Постанова

від 22.09.2016 по справі 903/177/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2016 р. Справа№ 903/177/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Буравльова С.І.

Зубець Л.П.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Голошва В.Л. (довіреність №15 від 25.08.2016 р.)

від відповідача 1 - Клекоцюк Р.Є. (довіреність №346/03-70-10/14 від 17.03.2016 р.)

від відповідача 2 - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства «КРП і ПАРТНЕРИ»

на рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2016 р.

у справі №903/177/16 (суддя Балац С.В.)

за позовом Приватного підприємства «КРП і ПАРТНЕРИ»

до 1. Волинської митниці Державної фіскальної служби України

2. Державної казначейської служби України

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «КРП і ПАРТНЕРИ» звернулось до господарського суду з позовною заявою до Волинської митниці Державної фіскальної служби України та Державної казначейської служби України про стягнення вартості вилучених і зіпсованих при неналежному зберіганні товарів в сумі 149916,47 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.07.2016 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Стягнуто з позивача в дохід державного бюджету України 1378,00 грн. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив відмовити в її задоволенні, рішення залишити без змін.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача 2.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 12.08.2016 р., 29.08.2016 р., 12.09.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача 2 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

На митному посту «Володимир-Волинський» Волинської митниці ДФС України проведено митне оформлення вантажу за митними деклараціями №205100000/2015/001789 та №205100000/2015/001794, який перевозився вантажними автомобілями з державними номерними знаками НОМЕР_4/НОМЕР_5 та ВС9878СТ/НОМЕР_3 від приватного підприємства «КРП І ПАРТНЕРИ» на адресу підприємства Labores Sp.z.o.o. (Польща) через митний пост «Ягодин» Волинської митниці ДФС України. Вантаж було задекларовано брокером Волинської торгово-промислової палати на підставі документів, наданих директором позивача громадянкою України ОСОБА_4, а саме: на вантаж в автомобілі з державними номерними знаками НОМЕР_4/НОМЕР_5 згідно митної декларації №205100000/2015/001789 та товаросупровідних документів задекларовано товар пиломатеріали за кодом УКТЗЕД 44091018 вагою 20500 кг., 1296 метрів квадратних, 25,920 метрів кубічних; на вантаж в автомобілі НОМЕР_1/НОМЕР_3, згідно митної декларації №205100000/2015/001794 задекларовано товар пиломатеріали за кодом УКТЗЕД 44091018 вагою 20500 кг., 1296 метрів квадратних, 25,920 метрів кубічних.

На підставі наданих директором позивача громадянкою України ОСОБА_4 було здійснено декларування та митне оформлення вантажу «Пилопродукція з деревини хвойних порід у вигляді профільованого погонажу з однаковим поперечним перерізом по всій довжині і ширині, не стругана, не шліфована….», за кодом УКТЗЕД 44091018, загальною вагою 41.000 кг., 2592 метрів квадратних, 51,84 метрів кубічних.

В процесі здійснення митного контролю на митному посту «Ягодин» Волинської митниці ДФС України із залученням головного інженера ДП «Любомльське ЛГ» в якості спеціаліста було встановлено, що в дійсності згаданими автомобілями переміщуються пиломатеріали обрізні хвойних порід (сосна), (довідки від 12.06.2015 р. № 611 та від 12.06.2015 р. № 612), відповідно до службової записки управління адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання від 16.06.2015 р. № 652/03-70-25-01-20 код товару УКТЗЕД становить НОМЕР_2, з чого слідує, що даний товар підпадає під дію Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, пов'язаної із реалізацією та експортом лісоматеріалів» від 08.09.2015 р. № 2860-ІV, а його експорт можливий лише за наявності сертифікату про походження лісоматеріалів, який видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, і підтверджує законність придбання лісоматеріалів, який до митного контролю поданий не був.

За даним фактом 18.06.2015 р. складено протокол про порушення митних правил № 0764/20502/2015 за ст. 472 МК України, відповідно до якого було вилучено товари - предмети порушення митних правил та документи, необхідні як докази у справі про порушення митних правил, перелічені у ст. 3 вказаного протоколу та передані на склад митного органу.

Постановою Любомльського районного суду Волинської області від 23.07.2015 р. у справі № 163/1643/15-п справу про порушення митних правил від 18.06.2015 р. № 0764/20502/2015 відносно ОСОБА_4 за ст. 472 МК України повернуто на Волинську митницю ДФС України для проведення додаткової перевірки у місячний строк з дня отримання матеріалів справи.

Під час розгляду справи про порушення митних правил директор позивача звернулася до начальника Волинської ДФС України з заявою від 11.08.2015 р. в якій попередила про особливості зберігання вилученого товару та просила здійснити перевірку умов його зберігання.

В подальшому за клопотанням директора підприємства і за постановою Любомльського районного суду була призначена товарознавча експертиза. У висновку товарознавчої експертизи, проведеної експертом Волинської торгово-промислової палати, зазначено, що при детальному огляді наданих до експертного дослідження пакетів з пило-продукцією виявлено грибні ураження.

Постановою апеляційного суду Волинської області від 20.01.2016 р. провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 472 МК України закрито за відсутності в її діях складу адміністративного правопорушення. Вказаною постановою суд зобов'язав Волинську митницю ДФС України повернути позивачу товар: «пиломатеріали хвойних порід (сосна) не струганих, не шліфованих, без гребенів та пазів, не підданих профілюванню, загальною вагою 41.000 кг., 2592 метрів квадратних , 51, 84 метрів кубічних, загальною вартістю 16588,80 грн.».

Даний товар був отриманий позивачем 27.01.2016 р., при цьому як вказує позивач, при зовнішньому огляді товару були виявлені значні пошкодження товару та ураження грибком, що призвело до втрати товаром споживчих якостей.

Спір між сторонами у справі виник, на думку позивача, внаслідок неналежного виконанням працівниками Волинської митниці державної фіскальної служби України службових обов'язків підчас зберігання товару.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду з метою захисту свого порушеного права шляхом стягнення з Волинської митниці Державної фіскальної служби України через Державну казначейську службу України коштів у вигляді збитків в сумі 149916,47 грн., яка розрахована позивачем як залишкова вартість товару з урахуванням висновку товарознавчої експертизи.

Колегія зазначає, що в процесі судового розгляду не було встановлено наявності протиправних дій (бездіяльності) відповідачів, що свідчить про відсутність повного складу правопорушення, з яким закон пов'язує відшкодування збитків, а відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення виключає відповідальність відповідачів.

Посилання позивача на постанову апеляційного суду Волинської області від 20.01.2016 р. провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності, апеляційним судом не прийнято до уваги з тих мотивів, що у вказаній постанові не було встановлено факту протиправних дій (бездіяльності) відповідачів щодо митного оформлення товару позивача.

З мотивувальної частини постанови апеляційного суду Волинської області вбачається нормативно-закріплена можливість суб'єкта владних повноважень самостійно проводити класифікацію товарів під час їх митного оформлення та відсутність в діях ОСОБА_5 ознак складу адмінправопорушення. Разом із тим варто констатувати й про відсутність встановленого рішенням суду факту протиправності дій (або бездіяльності) Волинської митниці Державної фіскальної служби України (а.с. 41), як обов'язкового елементу, за умови встановлення судом факту якого, може наступити відповідальність останнього.

Окрім того, протиправна поведінка є лише одним з елементів складу правопорушення і її наявність не звільняє позивача від обов'язку доведення існування решти складових правопорушення.

Частиною 1 ст. 494 Митного кодексу України встановлено, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа органу доходів і зборів, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Право органу доходів і зборів вилучати товари у зв'язку з порушенням митних правил передбачено ст. 511 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 Митного кодексу України, тимчасове вилучення товарів, транспортних засобів та документів, зазначених у частині першій статті 511 цього Кодексу, може бути оскаржено в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу та іншими законами України.

Позивачем, дії Волинської митниці державної фіскальної служби України щодо вилучення товарів у встановленому порядку оскаржені не були, відтак вилучення товарів та їх подальше розміщення на складі вчинене органом митного контролю з дотриманням вимог закону та правил, які регулюють зазначені дії.

Згідно ст. 241 Митного кодексу України, власники товарів, що зберігаються на складах органів доходів і зборів під митним контролем, або уповноважені ними особи можуть з дозволу та під контролем цих органів здійснювати із зазначеними товарами операції, передбачені статтею 325 цього Кодексу, а також, зокрема: прості складські операції, необхідні для забезпечення збереження цих товарів (переміщення товарів у межах складу з метою раціонального розміщення; чищення; провітрювання; створення оптимального температурного режиму зберігання; сушіння, у тому числі із створенням потоку тепла; захист від корозії; боротьба із шкідниками; інвентаризація).

Волинською митницею ДФС України 17.08.2015 р. отримано заяву директора позивача щодо здійснення перевірки умов зберігання вилученого товару, однак з метою вирішення питань, викладених у вказаній заяві позивача з'ясовано, що під час провадження справи про порушення митних правил в матеріалах справи відсутні документи, які містили б інформацію про відповідні умови зберігання вилученого товару. В матеріалах справи про порушення митних правил не міститься заяв, в яких зазначено умови зберігання вилученого товару та ставиться питання про забезпечення зберігання товару в спеціальних умовах та приміщеннях.

Крім того, директор позивача ОСОБА_5 отримавши протокол про порушення митних правил від 18.06.2015 р., лише 11.08.2015 р. звернулась до Волинської митниці ДФС України з заявою про умови зберігання вилученого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Митного кодексу України, шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю органів доходів і зборів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов'язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) розміру збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; 4) вини.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

За таких обставин, необхідною підставою для притягнення органу державної влади (у даному випадку органу Державної митної служби України) до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій цього державного органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Причому, неправомірність рішення, дій або бездіяльності органу державної влади має підтверджуватись відповідним рішенням суду, яке буде мати преюдиційне значення для справи про відшкодування шкоди.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

В спірних деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу Державної митної служби України та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Позивачем належними доказами не доведено факт допущення Волинською митницею державної фіскальної служби України протиправної поведінки (як обов'язкової складової цивільного правопорушення та підстави для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків) при здійсненні службових обов'язків.

При цьому, позивач вказує, що предметом розгляду даної справи є відшкодування збитків, завданих неправомірними, за твердженням позивача, діями Волинської митниці ДФС України. Заявлену до стягнення суму коштів позивач просив стягнути саме з Державної казначейської служби України.

Відповідно до ст.1173 ЦК України, на яку послався позивач в обґрунтування позовних вимог, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Таким чином, на відміну від загальної норми ст.1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини), спеціальна норма ст.1173 ЦК України допускає обґрунтованість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів, тобто за наявності трьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки у вигляді незаконних рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, збитків та їх розміру, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками).

Державна казначейська служба України є юридичною особою - центральним органом виконавчої влади, яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, є окремим учасником правовідносин та не відповідає за зобов'язаннями (в тому числі щодо відшкодування шкоди) інших державних органів, а у відповідності до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 р. № 845, на Казначейство покладено функцію щодо виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, зокрема, шляхом безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування.

Виходячи з положень ст. 56 Конституції України, ст. 1173 ЦК України, ч. 2 ст. 25 Бюджетного кодексу України, відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні ним своїх повноважень, відшкодовується державою за рахунок державного бюджету.

При цьому, враховуючи правовий висновок, наведений в рішенні Конституційного Суду України від 03.10.2001р. № 12-рп/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, Державна казначейська служба України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (ч. 1 ст. 25 Бюджетного кодексу України).

Таким чином, при розгляді позовів про відшкодування шкоди, заподіяної діями (бездіяльністю) органів державної влади, співвідповідачами є відповідні органи Державної казначейської служби України, до компетенції яких належить казначейське обслуговування бюджетних коштів. При цьому, не вимагається наявність порушення вказаними органами прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

За таких обставин, вимога позивача про відшкодування шкоди за рахунок Волинської митниці Державної фіскальної служби України не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, оскільки відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, здійснюється державою за рахунок державного бюджету, а не за рахунок коштів, що виділяються на утримання цих органів.

Позивачем належним чином не доведено протиправність поведінки відповідача, факт заподіяння збитків, а також наявності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою відповідача та збитками у сумі, заявленій до стягнення. Вказане виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду та свідчить про відсутність підстав для її відшкодування.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення збитків у розмірі 149916,47 грн. є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято на підставі неповністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та недотриманням норм процесуального права, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Слід зазначити, що відповідно до п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання: позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Водночас заявники, позивачі та інші категорії осіб, які згідно із статтями 3 і 5 Закону звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами і заяв про перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України (п. 3.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Пунктом 4.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що у випадках коли позивач звільнений від сплати судового збору: якщо позов залишено без задоволення - судовий збір не стягується.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2016 р. у даній справі по суті необхідно залишити без змін, проте в частині стягнення з позивача суми судового збору рішення підлягає скасуванню та судовий збір не стягується.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «КРП і ПАРТНЕРИ» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 18.07.2016 р. у справі №903/177/16 скасувати частково.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Справу №910/177/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді С.І. Буравльов

Л.П. Зубець