КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/582/16 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2016 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Літвіної Н.М.
Суддів Ганечко О.М. Коротких А.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Айова» до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» про визнання протиправним та скасування рішення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, Тальнівської районної державної адміністрації Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2, ТОВ «ВП «Імпульс плюс» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Тальнівського районного управління юстиції Черкаської області, індексний номер 28373795 від 22 лютого 2016 року.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ «ВП «Імпульс плюс», звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 25 серпня 2006 року між позивачем (орендар) та ОСОБА_2 (орендодавець) укладено договір оренди землі, за яким орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для сільськогосподарського використання площею 2,40 га (в тому числі рілля 2,40 га), яка знаходиться в адмінмежах Кобриново-Гребельської сільської ради (п.п. 1, 2 Договору). Договір укладено на 10 років (п. 8 Договору).
11 вересня 2006 року договір зареєстрований у Тальнівському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК при Державному комітеті України по земельних ресурсах», про що в Державному реєстрі земель вчинено запис № 040679300349.
23 серпня 2011 року між орендарем та орендодавцем укладено додатковий договір № 34 до договору, за яким термін дії договору оренди становить 5 років, який обчислюється з моменту державної реєстрації даного додаткового договору. Додатковий договір зареєстрований у відділі Держкомзему у Тальнівському районі Черкаської області 03 грудня 2012 за № 712408364008354.
У період дії зазначеного договору державний реєстратор Тальнівського районного управління юстиції Озюменко О.В. 22 лютого 2016 року прийняла рішення № 28373795 про реєстрацію за ТОВ «ВП «Імпульс плюс» права оренди на вищевказану земельну ділянку на підставі договору оренди від 15 вересня 2015 року №133, укладеному вказаним товариством з ОСОБА_2
Згідно довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 24 лютого 2016 строк дії права оренди ТОВ «ВП «Імпульс плюс» починається з 03 грудня 2017 року.
Вважаючи, вказане рішення про реєстрацію права оренди земельної ділянки протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Спеціальним законом, що визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-IV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.
Орган державної реєстрації проводить державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмовляє у їх реєстрації (ст. 8 Закону № 1952-IV).
Згідно ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-IV державний реєстратор прав на нерухоме майно встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав; у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень.
Згідно ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі: договорів, укладених у порядку, встановленому законом; свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; рішень судів, що набрали законної сили; інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Частиною 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.
Відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Спеціальним законом, яким врегульовано відносини, пов'язані з орендою землі є Закон України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року №161-XIV (далі - Закон № 161).
Відповідно до ст. 1 Закону № 161, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
У розумінні ст. 13 Закону №161, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ст. 14 Закону № 161, договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.
Відповідно до ст. 15 Закону № 161, істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.
Постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220 затверджено типовий договір оренди землі, в якому передбачені невід'ємні додатки до договору оренди землі, а саме:
- план або схема земельної ділянки;
- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;
- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);
- акт приймання-передачі об'єкта оренди;
- проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених законом.
Відтак, невід'ємною частиною договору оренди землі є акт приймання-передачі об'єкта оренди.
Відповідно до положень ст. 17 Закону № 161-XIV, об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 125 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст. 126 ЗК України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Тобто, передача земельної ділянки від орендодавця до орендаря повинна бути оформлена актом приймання-передачі земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди. Відповідні права та обов'язки, що випливають із договору оренди та відповідного акту приймання-передачі виникають у сторін з моменту державної реєстрації права оренди.
Нормами чинного законодавства не обмежено право сторін за договором складати акт приймання-передачі земельної ділянки до державної реєстрації права оренди.
Однак, колегія суддів звертає увагу на те, що процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначено Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).
Відповідно до п.15 Порядку № 868 під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо: обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках); повноважень заявника; відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону; наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.
Пунктом 36 Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком.
Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку № 868, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат є документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно.
Отже, в даному випадку, основним документом на підставі якого мала бути здійснена реєстрація права на оренду землі є саме договір оренди, відповідність якого нормам законодавства мав перевірити державний реєстратор.
Апелянт посилається на те, що у реєстратора були відсутні правові підстави відмовити у реєстрації так як Законом заборонено відмовляти в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених Законом.
Однак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що державній реєстрації підлягає виключно діюче речове право і за умови, що відносно його предмета в цей період відсутні інші діючі зареєстровані цього виду речові права.
Згідно з ч. 4 ст. 18 Закону № 1952 державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.
Державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.
Враховуючи наявність дійсного договору оренди від 25 серпня 2006 року (дія якого закінчується лише 03 грудня 2017 року) позивача з ОСОБА_2 реєструючи право оренди на ту ж земельну ділянку за іншими юридичними особами, відповідач не переконався про наявність та дійсність вже зареєстрованого речового права позивача.
За таких обставин, оскаржуване рішення державного реєстратора є протиправним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновків про порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ВП «Імпульс плюс» - залишити без задоволення , а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 02 серпня 2016 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Ганечко О.М.
Суд | Київський апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.09.2016 |
Оприлюднено | 27.09.2016 |
Номер документу | 61522677 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Київський апеляційний адміністративний суд
Літвіна Н. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні