Ухвала

від 22.09.2016 по справі 20/59

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"22" вересня 2016 р. Справа № 20/59

Суддя Гудзенко Я.О., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форте" про стягнення 9 897, 30 грн.

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Шаянські мінеральні води" подано до суду скаргу на дії державного виконавця Черухи В.М. ВДВС Рівненського РУЮ про визнання незаконною та скасування постанови № 50329329 від 27.05.16 р. та зобов'язання відновлення виконавчого провадження.

Ухвалою суду від 03.08.16 р. скарга призначена до розгляду в судовому засіданні на 16.08.16р. Розгляд скарги відкладено ухвалою суду від 16.08.2016 року. 6 вересня 2016 року сторони в судове засідання не з'явились, ВДВС Рівненського РУЮ витребуваних ухвалою суду від 16.08.2016 року документів не подало.

29.08.2016 року від позивача до суду надійшла заява від 26.08.2016 року № юр-01/10 про розгляд скарги без участі його представника. На виконання рішення господарського суду Рівненської області від 27.04.10 р. у справі № 20/59 було видано наказ про примусове виконання рішення від 11.05.10 р. На виконання вказаного наказу було відкрите зведене виконавче провадження № 50631990.

Головним державним виконавцем ВДВС Рівненського РУЮ ОСОБА_1 було винесено постанову № 50329329 про повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до даної скарги стягувач просить суд визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ДВС Рівненського РУЮ ОСОБА_1 про повернення виконавчого документу стягувачеві від 27.05.2016 р., винесеної в рамках виконавчого провадження № 50329329 та зобов'язати державного виконавця відновити виконавче провадження.

В судове засідання 22.09.2016 р. представники стягувача, боржника та органу ДВС не з'явились, пояснення (заперечення) на скаргу не подали.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що неявка в судове засідання представників учасників процесу не перешкоджає розгляду по суті скарги ТОВ "Шаянські мінеральні води" на дії органу державної виконавчої служби.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що скарга ТОВ "Шаянські мінеральні води" на дії державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Згідно із ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що, відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ) у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. (абзац 1 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження").

Як встановлено судом, 26.02.16 р. головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50329329 про стягнення з ТОВ "Форте" на користь ТОВ "Шаянські мінеральні води" заборгованості на підставі наказу Господарського суду Рівненської області № 20/59 від 11.05.2010 р., та встановлено боржнику строк для самостійного виконання рішення суду до 04.03.2016р. з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

27.05.2016 року головним державним виконавцем Черухою В. М. ВДВС Рівненського районного управління юстиції було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо звернути стягнення та заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

В обґрунтування поданої скарги ТОВ "Шаянські мінеральні води" зазначає, що державним виконавцем не були вчинені усі необхідні заходи щодо примусового виконання рішення, чим було порушено права стягувача та вимоги ст. 47, 51, 82 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до глави 5 Закону "Про виконавче провадження" щодо особливостей звернення стягнення на майно боржника-юридичної особи, а саме ст. 65 Закону встановлено, що готівка в національній та іноземній валюті, що перебуває в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складання відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка зараховується на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби не пізніше наступного робочого дня з моменту вилучення.

Пунктом 3 Закону зазначено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про те, що Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5, зареєстрований 02.04.12 р. за № 489/20802 "Про затвердження інструкції з організації примусового виконання рішень" встановлений порядок проведення виконання державними виконавцями виконавчих дій (далі-Інструкція).

Пунктом 1.12. Інструкції зазначено, що основною інформаційною базою про здійснені виконавчі дії є Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень (далі - Єдиний реєстр).

Відповідно до п.п. 1.12.1., 1.12.2., 1.12.3., регламентовано, що відомості вносяться до Єдиного реєстру державним виконавцем одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. У разі здійснення виконавчої дії за межами органу ДВС відомості про таку дію вносяться до Єдиного реєстру протягом двох робочих днів після її проведення або надходження повідомлення про її проведення. Постанови державного виконавця, а також інші документи виконавчого провадження (крім актів, що складаються за місцем проведення виконавчих дій) складаються за допомогою програмних засобів Єдиного реєстру. У випадку збоїв роботи системи Єдиного реєстру документи виконавчого провадження можуть виготовлятися без використання програмних засобів Єдиного реєстру, про що обов'язково зазначається в документі. Після відновлення роботи Єдиного реєстру такі документи в електронному вигляді негайно вносяться до нього.

Пунктом 2.9. Інструкції встановлено, що для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), для оцінки майна (майнових прав) - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання, а також у разі потреби - перекладача. У постанові про призначення експерта або спеціаліста, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, перекладача зазначаються питання, на які ці особи повинні надати письмовий висновок (звіт), або з якої мови слід здійснити переклад, або вид та характеристика майна, яке необхідно ідентифікувати, оцінити тощо, строки здійснення відповідних дій.

З Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень щодо інформації про виконавче провадження судом вбачається, що державним виконавцем були проведені наступні виконавчі дії, такі як: відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника виконавчого збору, приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження та повернення виконавчого документа стягувачеві (а.с 55-57).

Розділом 4 Інструкції роз'яснено загальний порядок звернення стягнення на майно боржника, зокрема п. 4.1. встановлено, що виявлення майна та звернення стягнення на майно боржника здійснюються у порядку, встановленому главою 4 Закону, з урахуванням таких особливостей: відповідно до п. 4.1.1 у разі виконання рішень про стягнення коштів з юридичних осіб державний виконавець перевіряє також наявність майна боржника за даними балансу. Копію балансу державний виконавець може отримати безпосередньо у боржника або у відповідних державних органів; п. 4.1.8. зазначено, що розпочинаючи виконання рішення про стягнення коштів, державний виконавець зобов'язаний винести постанову відповідно до частини другої статті 57 Закону . Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборон на його відчуження. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС; п. 4.1.9. визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших фінансових установах, накладається арешт, про що виноситься постанова державного виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчими документами, виконавчого збору, витрат на організацію та проведення виконавчих дій та вказується номер рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Постанова підписується державним виконавцем та скріплюється печаткою органу ДВС. Арешт на кошти боржника може бути накладено в національній та/або в іноземній валюті, про що зазначається у постанові.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та доводи скарги, суд дійшов висновку, що в процесі примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області № 20/59 від 11.05.2010 р. в межах виконавчого провадження № 50329329 державний виконавець не вчинив усіх необхідних заходів необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду, у спосіб та в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" в межах своїх повноважень.

Судом встановлено, що в матеріалах скарги, зокрема з витягу з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень відсутні запити до державних установ з метою виявлення майна та коштів боржника, зокрема до Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців від 03.02.2016 р., що свідчить про бездіяльність державного виконавця. Також в ході проведення виконавчих дій державним виконавцем не був направлений запит до Державної фіскальної служби України з метою виявлення банківських рахунків, які боржником відкрити в банківських установах.

Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до п. 5.1. Інструкції за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах ДВС за відповідною постановою можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів ДВС. До обставин, що ускладнюють виконання рішення відносяться: а) наявність майна боржника на території різних адміністративно-територіальних одиниць; б) якщо за різними виконавчими провадженнями, відкритими в одному або кількох органах ДВС, боржник одночасно є стягувачем; в) якщо виконавчі провадження відносно солідарних боржників відкрито в різних органах ДВС; г) у разі виконання зведеного виконавчого провадження; ґ) інші обґрунтовані обставини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в діях державного виконавця Рівненського районного управління юстиції щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" вбачаються порушення Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 30 Закону державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено 26 лютого 2016 року, відтак виконавчі дії повинні були бути проведені державним виконавцем до 26 вересня 2016 року, що не було зроблено виконавцем. Судом встановлено, що державний виконавець не скористався законним строком для проведення усіх виконавчих дій щодо розшуку боржника та його майна, достатніх для погашення боргу та задоволення вимог стягувача, натомість після тримісячного строку повернув виконавчий документ стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону. Водночас згідно із п. 3 постанови про повернення виконавчого документу зазначив строк для повторного пред'явлення до виконання в термін до 28.05.2017 року. Крім того відповідно до п. 5 ст. 47 Закону повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Однак, скаржник не скористався правом повторно пред'явити виконавчий документ до виконання, який не сплив на час подання даної скарги на бездіяльність ВДВС.

Щодо вимоги скаржника про зобов'язання державного виконавця відновити виконавче провадження, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із п. п. 1, 3 ст. 55 Закону у разі якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або керівником відповідного органу державної виконавчої служби або якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу державної виконавчої служби, виконавче провадження підлягає відновленню протягом трьох робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу державної виконавчої служби. Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, копії якої не пізніше наступного дня надсилаються до суду, який визнав незаконною постанову державного виконавця, сторонам, а також органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Відтак, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні скарги в частині зобов'язання державним виконавцем Черухою В.М. відновлення виконавчого провадження № 50329329.

Згідно з п. 9.13. Постанови Пленуму ВГС України № 9 від 17.10.2012 р. "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

При цьому господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 у справі є обґрунтованою, а тому підлягає частковому задоволенню. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд-

У Х В А Л И В:

1. Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шаянські мінеральні води" на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 у справі задовольнити частково.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Рівненського районного управління юстиції ОСОБА_1 № 50329329 від 27.05.2016 року.

Суддя Гудзенко Я.О.