Ухвала
від 19.09.2016 по справі 183/4920/16-к
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/1091/16 Справа № 183/4920/16-к Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі: ОСОБА_5

за участю представника

скаржника ОСОБА_6

прокурора: ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі матеріали за апеляційною скаргою представника заявника Селянського фермерського господарства «Євгенія» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 р., якою задоволено клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на врожай соняшника, -

В с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого суддіНовомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 р.задоволено клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_7 про арешт речового доказу та накладено арешт на врожай соняшника, що росте на земельних ділянках загальною площею 49 га, які розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області з забороню розпорядження, використання.

Своє рішення слідчий суддя вмотивував тим, що органом досудового розслідування надано достатньо доказів того, що вказані земельні ділянки були самовільно зайняті, а вирощений на них врожай соняшника має значення речового доказу, у зв`язку з чим задля запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, останнього суд прийшов до висновку, про необхідність накладання арешту з забороною розпорядження та використання.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представником СФГ «Євгенія» - адвокатом ОСОБА_6 подана апеляційна скарга, в якій останній просить вказану ухвалу суду скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання прокурора про накладання арешту відмовити.

В обґрунтування своїх вимог, посилається на те, що ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, оскільки останнім не було наведено достатній підстав для накладання арешту. Висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Вказує про те, що до теперішнього часу вказані земельні ділянки знаходяться у постійному користуванні у ОСОБА_8 , що підтверджується довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, і державним актом на право постійного користування землею. Також в апеляції звертає увагу на те, що вказаний користувач земельної ділянки померла, а її спадкоємці вживають усіх необхідних заходів щодо належного оформлення права користування земельними ділянками.

Зазначає про те, що на даний час Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області не вирішило питання щодо надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо виділення в земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства площею 49 га, якірозташовані на територіїПролетарськоїсільської ради Магдалинівського району Дніпропетровськоїобласті.

Також просить врахувати те, що СФГ «Євгенія» на даний час продовжує сплачувати єдиний податок с/х виробника за користування вказаними земельними ділянками,що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Вказує на те, що у зв`язку з накладанням арешту унеможливлюється ведення господарської діяльності підприємства.

В зв`язку з вищенаведеним просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні клопотання прокурора.

Прокурором в свою чергу були надані заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, з відповідним обґрунтуванням, просить ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку учасників процесу, дослідивши надані судом першої інстанції та прокурором матеріали, обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скаргапредставника Селянського фермерського господарства «Євгенія» - адвоката ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Апеляційним переглядом встановлено, що відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань /а.с.п.3/15.03.2016 року в ЄРДР були внесені відомості з зазначенням того, що невстановлені особи, упродовж 2015 року, всупереч встановленому порядку, здійснили самовільне зайняття земельної ділянки площею близько 50 га на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області. Правова кваліфікація вказаного правопорушення зазначена за ч.1 ст.197-1 КК України.

30 серпня 2016 року перший заступник керівника Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_7 звернувся до суду з клопотанням, про арештречового доказу, а саме врожаю соняшника, що росте на земельних ділянках загальною площею 49 га, які розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та відповідно до державного акту на право постійне користування серії ДП, зареєстрованого в Книзі державних актів на право постійного користування за МД №660, виданого 28.12.2000 року перебували у користуванні ОСОБА_8 /а.с.п.4-8/.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.94 КПК України, ст.132 КПК України, ст.173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року (тут та далі- Закону) арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, в тому числі, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з вимогами п.1) ч.2 ст.171 КПК України арешт майна допускається в тому числі з метою збереження речових доказів, при цьому, згідно вимог ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Однак зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання та слідчий суддя, який розглядав зазначене клопотання- не дотрималися, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення.

Відповідно до ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном тощо.

Клопотання прокурора не відповідає вимогам ст.171 КПК України.

Подаючи клопотання до суду першої інстанції прокурором, не зазначені зокрема: підстави для накладення арешту на майно, відповідно до положень статті 170 КПК України, а є посилання лише на мету збереження речового доказу; відсутнє належне обґрунтування необхідності арешту врожаю.

Крім того, посилання прокурора в клопотанні про те, що до ЄРДР внесені відомості по вказаному факту вчинення кримінального правопорушення за ч.3 ст.197-1 КК України, не підтверджені самими матеріалами провадження.

В матеріалах судового провадження, якими прокурор обґрунтовував своє клопотання, міститься витяг з ЄРДР станом на 31.08.2016р., в якому зазначена правова кваліфікація по кримінальному провадженню за ч.1 ст.197-1 КК України.

Так, під час розгляду слідчим суддею клопотання про накладення арешту на врожай соняшника судом не було взято до уваги вказаний факт, як і на той що відомості до ЄРДР щодо протиправних дій самовільного незаконного використання земельною ділянкою, було внесено без зазначення конкретної особи.

Також слідчий суддя, як і сам прокурор не зазначили розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, не взяли до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Посилання прокурора в судовому засіданні апеляційної інстанції про те, що метою арешту майна є також забезпечення цивільного позову є необґрунтованим, оскільки цивільний позов в рамках кримінального провадження №42016041500000018 відсутній, будь-якій особі не повідомлено про підозру. Більш того, в своєму клопотанні прокурор не посилався на ці обставини як на підставудля накладення арешту.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Зі змісту частини третьої статті 172 КПК України вбачається, що слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Виходячи з викладеного та враховуючи те, що при вирішенні питання про арешт зазначеного у клопотанні майна прокурором та слідчим суддею були порушені зазначені вище норми кримінального процесуального закону, колегія суддів, з огляду на вимоги ст.370 КПК України, ч.3 ст.407 КПК України вважає, що апеляційна скаргапредставника СФГ «Євгенія» підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора про арешт речового доказу, а саме:врожаю соняшника, - скасуванню, з постановленням, на підставі п.2) ч.3 ст.407 КПК України нової ухвали колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області, якою зазначене вище клопотання від 30 серпня 2016 року слід повернути першому заступнику керівника Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_7 , з метою усунення недоліків у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, протягом семи десяти двох годин з моменту отримання ухвали.

На підставі наведеного вище, керуючись ст.170 КПК України, ст.173 КПК України, ч.3 ст.407 КПК України, ст.418 КПК України, ст.422 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляцію представника Селянського фермерського господарства «Євгенія» - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково, ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 вересня 2016 року, якою задоволено клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт на врожай соняшника, що росте на земельних ділянках загальною площею 49 га, які розташовані на території Пролетарської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області з забороною розпорядження та використання - скасувати та постановити нову, якою клопотання прокурора Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_7 повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.

Ухвала набирає законної сили з дня проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

СудАпеляційний суд Дніпропетровської області
Дата ухвалення рішення19.09.2016
Оприлюднено14.03.2023
Номер документу61538041
СудочинствоКримінальне

Судовий реєстр по справі —183/4920/16-к

Ухвала від 19.09.2016

Кримінальне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Піскун О. П.

Ухвала від 12.09.2016

Кримінальне

Апеляційний суд Дніпропетровської області

Піскун О. П.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні