Постанова

від 23.11.2011 по справі 2а-10114/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2011 р. № 2а-10114/11/1370

м. Львів

16 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретар - Гнилиця Р.І.

з участю:

представників позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Елекс»про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області.

.

Обставини справи.

Позивач, приватне підприємство «Елекс»звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень №0000522303 та №0000532303, виставлених 02.09.2011р. Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставністю виставлення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки у позивача є в наявності всі підтверджуючі документи пов'язані із здійсненням господарської діяльності, тому вимог чинного законодавства позивач не порушував.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача подав заперечення проти позову, вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки при проведенні перевірки встановлено відсутність факту господарських операцій, просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем, Державною податковою інспекцією у Стрийському районі Львівської області у період з 16.08.2011р. по 18.08.2011р. проведено позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Елекс»з питань дотримання податкового законодавства з достовірності декларування податку на додану вартість та податку на прибуток за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. по взаємовідносинах з ОСОБА_3 «Союз Плюс Сервіс», про що 26.08.2011 року складено акт №1996/23-3/31755120 (а.с.15-26).

За результатами перевірки та на підставі складеного акта, відповідачем 02.09.2011р. виставлено податкове повідомлення-рішення №0000522303 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств в сумі 156521 грн. ( основний платіж - 125217 грн., штрафні (фінансові) санкції - 31304 грн.) та податкове повідомлення-рішення №0000532303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 125218,00 грн. (основний платіж - 100174 грн., штрафні (фінансові) санкції - 25044 грн.)

Підставою виставлення вказаних податкових повідомлень-рішень слугувало встановлення перевіркою порушення позивачем:

- п.5.1 ст. 5, п.п.5.3,9 п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.1. п.11.2 ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.94р. в редакції Закону України №283/97-ВР від 22.05.97р. (із змінами та доповненнями) встановлено завищення задекларованих ПП «Елекс»показників у рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»показників за період з 01.10.2009р. по 31.12.2009р. на суму 500868,0грн..

- ст. 3, ст.207, ст.208, Господарського кодексу України, ст.203, п.1, ст.215, ст.216, ст. 228, ст.626, ст.629, ст.662 Цивільного кодексу України, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 .п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року N 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(із змінами та доповненнями) - занижено податок на додану вартість на загальну суму 100174 грн. в т.ч. : за жовтень 2009р. на суму 34031 грн.; за листопад 2009р. на суму 66143 грн.;

Вказані порушення полягають у тому, що позивачем не підтверджено фактичності господарських операцій з ОСОБА_3 «Союз Плюс Сервіс».

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем укладено з ОСОБА_3 „Союз Плюс Сервіс":

- договір від 01.10.2009р. №09-009/СПС-П 9 (а.с.48-49) про виконання робіт по зовнішньому електропостачанню торгового центру ТОВ "Укргрупінвест" (за адресою м. Сокаль, вул. Шевченка,49а) загальною вартістю робіт без ПДВ - 60592 грн.( ПДВ 12118 грн.). Виконання робіт оформлено актом приймання виконаних підрядних робіт №09-009/СПС-П/1/10-28003 ф.№КБ-2в (а. с. 46-47);

- договір від 02.10.2009р. №09-010/СПС-П (а.с.42-44) на виконання робіт по зовнішньому електропостачанню житлового будинку загальною вартість робіт без ПДВ -164652 грн.( ПДВ 329304 грн.). Виконання робіт оформлено актом приймання виконаних підрядних робіт №10-28004 ф.№КБ-2в (а. с. 39-41);

- договір від 02.10.2009р. №09-011/СПС-П (а.с.36-37) на виконання ремонту виробничих приміщень ПП «Елекс» за адресою м. Стрий , вул. Шевченка. 14. загальною вартістю робіт без ПДВ -170856 грн.( ПДВ 34171 грн.) Виконання робіт оформлено актом №09-011/СПС-П/1/10-28005 ф.№КБ-2в (а.с.34-35);

- договір від 02.11.2009р. №09-012/СПС-П (а. с. 31-32) на розробку проектної документації по зовнішньому електропостачанню об'єктів замовника загальною вартість робіт без ПДВ -87534 грн.( ПДВ 17506 грн.). Виконання робіт оформлено актом №09-012/СПС-П/1/11-25002 ф.№КБ-2в (а.с.30).

На підставі вищевказаних актів виконаних робіт позивачем проведено перерахування коштів на рахунок ОСОБА_3 „Союз Плюс Сервіс" згідно з платіжними дорученнями (а.с.56-71), а останнім виписано позивачу податкові накладні (а.с.72-86)

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами та доповненнями) (далі - Закону України №283/97-ВР), валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п. п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми, будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України №283/97-ВР визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Виходячи з вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 №996-ХГУ обґрунтування відображення господарських операцій в податковому обліку здійснюється на підставі даних бухгалтерського обліку.

У статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Відповідно до вимог п.3.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Крім того, Наказом ДПА України «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та порядку її складання»від 29.03.2003 р. №143, передбачено, що дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності).

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне збереження записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704.

Відповідно до п.п.1.2 п.1 вказаного Положення, господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п.п.2.1 п.2 Положення).

