Ухвала

від 21.09.2016 по справі 813/2309/15

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 року м. Львів № 876/9460/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Шавеля Р.М., Улицького В.З.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

представника апелянта: ОСОБА_1

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

05.05.2015 р. позивач, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000241700 від 03.02.2015 року.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що податкове повідомлення рішення прийняте з порушенням норм законодавства оскільки, правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки податкового органу стосовно завищення податкового кредиту по господарських операціях із ТзОВ «Сантехресурс», ТзОВ «Антека», ПП «НП» Хіміч» є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 р. позов задоволено. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення рішення №0000241700 від 03.02.2015 року.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Державна податкова інспекція у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області подав апеляційну скаргу, покликаючись на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт просить суд, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 р. скасувати та прийняти нову, якою відмовити в позові.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав в ній зазначених.

Позивач ОСОБА_2 та представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні просили суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно з акту перевірки № 2/13-20/17-00 від 15.01.2015 р. податковий орган в період з 26.12.2014 року по 05.01.2015 року провів документальну невиїзну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_2В з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТзОВ «Сантехресурс» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, ПП «НП» Хіміч» за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, ТзОВ «Аптека» за період з 01.08.2014 по 30.09.2014», про що 15.01.2015 року. (т.1 а.с.12-60).

На підставі складеного акта перевірки податковий орган 03.02.2015 року прийняв податкове повідомлення рішення №0000241700 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 181856,25 грн. (145485 грн. - основний платіж, 36371,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція). (т.1 а.с.10)

Податкове повідомлення-рішення прийнято згідно викладеного у акті перевірки висновку про порушення ОСОБА_2 п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.4, п. 198.6 ст.1.98 Податкового кодексу України. Позивач завищив податковий кредит за липень 2014 року на суму ПДВ 75449,67 грн., серпень 2014р. на суму ПДВ 5833,33 грн., та вересень: 2014 року на суму ПДВ 64202 грн., що вплинуло на заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 145485грн., в тому числі: липень 2014 р. на суму 75449,67 грн., серпень 2014р. на суму 5833,33 грн., вересень 2014 року на суму 64202 грн.

Таких висновків податковий орган дійшов з огляду на те, що перевіркою не підтверджено фактичних господарських відносин позивача з ТзОВ «Сантехресурс», ТзОВ «Антека», ПП «НП» Хіміч».

01.09.2014 р. позивач ОСОБА_2 уклав із ТзОВ «Антека» договір №01/09/14 предметом якого є купівля позивачем обрізних пиломатеріалів, пилених заготовок та піддонів та договір №01/08/14-ТР від 01.08.2014 року про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (т.1 а.с.78-79) (т.1 а.с.80-81).

Суд першої інстанції встановив що від ТзОВ «Антека» позивач отримав товар згідно накладних та отримав належним чином оформлені податкові накладні. Перевезення товару підтверджується долученими до матеріалів справи копіями товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.169-175, т.2 а.с.46-49, 61-67) (т.1 а.с.106, 108, 110, 112, 114, 116, 118,) (т.1 а.с.107, 109, 111, 113, 115, 117, 119).

Про надані ТзОВ «Антека» транспортно-експедиційні послуги складено акти та позивач отримав податкові накладні. (т.1 а.с.102, 104; т.1 а.с.103, 105)

01.05.2014 року ОСОБА_2 уклав з ТзОВ «Сантехресурс» договір купівлі продажу №01/05/14 предметом якого є придбання позивачем обрізних пиломатеріалів, пилених заготовок та піддонів. Передбачений договором товар позивач отримав від ТзОВ «Сантехресурс» згідно належним чином оформлених видаткових накладних та отримав виписані продавцем податкові накладні. Перевезення товару підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.165-168, 176-179, т.2 а.с.68-75; т.1 а.с.120-122; т.1 а.с.82, 84, 86, 88, 90, 92, 94, 96; т.1 а.с.83, 85, 87, 89, 91, 93, 95, 97).

Крім того, 01.05.2014 року позивач уклав з ПП «НП «Хіміч» договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом які позивачем отримано від ПП «НП «Хіміч» згідно видаткових накладних та отримав належним чином оформлені податкові накладні. Перевезення товару підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних (т.2 а.с.50-60; т.1 а.с.123-126; т.1 а.с.98, 100; т.1 а.с.99, 101).

Розрахунки за придбані у ТзОВ «Сантехресурс», ТзОВ «Антека», ПП «НП» Хіміч» товари та послуги позивачем проведені у безготівковій формі згідно долученої до справи банківської виписки (т.1 а.с.70-77).

Отримані від ТзОВ «Сантехресурс», ТзОВ «Антека», ПП «НП» Хіміч» податкові накладні позивачем включено до реєстру виданих та отриманих податкових накладних (т.1 а.с.180-191).

Придбання товару підтверджується накладними на переміщення та подальшим використанням у господарській діяльності, що підтверджується накладними на передачу готової продукції податковими та видатковими накладними виписаними позивачем покупцям та отриманням коштів згідно долученої до справи банківської виписки (т.1 а.с.70-77). (т.1 а.с.127-135, 141-149, 152-159,) (т.1 а.с.136-140, 150-151, 160-164), (т.1 а.с.192-250, т.2 а.с.1-10).

Отже, позивач придбав товари і послуги у контрагентів, оплатив їх, отримав первинні документи та придбанні товари і послуги використав у своїй господарській діяльності.

На момент здійснення спірних господарських операції та видачі податкових накладних позивач та контрагенти були юридичними особами, зареєстровані у встановленому законом порядку як платники податку.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Із змісту п.198.2 статті 198 ПК України видно, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В п.198.3 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду,а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 ПК України.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи судом визнані недійсними не були, судових спорів щодо правильності їх складання немає, відсутні докази, які свідчать про те, що наведені в них відомості не відповідають дійсності та свідчать про фіктивність господарської операції.

Аналіз норм чинного законодавства свідчить про те, що витрати, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та податковий кредит формуються за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується первинними документами в рамках господарської діяльності платника податків.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що представлені позивачем первинні документи відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та підтверджують реальність (товарність) здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами «Сантехресурс», ТзОВ «Антека», ПП «НП» Хіміч».

Платник податку на додану вартість ( покупець товару ) не має обов»язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу протиправну діяльність будь-кого з контрагентів.

Отже, платник податків, який придбав товар в особи та отримав послуги в контрагента, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватись до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Вищого адміністративного суду України яка викладена в постанові від 08.04.2015 р. № К/9991/39128/12, К/9991/55280/12. Зокрема, податкове законодавство не обмежує період подання платником необхідних первинних документів лише часом проведення податкової перевірки.

Обов'язок суду оцінити відповідні докази за правилами ст. 86 КАС України є однією з гарантій встановлення об'єктивної істини у справі та прийняття правильного рішення у відповідності з вимогами ст. 159 КАС України.

Тому, колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те що суд першої інстанції незаконно під час розгляду справи прийняв до уваги надані позивачем товарно-транспортні документи.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2015р. у справі за № 813/2309/15 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Шавель

ОСОБА_4

Ухвала складена в повному обсязі 23.09.2016 року.