Рішення

від 15.09.2016 по справі 910/13576/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2016Справа №910/13576/16

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/13576/16

за позовом публічного акціонерного товариства «Венчурний закритий

недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Унібудінвест»;

до товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Менеджмент»;

про стягнення 1 321 893 600,53 грн.

Представники сторін:

від позивача: Погружальська К.В., довіреність б/н від 08.07.2016р.;

від відповідача: Науменко А.В., довіреність № 01 від 09.08.2016р.;

Осташевська В.В., директор, наказ № 86-К.

обставини справи:

Публічне акціонерне товариство «Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Унібудінвест» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Менеджмент» про стягнення 1 321 893 600,53 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору позики № 1-П від 22.04.2014р. у визначений строк не повернув грошові кошти в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 1 091 105 375,00 грн., за прострочення оплати якої нараховані 77 483 035,03 грн. - пені, 109 110 537,50 грн. - штрафу, 6 367 272,46 грн. - 3% річних, також позивач просить стягнути 37 827 380,54 грн. - заборгованість по процентам за користування сумою позики.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2016р. порушено провадження у справі № 910/13576/16 та призначено її розгляд на 11.08.2016р.

В судовому засіданні 11.08.2016р. представник позивача подав суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав факт отримання позики в сумі 1 132 325 375,00 грн. та визнав наявність заборгованості по неповернутій сумі позики в розмірі 1 091 105 375,00 грн., однак заперечив правомірність розміру нарахованих позивачем процентів за користування коштами, пені та 3% річних.

У судовому засіданні 11.08.2016р. було оголошено перерву до 22.08.2016р.

22.08.2016р. через загальний відділ діловодства суду від позивача отримано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути 1 095 605 375,00 грн. основного боргу, 23 926 984,01 грн. процентів за користування сумою позики, 108 366 800, 43 грн. - пені, 109 560 537,50 грн. - штрафу, 9 455 224,47 грн. - 35 річних., загалом 1 346 914 921,41 грн.

В судовому засіданні 22.08.2016р. заява позивача про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір.

Отже, позовні вимоги розглядаються в межах ціни позову - 1 346 914 921,41 грн., визначеної позивачем.

В судовому засіданні 22.08.2016р. оголошено перерву до 30.08.2016р., а 30.08.2016р. - до 15.09.2016р.

Присутній у судовому засіданні 15.09.2016р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Також, представник позивача подав суду заяву, в якій просить вважати сумою основного боргу в додатках до заяви про збільшення позовних вимог саме суму 1 095 605 375,00 грн.

Представник відповідача проти позову не заперечував та просив зменшити суму штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем і відповідачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.03.2016р. між позивачем (за договором - позикодавець) та відповідачем (за договором - позичальник) було укладено Договір позики № 1-П, за умовами п.п. 1.1. якого позикодавець надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти (надалі - позика) у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути позику та сплачувати проценти за користування позикою та вчиняти інші дії згідно умов цього Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п.1.3 Договору, ліміт за цим Договором встановлюється у розмірі 361 746 600,00 грн.

За умовами п.1.4 Договору сторонами погоджено, що розмір процентів, які позичальник сплачує позикодавцю за користування позикою, складає 32% процентів річних.

10.03.2016р. та 29.04.2016р. між сторонами були укладені Додаткові угоди до Договору позики № 1-П від 09.03.2016р., відповідно яких пункти 1.3. та 1.4. Договору були викладені в новій редакції, а саме:

« 1.3. Ліміт за цим Договором встановлюється у розмірі 1 132 325 375,00 грн.

« 1.4. Сторони домовилися, що розмір процентів, які позичальник сплачує позикодавцю за користування позикою, складає 20% процентів річних (з 01.05.2016р.)».

Нарахування та сплата процентів за користування позикою здійснюється щомісячно за фактичний строк користування позикою (п.2.2 Договору).

Як встановлено судом, позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, згідно з випискою ПАТ «Альфа-Банк» по рахунку позивач перерахував на рахунок відповідача кошти в розмірі загалом 1 132 325 375,00 грн., що відповідачем не заперечується.

Умовами п.1.5 Договору встановлено, що кінцевий термін повернення заборгованості за позикою встановлюється 09.05.2016р. позичальник може повернути позику та проценти за користування позикою достроково.

По настанні дати, вказаної в п.1.5 цього Договору, позичальник зобов'язується повернути суму позики та проценти за користування грошовими коштами (п.2.4 Договору).

Проте, відповідач в порушення умов п. 1.5 та п.2.4. договору позику в сумі 1 095 605 375,00 грн. та 23 926 384,01 грн. процентів за користування сумою позики у визначений строк не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за договором.

Оскільки отриману суму позики відповідач не повернув у повному обсязі, позивач направляв відповідачу вимогу за вих. № 30 від 06.07.2016р. про повернення позики в сумі 1 095 605 375,00 грн. та процентів за користування сумою позики. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Станом на дату звернення з даним позовом до суду, відповідач грошові кошти в сумі 1 095 605 375,00 грн. позивачу не повернув, заборгованість з оплати процентів за користування сумою позики в розмірі 23 926 384,01 грн. не сплатив.

Таким чином, основна заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором становить 1 095 605 375,00 грн., а заборгованість з оплати процентів за користування сумою позики становить - 23 926 384,01 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Приписом ст. 1046 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Суд відзначає, що жодних доказів відносно повернення відповідачем позивачеві суми позики в розмірі 1 095 605 375,00 грн. сторонами спору під час розгляду справи представлено не було.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за позикою в розмірі 1 095 605 375,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Також, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та приписів договору позики, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті процентів станом на момент розгляду справи настав. Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач своїх зобов'язань по оплаті процентів належним чином не виконав, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість зі сплати процентів за користування позикою у розмірі 23 926 984,01 грн.

Відповідачем належними та допустимими доказами факту наявності заборгованості та її розмір не спростовано, доказів погашення вказаної заборгованості в добровільному порядку суду не надано.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування позикою у розмірі 23 926 984,01 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просить суд стягнути з відповідача 108 366 800,43 грн. пені, 109 560 537,50 грн. штрафу та 3% річних у сумі 9 455 224,47 грн., які нараховані за період з 10.09.2016р. по 22.08.2016р.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Умовами пункту 3.2 договору передбачено, що при порушенні позичальником строку повернення позики та/або суми коштів за користування позикою, він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру суми позики та/або суми коштів за користування позикою за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

За умовами п.3.4 договору, при порушення умов договору, у тому числі при простроченні повернення позики позичальник, на вимогу позикодавця, понад сплату коштів за користування позикою, установлених договором, додаткової сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості за позикою за кожен факт порушення виконання зобов'язань.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, згідно з частиною 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, встановивши у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі, однак такі норми Закону передбачають обмеження розміру.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події , з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини п'ятої статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи строки оплати, встановлені п.1.5 договору, а також приписи статей 253, 254 Цивільного кодексу України, суд встановив, що строк повернення відповідачем суми позики настав 10.05.2016р. Відтак, період прострочення зобов'язання з повернення суми позики починається з 11.05.2016р.

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування пені, визнає його необґрунтованим, оскільки за період з 11.05.2016р. по 22.08.2016р. загальний розмір пені становить 108 466 167,89 грн. та враховуючи, що суд обмежений заявленим розміром позовних вимог, відтак пеня підлягає задоволенню в сумі 108 366 800,43 грн.

Згідно ч. 4 ст. 213 Господарського кодексу України, штраф як різновид неустойки, може бути встановлений договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Отже, пеня і штраф є різновидами неустойки, які не можна ототожнювати.

Оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 3.4 договору не суперечить нормам законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на суму неоплаченої у встановлений термін вартості продукції, і є правовим наслідком прострочення оплати продукції з вини відповідача, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання грошового зобов'язання, суд зазначає, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012 р. № 06/5026/1052/2011.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу в сумі 109 560 537,50 грн., суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також визнаються обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 9 339 586,80 грн. відповідно до уточненого розрахунку суду, з урахуванням встановленого вище судом початку періоду прострочення - з 11.05.2016р., а також враховуючи, що в 2016 році 366 днів.

Приймаючи до уваги вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Готель Менеджмент» (01025, м. Київ, вул. Велика Житомирська, 2-а; код ЄДРПОУ 36413399) на користь публічного акціонерного товариства «Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд «Унібудінвест» (04070, м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 11; код ЄДРПОУ 32589576) 1 095 605 375,00 грн. - основного боргу за позикою, 23 926 984 грн. 01 коп. - процентів за користування сумою позики, 108 366 800 грн. 43 коп. - пені, 109 560 537 грн. 50 коп. - штрафу, 9 339 586 грн. 80 коп. - 3% річних та 206 682 грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору. Видати наказ.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.09.2016р.

Суддя А.І. Привалов