Ухвала

від 21.09.2016 по справі 814/4315/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/4315/15

Категорія: 9.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Середа О. Ф.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,

суддів: Запорожана Д.В., Романішина В.Л.,

секретар - Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (правонаступник Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Миколаївській області) про визнання протиправним та скасування рішення від 06.08.2015 року № 000006200, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 06.08.2015 року № 000006200.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що вищевказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, оскільки в його основу покладені висновки, зроблені з порушенням чинного законодавства України, з перевищенням повноважень контролюючого органу, воно є необґрунтованим, тобто прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також недобросовісно та нерозсудливо, з огляду на нижченаведене.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015 року № 000006200, прийняте Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Миколаївській області.

Не погоджуючись з даною постановою суду податковий орган подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав її задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що з 24.03.2015р. по 14.07.2015р. Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників проводилася планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Миколаївський глиноземний завод з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2012р. по 31.12.2014р.

За наслідками якої оформлено акт від 21.07.2015р. № 797/28-10-40-40/33133003.

У висновках вказаного акту зазначається, що позивачем допущені порушення вимог п.276.5 ст.276, п.278.1 ст.278 Податкового кодексу (надалі -ПК) України, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з плати за землю всього в сумі 1 686,43грн.

На підставі вищевказаного акту, Жовтневою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Миколаївській області як податковим органом, де позивач перебуває на податковому обліку, як платник окремих податків, було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2015р. № 000006200 про збільшення суми грошового зобов'язання з земельного податку в сумі 1 686, 43 грн. основного платежу та 421, 60 грн. штрафних (фінансових) санкцій, а всього на загальну суму 2 108, 03грн.

За результатами адміністративного оскарження ТОВ «МГЗ» вищевказаного податкового повідомлення-рішення, ГУ ДФС у Миколаївській області та ГФС України прийняли рішення (від 08.10.2015р. № 2669/10/14-29-10-06-10, від 30.11.2015р. № 25455/6/99-99-10-01-02-25) про залишення скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при наявності факту різного функціонального використання частин однієї земельної ділянки, для визначення коефіцієнта функціонального використання земельних ділянок змішаного використання необхідним є виділення цих частин, про що складаються та затверджуються інвентаризаційні дані земельної ділянки та землеустрою уповноваженими суб'єктами.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України, Земельного кодексу України, ПК України, Закону України «Про оцінку земель».

За змістом ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно пп. 269.1.2 ст. 269 ПК України, платниками земельного податку є землекористувачі.

У відповідності до державного Акту на право постійного користування землею від 06.03.1997р. № 125, серія І-МК № 000209, позивачу надано у постійне користування земельну ділянку площею 484,9 га під промисловий майданчик заводу.

Частину цієї земельної ділянки площею 0,59 га позивач надає у безоплатне користування ТОВ «Південьнафтозбут» згідно договорів найму № 123-У від 01.04.2012р., № 120-У від 01.04.2013р. та № 134-У від 01.04.2014р.

За правилами витягу № НВ-4800421952013 від 20.09.2013р. з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на якій розташований проммайданчик ТОВ «МГЗ», вказана земельна ділянка належить до земель промисловості.

На підставі п. 271.1. ст. 271 ПК України, в залежності від проведення чи не проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, базою оподаткування земельним податком може бути:

а) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

б) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

У відношенні земельної ділянки, яка передана в постійне користування ТОВ «МГЗ» згідно вищевказаного державного Акту на право постійного користування землею, не проведено нормативну грошову оцінку.

Отже, позивач сплачував земельний податок за цю земельну ділянку у відповідності до спеціальної норми п.278.1. ст.278 («Ставки податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, розташовані за межами населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено») ПК України, згідно якого ставка податку за земельні ділянки, надані підприємствам промисловості, транспорту (крім земель залізничного транспорту за винятком земельних ділянок залізничного транспорту, на яких знаходяться окремо розташовані культурно-побутові будівлі та інші споруди), зв'язку, енергетики, а також підприємствам і організаціям, що здійснюють експлуатацію ліній електропередач (крім сільськогосподарських угідь та земель лісогосподарського призначення), встановлюється у розмірі 5 відсотків від нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області.

Згідно Листа Державного агентства земельних ресурсів України від 03.02.2012 р. N 1370/22/4-12, нормативна грошова оцінка ріллі по Миколаївській області складає 17 589, 80грн. за 1 га.

Вищевказану вартість позивач брав за основу при розрахунку земельного податку з вищевказаної земельної ділянки, сплачуючи 5% від цієї суми.

В ході судового розгляду встановлено, що в розрахунку донарахованої суми податку, наведеного на стор. 143 акту перевірки, відповідач за основу донарахувань також брав вказаний розмір вартості землі.

В акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні відповідач посилається на порушення позивачем одночасно п.276.5 ст.276 та п.278.1 ст.278 ПК України.

На підставі п. 276.5. ст. 276 ПК України, у разі надання в оренду земельних ділянок (в межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, у тому числі зазначеними у пунктах 276.1 та 276.4 цієї статті, іншим суб'єктам, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється відповідно до статті 274 цього Кодексу від нормативної грошової оцінки, визначеної з урахуванням застосування відповідного коефіцієнта функціонального використання цих площ залежно від виду економічної діяльності орендаря, та статті 275 цього Кодексу.

У відповідності п.274.1. ст.274 ПК України («Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено (незалежно від місцезнаходження)»), ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 цього Кодексу.

За правилами ст. 275 ПК України також встановлює ставки податку за земельні ділянки, розташовані в межах населених пунктів, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Таким чином, п.276.5 ст.276 ПК України застосовується для обчислення земельного податку виключно за земельні ділянки, які:

а) розташовані в межах населених пунктів;

б) нормативну грошову оцінку яких проведено.

Проте, згідно вищевказаного державного Акту на право постійного користування землею, земельна ділянка, якою користується позивач розташована за межами населених пунктів та її нормативну грошову оцінку не проведено.

Податковий орган у акті перевірки та оскаржуваному рішенні посилається і на порушення позивачем п.278.1. ст.278 ПК України, відповідно до якого визначаються ставки податку за земельні ділянки, які:

а) надані, зокрема, підприємствам промисловості;

б) розташовані за межами населених пунктів;

в) нормативну грошову оцінку яких не проведено.

в розрахунку донарахованої суми податку, наведеного на стор.143 акту перевірки, відповідач при розрахунку донарахувань використовував ставку податку в розмірі 5%, встановлену п.278.1. ст.278 ПК України.

Водночас податковий орган вважає також, що ТОВ «МГЗ» повинен був сплачувати земельний податок за правилами п.276.5 ст.276 ПК України.

Статтею 20 ПК України визначено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Витягом № НВ-4800421952013 від 20.09.2013р. з Державного земельного кадастру підтверджується, що земельна ділянка, на якій розташований проммайданчик ТОВ «МГЗ» (в т.ч. і вказана вище ділянка), належить до земель промисловості.

Зміна цільового призначення цієї земельної ділянки не проводилася та посилань на відповідні документи, які можуть підтверджувати такі зміни (проекти землеустрою, рішення про затвердження проектів землеустрою) перевіряючими у акті не наведено.

За змістом ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема для визначення розміру земельного податку.

У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України «Про оцінку земель», проведення нормативної грошової оцінки земель є обов'язковим у разі визначення розміру земельного податку.

На підставі ч.3 ст.7 Закону України «Про оцінку земель» розробниками технічної документації нормативної грошової оцінки земельних ділянок є особи, які згідно із Законом України "Про землеустрій" мають право на здійснення діяльності у сфері землеустрою.

Як вказується у ч.1 ст.15 Закону України «Про оцінку земель», підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

За правилами ч.ч.1,2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель», за результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.23 Закону України «Про оцінку земель», технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Таким чином, згідно вищенаведених норм, складання технічної документації з проведення нормативної грошової оцінки земель та її затвердження здійснюються спеціальними уповноваженими органами.

На підставі п.п. 3.3, 3.5 Порядку № 18/15/21/11, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, є складовою формули, за якою визначається нормативна грошова оцінка земель. Застосування цього коефіцієнту є складовою частиною процедури нормативної грошової оцінки землі. Відповідно, зміна цього коефіцієнта, потребує внесення відповідних змін до технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок та її затвердження вищевказаними спеціальними суб'єктами.

До того ж, згідно з абз.3 п.3.5 Порядку № 18/15/21/11, на який посилається відповідач в висновку про заниження позивачем земельного податку, коефіцієнт функціонального використання для земельних ділянок змішаного використання визначається як середньозважене (за площею) значення коефіцієнтів функціонального використання окремих частин земельної ділянки змішаного використання. Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Таким чином, згідно вищенаведеної норми, при наявності факту різного функціонального використання частин однієї земельної ділянки, для визначення коефіцієнта функціонального використання земельних ділянок змішаного використання необхідним є виділення цих частин, про що складаються та затверджуються інвентаризаційні дані земельної ділянки та землеустрою уповноваженими суб'єктами.

Окрім того, в якості обґрунтування неправомірності оскаржуваного рішення відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивач при визначенні бази оподаткування за перевіряємий період використовував данні листа Державного агентства земельних ресурсів України від 03.02.2012 року № 137022//4-12 у якому зазначена нормативно грошова оцінка ріллі та перелогів на території Миколаївської області станом на 1 січня 2012 року ( 17589.80 грн.).

Зазначений розмір нормативно-грошової оцінки позивач відображав у податкових деклараціях з плати за землю за 2012 -2014 роки ( а.с. 41-43, 48-50,55-57) та відповідно обраховував розмір земельного податку.

Проте, відповідно до приписів статі 271 ПК України базою оподаткування є нормативно грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку встановленого цим розділом.

Отже, незастосування позивачем коефіцієнту індексації при розрахунку земельного податку свідчить про неправильне обрахування бази оподаткування, на підставі якої відповідачем обраховувались суми грошового зобов'язання за спірним податковим повідомленням рішенням.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно по суті дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Баштанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року у справі № 814/4315/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 26 вересня 2016 року

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: Д.В. Запорожан

Суддя: В.Л. Романішин