Ухвала

від 22.11.2016 по справі 394/146/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2310/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Запорожець О. М.

Доповідач Суржик М. М.

УХВАЛА

Іменем України

22.11.2016 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

головуючого судді: Суржика М.М.

суддів: Потапенка В.І., Черненка В.В.

при секретарі: Постоєнко А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19.09.2016 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

В березні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Лан», третя особа - відділ Держгеокадастру у Новоархангельському районі Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

Зазначає, що 23 червня 2006 року строком на 25 років укладено договір оренди земельної ділянки між ним та відповідачем, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться в смт Новоархангельськ, ділянка НОМЕР_1, загальною площею 8,36 га, у тому числі ріллі 8,36 га. Договір зареєстровано у Новоархангельському відділі КРФЦДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 09 січня 2007 року за № 8. Земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2, щодо якої укладено договір оренди земельної ділянки між ним та відповідачем, належить йому на праві приватної власності, що підтверджується державним актом на право приватної власності на земельну ділянку НОМЕР_3. Цільове призначення вищевказаної земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вважає, що договір оренди земельної ділянки було укладено із порушенням норм чинного законодавства України.

Пунктом 39 договору передбачено, що розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку допускається. Умовами розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку є причини передбачені Законом України « Про оренду землі».

Позивач просив визнати недійсним договір, оскільки він не містить умов, що визначені Законом України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року N 161-ХІУ, а саме : в п. 1 - відсутні відомості про об'єкт оренди; п. 2 - не містить кадастрового номеру земельної ділянки; п. 9 - не вказана сума орендної плати; п. 17 - не містить умов збереження стану об'єкта оренди; п. 39 - містить посилання на закон, якого не існувало та не існує. П.1 вищевказаного договору містить положення, відповідно до якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, цільове призначення якої «оренда». Згідно державного акту на право приватної власності на землю цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Крім того, в договорі оренди земельної ділянки від 23.06.2006 року взагалі невірно вказано предмет договору. Згідно умов договору (п. 20) передача земельної ділянки орендарю здійснюється у 30 днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання передачі. Коли саме передавалась земельна ділянка від орендодавця орендарю взагалі невідомо, оскільки на акті відсутня дата. При цьому в акті про передачу та прийом земельної ділянки в натурі були здійснені виправлення, а саме: дата укладення договору та й найголовніше передавалась земельна ділянка зовсім іншого розміру.

Ним неодноразово надсилалися пропозиції відповідачу щодо дострокового розірвання договору оренди земельної ділянки від 23.06.2006 року, але він отримав відмову.

Просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки , зобов'язати відповідача повернути позивачу земельну ділянку.

Рішенням суду в позові відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду в скарзі позивач зазначив, що при постановленні рішення судом порушені норми матеріального та процесуального права. Просив рішення суду скасувати, позов задовольнити.

Заслухавши доповідача, пояснення позивача та його представника, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах, передбачених ст.303 ЦПК України та матеріали справи колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що відмовляючи у задоволенні позову, судом 1-ої інстанції на підставі досліджених доказів правильно встановлено, що у відповідності до державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_4 від 26.12.2001 року позивач є власником земельної ділянки розміром 5,39 га, яка розташована на території Новоархангельської селищної ради Новоархангельського району Кіровоградської області.

23.06.2006 року між позивачем та відповідачем було укладеного договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано у Новоархангельському відділі КФЦДЗК 09.01.2007 року за № 8. Зазначений договір відповідно до п. 8 укладено терміном на двадцять п'ять років. П. 9 вказує що орендна плата вноситься орендарем у грошовому виразі від нормативної оцінки вартості землі. В п. 18 договору зазначено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. В п. 17 не вказано умови збереження стану об'єкта землі. П. 20 договору вказує на те, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тридцятиденний строк після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі. У п. 21 зазначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. В п. 28 договору оренди земельної ділянки з одних із прав орендодавця є право вимагати від орендаря дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів дотримання державних стандартів норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів. Згідно з п. 29 договору орендодавець зобов'язаний передати земельну ділянку, що відповідає умовам договору оренди; не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, це саме закріплено в ст. 24 Закону України «Про оренду землі».

