Постанова

від 14.02.2019 по справі 813/2309/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2019 року

Київ

справа №813/2309/15

адміністративне провадження №К/9901/28930/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової Інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області на постановуЛьвівського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 (суддя: Грень Н.М.) та ухвалуЛьвівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 (колегія суддів у складі: Н.В.Бруновська, Р.М. Шавель, В.З. Улицький ) у справі №813/2309/15 (876/9460/15) за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 доДержавної податкової Інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 звернувся до суду із адміністративним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової Інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області №0000241700 від 03.02.2015.

Позов мотивований тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням норм законодавства, оскільки правильність сплати податку на додану вартість підтверджується усіма необхідними первинними документами, а висновки відповідача стосовно завищення податкового кредиту по господарським операціям із ТОВ Сантехресурс , ТзОВ Антека , ПП НП Хіміч є необґрунтованими та не підтвердженими доказами.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016, адміністративний позов задоволено повністю.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що судові рішення були ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що судами неправомірно при вирішенні спору взято до уваги первинні документи, які не були представлені позивачем до перевірки.

Відзив або заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведена документальна невиїзна перевірка ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ Сантехресурс (код ЄДРПОУ 34751291) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, ПП НП Хіміч (код ЄДРПОУ 38075025) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, ТОВ Аптека (код ЄДРПОУ 39173036) за період з 01.08.2014 по 30.09.2014 , про що 15.01.2015 складено акт №2/13-20/17-00/НОМЕР_1 (т.1 а.с.12-60).

Згідно викладеного у акті перевірки висновку позивачем порушено п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 п. 198.4, п. 198.6 ст.1.98 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2756-VI (зі змінами та доповненнями) СПД ФО ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_1) завищено податковий кредит за липень 2014 року на суму ПДВ 75449,67 грн., серпень 2014 року на суму ПДВ 5833,33 грн. та вересень: 2014 року на суму ПДВ 64202 грн., що вплинуло на заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду на загальну суму 145485грн., в тому числі: липень 2014 року на суму 75449,67 грн., серпень 2014 року на суму 5833,33 грн., вересень 2014 року на суму 64202 грн.

Таких висновків при перевірці позивача відповідач дійшов з огляду на те, що перевіркою не підтверджено фактичних господарських відносин позивача з ТОВ Сантехресурс , ТОВ Антека , ПП НП Хіміч .

На підставі складеного акта перевірки відповідачем 03.02.2015 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000241700 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 181856,25 грн. (145485 грн. - основний платіж, 36371,25 грн. - штрафна (фінансова) санкція).

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ Антека на підставі договору №01/09/14 від 01.09.2014, предметом якого є купівля обрізних пиломатеріалів, пилених заготовок та піддонів та договору №01/08/14-ТР від 01.08.2014 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом; з ТОВ Сантехресурс на підставі договору купівлі-продажу №01/05/14, предметом якого є придбання обрізних пиломатеріалів, пилених заготовок та піддонів; з ПП НП Хіміч на підставі договору від 01.05.2014 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом, підтверджується первинними документами податкового обліку, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, а саме: податковими та видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами, банківською випискою про оплату.

При укладенні договорів сторонами досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству.

Відповідно до приписів підпункту а пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту на підставі податкових накладних, виданих контрагентами.

Поруч з цим, судами правильно взято до уваги, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для задоволення позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової Інспекції у Кам'янка-Бузькому районі Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 01.09.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.09.2016 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

........................

В.П.Юрченко І.А.Васильєва С.С.Пасічник Судді Верховного Суду