Ухвала

від 30.08.2016 по справі 361/11357/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/11357/13-ц Головуючий у І інстанції Сердинський В. С. Провадження № 22-ц/780/4375/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1 Категорія 33 30.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

30 серпня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Гуля В.В.,

суддів: Іванової І.В., Касьяненко Л.І.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Безпека» до ОСОБА_2, Моторного (транспортного) страхового бюро України, третя особа: приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Лафорт» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановила:

ТОВ «Мангуст-Безпека» звернулось з позовом, посилаючись на те, що 10 вересня 2012 року о 14 год. 30 хв. в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3, який працює водієм у Приватному підприємстві «Дублет», яке має договірні відносини по оренді транспортних засобів із ТОВ «Мангуст-Безпека».

Згідно постанови Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, яке відбулось 10 вересня 2012 року.

Станом на скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «СК «Лафорт».

12 вересня 2012 року позивач звернувся до ПАТ «СК «Лафорт» із заявою про настання ДТП та виплату страхового відшкодування, а 08 серпня 2013 року до МТСБУ із аналогічною заявою.

Згідно рахунку фактури № СФ-0000168 від 21 листопада 2012 року завдана матеріальна шкода власнику транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 в дорожньо-транспортній пригоді за участю відповідача склала 7 720 грн. Внаслідок ДТП, що сталась 10 вересня 2012 року та на період ремонту автомобіля НОМЕР_3 за період з 10 вересня 2012 року до 31 грудня 2012 року ТОВ «Мангуст-Безпека» понесло витрати у розмірі орендної плати за кожен місяць, що становить 17 050 грн.

У зв'язку із простоєм пошкодженого автомобіля, його ремонтом, а також з необхідністю оренди іншого транспортного засобу для виконання робіт, оплатою адвокатських послуг, позивачем понесені витрати на суму 28002,20 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з МТСБУ завдану матеріальну шкоду в розмірі 7720 грн., стягнути із ОСОБА_2 матеріальні витрати в розмірі 17050 грн., судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 232,20 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн..

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2016 рокупозов задоволено частково.

Стягнуто із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Безпека матеріальну шкоду в розмірі 7720 грн. 00 коп.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Безпека» матеріальні збитки в розмірі 2190 грн. 00 коп.

Стягнуто із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Безпека» витрати на правову допомогу в розмірі 2149 грн. 00 коп.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Безпека» витрати на правову допомогу в розмірі 851 грн. 00 коп.

Стягнуто із Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Безпека» витрати по сплаті судового збору в розмірі 166 грн. 33 коп.

Стягнуто із ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мангуст-Безпека» витрати по сплаті судового збору в розмірі 65 грн. 87 коп.

В іншій частині позовних вимог до ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі Моторно (транспортне) страхове бюро України просить рішення суду скасувати в зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права і в задоволенні позовову в частині пред'явлених вимог до Моторного (транспортного) страхового бюро України відмовити.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 вересня 2012 року о 14 год. 30 хв. в м. Києві сталась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Мерседес» д.н.з. НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «ВАЗ», д.н.з. НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 (а.с.12).

Згідно витягу з наказу від 29 травня 2012 року № 7-в, ОСОБА_3 було призначено на виконання обов'язків водія-охоронника в ПП «Дублет» (а.с.7).

Відповідно до наказу від 01 червня 2012 року № 4-А, за ОСОБА_3 закріплено автомобіль НОМЕР_4 (а.с.8).

Згідно договору оренди легкового автомобіля від 01 січня 2012 року № 3/12, ПП «Дублет» орендує у ТОВ «Мангуст-Безпека» автомобіль НОМЕР_4 (а.с.10-11).

Відповідно до постанови Дарницького районного суду м. Києва від 19 жовтня 2012 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні ДТП, яке відбулось 10 вересня 2012року (а.с.13).

Згідно платіжного доручення № 371 від 21 листопада 2012 року ТОВ «Мангуст-Безпека» сплатило 7 720,00 грн. за ремонт автомобіля (а.с.21), що також підтверджується рахунком-фактури від 21 листопада 2012 року № СФ-0000168 (а.с.24).

Цивільно-правова відповідальність як власника наземного транспорту відповідача ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт», що посвідчується полісом №АВ/3264212.

