Ухвала

від 22.09.2016 по справі 813/950/16

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2016 року Справа № 876/4854/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І.,Старунського Д.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У березні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» (ТзОВ ТВК «Львівхолод») звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Львові Міжрегіонального головного управління ДФС (СДПІ з ОВП в м. Львові ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000472202/3396, № 0000482202/3398 та № 0000502202/3395 - всі від 14.03.2016року.

Посилався на те, що висновки податкового органу щодо порушення ТзОВ «ТВК «Львівхолод» норм податкового законодавства в процесі господарських взаємовідносин з контрагентами позивача - ПП «СтаТранс» ; ТзОВ «Євро ОСОБА_1» ; ТзОВ «Масляна родина» ; ТзОВ «КВО ВАДІС»; ТзОВ «Профмаг» ; ПП «Дорожні технології» КС ; ТзОВ «ГалХліб» ; ТзОВ «КРЕАЛТРЕЙД»; ПП «Теплоконтрольсервіс»; ТзОВ «ТД «Табарка» ; ТзОВ «МКП Буд»; ТзОВ «Райдуга» ; ПП «Софія Тойс-Плюс»; ФОП ОСОБА_2 є неправомірними.

В основу таких висновків відповідачем покладено лише його посилання на акти перевірок контрагентів позивача, однак такими не доведено факту узгодженості дій позивача з недобросовісними платниками податків. Відтак висновки, викладені у актах перевірок контрагентів позивача, не можуть бути належними доказами порушення вимог податкового законодавства з боку позивача. Крім того, податковий орган не вправі самостійно робити висновки про нікчемність правочинів. Виконання всіх укладених договорів з зазначеними контрагентами були реальними.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС № 0000472202/3396, № 0000482202/3398 та № 0000502202/3395 від 14.03.2016 року.

Постанову суду першої інстанції оскаржила Спеціалізована Державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апелянт посилається на те, що позивач до перевірки не подав документи, що свідчать про зміст та обсяг виконаних робіт, їх економічно обґрунтовану вартість та про операції, які фактично відбулися. Ним же не подано документів, які б ствердили факти здійснення операцій з перевезення товарів, їх номенклатуру, транспортний засіб, місця завантаження та розвантаження товарів, не подано товарно-транспортних накладних, шляхових листів. Відповідачем отримано акти від інших податкових органів, які свідчать про безтоварність господарських операцій контрагентів позивача з його контрагентами, що робило неможливим поставку товарів позивачу.

Особи, які беруть участь у справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, в судове засідання не прибули, клопотань про розгляд справи за їх участі на адресу суду не надходило, що дає підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

В справі встановлено, що СДПІ з ОВП в м. Львові провела планову виїзну перевірку ТзОВ ТВК «Львівхолод» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.13р. по 31.12.14 р. за результатами якої складено акт від 01.03.16р. №69/28-06-22-20/0553681.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.138.1. ст.138, п.138.2., п.138.6. ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України , Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , що призвело до заниження підприємством податку на прибуток у сумі 580 743,00 грн., п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.198.5 ст.198 п.189.1. ст.189 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у сумі 811 899,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року (рядок 19 Декларації) у сумі 111 893,00 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

№0000472202/3396 від 14.03.16р., яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1 22 988, 00 грн.;

№0000482202/3398/3396 від 14.03.16р., яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість в розмірі 111 893, 00грн;

№0000502202/3395 від 14.03.16р., яким позивачу збільшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 871 114, 00 грн.

Зазначені в акті перевірки порушення вимог податкового законодавства мали місце в процесі господарських правовідносин позивача з ПП «Ста Транс» ; ТзОВ «Євро ОСОБА_1» ; ТзОВ «Масляна родина»; ТзОВ «КВО ВАДІС»; ТзОВ «Профмаг»; ПП «Дорожні технології» КС; ТзОВ «ГалХліб»; ТзОВ «КРЕАЛТРЕЙД»; ПП «Теплоконтрольсервіс»; ТзОВ «ТД «Табарка»; ТзОВ «МКП Буд»; ТзОВ «Райдуга»; ПП «Софія Тойс-Плюс»; ФОП ОСОБА_2.

Податковий орган вважав, що господарські операції позивача з вказаними контрагентами фактично не відбувались, наявність у позивача документів, що підтверджують господарські операції, без фактичного їх здійснення, не може бути підставою для включення визначених у таких документах сум податку на додану вартість до податкового кредиту та відображення цих сум у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування податком на прибуток. Відповідач також вказує на неточності в наданих позивачем документах, відсутність товарно-транспортних документів, документів, які стверджують якість товару.

Крім того, податковий орган використав акти про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів відповідача, а також акти про результати перевірок контрагентів позивача щодо дотримання такими податкового законодавства. Відповідно до зазначених актів податковими органами встановлено порушення вказаними контрагентами вимог Податкового кодексу України при формуванні податкових зобов'язань. Крім того, податковий орган вказує, що контрагенти позивача не знаходяться за юридичними адресами та не мають достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів, здійснювали придбання товарно-матеріальних цінностей у суб'єктів господарювання, які мають ознаки фіктивності, а тому факт виконання ними господарських зобов'язань перед контрагентами, в тому числі позивачем, не підтверджується.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача суперечать чинному законодавству, в той час, як реальність господарських операцій позивача з його контрагентами доведена документами первинного обліку.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, виходячи з такого.

З матеріалів справи видно, що між ПП «Ста Транс» як продавцем та ТзОВ ТВК «Львівхолод» як покупцем укладено Договір поставки №1356 від 11.07.13р., згідно з умовами якого продавець (постачальник) зобов'язується передати у власність покупця товар згідно з накладною в термін, передбачений даним договором (п.1.1. Договору). За умовами договору поставка товару здійснюється самовивозом або за рахунок постачальника за взаємною домовленістю сторін, перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем товарної накладної, приймання товару здійснюється відповідно до накладної за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (№ П-6), та по якості (№ П-7).

Крім того, між цими ж контрагентами, укладено Договір поставки №1125 від 12.05.14р., згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно накладної, в термін передбачений даним договором. (п.1.1. Договору), поставка товару здійснюється транспортом покупця, або за рахунок постачальника за взаємною домовленістю сторін у строк 14 календарних днів з моменту двостороннього підписання Специфікації, якщо терміни поставки не обумовлені іншим чином. Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем товарної накладної згідно з Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (№ П-6), та по якості (№ П-7).

ТзОВ ТВК «Львівхолод» включило до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році суму витрат в розмірі 429218,00 грн., виходячи з вартості товарів згідно з видатковими накладними, виписаних ПП «Ста Транс», а суму ПДВ відобразило у складі податкового кредиту в сумі 85844 грн., в тому числі за грудень 2013 року в сумі 17350 грн., за червень 2014 року в сумі 380 грн., за липень 2014 року в сумі 34237 грн., жовтень 2014 року в сумі 7616 грн., за листопад 2014 року в сумі 16825 грн., за грудень 2014 року в сумі 9436 грн.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем подано первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, сертифікати досліджень, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікати відповідності , бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаним контрагентом.

Податковий орган вважає, що позивачем не надано первинних документів щодо якості та перевезення товару, а також посилається на акт перевірки ДПІ в м. Херсоні щодо нереальності господарських операцій цього контрагента з іншими контрагентами. Вважає, що оскільки відсутній факт придбання товару в своїх контрагентів, то неможливе його постачання ПП «Ста Транс» позивачу.

Між ТзОВ «Євро ОСОБА_1» (продавець) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець), укладено Договір поставки №01/04/39 від 01.01.14р., згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, зазначений в специфікації (Додаток №2 до Договору) та замовлений в обсягах і на умовах, передбачених даним договором. (п.1.1. Договору). Поставка товару здійснюється за рахунок та силами постачальника, або, за додатковою домовленістю сторін, силами покупця; перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем накладної, приймання товару здійснюється за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (№ П-6), та по якості (№ П-7) в частині питань, що окремо не врегульовані даним Договором.

За наслідками зазначеної господарської операції ТзОВ ТВК «Львівхолод» було включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році суму витрат в розмірі 1 851 234,00грн. виходячи з вартості товарів (свіжих фруктів та овочів) згідно з видатковими накладними, виписаними ТзОВ «Євро ОСОБА_1» , а суму податку на додану вартість за результатами господарських операцій з вказаним контрагентом відображено у складі податкового кредиту у 2014 році в сумі 370247 грн.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання ТМЦ, документи, що посвідчують якість товару, бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаним контрагентом .

По даному контрагенту податковий орган аналогічно посилається на відсутність документів щодо якості, транспортування товару, а також на акт перевірки ДПІ в м. Рівному щодо відсутності придбання товару контрагентом позивача в своїх контрагентів, що унеможливлювало його постачання позивачу.

Між ТзОВ «КВО ВАДІС» (продавець) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець) було укладено договір поставки №752 від 21.03.14р., згідно з яким постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, зазначений в специфікації (Додаток №2 до Договору) та замовлений в обсягах і на умовах, передбачених даним договором. (п.1.1. Договору). Поставка товару здійснюється за рахунок та силами постачальника, або, за додатковою домовленістю сторін, силами покупця, перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем накладної, приймання товару здійснюється за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (№ П-6), та по якості (№ П-7) в частині питань, що окремо не врегульовані даним Договором.

Позивач за даним договором включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році суму витрат в розмірі 106675,00грн. вартості товарів згідно з видатковими накладними, які виписані ТзОВ «КВО ВАДІС» , а суму податку на додану вартість в розмірі 21335 грн., згідно з податковими накладними відобразив у складі податкового кредиту в листопаді 2014 року.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивач подав податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності , бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаним контрагентом.

Податковий орган, обґрунтовуючи неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по цьому контрагенту, посилається на відсутність документів щодо якості товару, його транспортування, а також посилається на узагальнену податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі м. Львова щодо відсутності факту придбання цим контрагентом товару та його реалізації позивачу.

Між ТзОВ «ГалХліб» (продавець) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець), укладено Договір поставки №545 від 01.02.13р. Згідно з умовами вказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно накладної, в термін передбачений даним договором. (п.1.1. Договору). Поставка товару може здійснюватися за рахунок та силами постачальника або покупця за взаємною домовленістю сторін. Приймання товару здійснюється за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (№ П-6), та по якості (№ П-7). Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем накладної.

Позивачем включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2013 році суму витрат в розмірі 9664,00грн. з вартості товарів (хлібобулочні вироби в асортименті) згідно з видатковими накладними, виписаними ТзОВ «ГалХліб». Також позивачем суму податку на додану вартість згідно з податковими накладними в розмірі 1933 грн. відображено у складі податкового кредиту за січень, лютий та березень 2013 року.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом позивачем долучено до матеріалів справи видаткові накладні, податкові накладні, бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаним контрагентом.

Відповідач, заперечуючи правомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту по господарських операціях з цим контрагентом, посилається на відсутність документів щодо якості товару, його перевезення, а також на акт Городоцької ОДПІ про відсутність контрагента за його податковою адресою та не подання документів щодо операцій з іншими особами.

Між ПП «Дорожні технології» КС (виконавець) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (замовник), укладено Договір №11/04/13-1/932 від 11.04.13р. за яким замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по виконанню наступних робіт: ямковий (поточний) ремонт асфальтобетонного покриття, за допомогою дорожньої спецмашини «Madpatcher MP 4.5W».

ТзОВ ТВК «Львівхолод» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 10833,00грн., в тому числі за серпень 2013 року у сумі 10833,00грн.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи наступні первинні документи: податкові накладні, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, акти приймання виконаних будівельних робіт, дефектний акт, розрахунки (підсумкова відомість ресурсів, договірна ціна, підсумкові витрати енергоносіїв, матеріальні витрати) , бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаним контрагентом .

Податковий орган, заперечуючи правомірність формування податкового кредиту з цим контрагентом, посилається на дані бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань про розбіжність задекларованих позивачем та даними його контрагента. Крім того, відповідач посилається на акт ДПІ у Личаківському районі м. Львова, згідно якого операції між ПП «Дорожні технології» КС та його трьома контрагентами не містять розумного економічного обґрунтування, тому є не реальними, в силу чого такими ж є операції з постачання товарів і послуг цим контрагентом позивачу.

Далі, як видно зі справи, між ПП «Масляна родина» (постачальник) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець) укладено Договір поставки №26/1324 від 26.07.11р. Згідно з умовами вказаного договору, постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно накладної, в термін передбачений даним договором. (п.1.1. Договору).

Відповідно до зазначеного договору, поставка товару може здійснюватися за рахунок та силами постачальника або покупця за взаємною домовленістю сторін. Приймання товару здійснюється за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (№ П-6), та по якості (№ П-7). Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем накладної.

На підставі податкових накладних, виписаних ПП «Масляна родина», позивач включив до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року суму ПДВ в розмірі 37650,00грн.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивач долучив до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреність, бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаними контрагентом.

Податковий орган посилається на відсутність документів щодо якості та транспортування товарів, на дані бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань про розбіжність задекларованих позивачем та даними його контрагента, а також на акт Дрогобицької ОДПІ, згідно якого зазначений контрагент завищив податкові зобов'язання з податку на додану вартість з своїми контрагентами, що унеможливлювало формування цього податку позивачем по господарських операціях з ПП «Масляна родина».

Між ТзОВ «Креалтрейд» (постачальник) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець), укладено договір поставки №1754 від 01.11.13р., за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно накладної, в термін передбачений даним договором. (п.1.1. Договору). Поставка товару здійснюється самовивозом або за рахунок постачальника за взаємною домовленістю сторін. Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем товарної накладної.

На підставі видаткових та податкових накладних, виписаних ТзОВ «Креалтрейд», позивач включив до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2013 році суму витрат в розмірі 203551,00грн., а до податкового кредиту за листопад 2013 року - суму податку на додану вартість в розмірі 40710 грн.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивач подано наступні первинні документи: податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаним контрагентом .

Податковий орган вважає, що у видаткових накладних не ідентифіковано особу з боку постачальника, позивач не подав документів щодо транспортування та якості товару, а також посилається на акт ДПІ у Печерському районі м. Києва про неможливість проведення зустрічної звірки зазначеного контрагента позивача.

Між ПП «Теплоконтрольсервіс» (постачальник) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець), укладено договір поставки №2088 від 31.12.13р., за яким постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар згідно накладної в термін. передбачений даним договором. (п.1.1. Договору).

Відповідно до п.2.3. Договору, поставка товару здійснюється самовивозом або за рахунок постачальника за взаємною домовленістю сторін. Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем товарної накладної.

До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році ТзОВ ТВК «Львівхолод» включило 99762,00грн. виходячи з вартості товарів (свіжа зелень, цибуля порей, цибуля зелена, кріп свіжий, зелень петрушки та ін.), згідно з видатковими накладними ПП «Теплоконтрольсервіс», а податок на додану вартість в розмірі 19952 грн. включило до складу податкового кредиту за січень 2014 року, згідно з податковими накладними.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаним контрагентом .

Податковий орган висловив претензії до видаткових накладних, в яких не ідентифіковано осіб з боку постачальника та покупця, посилається на відсутність документів щодо якості та транспортування товару, а також на акт ДПІ в Шевченківському районі м. Львова про неможливість проведення зустрічної звірки ПП «Теплоконтрольсервіс» з питань взаєморозрахунків з його контрагентом.

Між ТзОВ «ТД «Табарка» (постачальник) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець), укладено договір поставки №2005 від 30.12.13р., згідно з яким постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, зазначений в Специфікації (Додаток 2 до Договору) та замовлений в обсягах і на умовах, передбачених даним договором. (п.1.1. Договору).

За умовами цього договору поставка товару здійснюється за рахунок та силами постачальника, або, за додатковою домовленістю сторін, силами покупця, перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем накладної.

ТзОВ ТВК «Львівхолод» було включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році, суму витрат в розмірі 24479,00грн. з вартості товарів згідно з видатковими накладними, а суму ПДВ в розмірі 4896 грн. на підставі податкових накладних було відображено позивачем у складі податкового кредиту в 2014 році.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом позивач подав податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреність, бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаними контрагентом.

Відповідач посилається на відсутність транспортних документів на перевезення товару, а також на акт ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська про відсутність об'єкта оподаткування по операціях цього контрагента позивача з його контрагентами.

Між ТзОВ «МКД БУД» (підрядник) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (замовник) було укладено договір підряду №1980 від 06.10.14р., згідно з умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик виконати відповідно до умов цього договору ремонт приміщення під магазин «Рукавичка», за адресою Львівська обл., в м. Івано-Франкове на вул. Яворівській, а замовник зобов'язується прийняти цю роботу і оплатити її.

ТзОВ ТВК «Львівхолод» включило до складу податкового кредиту за жовтень 2014 року ПДВ в розмірі 73740,00 грн. з вартості послуг ТзОВ «МКД БУД».

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, акт приймання виконаних робіт, довідку про вартість виконаних будівельних робіт, декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, який належить до I-III категорії складності, договірну ціну, локальний кошторис 32-1-1 з розрахунком договірної ціни, відомість матеріалів, бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаним контрагентом.

Оспорюючи реальність господарських операцій позивача з цим контрагентом, податковий орган посилається на те, що в акті приймання виконаних робіт не зазначено видів робіт, розрахунку їх вартості, будівельних матеріалів та трудових ресурсів.

Далі, як видно з матеріалів справи, між ТзОВ «Райдуга» (постачальник) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець), укладено договір поставки №242 від 02.01.14р. Згідно з умовами вказаного договору, постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, зазначений в Специфікації (Додаток 2 до Договору) та замовлений в обсягах і на умовах, передбачених даним договором. (п.1.1. Договору). Поставка товару здійснюється за рахунок та силами постачальника, або, за додатковою домовленістю сторін, силами покупця. Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем накладної.

До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році, ТзОВ ТВК «Львівхолод» включило суму витрат в розмірі 228730,00грн. з вартості товарів згідно видаткових накладних, виписаних ТзОВ «Райдуга», а до складу податкового кредиту - суму ПДВ в розмірі 45746 грн. на підставі податкових накладних.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акт приймання товарно-матеріальних цінностей, висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи .

Податковий орган, доводячи нереальність господарських операцій позивача з цим контрагентом, посилається на акт ДПІ у Франківському районі м. Львова, згідно якого відсутній об'єкт оподаткування у контрагента позивача з його контрагентом, тому оскільки відсутній факт придбання цього контрагента сухофруктів у свого контрагента, неможливо реалізувати його позивачу, який не мав підстав формувати витрати та податковий кредит по даному контрагенту.

Між ПП «Софія Тойс-Плюс» (постачальник) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець), укладено договір поставки №320 від 20.01.13р., за яким постачальник зобов'язувався передати у власність покупця товар згідно накладної, в термін передбачений даним договором. Поставка товару може здійснюватися за рахунок та силами постачальника або покупця за взаємною домовленістю сторін. Приймання товару здійснюється за Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю (№ П-6), та по якості (№ П-7). Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем накладної.

Крім цього, між позивачем та вказаним контрагентом було укладено договір поставки №2122 від 31.12.13р., умови якого є тотожними з попереднім договором.

Позивачем відображено у складі витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартість придбаних у цього контрагента товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 100000,00грн. за 2013 рік. Суму податку на додану вартість по операціях з вказаним контрагентом було відображено позивачем в податковій звітності за 2013-2014 роки.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань по вказаних договорах, позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреність, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної, акт приймання товарно-матеріальних цінностей, висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи, сертифікат відповідності, декларація про відповідність, якісне посвідчення специфікації продукту , а також бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаним контрагентом .

Податковий орган посилається на відсутність документів транспортування товару, його якості, на розбіжність в системі співставлення податкових зобов'язань позивача та зазначеного контрагента, а також на акт ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про не підтвердження реальності укладання договорів ПП «Софія Тойс-Плюс» з його контрагентами.

Крім того, між ФОП ОСОБА_2 та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець) укладено Договір поставки №65 від 02.01.14р. Згідно з умовами цього договору, постачальник зобов'язується поставляти покупцеві товар, зазначений в Специфікації (Додаток 2 до Договору) та замовлений в обсягах і на умовах, передбачених даним договором. (п.1.1. Договору). Поставка товару здійснюється за рахунок та силами постачальника, або, за додатковою домовленістю сторін, силами покупця. Перехід права власності на товар відбувається з моменту підписання покупцем накладної.

До складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у 2014 році, ТзОВ ТВК «Львівхолод» включило суму витрат в розмірі 155634,00грн. з вартості товарів (батарейки, запальнички, клей та ін.) згідно, з видатковими накладними, виписаними ФОП ОСОБА_2, а суму податку на додану вартість на підставі податкових накладних в розмірі 31127 грн. відобразило у складі податкового кредиту.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом, позивачем долучено податкові накладні, видаткові накладні, акти прийняття товарно-матеріальних цінностей , бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаним контрагентом.

Податковий орган, заперечуючи реальність договору, посилається на відсутність документів щодо якості і транспортування товарів, а також на узагальнюючу податкову інформацію ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про відсутність факту придбання ОСОБА_2 товарно-матеріальних цінностей, що робило неможливим реалізацію їх позивачу.

Між ТзОВ «Профмаг» (продавець) та ТзОВ ТВК «Львівхолод» (покупець) укладено договір поставки №89/1170 від 17.05.13р., згідно умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, яким є обладнання та/або супутня йому продукція (далі товар для обладнання) в кількості і асортименті та за ціною відповідно до специфікації від 17.05.2013р. до цього договору, яка є його невід'ємною частиною. Перевезення товару зі складу продавця здійснюється транспортом покупця та/або за його рахунок. Датою передачі товару покупцю на складі продавця, є дата зазначена в видатковій накладній про приймання-передачі товару, підписаній сторонами або належним чином уповноваженими представниками сторін. Відповідно до п.4.5 Договору, право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент передачі товару відповідно до пункту 4.4 цього договору. Розвантаження/завантаження товару і витрати, пов'язані з розвантаженням/завантаженням на транспортний засіб покупця або перевізника, провадяться покупцем та або за рахунок покупця, якщо сторони не погодять інше.

На підставі податкових накладних, виписаних ТзОВ «Профмаг» позивачем включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 143902,00грн., в тому числі за січень 2013 року у сумі 3878,00грн., за лютий 2013 року у сумі 3638,00грн., за березень 2013 року у сумі 19154,00грн., за квітень 2013 року у сумі 16438,00грн., за травень 2013 року у сумі 27600,00грн., за липень 2013 року у сумі 10368,00грн., за листопад 2013 року у сумі 1125,00грн., за грудень 2013 року у сумі 7812,00грн., за січень 2014 року у сумі 46793,00грн., за лютий 2014 року у сумі 8691,00грн., за березень 2014 року у сумі «-» 1595,00грн.

На підтвердження факту виконання договірних зобов'язань з вказаним контрагентом позивачем долучено до матеріалів справи податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, акти здачі приймання виконаних робіт, рахунки, заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом, висновки державної санітарно-гігієнічної експертизи, декларації про відповідність, рішення гарантійні талони , бухгалтерські довідки щодо руху коштів з вказаними контрагентом.

Податковий орган посилається на відсутність документів щодо якості та транспортування товару, розбіжностями між задекларованими даними позивача та даними його контрагента, а також на акт перевірки Вишгородської ОДПІ про не підтвердження операцій з реалізації та придбання товарно-матеріальних цінностей у ТзОВ «Профмаг».

Зазначені вище обставини щодо умов господарських операцій позивача з його контрагентами та їх відображення у податковій звітності ТзОВ ТВК «Львівхолод» визнаються сторонами, підтверджуються висновками акту перевірки та наявними у справі документами.

Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку (який є основою будь-якого іншого обліку) господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що первинні документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вищезазначеними контрагентами, оформлені належним чином, такі містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ «ТВК «Львівхолод» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів.

Посилання податкового органу на окремі неточності в наданих документах, зокрема у видаткових накладних по господарських операціях з ТзОВ «Креалтрейд» та ПП «Теплоконтрольсервіс», є безпідставними, оскільки такі неточності суд першої інстанції належно оцінив, визнав їх такими, що не є суттєвими, а тому не можуть свідчити про безтоварність господарських операцій, які ними підтверджуються.

Придбані ТзОВ ТВК «Львівхолод» у вказаних в акті перевірки контрагентів товарно-матеріальні цінності були належним чином відображені в складському обліку позивача та, в подальшому, були реалізовані через мережу магазинів. На підтвердження цього позивачем долучено до матеріалів справи документи щодо списання товарів зі складу, а також реалізації таких товарів.

Факт реалізації придбаних у вказаних контрагентів товарно-матеріальних цінностей та відображення таких операцій в податковій звітності позивача у складі податкових зобов'язань по ПДВ та доходів звітних періодів, фактично не заперечується відповідачем та підтверджується висновками акту перевірки.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств, зокрема, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 ст. 138 зазначеного Кодексу передбачено, що витрати, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Виходячи з положень пп. 138.1.1. п. 138.1 ст. 138 Кодексу витрати операційної діяльності включають, в тому числі, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 138.4 вищезгаданої статті передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Виходячи з положень п. 187.1 ст. 187 Кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За положеннями п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1. ст. 201 ПК України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.4. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п. 201.7. ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця.