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності правових підстав для визнання укладеного договору оренди земельної ділянки недійсним. Висновок суду першої інстанції є правильним і ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, виходячи з наступного.

У пункті 17 договору оренди землі сторони не зазначили умови збереження стану об'єкта оренди, проте ці умови були визначені ними у п. 21 цього договору, де зазначено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому, порівняно з тим, у якому він її одержав. Орендодавець, у разі погіршення корисних властивостей земельної ділянки, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Відповідно до п. 30 орендар використовує орендовану земельну ділянку згідно з цільовим призначенням.

Зазначене свідчить про те, що відповідно до вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених вимогами п. 17 договору оренди землі.

Позивачем не доведено порушення його прав, як орендодавця, а саме відсутність у договорі, конкретно визначеної умови збереження стану об'єкта оренди за наявності приписів, викладених у п. 21 зазначеного договору

В п. 1 договору оренди землі зазначено, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку НОМЕР_1, в зв'язку з чим посилання позивача з приводу відсутності відомостей про оренду землі не заслуговують на увагу, крім того цільове призначення земельної ділянки вказано в пунктах 15 та 16 договору.

З приводу не зазначення в п. 2 договору кадастрового номеру земельної ділянки, суд правильно зазначив, що тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 18.08.2010 року за № 749, було прийнято до укладення договору оренди землі, а тому на час укладання не вимагалось зазначення його в договорі оренди землі.

Також посилання позивача на те, що в п. 9 договору оренди землі не вказано суми орендної плати не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи у суді першої інстанції, оскільки вона визначена у процентній складовій, та й спору щодо недоотримання орендної плати позивачем за період користування земельною ділянкою відповідачем не виникає.

Зазначення в п. 39 договору Закону України, якого не існувало та не існує, на що звертає увагу позивач, не є істотною умовою договору в розрізі ст. 15 Закону України «Про оренду землі», та в будь-якому випадку правовідносини сторін регулювались б спеціальним Законом України «Про оренду землі».

Позивачем наголошувалось, що договір укладав терміном на десять років, але фактично, самостійно та на власний розсуд (знаючи про відмову відповідача у розірванні договору) приступив до його обробітку після спливу восьми років, тобто не дотримався навіть визначеного ним самостійно строку дії договору.

Судом також вірно встановлено, що згідно копій оспорюваного договору, які були надані для огляду суду першої інстанції, примірники договорів мають видимі виправлення, але жодна із сторін не довела, яким чином та при яких обставинах допущені виправлення, суд в даному випадку виходить із фактичних обставин, а саме того, який розмір земельної ділянки переданий відповідно до акту про передачу та прийом земельної ділянки в натурі, відповідно до якого передано земельну ділянку розміром 5,39 га.

Наявність виправлень у договорі не може слугувати визнанням його недійсним, оскільки не передбачена законом, це може слугувати підставою для укладення додаткової угоди між сторонами з визначенням всіх істотних умов, прав та обов'язків.

Суд зазначив, що посилання позивача з приводу підписання незаповненого текстом бланку договору оренди землі є необґрунтованими, оскільки він є фізичною дієздатною особою, має необхідний обсяг прав з приводу користування та розпорядження належним йому нерухомим майном, усвідомлював значення своїх дій з приводу підписання договору оренди землі та додатків до нього. А тому з урахуванням зазначених норм права дія договору оренди земельної ділянки закінчується в 23.06.2031 році.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України та ст. 15 ЦК України в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди умов передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця (Правова позиція ВС України по цивільним справам від 21.01.2015 року № 6-215цс14 та від 04.02.2015 року у справі № 6-233цс14).

Колегія суддів, приймаючи до уваги встановлені обставини вважає, що суд першої інстанції розглянув справу в межах доводів позовної заяви та наданих сторонами доказів.

Суд 1-ої інстанції правильно встановив правовідносини, які виникли між сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів дійшла переконання, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляції не спростовують правильних висновків суду, а тому рішення скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст.303,307, 308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Новоархангельського районного суду Кіровоградської області від 19.09.2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: