Постанова

від 29.05.2017 по справі 910/13576/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2017 р. Справа№ 910/13576/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Ткаченка Б.О.

при секретарі Волуйко Т.В.

за участю представників сторін:

позивача: Погружальська К.В. - довіреність б/н від 08.07.2016;

відповідача: Науменко А.В. - довіреність б/н від 02.03.2017;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016

у справі № 910/13576/16 (головуючий суддя Привалова А.І)

за позовом публічного акціонерного товариства "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест";

до товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент";

про стягнення 1 321 893 600,53 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" (далі - відповідач) про стягнення 1 321 893 600,53 грн., у тому числі: 1 091 105 375,00 грн. заборгованості за Договором позики № 1-П від 09.03.2016р. 77 483 035,03 грн. - пені, 109 110 537,50 грн. - штрафу, 6 367 272,46 грн. - 3% річних, а також 37 827 380,54 грн. заборгованості по процентам за користування сумою позики.

В процесі вирішення спору позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої він просить стягнути з відповідача 1 095 605 375,00 грн. основного боргу, 23 926 984,01 грн. процентів за користування сумою позики, 108 366 800,43 грн. - пені, 109 560 537,50 грн. - штрафу, 9 455 224,47 грн. - 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року у справі № 910/13576/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" на користь публічного акціонерного товариства "Венчурний закритий недиверсифікований корпоративний інвестиційний фонд "Унібудінвест" 1095605375,00 грн. - основного боргу за позикою, 23 926 984 грн. 01 коп. - процентів за користування сумою позики, 108 366 800 грн. 43 коп. - пені, 109 560 537 грн. 50 коп. - штрафу, 9 339 586 грн. 80 коп. - 3% річних та 206 682 грн. 25 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить змінити оскаржуване рішення шляхом зменшення суми стягнення до 1 337 459 696,94 грн. основного боргу та штрафних санкцій, а також 206700 грн. судового збору.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки відповідач не може погодитись із нарахуванням 3% річних, які є додатковою санкцією, а умовами договору передбачено нарахування процентів за користування позикою, також суд безпідставно не зменшив штрафні санкції, нараховані позивачем.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2016 р. (колегія суддів у складі: головуючого судді Зеленін В.О., суддів Коршун Н.М., Ткаченка Б.О.) прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.11.2016 р.

14.11.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.11.2016 по 05.12.2016.

05.12.2016 представником відповідача подано клопотання про долучення додаткових доказів.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 05.12.2016 по 19.12.2016, а також за клопотанням представників сторін ухвалою суду від 05.12.2016 продовжено строк вирішення спору.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.12.2016 р., у зв'язку із припиненням повноважень судді Коршун Н.М., сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/13576/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

19.12.2016 відповідачем подано клопотання про долучення додаткових доказів щодо виконання договору позики.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.12.2016 по 30.01.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 30.01.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Ткаченка Б.О. на лікарняному, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/13576/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Алданової С.О., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 30.01.2016 по 06.03.2017.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.03.2017 р., у зв'язку із перебуванням судді Алданової С.О. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/13576/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Мартюк А.І., Ткаченка Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.03.2017 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.03.2016 по 10.04.2017.

05.04.2017 позивачем подана заява про прискорення розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 10.04.2016 по 03.05.2017.

26.04.2017 відповідач подав додаткові пояснення та додаткові докази.

03.05.2017 розгляд апеляційної скарги не відбувся у зв'язку із перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Зеленіна В.О. на лікарняному.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017 розгляд справи призначено на 29.05.2017.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

09.03.2016 між позивачем, як позикодавцем, та відповідачем, як позичальником, було укладено Договір позики № 1-П, за умовами п.п. 1.1. якого позикодавець надає позичальнику у тимчасове користування грошові кошти (надалі - позика) у розмірі та на умовах, встановлених цим Договором, а позичальник зобов'язується своєчасно повернути позику та сплачувати проценти за користування позикою та вчиняти інші дії згідно умов цього Договору та чинного законодавства України.

Відповідно до п.1.3 Договору, ліміт за цим Договором встановлюється у розмірі 361 746 600,00 грн.

За умовами п.1.4 Договору сторонами погоджено, що розмір процентів, які позичальник сплачує позикодавцю за користування позикою, складає 32% процентів річних.

10.03.2016р. та 29.04.2016р. між сторонами були укладені Додаткові угоди до Договору позики № 1-П від 09.03.2016р., відповідно яких пункти 1.3. та 1.4. Договору були викладені в новій редакції, а саме:

"1.3. Ліміт за цим Договором встановлюється у розмірі 1 132 325 375,00 грн."

"1.4. Сторони домовилися, що розмір процентів, які позичальник сплачує позикодавцю за користування позикою, складає 20% процентів річних (з 01.05.2016р.)".

Нарахування та сплата процентів за користування позикою здійснюється щомісячно за фактичний строк користування позикою (п.2.2 Договору).

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач виконав взяті на себе за договором зобов'язання, та згідно з випискою ПАТ "Альфа-Банк" по рахунку позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в загальній сумі 1 132 325 375,00 грн., що відповідачем не заперечується. Умовами п.1.5 Договору встановлено, що кінцевий термін повернення заборгованості за позикою встановлюється 09.05.2016р. позичальник може повернути позику та проценти за користування позикою достроково.

По настанні дати, вказаної в п.1.5 цього Договору, позичальник зобов'язується повернути суму позики та проценти за користування грошовими коштами (п.2.4 Договору).

Однак, в порушення умов договору відповідач позику в сумі 1 095 605 375,00 грн. та 23 926 384,01 грн. процентів за користування сумою позики у визначений строк не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість за договором.

Оскільки отриману суму позики відповідач не повернув у повному обсязі, позивач направляв відповідачу вимогу за вих. № 30 від 06.07.2016р. про повернення позики в сумі 1 095 605 375,00 грн. та процентів за користування сумою позики. Проте, відповідач вказану вимогу залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення з даним позовом до суду, відповідач грошові кошти в сумі 1 095 605 375,00 грн. позивачу не повернув, заборгованість з оплати процентів за користування сумою позики в розмірі 23 926 384,01 грн. не сплатив.

У зв'язку із викладеним позивач просив (з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог) стягнути з відповідача 1 095 605 375,00 грн. основного боргу, 23 926 984,01 грн. процентів за користування сумою позики, 108 366 800,43 грн. - пені, 109 560 537,50 грн. - штрафу, 9 455 224,47 грн. - 3% річних.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо їх обґрунтованості та доведеності.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Частиною 1 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору позики № 1-П від 09.03.2016.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Положеннями ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не повернув позивачу у встановлений Договором строк суми позики в розмірі 1 095 605 375,00 грн., що не заперечується відповідачем.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу за позикою в розмірі 1 095 605 375,00 грн. є доведеними, обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.

Також, з врахуванням положень ст. 530 ЦК України та умов договору позики, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті процентів станом на момент розгляду справи судом першої інстанції настав, однак відповідач своїх зобов'язань по оплаті процентів належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість зі сплати процентів за користування позикою у розмірі 23 926 984,01 грн.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування позикою у розмірі 23 926 984,01 грн. також є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Крім цього, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань, позивач просив суд стягнути з відповідача 108 366 800,43 грн. пені, 109 560 537,50 грн. штрафу та 3% річних у сумі 9 455 224,47 грн., які нараховані за період з 10.05.2016 по 22.08.2016р.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами пункту 3.2 договору передбачено, що при порушенні позичальником строку повернення позики та/або суми коштів за користування позикою, він повинен сплатити на поточний рахунок позикодавця пеню розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру суми позики та/або суми коштів за користування позикою за кожний день прострочення виконання зобов'язання.

За умовами п.3.4 договору, при порушення умов договору, у тому числі при простроченні повернення позики позичальник, на вимогу позикодавця, понад сплату коштів за користування позикою, установлених договором, додаткової сплачує штраф в розмірі 10% від суми заборгованості за позикою за кожен факт порушення виконання зобов'язань.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 27.04.2012 у справі №06/5026/1052/2011).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи строки оплати, встановлені п.1.5 договору, а також положення статей 253, 254 ЦК України, суд першої інстанції вірно встановив, що строк повернення відповідачем суми позики настав 10.05.2016, а тому період прострочення зобов'язання з повернення суми позики починається з 11.05.2016р.

Перевіривши розрахунок пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що за період з 11.05.2016р. по 22.08.2016р. загальний розмір пені становить 108 466 167,89 грн., що більше заявленого до стягнення, а оскільки суд не вправі самостійно виходити за межі позовних вимог, пеня підлягає стягненню в заявленій сумі 108 366 800,43 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу в сумі 109 560 537,50 грн. (10% від суми заборгованості за позикою), колегія суддів вважає, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині також правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо доводів апелянта про наявність підстав для зменшення розміру пені та штрафу, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 роз'яснено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Проте, наведені апелянтом обставини та доводи не свідчать про те, що даний випадок є винятковим, а тому відсутні підстави для зменшення розміру пені та штрафу.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Крім цього, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки Національного банку України за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 2 вересня 2015 р. у справі N 6-369цс15).

З врахуванням зазначених положень ЦК України та наведених правових позицій Верховного Суду України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтується на законі, а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, тому позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних, підлягають задоволенню в сумі 9 339 586,80 грн. відповідно до уточненого розрахунку суду, з урахуванням встановленого вище судом початку періоду прострочення - з 11.05.2016р., а також враховуючи, що в 2016 році 366 днів.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 у справі № 910/13576/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Готель Менеджмент" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 у справі № 910/13576/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/13576/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Б.О. Ткаченко