12 вересня 2012 року позивач ТОВ «Мангуст-Безпека» в особі ОСОБА_4 звернувся до ПрАТ «Страхова компанія «Лафорт» із повідомленням про настання страхового випадку та заявою про отримання страхового відшкодування (а.с.14-18).

З аналізу письмових матеріалів справи судом вбачається, що позивач ТОВ «Мангуст-Безпека» звертався із заявою про виплату страхового відшкодування також і до МТСБУ, про що свідчить лист МТСБУ №3/1-08/24643 від 10 вересня 2013 року, згідно якого у відповідь на звернення ТОВ «Мангуст-Безпека», повідомило, що МТСБУ відшкодовує шкоду у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов'язань за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Станом на вказану дату МТСБУ не володів інформацією щодо ліквідації ПрАТ «СК «Лафорт» чи визнання даної страхової компанії банкрутом (а.с.20).

Встановивши вказані обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з МТСБУ на користь ТОВ «Мангуст-Безпека» матеріальних збитків у розмірі 7720,00 грн. є законними, у зв'язку з тим, що в судовому засіданні було встановлено, що ПрАТ «СК «Лафорт» ліквідовано, 06 жовтня 2015 року товариство знято з реєстрації, тому відповідальність за виконання взятих ПрАТ «СК «Лафорт» на себе зобов'язань згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів несе МТСБУ.

В частині позовних вимог щодо стягнення із відповідача ОСОБА_2 матеріальних витрат в розмірі 17050 грн., суд відмовив у зв'язку з недоведеністю.

Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦКУ шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (надалі - ТЗ), механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦКУ особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулась і з настанням якої, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У відповідності до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Пунктом 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України від 01 березня 2013 року №4 передбачено, оскільки відповідно до статті 3 Закону №1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону №1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За таких обставини, суд прийшов обгрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з МТСБУ на користь ТОВ «Мангуст-Безпека» матеріальних збитків у розмірі 7720,00 грн. є законними, у зв'язку з тим, що в судовому засіданні було встановлено, що ПрАТ «СК «Лафорт» ліквідовано, 06 жовтня 2015 року товариство знято з реєстрації, тому відповідальність за виконання взятих ПрАТ «СК «Лафорт» на себе зобов'язань згідно з укладеними ним договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів несе МТСБУ.

Непогоджуючись з рішенням суду, МТСБУ оскаржує його посилаючись на те, що грошова сума мала розраховуватись судом відповідно до п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 N142/5/2092, яка встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Проте такі доводи не можуть бути взяті до уваги виходячи з наступного.

За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Як вбачається з матеріалів справи автомобіль був відновлений і його ремонт оплачений згідно платіжного доручення № 371 від 21 листопада 2012 року ТОВ «Мангуст-Безпека», за що останніми сплачено 7 720,00 грн. за ремонт автомобіля (а.с.21), що також підтверджується рахунком-фактури від 21 листопада 2012 року № СФ-0000168 (а.с.24).

Оскільки позивач обрав такий спосіб захисту як відшкодування шкоди у розмірі відновлення завданих автомобілю ушкоджень, такі доводи апеляційної скарги є необгрунтовані.

Необгрунтовані і доводи апеляційної скарги в цій частині щодо застосування Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 N142/5/2092, оскільки така методика застосовується експертом, у разі, призначеної у справі експертизи.

У разі спору у розмірі суми збитків відповідно до вимог ЦПК України призначається у справі судова експертиза, проте клопотань про призначення у справі експертизи не надходило, хоча судом в порядку ст. 10 цього Кодексу про таке право сторонам роз'яснювалося.

Не надходило від сторін такого клопотання і у суді апеляційної інстанції, в зв'язку з чим такі доводи є необгрунтовані, оскільки справа вирішена на підставі наявних матеріалів справи.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не спростовані надані позивачем платіжне доручення № 371 від 21 листопада 2012 року ТОВ «Мангуст-Безпека», рахунок-фактура від 21 листопада 2012 року № СФ-0000168, акт виконаних робіт, про те, що ці докази неналежні, є безпідставними.

За таких обставин апеляційна скарга як необґрунтована підлягає відхиленню.

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила :

Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України відхилити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді