Рішення

від 21.09.2016 по справі 914/1852/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2016р. Справа№ 914/1852/16

Господарський суд Львівської області у складі судді Галамай О.З. при секретарі судового засідання Потикевич М.П. розглянув справу

за позовом: Керівника Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Самсон», м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 479 879,03 грн.

В судове засідання з'явились:

від прокуратури: ОСОБА_2 - прокурор;

від позивача: ОСОБА_3 - представник (довіреність № 2301-вих-2893 від 08.09.16р.);

від відповідача : ОСОБА_4 - представник (довіреність б/н від 23.07.15р.).

Сторонам, які з'явились в судове засідання, роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.

Фіксація судового процесу технічними засобами в порядку ст. 81-1 ГПК України не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Керівником Львівської місцевої прокуратури № 2 в інтересах держави в особі Департаменту економічної політики Львівської міської ради до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Самсон» про стягнення заборгованості в розмірі 479 879,03 грн.

Ухвалою суду від 14.07.2016р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 03.08.2016р.

Ухвалами суду від 03.08.2016 р. та 05.09.2016р. розгляд справи відкладено з підстав, викладених в ухвалах та продовжувався її розгляд в порядку ст. 69 ГПК України.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні 21.09.2016р. позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та пояснень, наданих в судовому засіданні.

Представник відповідача в судовому засіданні просив в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№37676/16 від 21.09.2016 р.) та пояснень, наданих в судовому засіданні. Зокрема, у відзиві на позовну заяву зазначено, що дійсно є заборгованість перед позивачем, яка, згідно Розрахунку заборгованості по додатковій угоді № 167 від 11.06.2015 р. до Договору про пайову участь № 205 від 26.06.2013 р., становить 479 879,03 грн. Проте Відповідач посилається на ч.5 ст. 30 Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» та повідомив, що ухвалою №797 сесії Львівської міської ради від 14.07.2016р., від ТзОВ «Виробничо-комерційна фірма «Самсон» прийнято безоплатно у власність територіальної громади міста Львова зовнішні мережі водопостачання на вул. Кульпарківській, 158-160 балансовою вартістю 215 424,00 грн., які знаходяться поза межами земельної ділянки, відведеної для будівництва житлового будинку на вул. Кульпарківській, 156-вул. ОСОБА_5 (п.1.2.1 Ухвали) та зовнішні мережі водовідведення на вул. Кульпарківській, 156-160, балансовою вартістю 360 430,84 грн., які знаходяться поза межами земельної ділянки, відведеної для будівництва житлового будинку на вул. Кульпарківській, 156-вул. ОСОБА_5 (п.1.2.2 Ухвали). Відповідач також стверджує, що 22.08.2016р. ним скеровано лист №11 на адресу міського голови м. Львова, з проханням зарахувати збудовані інженерні мережі згідно технічних умов поза межами земельної ділянки будівництва багатоквартирного житлового будинку на вул. Кульпарківській, 156-вул. ОСОБА_5 у м. Львові силами та коштами інвестора-генпідрядника Корпорації БП В«КарпатбудВ» , в якості сплати пайового внеску в розмірі 575 854,84 грн.

Представник позивача в судовому засіданні щодо тверджень, зазначених у відзиві заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на відзив (вх.№37739/16 від 21.09.2016 р.). Зокрема зазначив, що зарахування збудованих інженерних мереж поза межами земельної ділянки будівництва, в якості сплати пайового внеску Львівською міською радою, станом на день розгляду справи не проводилось, тому зобов'язання відповідача по сплаті пайового внеску не можна вважати виконаним.

В судовому засіданні 21.09.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

26.06.2013р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Самсон» (Замовник) укладено Договір про пайову участь №205 (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим Договором (п.1.1. Договору).

Додатковою угодою №67 від 11.06.2015р. про внесення змін до Договору, сторонами внесено зміни до п. 2.2 Договору. Згідно нової редакції п.2.2. Договору, замовник зобов'язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень, 47 коп. (979 365,47 грн.) по 20 грудня 2016р. (але не пізніше дати введення об'єкта в експлуатацію), на розрахунковий рахунок №31511921700002, код платежу 24170000 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 38008294, отримувач: міський бюджет м. Львова.

23.10.2015 р. Департаментом ДАБІ у Львівській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЛВ 143152980458, об'єкт - «Реконструкція з розширення незавершеного будівництва магазину-салону на розі вул. Кульпарківська, 156 - вул. Л.Перфецького у м. Львові під багатоквартирний житловий будинок зі вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом».

В порушення умов п.п. 1.1., 2.2. Договору відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання та не сплатив в повному обсязі після введення об'єкта в експлуатацію пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова, заборгувавши позивачу 479 879,03 грн.

23.06.2016р. позивач направив відповідачу лист-претензію №2301-вих-2018 з вимогою сплатити заборгованість за Договором про пайову участь № 205 від 26.06.2013 р. в розмірі 479 879,03 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Таким чином, прокурор просить стягнути з відповідача 479 879,03 грн. заборгованості зі сплати пайового внеску та судові витрати у справі.

Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, які брали участь у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають до задоволення.

При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підприємства, установи,організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з частини 2 статті 21 Господарського процесуального кодексу України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Вимогами статті 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", статті 29 ГПК України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом.

Відповідно до п.3 ст. 23 Закону України В«Про прокуратуруВ» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Львівською місцевою прокуратурою №2 було виявлено факт неналежного здійснення захисту інтересів держави Департаментом економічної політики Львівської міської ради щодо стягнення заборгованості зі сплати пайових внесків, що стало причиною звернення прокуратури з позовом до господарського суду.

За даних обставин, необхідність захисту інтересів держави прокуратурою полягає в тому, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором завдає істотної шкоди інтересам держави, а саме, порушує право позивача на своєчасне отримання коштів, які зараховуються до державного бюджету, що в свою чергу становить загрозу порушення інтересів держави щодо своєчасності та повноти перерахунку реверсних дотацій з місцевого бюджету до державного бюджету України.

Враховуючи викладене вище, розглянувши та оцінивши обґрунтування позовних вимог прокурора щодо порушення інтересів держави, суд вважає, що прокурор звернувся з даним позовом до суду в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України, Законом України "Про прокуратуру" та відповідно до правил, встановлених Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Аналогічне положення містить ст. 193 ГК України, де зазначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 3 ст. 40 Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» , пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

У відповідності до ч. 1 ст. 40 Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» , порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2013р. між Департаментом економічної політики Львівської міської ради та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Самсон» (Замовник) укладено Договір про пайову участь №205 (далі - Договір), відповідно до умов якого Замовник зобов'язується здійснити відрахування у створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом сплати пайового внеску на умовах і у порядку, передбаченому цим Договором (п.1.1. Договору).

Згідно ч. 9 ст. 40 Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» , кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Додатковою угодою №67 від 11.06.2015р. про внесення змін до Договору, сторонами внесено зміни до п. 2.2 Договору. Згідно нової редакції п.2.2. Договору, замовник зобов'язаний сплатити пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова в сумі дев'ятсот сімдесят дев'ять тисяч триста шістдесят п'ять гривень, 47 коп. (979 365,47 грн.) по 20 грудня 2016р. (але не пізніше дати введення об'єкта в експлуатацію), на розрахунковий рахунок №31511921700002, код платежу 24170000 в ГУДКСУ у Львівській області, МФО 825014, код ЄДРПОУ 38008294, отримувач: міський бюджет м. Львова.

Як свідчать матеріали справи, 23.10.2015 р. Департаментом ДАБІ у Львівській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ЛВ 143152980458, об'єкт - «Реконструкція з розширення незавершеного будівництва магазину-салону на розі вул. Кульпарківська, 156 - вул. Л.Перфецького у м. Львові під багатоквартирний житловий будинок зі вбудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом» .

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення умов п.п. 1.1., 2.2. Договору відповідач неналежним чином виконав свої договірні зобов'язання та не сплатив в повному обсязі після введення об'єкта в експлуатацію пайовий внесок на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова.

Як стверджує прокурор і позивач та вбачається з матеріалів справи, відповідач свої договірні зобов'язання щодо сплати пайового внеску виконав частково.

23.06.2016р. позивач направив відповідачу лист-претензію №2301-вих-2018 з вимогою сплатити заборгованість за Договором про пайову участь № 205 від 26.06.2013 р. в розмірі 479 879,03 грн., яка залишена останнім без відповіді та задоволення.

Доказів на підтвердження сплати усієї суми пайового внеску згідно Договору про пайову участь № 205 від 26.06.2013 р. відповідачем не надано.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 479 879,03 грн. підлягає до стягнення на користь позивача.

