Рішення

від 19.09.2016 по справі 394/146/16-ц

НОВОАРХАНГЕЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

26100 смт. Новоархангельськ Кіровоградської області, вул. Слави 26

19.09.2016 394/146/16-ц

2/394/153/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2016 року Новоархангельський районний суд Кіровоградської області

в складі головуючого: судді - Запорожець О.М.

при секретарі: Лясковській О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Новоархангельськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Лан», третя особа - відділ Держгеокадастру у Новоархангельському районі Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки посилаючись на те, що 23 червня 2006 року укладено договір оренди земельної ділянки між ним та відповідачем, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в смт Новоархангельськ, с/р ділянка № 39, 38, загальною площею 8,36 га, у тому числі ріллі 8,36 га. Відповідно до п. 8 «Строк дії договору», договір укладено на 25 років. Договір зареєстровано у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 січня 2007 року за № 8. Земельна ділянка кадастровий номер 3523655000:02:000:0032, щодо якої укладено договір оренди земельної ділянки між ним та відповідачем, належить йому на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку II - КР № 037032. Цільове призначення вищевказаної земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вважав, що договір оренди земельної ділянки було укладене із порушенням норм чинного законодавства України, а саме ст. ст. 202, 628, 651 ЦК України, ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

П. 39 вище зазначеного договору передбачає, що розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку допускається. Умови розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку є причини передбачені Законом України « Про оренду землі». Вважав, що договір оренди потрібно визнати недійсним, оскільки він не містить наступних умов договору, а саме в п. 1 - відсутні відомості про об'єкт оренди; п. 2 - не містить кадастрового номеру земельної ділянки; п. 9 - не вказана сума орендної плати; п. 17 - не містить умов збереження стану об'єкта оренди; п. 39 - містить посилання на закон, якого не існувало та не існує. П.1 вищевказаного договору містить положення, відповідно до якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення якої «оренда». Згідно державного акту на право приватної власності на землю цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Таким чином, окрім того, що в договорі відсутні обов'язкові істотні умови, що визначені Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року N 161-ХІУ, в договорі оренди земельної ділянки від 23.06.2006 року взагалі невірно вказано предмет договору. Згідно умов договору (п. 20) передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 30 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі. Коли саме передавалась земельна ділянка від орендодавця орендарю взагалі невідомо, оскільки на акті відсутня дата. При цьому в акті про передачу та прийом земельної ділянки в натурі були здійснені виправлення, а саме: дата укладення договору та й найголовніше передавалась земельна ділянка зовсім іншого розміру.

Ним неодноразово надсилалися пропозиції відповідачу щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.06.2006 року, але він отримав відмову. Просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 23 червня 2006 року зареєстрований в реєстрі від 09.01.2007 року за № 8 укладений між ним та відповідачем. Зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку кадастровий номер 3523655000:02:000:0032, що належить йому на праві приватної власності на підставі державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-КР № 037032, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області, щодо якої укладено договір оренди земельної ділянки від 23 червня 2006 року.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та пояснив, що в 2004 році ним було підписано не заповнений бланк договору оренди земельної ділянки з ПСП «Лан», після підписання бланку договору йому ніяких додатків до договору не надавалося. Після закінчення строку дії вказаного договору в 2014 році позивач повідомив ПСП «Лан» про намір обробляти свою земельну ділянку самостійно після чого, взявши копію вказаного договору, ним були виявлені розбіжності в умовах договору, а саме: у п. 2 виправлено розмір гектарів, у п. 8 виправлено строк дії договору, оскільки в усній домовленості між ним та відповідачем було домовлено про укладення договору земельної ділянк и строком на 10 років, а у договорі зазначено 25 років про що йому стало відомо лише після вивчення отриманої копії договору. Крім того, при підписанні бланку договору ним не було написано заяви про реєстрацію вказаного договору та доручення на іншу особу на реєстрацію він не давав. До правоохоронних органів не звертався. Протягом всього часу користування земельною ділянкою орендар не проводив паспортизацію земельної ділянки. В 2004 році акт прийому передачі земельної ділянки ним не підписувався До суду наміру звертатися не мав, оскільки вважав, що договір оренди земельної ділянки закінчився в 2014 році, але так як у нього не було копії договору про це йому стало відомо лише після отримання копії договору. Після консультації з фахівцем, який порадив йому звернутися за захистом свого права до суду, він вирішив подати позов про визнання недійсним договору оренди. Крім спірної земельної ділянки у нього є ще одна земельна ділянка, яка розташована поруч, коли приїздили спеціалісти для виділення земельної ділянки, відповідач засіяв поле, залишивши не обробленою земельну ділянку, на яку не закінчився договір оренди та яка на підставі державного акту належить позивачу, тому він вирішив засіяти і її. З 2015 року він не отримував орендної плати. На підставі списку одноосібників, складеного сільською радою, він сплачував податок за користування земельною ділянкою з 2015 року. Протягом всього часу користування ним своєю земельною ділянкою відповідач жодного разу не звертався до нього з вимогою про повернення земельної ділянки.

Просив суд задовольнити позов, стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

Представник позивача позов підтримала в повному обсязі та просила суд його задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні.

Представник третьої особи в судовому засіданні пояснення не надавала, з причин неявки в судове засідання.

Сторони не заперечували проти проведення судового розгляду у відсутність третьої особи.

Суд на місці ухвалив проводити судове засідання у відсутності третьої особи.

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ч. 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Ч .1 ст. 4 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

Частинами 1 та 2 ст. 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

У відповідності до державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КР № 037032 від 26.12.2001 року позивач є власником земельної ділянки розміром 5,39 га, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області /а.с.11/ .

23.06.2006 року між позивачем та відповідачем було укладеного договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Новоархангельському відділі КФЦДЗК 09.01.2007 року за № 8 /а.с.7-10,84-89/ . Зазначений договір відповідно до п. 8 укладено терміном на двадцять п'ять років. П. 9 вказує що орендна плата вноситься орендарем у грошовому виразі від нормативної оцінки вартості землі. В п. 18 договору зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. В п. 17 не вказано умови збереження стану об'єкта землі. П. 20 договору вказує на те, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тридцятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі. У п. 21 зазначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. В п. 28 договору оренди земельної ділянки з одних із прав орендодавця є право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів дотримання державних стандартів норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів. Згідно з п. 29 договору орендодавець зобов'язаний передати земельну ділянку, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, це саме закріплено в ст. 24 Закону України «Про оренду землі». Акти про передачу та прийом земельної ділянки в натурі та визначення меж земельної ділянки в натурі підписані сторонами 01.09.2007 року.

ПСП «Лан» зареєстровано, про що свідчить виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, основним видом економічної діяльності підприємства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Відповідно до п. 5.2.1 статуту ПСП «Лан» одним із видів діяльності є діяльність у сфері сільського господарства та рибальства, в т. ч. ведення товарного сільськогосподарського виробництва; вирощування зернових, технічних та решти культур; переробка, реалізація сільськогосподарської та іншої продукції як власного виробництва, так і виробництва інших осіб; обробка сільськогосподарських та інших земель .

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює відносини з оренди земельних ділянок, є Закон України «Про оренду землі».

Ст. 1 Закону України «Про оренду землі» (далі Закон), визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Орендодавцями землі відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи.

Орендарями землі відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Право оренди земельної ділянки, відповідно до приписів ч. 5 ст. 6 Закону, підлягає державній реєстрації, дана норма діяла на момент укладання договору.

Ст. 13 Закону вказує, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до ст. 27 Закону орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати

орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями. Розмір відшкодування орендодавцем збитків, завданих орендарю, повинен бути зменшений, якщо орендар навмисно або через необережність спричинив збільшення розмірів збитків унаслідок невиконання чи неналежного виконання умов договору орендодавцем або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Згідно зі ч. 1 ст. 31 Закону договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Спори, пов'язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку, на що вказує ст. 35 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 18, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про оренду землі», які діяли на момент вчинення правочину, договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України, ч. 2 ст. 125 ЗК України і є укладеним з моменту такої реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року № 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17.02.2003 року «Про заходи створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру», який у силу ст. 106 Конституції України є обов'язковим до виконання на території України, на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру, реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого Постановою від 25 грудня 1998 року № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України, яка діяла на момент вчинення правочину, договір який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту державної реєстрації.

Згідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, що діяла на момент укладання договору) умови збереження стану об'єкта оренди є істотною умовою договору оренди землі і відсутність у договорі цієї істотної умови є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання такого договору недійсним відповідно до Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

У п. 17 договору оренди землі сторони не зазначили умови збереження стану об'єкта оренди, але ці умови були визначені ними у п. 21 цього договору, де зазначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він її одержав. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Відповідно до п. 30 орендар використовує орендовану земельну ділянку згідно з цільовим призначенням.

Зазначене свідчить про те, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених вимогами п. 17 договору оренди землі.

В судовому засіданні позивач не довів порушення його прав, як орендодавця, а саме відсутність у договорі, конкретно визначеної умови збереження стану об'єкта оренди за наявності приписів, викладених у п. 21 зазначеного договору

В п. 1 договору оренди землі зазначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку № 39, в зв'язку з чим посилання позивача з приводу відсутності відомостей про оренду землі не заслуговують на увагу, крім того цільове призначення земельної ділянки вказано в пунктах 15 та 16 договору.

З приводу не зазначення в п. 2 договору кадастрового номеру земельної ділянки, суд наголошує на тому, що тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 року за № 749, було прийнято до укладення договору оренди землі, а тому на час укладання не вимагалось зазначення його в договорі оренди землі.

Помилковим є твердження позивача про те, що в п. 9 договору оренди землі не вказано суми орендної плати, оскільки вона визначена у процентній складовій, та й спору щодо недоотримання орендної плати позивачем за період користування земельною ділянкою відповідачем не виникає.

Зазначення в п. 39 договору Закону України, якого не існувало та не існує (про це наголошує позивач) не є істотною умовою договору в розрізі ст. 15 Закону України «Про оренду землі», та в будь-якому випадку правовідносини сторін регулювались б спеціальним Законом України «Про оренду землі».

Суд також звертає увагу на те, що позивач в поясненнях наголошував, що договір укладав терміном на десять років, але фактично, самостійно та на власний розсуд (знаючи про відмову відповідача у розірванні договору) приступив до його обробітку після спливу восьми років, тобто не дотримався навіть визначеного ним самостійно строку дії договору, тобто на думку суду, у позивача на даний час виникла можливість обробляти земельну ділянку та отримувати від неї більший дохід, при цьому він знехтував правами орендаря, грубо порушуючи умови п. 29 договору, переслідуючи власний інтерес, хоча договірні правовідносини повинні ґрунтуватись на загальних засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Надані як позивачем та відповідачем копії оспорюваного договору мають видимі виправлення, але жодна із сторін не довела, яким чином та при яких обставинах допущені виправлення, суд в даному випадку виходить із фактичних обставин, а саме того, який розмір земельної ділянки переданий відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, відповідно до якого передано земельну ділянку розміром 5,39 га.

Наявність виправлень у договорі не може слугувати визнанням його недійсним, оскільки не передбачена законом, це може слугувати підставою для укладення додаткової угоди між сторонами з визначенням всіх істотних умов, прав та обов'язків.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача з приводу підписання пустого бланку договору оренди землі, оскільки він є фізичною дієздатною особою, має необхідний обсяг прав з приводу користування та розпорядження належним йому нерухомим майном, усвідомлював значення своїх дій з приводу підписання договору оренди землі та додатків до нього (в судовому засіданні не оспорювався факт підписання договору та додатків до нього).

А тому на думку суду в урахуванням зазначених норм права дія договору оренди земельної ділянки закінчується (2006 (рік укладання) + 25 (строк на який укладено договір) ) в 23.06.2031 році.

На переконання суду своїми діями позивач створив відповідачу перешкоди у користуванні орендованою земельною ділянкою у 2015, 2016 роках, тобто в період дії договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди умов передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця (Правова позиція ВС України по цивільним справам від 21.01.2015 року № 6-215цс14 та від 04.02.2015 року у справі № 6-233цс14).

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Суд вважає, що позивач не довів в судовому засіданні чим порушуються його охоронювані законом права з приводу оренди земельної ділянки відповідачем.

Враховуючи викладене суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити.

На підставі наведеного, та керуючись ст. ст. 3, 8, 10, 88, 209, 213, 214, 215 Цивільного процесуального кодексу України, ст. ст. 203, 210, 237, 640 Цивільного кодексу України, ст. 125 Земельного кодексу України, ст. ст. 1, 4, 5, 6, 13, 18, 20, 27, 31, 35 Закону України «Про оренду землі» суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 до приватного сільськогосподарського підприємства «Лан» , третя особа-відділ Держгеокадастру у Новоархангельському районі Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоархангельський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: /підпис/

З оригіналом згідно:

Суддя Новоархангельського

районного суду ОСОБА_2