Оскільки подані документи, якими позивач доводить здійснення господарських операцій з вказаними контрагентами, оформлені належним чином, містять необхідні реквізити, повністю відображають зміст господарських операцій ТзОВ «ТВК «Львівхолод» і не мають недоліків, які б свідчили про їх невідповідність вимогам до первинних документів, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач на їх підставі вправі був формувати витрати та податковий кредит по операціях з цими контрагентами. Господарські операції з контрагентами були відображені позивачем в податковій звітності, зокрема по ПДВ - в реєстрі отриманих податкових накладних. Розбіжностей при декларуванні таких операцій позивачем та його контрагентами на момент подання податкових декларацій податковим органом виявлено не було.

Спираючись на судову практику судів вищої інстанції, зокрема, Вищого адміністративного суду України, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

В даній справі ТзОВ ТВК «Львівхолод» підтвердило рух активів належними та допустимими доказами.

Щодо доводів відповідача на відсутність на момент перевірки по окремих товарно-матеріальних цінностях сертифікатів якості, технічних умов, стандартів та інших документів, які підтверджують належну якість товару, суд першої інстанції правильно вважав, що зазначені документи не фіксують факту здійснення господарських операцій, а лише підтверджують, що товар відповідає встановленим вимогам. Тому відсутність таких документів не може слугувати підставою для висновків про нереальність таких господарських операцій.

З врахуванням того, що такі документи були подані суду та містяться в матеріалах справи, суд обґрунтовано вважав, що висновки податкового органу щодо непредставлення до перевірки таких документів є безпідставними.

Суд першої інстанції оцінив поданий на його вимогу додаток № 4 до акту перевірки, який містить узагальнений перелік документів, які були використані при проведенні перевірки. Згідно з переліком такі документи представлялись і під час перевірки, вказана обставина відповідачем не спростована. Крім того, вказаним переліком та наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними спростовуються доводи відповідача про відсутність доказів, що підтверджують транспортування отриманого товару.

Посилання СДПІ з ОВП в м. Львові на акти перевірок контрагентів позивача не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги, оскільки неправомірна діяльність контрагента не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення його до відповідальності. Згідно ч. 2 ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Крім цього, стверджуючи про сумнівність господарських операцій контрагентів ТзОВ ТВК «Львівхолод», відповідач аналізує операції таких з третіми особами, не вказуючи при цьому їх конкретний вплив на правовідносини цього контрагента з позивачем.

Викладені в акті перевірки висновки про вчинення контрагентами платника податків нікчемних правочинів або відображення у звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку із самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. Акт перевірки контрагента не має преюдиціального значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно не підтверджує обставини фактичного здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами.

Застосувавши судову практику Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції правильно вважав, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Посилання відповідача на акти про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, якими встановлено, зокрема, відсутність у останніх трудових та виробничих ресурсів для виконання господарських зобов'язань, є також безпідставними, оскільки відсутність власних трудових чи виробничих ресурсів не позбавляє суб'єкта господарювання права залучати до виконання відповідних зобов'язань третіх осіб. Крім того, вказані акти фіксують лише факт неможливості проведення зустрічних звірок та не можуть давати оцінку реальності здійснених господарських операцій.

Доводи апелянта щодо не зазначення в акті приймання будівельних робіт видів робіт, розрахунку їх вартості, будівельних матеріалів та трудових ресурсів по господарських позивача з ТзОВ «МКД БУД» не можна вважати переконливими, оскільки суд першої інстанції дослідив письмові докази (а.с. 50-105 т.6) та встановив, що в акті зазначено види робіт, заповнена графа щодо витрат праці робітників-будівельників, є окрема довідка про вартість виконаних будівельних робіт, а також відомість матеріалів.

З огляду на викладене та з врахуванням встановлених обставин справи, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що викладені в акті перевірки від 01.03.16р. №69/28-06-22-20/0553681 висновки податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства України є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі доказами, тому на законних підставах задовольнив позов.

Доводи апелянта, в силу наведеного, на ці висновки суду не впливають і підставою для задоволення апеляційної скарги бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 року у справі №344/12392/15-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

ОСОБА_3

Текст ухвали виготовлений 22.09.2016 року