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п.2 ст.9 цього Закону).

Частиною 5 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» передбачено, що підприємство самостійно визначає облікову політику; обирає форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з додержанням єдиних засад, встановленим цим Законом, та з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних; розробляє систему і форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій, визначає права працівників на підписання бухгалтерських документів.

Згідно з абзацом четвертим п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Разом з тим, у листі Державної податкової адміністрації України від 08.04.2008р. №3146/6/15-016 зазначено, що частиною другою та третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні»передбачається, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Закріплений у ч.1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Вирішення спору потребує встановлення реальності господарських операції між ПП «Елекс»та ОСОБА_3 „Союз Плюс Сервіс":

З'ясування наведених обставин має істотне значення для правильної юридичної оцінки дій позивача з питань формування валових витрат та щодо віднесення ним до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування з бюджету) є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди (отримання бюджетного відшкодування сум ПДВ платником) можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Суд вважає, що складені позивачем ОСОБА_3 „Союз Плюс Сервіс" документи в сукупності та кожен зокрема не є допустимими доказами господарських операцій, які у них зафіксовані.

Так, у матеріалах справи міститься письмове пояснення директора позивача про те, що в періоді жовтень-листопад 2009 року була проведена співпраця з ОСОБА_3 „Союз Плюс Сервіс". Дане підприємство виконувало субпідрядні роботи відповідно до наданих до перевірки копій актів приймання виконаних робіт. Вищезгадана організація була розшукана по мережі Інтернет. Замовлення та робочі питання вирішувались в телефонному режимі. Підписання, обмін договорами та актами на виконання робіт проводилось поштовим листуванням. Розрахунки проводились безготівковим шляхом.

Проте допитана судом у якості свідка ОСОБА_4, яка безпосередньо провидила перевірку підтвердила, що під час перевірки посадовими особами позивача не надано підтверджуючих документів, щодо витрат на поштовий та стільниковий зв'язок безпосередньо з підрядником ОСОБА_3 „Союз Плюс Сервіс" (як вже зазначалось, з пояснення директора ОСОБА_5 "замовлення та робочі питання вирішувались в телефонному режимі. Підписання, обмін договорами та актами на виконання робіт проводилось поштовим листуванням).

Свідок також підтвердила, що під час проведення перевірки встановлено відсутність документів, які підтверджують факт виписки довіреностей на отримання позивачем ТМЦ від постачальника ОСОБА_3 „Союз Плюс Сервіс", наказів на відрядження працівників, а також факту транспортування ТМЦ.

Вказані документи на надані позивачем і суду під час розгляду справи. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем сплачено кошти за розробку проектної документації (а.с.29-30), проте суду не надано для огляду такої документації, що б дозволило підтвердити в дійсності факт її розробки ТОВ «Союз Плюс Сервіс».

Водночас, згідно акта позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Союз Плюс Сервіс»код ЄДРПОУ 30444793 проведеної ДПІ у Залізничному районі м. Львова за №2384/23-2/30444793 від 22.09.2010р. ОСОБА_3 „Союз Плюс Сервіс" здійснювало діяльність, спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам, не підтвердженням податкового кредиту відсутні об'єкти оподаткування податком на додану вартість по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям.

Зазначене свідчить про те, що документи (в т.ч. договори) з ТОВ «Союз Плюс Сервіс»підписані про людське око, без наміру щодо виникнення та виконання зобов'язань, які передбачені в договорах, а лише з метою документального оформлення господарських операцій, які в дійсності не відбувалися. Тому первинні документи, якими оформлено виконання цих операцій, містять недостовірну інформацію і не можуть вважатися первинними документами.

При цьому посилання позивача на ту обставину, що виконані ТОВ «Союз Плюс Сервіс»роботи у подальшому були позивачем передані контрагентам не доводить факту їх виконання саме ТОВ «Союз Плюс Сервіс», але водночас підтверджує доводи представника відповідача що такі роботи виконав безпосередньо позивач, і з метою одержання податкової вигоди оформив документи про їх виконання з ТОВ «Союз Плюс Сервіс»

Наявність у позивача лише документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту та валових витрат, зокрема виданих ТОВ «Союз Плюс Сервіс»податкових накладних, сама по собі не є підставою для їх включення до складу податкового кредиту, якщо Судом встановлено, що господарських правовідносин у дійсності не було.

Відсутність судового рішення про визнання недійсними договорів між позивачем та ТОВ «Союз Плюс Сервіс»сама по собі не свідчить про реальність виконання цього договору зазначеними суб'єктами. Укладення договору не є доказом його виконання. Відтак, установлення факту недійсності цивільно-правового договору, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення податковим органом зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції.

Враховуючи наведене, висновок податкового органу про неправомірне включення ПП «Елекс»до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених ТОВ «Союз Плюс Сервіс»є обґрунтованим.

Оцінюючи рішення відповідача на відповідність ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд вважає, що вони прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. За таких обставин Суд вважає, що вимоги є необґрунтованими, а тому у позові слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

2.Судові витрати покласти на позивача.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 28.11.2011р. о 16:00 год.

Суддя Коморний О.І.