Щодо посилання відповідача у своєму відзиві на ухвалу Львівської міської ради №797 від 14.07.2016 В«Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова зовнішніх мереж водопостачання та водовідведенняВ» та на звернення відповідача до міського голови м. Львова з листом про зарахування збудованих інженерних мереж згідно технічних умов поза межами земельної ділянки будівництва в якості сплати пайового внеску в розмірі 575854,84 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч. 5 ст. 30 Закону України В«Про регулювання містобудівної діяльностіВ» , якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об'єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об'єкти передаються у комунальну власність.

Відповідно до п. 3.3 ухвали Львівської міської ради №2779 від 09.07.2009р., якою затверджено положення В«Про пайову участь (внесок) замовників у створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.ЛьвоваВ» передбачено, що міська рада окремою ухвалою, враховуючи внесок юридичної та/або фізичної особи у соціально-економічний розвиток м. Львова, за поданням та обґрунтуванням Департаменту економічної політики і за погодженням з постійною комісією фінансів та планування бюджету, постійною комісією архітектури, містобудування та охороні історичного середовища і постійною комісією економічної політики повністю або частково може звільняти замовника від сплати пайового внеску.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Львівської міської ради №797 від 14.07.2016 В«Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова зовнішніх мереж водопостачання та водовідведенняВ» , з метою забезпечення належної експлуатації зовнішніх інженерних мереж, було прийнято безоплатно у власність територіальної громади м. Львова від ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Самсон» зовнішні мережі водопостачання на вул. на вул. Кульпарківській, 158-160 балансовою вартістю 215 424,00 грн., які знаходяться поза межами земельної ділянки, відведеної для будівництва житлового будинку на вул. Кульпарківській, 156-вул. ОСОБА_5 (п.1.2.1 Ухвали) та зовнішні мережі водовідведення на вул. Кульпарківській, 156-160, балансовою вартістю 360 430,84 грн., які знаходяться поза межами земельної ділянки, відведеної для будівництва житлового будинку на вул.. Кульпарківській, 156-вул. ОСОБА_5 (п.1.2.2 Ухвали).

Однак, ухвалою Львівської міської ради №797 від 14.07.2016 В«Про прийняття у власність територіальної громади м. Львова зовнішніх мереж водопостачання та водовідведенняВ» ТзОВ «ВКФ «Самсон» не звільнено від сплати пайового внеску, який останній зобов'язаний був сплатити згідно Договору про пайову участь №205 від 26.06.2013р. Також, в матеріалах справи відсутня окрема ухвала Львівської міської ради про звільнення відповідача від сплати пайового внеску. Крім того, станом на день розгляду справи, відповідачем не надано суду доказів розгляду міським головою м. Львова листа №11 від 22.08.2016р. щодо звернення відповідача з проханням про зарахування збудованих інженерних мереж згідно технічних умов поза межами земельної ділянки будівництва в якості сплати відповідачем пайового внеску в розмірі 575 854,84 грн. Отже, факт припинення грошового зобов'язання відповідача відсутній.

У відповідності до приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Водночас суд звертає увагу відповідача на те, що договором про пайову участь №205 від 26.06.2013р., укладеним між позивачем та відповідачем, не передбачено можливості повного чи часткового звільнення відповідача від сплати пайового внеску, та сторонами не надано жодних підтверджень того, що до даного договору вносились зміни щодо зарахування суми пайового внеску.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, встановлений договором або законом. Стаття 625 ЦК України визначає, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись cт. ст. 3, 4, 4 1 , 4 2 , 4 3 ,4 4 , 4 5 , 4 6 , 12, 22, 32, 33, 34, 35, 36, 43, 49, 69, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Самсон» (79044, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 5В, ідентифікаційний код юридичної особи 22366842) на користь Департаменту економічної політики Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл.Ринок, 1, ідентифікаційний код юридичної особи 34814859) - 479 879,03 грн. заборгованості.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Самсон» (79044, м. Львів, вул. Княгині Ольги, 5В, Ідентифікаційний код юридичної особи 22366842) на користь Прокуратури Львівської області (79005, м. Львів, просп. Шевченка, 17/19, м. Львів, 79005; ідентифікаційний код юридичної особи 02910031; розрахунковий рахунок № 35211093000774 УДКСУ у м. Києві, МФО 820172) - 7 198,19 грн. - судового збору.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 26.09.2016 р.

Суддя Галамай О. З.