Ухвала

від 07.02.2017 по справі 813/950/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року м. Київ К/800/27656/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Головуючий суддя:Вербицька О.В. Судді: Маринчак Н.Є. Цвіркун Ю.І. розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року

у справі № 813/950/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод" (далі - позивач, ТОВ "Торгівельно-виробнича компанія "Львівхолод") звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби (далі - відповідач, СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби № 0000472202/3396, № 0000482202/3398 та № 0000502202/3395 від 14.03.2016 р.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

СДПІ з ОВП у м. Львові МГУ ДФС було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ТВК Львівхолод з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт від 01.03.2016р. №69/28-06-22-20/01553681.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем положень п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44, п.138.1 ст.138, п.138.2, п.138.6 ст.138, п.139.1.9 ст.139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 580 743,00 грн., п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.198.5 ст.198 п.189.1 ст.189 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 811 899,00 грн., завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 року (рядок 19 Декларації) у сумі 111 893,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення 14.03.2016 р.: від №0000472202/3396, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1240988,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 811 899,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 431 089,00 грн.; №0000482202/3398, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на додану вартість на суму 111 893,00грн; №0000502202/3395, яким збільшену грошове зобов'язання з податку на прибуток на суму 871 114,00 грн., в т.ч. за основним платежем на суму 580743,00 грн. та за штрафними санкціями в розмірі 290 371,50 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п. 138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності.

Згідно п.п.138.1.1 п.138.1 ст.138 цього ж Кодексу витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.2 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 цього ж Кодексу не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ ТВК Львівхолод та ПП Ста Транс , ТОВ Євро Сервіс Груп , ТОВ Масляна родина , ТОВ КВО ВАДІС , ТОВ Профмаг , ПП Дорожні технології КС, ТОВ ГалХліб ; ТОВ КРЕАЛТРЕЙД , ПП Теплоконтрольсервіс , ТОВ ТД Табарка , ТОВ МКП Буд , ТОВ Райдуга ; ПП Софія Тойс-Плюс , ФОП Лисенко Тамара Іванівна укладено договори №1356 від 11.07.2013 р., №1125 від 12.05.2014 р., №01/04/39 від 01.01.2014 р., №752 від 21.03.2014 р., №545 від 01.02.2013р., №11/04/13-1/932 від 11.04.2013 р., №26/1324 від 26.07.2011р., №1754 від 01.11.2013р., №2088 від 31.12.2013р., №2005 від 30.12.2013р., №1980 від 06.10.2014р., №242 від 02.01.2014 р., №320 від 20.01.2013 р., №2122 від 31.12.2013 р., №65 від 02.01.2014 р., №89/1170 від 17.05.2013р.

Фактичний рух активів із урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку із господарською діяльністю платника податків підтверджується первинними документами, зокрема, податковими накладними, видатковими накладними, бухгалтерськими довідками щодо руху коштів тощо.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено реальні зміни майнового стану позивача за спірними господарськими операціями.

Використання позивачем придбаних товарів (робіт та послуг) у власній господарській діяльності підтверджується матеріалами справи.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності формування позивачем даних податкового обліку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби відхилити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 червня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

Ю.І. Цвіркун