Рішення

від 21.09.2016 по справі 323/1554/16-ц

ОРІХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 323/1554/16-ц

2/323/441/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

21.09.2016 м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі судді Фісун Н.В., при секретарі Ю.М.Слинько, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани», третя особа: Запорізьке міськрайонне управління юстиції Запорізької області про визнання недійсним договору оренди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом , в якому вказує, що є власником земельної ділянки площею 7,2502га, яка розташована на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки: 2323987900:03:002:0227. Право власності на землю підтверджується свідоцтвом про право власності за заповітом №1447 від 25.12.2015 р.

До нього власником вищезазначеної земельної ділянки була громадянка ОСОБА_2, яка за життя й заповіла її позивачу.

13 березня 2015 року заповідач померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС №319177 від 13.03.2015 р.

Оформивши в належний Законом строк право на спадщину, він дізнався, що на даний час відповідна земельна ділянка перебуває в оренді у TOB «Запорізькі лани».

Відповідний договір оренди укладено та зареєстровано вже після смерті орендодавця.

Ця обставина йому стала відома наприкінці 2015 року після отримання від нотаріуса витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №51245131 від 30.12.2015р.

Так, відповідно до інформації із Витягу, договір оренди землі укладено 23.04.2015 року, а зареєстровано Запорізьким міськрайонним управлінням юстиції (на той час - Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції) 15.05.2015 р.

Оскаржуваний договір не тільки завдає йому проблем у володінні, користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, але й вкрай обурює, з причин зневажливого ставлення керівництва ТОВ «Запорізькі лани» не тільки до норм Закону, а й до норм людської моралі.

Вважає, що оскільки громадянка ОСОБА_2 фізично не могла підписати договір оренди землі від 23.04.2015 р., який зареєстрований третьою особою 15.05.2015 року, а також не підписувала акт визначення меж земельної ділянки, який є невід'ємним додатком до договору, він є недійсним. Прохає визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розміром 7,2502 га, розташованої на території Щасливської сільської ради Оріхівського району від 23.04.2015 року укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани» зареєстрований 15.05.2015 року Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції, про що в державному реєстрі вчинено запис №9682721. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани» на користь позивача сплачені: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 551,20 грн., судовий збір за заяву про забезпечення доказів у розмірі 275,60 грн.

У судовому засіданні представник позивача на позові наполягав , прохав його задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача повторно до судового засідання не з’явився, належним чином повідомлявся про слухання справи у судовому порядку.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Суд, заслухавши представника позивача по справі, оцінивши докази по справі та заперечення, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних обставин.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

За ст.ст.25,30 ЦК України цивільна правосуб'єктність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. ст. 12, 14, 19 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це письмова угода сторін про взаємні зобов'язання, відповідно до яких орендодавець за плату (розмір якої, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду, індексації передбачаються умовами договору, які не можуть суперечити законам України) передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 року №220 затверджена типова форма договору оренди землі, якою передбачено зазначення на договорі, в тому числі дати його укладання.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель приватної власності здійснюється за згодою орендодавця та особи, яка згідно із законом вправі набувати право оренди на таку земельну ділянку.

Зазначена норма відповідає принципу свободи договору, передбаченому у ст. 6 та ст. 627 ЦК України. Крім того, вказані норми кореспондуються із ч. 3 ст. 203 ЦК України, що передбачає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, у зв'язку з чим волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

Відповідно до ст.17 ЗУ «Про оренду землі» - об’єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права

оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що моментом вчинення правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Така правова позиція сформульована у постанові Верховного Суду України від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162ц13, яка є обов'язковою для судів при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч. 2 ст. 214 ЦПК України).

Судом встановлено, що 13 березня 2015 року ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС №319177 від 13.03.2015 р./а.с.8/, після смерті якої залишилася земельна ділянка площею 7,2502га, яка розташована на території Щасливської сільської ради Оріхівського району Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки: 2323987900:03:002:0227.На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 грудня 2015 року право власності на земельну ділянку перейшло до ОСОБА_1В.(а.с.6-12).

В судовому засіданні 13.06.2016 року представник відповідача суду пояснив, що за життя ОСОБА_2 спірну земельну ділянку за договором оренди землі передала в користування ТОВ «Запорізькі лани», але на підтвердження даного факту жодного доказу суду не надала.

Представник позивача суду пояснив, що ОСОБА_1 оформивши в належний Законом строк право на спадщину дізнався, що на даний час земельна ділянка, яка належала ОСОБА_2 перебуває в оренді у TOB «Запорізькі лани».

Відповідний договір оренди укладено та зареєстровано вже після смерті орендодавця. Ця обставина позивачу стала відома наприкінці 2015 року після отримання від нотаріуса витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №51245131 від 30.12.2015р./а.с.11-12/.

Правочин належить вчиняти у письмовій формі, якщо законом встановлена його письмова форма (ст.208 ЦК).

Статтею 207 ЦК п.2 передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом встановлено, що вказаний правочин не відповідав волевиявленню ОСОБА_2, оскільки на момент його укладення, підписання акту передачі об’єкту оренди земельної ділянки та акту визначення меж земельної ділянки в натурі яка відбулася 23 квітня 2015 року, ОСОБА_2 вже померла/а.с.54-58/.

Разом з тим, належних і допустимих доказів на підтвердження в запереченнях відповідача доводів про те, що сторони договору оренди землі дійшли згоди щодо усіх суттєвих умов договору ще за життя ОСОБА_2 матеріали справи не містять, на вимогу суду, представник не надав договір оренди землі який був укладений між ТОВ «Запорізькі лани» та ОСОБА_2 до 23.04.2015 року.

Від представника відповідача надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи, судом було відмовлено у проведенні даної експертизи, так як це не є підставою для висновку про відповідність оспорюваного правочину вимогам ст.203 ЦК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

На підставі ст.88 ч.5 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останньою судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 57-60,192,196, 208-209, 213-215, 218, 224- 227 ЦПК України , ЗУ « Про оренду землі», ст.203,207,208,215,627 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани», третя особа: Запорізьке міськрайонне управління юстиції Запорізької області про визнання недійсним договору оренди - задовольнити у повному обсязі.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, розміром 7,2502 га, розташованої на території Щасливської сільської ради Оріхівського району від 23.04.2015 року укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани» (код: 33921029, адреса: 69068, м. Запоріжжя, вул.Грязнова, буд.88-Б), зареєстрований 15.05.2015 року Реєстраційною службою Запорізького міського управління юстиції, про що в державному реєстрі вчинено запис №9682721.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізькі лани» (код: 33921029, адреса: 69068, м.Запоріжжя, вул.Грязнова, буд.88-Б) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 , сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 551,20 грн. та судовий збір за заяву про забезпечення доказів у розмірі 275,60 грн.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів до апеляційного суду Запорізької області з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Оріхівського районного суду

Запорізької області ОСОБА_3