведінкою (дією або бездіяльністю) є будь-яка поведінка, яка суперечить правовим нормам. Причинний зв'язок - це відповідний об'єктивно існуючий зв'язок між явищами, при якому одне явище, яке передує, при відповідних умовах породжує, викликає інше явище -наступне. Відповідальність за заподіяні протиправною поведінкою збитки виникає при наявності вини особи, що заподіяла шкоду.

Стаття 156 Земельного кодексу України визначає перелік випадків, коли власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки. Згідно даної норми, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні наслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Статтею ст.157 Земельного кодексу України, визначений порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Так, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р. №284 визначає, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок та регламентує порядок визначення та відшкодування збитків.

Встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. Позивач повинен довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах про відшкодування збитків (наприклад, справа №42/266-6/492, постанова від 30.05.2006 р.).

Позивач надав в підтвердження збитків до матеріалів справи первісну бухгалтерську документацію, бухгалтерську довідку вартості незавершеного сільськогосподарського виробництва соняшника 2015р.

Але матеріали справи свідчать про те, що виробничий цикл позивача не порушений, врожай соняшнику 2015р. не пошкоджено та не знищено відповідачем. Тобто заподіяні збитки ТОВ В«Інвестиційна група В«Велес-АгроВ» , у вигляді знищення або пошкодження незавершеного сільськогосподарського виробництва соняшника, врожаю 2015 року, недоведені. Додатки до позову містять лише загальну первинну документацію та підтверджують цивільні - правові відносини з третіми особами, в межах господарської діяльності підприємства за певний час. у 2015 році, що не є відносними припустимими для справи доказами.

Суд зауважує, що порушене право позивача діями відповідача вже було відновлено рішенням суду №922/2702/15, що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином, в даному випадку позивачем не доведено належними доказами факт порушення його права відповідачем.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору, згідно ст. 49 ГПК України, підлягають віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити в повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_6