Ухвала

від 07.09.2016 по справі 804/15217/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"07" вересня 2016 р. справа № 804/15217/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченка В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю представника позивача Шевченко О.Г.,

за участю представника відповідача Хоміч Ю.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2016 р. у справі №804/15217/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс»

до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» (далі по тексту - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лівобережної об'єднаної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі по тексту - відповідач), в якому з урахуванням уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправними дій Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області щодо здійснення податкового контролю відносно платника податків - ТОВ НВП «Стальсервіс» з податку на додану вартість за березень-квітень 2015 року;

- визнати протиправними дій відповідача щодо вилучення/коригування показників податкової звітності позивача в А/С «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» за березень-квітень 2015 року, які здійсненні на підставі Акту перевірки від 20.08.2015 року №1569/04-64-22-04/31646329;

зобов'язання відповідача відновити в АІС «Податковий блок» «Підсистеми автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» показники податкової звітності ТОВ НВП «Стальсервіс» за березень-квітень 2015 року, що зазначені у податкових деклараціях з податку на додану вартість за березень-квітень 2015 року, які були вилучені/відкориговані на підставі Акту перевірки від 20.08.2015 року №1569/04-64-22-04/31646329 (т.1, а.с. 4-19, 125).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2016 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивачем не доведено суду, які саме його права та охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вчинення відповідачем оскаржуваних дій, оскільки внесення податковим органом до електронних баз даних інформації, вказаної в акті перевірки, є службовою діяльністю працівників ДПІ з виконання обов'язків зі збирання доказової інформації про наявність чи відсутність документального підтвердження господарських операцій. При цьому, включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податків (т. 6, а.с. 214-216).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач, зокрема, зазначив, що порушення законного його інтересу у спірних правовідносинах полягає у настанні для нього негативних наслідків, спричинених діями відповідача, а саме: коригуванням в Інформаційних автоматизованих системах Міністерства доходів та зборів України відомостей про задекларовані показники податкової звітності позивача, що позбавляє його права на використання задекларованого ним податкового кредиту у подальшій господарській діяльності, що є фактичним позбавленням підприємства можливості користуватися власними коштами. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову - про задоволення позову у повному обсязі (т.6, а.с.221-230).

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив суд задовольнити її з підстав зазначених у ній.

Представник відповідача у судовому засіданні, заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство "Стальсервіс" (код 31646329) зареєстровано виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 25.02.2002 року та перебуває на податковому обліку в Лівобережній ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області та є платником податків (т.1, а.с. 16-17).

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що з 17.08.2015р. по 18.08.2015р. на підставі наказу від 17.08.2015р. №1100, направлення від 17.08.2015р. №474, відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведена документальна позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість ТОВ НВП «Стальсервіс» під час здійснення взаємовідносин з ТОВ «Дніпровська Сталева Компанія» за період з 01.03.2015р. по 30.04.2015р., за результатами якої складено акт від 20.08.2015 р. №1569/04-64-22-04/31646329 (т.1, а.с. 18-94).

Згідно з висновками вказаного акту, перевіркою встановлено порушення, а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій за період з 01.03.2015р. по 30.04.2015р. по ланцюгу: ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» - ТОВ «ДНІПРОВСЬКА СТАЛЕВА КОМПАНІЯ» - підприємства покупці на суму 806742,19 грн. Не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС», а саме встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» операцій за період з 01.03.2015 р. по 30.04.2015р. по ланцюгу: ТОВ НВП «СТАЛЬСЕРВІС» - ТОВ «ДНІПРОВСЬКА СТАЛЕВА КОМПАНІЯ» - підприємства покупці на суму 806 742, 19 грн. (т.1, а.с. 94).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем до Лівобережної ОДПІ м.Дніпропетровська ГУ ДФС у Дніпропетровській області було подано заперечення на вищезазначені висновки Акту перевірки (т.1, а.с. 103-110).

Листом «Про надання інформації стосовно розгляду заперечення» №27841/10/04-64-22-04-9 від 07.09.2015р. податковий орган повідомив позивача, що висновки Акту перевірки є правомірними, обґрунтованими та такими, що не суперечать вимогам діючого законодавства (т.1, а.с. 111-114).

Судом також встановлено, що контролюючим органом інформацію на підставі акту від 20.08.2015 р. №1569/04-64-22-04/31646329 відображено в АІС «Податковий блок». Внаслідок чого було зменшено суму податкового кредиту по податку на додану вартість за березень-квітень 2015 року у розмірі 806 742, 19 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «ДНІПРОВСЬКА СТАЛЕВА КОМПАНІЯ» та зменшено податкові зобов'язання по податку на додану вартість за березень-квітень 2015 року у розмірі 806 742, 19 грн. по взаємовідносинам з підприємствами покупцями.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що включення до акту перевірки, так само і внесення до автоматизованої інформаційної системи певної інформації, є обов'язком відповідної службової особи та самі по собі, без прийняття суб'єктом владних повноважень відповідного податкового повідомлення-рішення, не порушують права та охоронювані інтереси позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України).

Відповідно до статті 71 ПК України інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - це комплекс заходів щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Згідно з приписами підпункту 72.1.1 пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла, зокрема, від платників податків та податкових агентів: що міститься в податкових деклараціях, розрахунках, інших звітних документах; що міститься у наданих великими платниками податків в електронній формі копіях документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документах, які ведуться в електронній формі, регістрах бухгалтерського обліку, фінансовій звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів; про фінансово-господарські операції платників податків.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пунктом 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності), у разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.

У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо в строки, передбачені цим Кодексом.

Статтею 74 ПК України встановлено, що податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 74.1 цієї статті); зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань (пункт 74.2 згаданої статті).

Виходячи із системного тлумачення статей 71, 72, 74 ПК України Верховний Суд України у справі №21-511а14, в постанові, яку ухвалено 09 грудня 2014 року, дійшов висновку, що «для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю і не може бути виключена з баз даних, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку» .

Тобто, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків, а такий акт, відповідно, не порушує прав останнього. Включення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин дії контролюючого органу стосовно внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, у тому числі й складеного за її результатами акта, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов'язків із збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав і не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

На підставі аналізу вказаних норм ПК України Верховний Суд України у справі №814/116/14, постанову в якій було ухвалено 22 грудня 2015 р., дійшов висновку, що «відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо компетенції контролюючих органів, повноважень і обов'язків їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, урегульовано ПК. Способом здійснення такого контролю є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів. Інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій податкових інспекторів та не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Дії контролюючого органу щодо внесення до ІС «Податковий блок» змін показників податкової звітності суб'єктів господарювання в частині податкового кредиту та податкових зобов'язань на підставі акта перевірки без прийняття податкових повідомлень-рішень не породжують правових наслідків для платників податків та не порушують їхні права, оскільки розміщена в цій системі інформація є службовою та використовується податковими органами для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі (використовується для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань) з метою здійснення податкового контролю».

Відповідно до частини 1 статті 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Доводи позивача, зазначені в апеляційній скарзі стосовно того, що своїми діями відповідач порушив його законні інтереси, які полягають у позбавленні підприємства права на використання задекларованого ним податкового кредиту у подальшій господарській діяльності, не приймаються колегією суддів, з огляду на те, що дане твердження є наслідком помилкового тлумачення позивачем норм чинного податкового законодавства України.

Таким чином, приймаючи рішення по суті заявлених апеляційних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції зважує на ту обставину, що дії контролюючого органу по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки позивача не визнані протиправними в установленому законом порядку, а внесена в базу службова інформація не несе відповідних правових наслідків для позивача, оскільки відповідачем, на час виникнення спірних відносин, податкового повідомлення-рішення не приймав.

Доводи позивача щодо протиправності дій податкового органу під час здійснення податкового контролю не знайшли свого підтвердження а ні під час розгляду в суді першої інстанції, а ні в апеляційній інстанції.

Отже, з урахуванням зазначених висновків Верховного Суду України, колегія судів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права; доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Стальсервіс» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.03.2016 р. у справі №804/15217/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України упродовж двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун