Постанова

від 20.09.2016 по справі 814/2987/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/2987/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

Судді доповідача - Потапчука В.О.

суддів - Жука С.І.

- Семенюка Г.В.

При секретарі - Алексєєвої Н.М.

За участю директора ТОВ «ВЛАД» Абрамовича Е.Д. та представника ТОВ «ВЛАД» Глушаниці А.Л.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАД» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2015 року № 0000192202 та № 0000202202,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Влад", звернувся до суду з позовом до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.05.2015 р. № 0000192202 і № 0000202202.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про можливу безтоварність господарських операцій та порушення позивачем норм Податкового кодексу України (далі - ПК України) базуються на припущеннях, які не доведені належними та допустимими доказами. Позивач має первинні бухгалтерські документи по господарських операціях з ТОВ "ОМО", які достовірно підтверджують реальне здійснення правочину, а відтак позивач має право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та формування відповідних валових витрат.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції відповідачем подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права у зв'язку з чим апелянт просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у квітні 2015 р. відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складено акт від 27.04.2015 р. № 259/14-06-22-02/20908084 (т. 1 а. с. 22-42).

Під час перевірки встановлено наступні порушення: - правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб; - п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що вплинуло на завищення податкового кредиту з ПДВ за жовтень-листопад 2014 р. на суму 614065,00 грн.; - п.п. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, що вплинуло на завищення витрат за 2014 р. на суму 3070324,00 грн. та вплинуло на заниження зобов'язань з податку на прибуток підприємства в сумі 552658,00 грн.

На підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.05.2015 р. № 0000192202 на суму 921097,50 грн. і № 0000202202 на суму 828987,00 грн. (т. 1 а. с. 19-20).

Свій висновок про штучне формування позивачем податкового кредиту за жовтень-листопад 2014 р. за рахунок придбання палива у ТОВ "ОМО" відповідач обґрунтовує актом перевірки ТОВ "ОМО" по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ТОВ "Укройлпродукт" та контрагентами-покупцями. Так, за результатами перевірки ТОВ "ОМО" та його контрагентів встановлено проведення транзитних операцій. З посиланням на порушення ТОВ "ОМО" своїх податкових зобов'язань відповідач робить висновок про протиправний і удаваний характер правочину позивача з ТОВ "ОМО". Позивач не надав до перевірки сертифікати якості від заводу-виробника, а договір на поставку нафтопродуктів не розкриває інформації, яким чином відбувалась поставка товару. Видаткові, податкові і товарно-транспортні накладні не містять адреси ТОВ "ОМО".

Основними видами діяльності позивача є оптова й роздрібна торгівля пальним. Для здійснення своєї господарської діяльності позивач 21.10.2014 р. уклав з ТОВ "ОМО" договір поставки нафтопродуктів № 10 (т. 1 а. с. 58). За вказаним договором позивач придбав у ТОВ "ОМО" паливно-мастильні матеріали в кількості та асортименті, згідно товарних накладних. Договір діяв до 31.10.2014 р. Товар отримано позивачем на підставі видаткових накладних (т. 1 а. с. 59-67).

При вирішенні питання суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що ТОВ «Влад» здійснювало діяльність з оптового та роздрібного продажу палива на митній території України.

Відповідачем було направлено підприємству ТОВ «Влад» запити: - від 29.01.2015р. №152/10/14-06-15-1-09 про надання інформації та копій документів по взаємовідносинах з ТОВ «ОМО». код за ЄДРПОУ 32720119 за листопад 2014 року, але відповідь ТОВ «Влад» від 06.02.2015 року №7 (вх. №1009/10) надана не в повному обсязі (відсутня копія договору на поставку нафтопродуктів, відсутня інформація щодо заводу-виробника, відсутні копії сертифікатів відповідності на отримані нафтопродукти); - від 24.03.2015р. №255/10/14-06-22-01/22-13 про надання інформації та копій документів по взаємовідносинах з ТОВ «ОМО». код за ЄДРПОУ 32720119 за листопад 2014 року, але відповідь ГОВ «Влад» від 03.04.2015 року №12 надана не в повному обсязі (відсутня інформація щодо заводу-виробника,- відсутні копії сертифікатів відповідності на отримані нафтопродукти); - від 16.04.2015р. №361/10/14-06-22-02-11 про надання копій сертифікатів відповідності на бензин марки А-92, А-95, дизельного пального отриманого від постачальника ТОВ «ОМО» в жовтні, листопаді 2014р.. про надання інформації про об'єми резервуарів в кубічних дециметрах по кожному виду палива в розрізі АЗС. про надання копій журналів обліку надходження нафтопродуктів на АЗС за формою №5-НГІ. №13-НП. №17-НП, №18-НП за жовтень, листопад 2014р. (відсутня інформація щодо заводу-виробника, відсутні копії сертифікатів відповідності на отриманий бензин марки А-92, А-95).

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. В даному випадку такими первинними документами можуть бути: договори поставки, акти прийом)-передачі товарів, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні, платіжні доручення. Матеріали, які підтверджують фактичне перевезення товару та інші документи.

Для автомобільних перевезень бензинів, дизпалива, мастильних матеріалів та нафти відповідно до пп.7.5.6 п.7 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах й організаціяхУкраїни. затвердженої наказом Міненергетики, Мінекономіки, Мінтрансу, Держспожполітики від 20.05.08 р. № 281/171/578/155 (далі Інструкція № 281/171/578/155) оформлюють ТТН на відпуск нафтопродуктів (нафти).

В ТТН одним із додаткових реквізитів є пункт навантаження та пунктрозвантаження. Без точної адреси вказаних пунктів неможливо здійснити сам процес транспортування та ідентифікувати їх.

Так в силу приписів п.5.4.1 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", яка відповідно до п.1 є обов'язковою для всіх суб'єктів господарювання - підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні.

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду ( залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20 град.С відповідно до ГОСТ 3900.

Відповідно до п.5.4.3 вказаної Інструкції маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі, якщо нафтопродукти в заводській упаковці. Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.

Положення п.6.1 даної Інструкції передбачають, що на всіх підприємствах ведеться облік нафти і нафтопродуктів із записом у журналі реєстрації проведення вимірювань нафтопродуктів (нафти) у резервуарах за формою N 7-НП (додаток 6) (на НПЗ у спеціальних регістрах складського обліку) для кожного резервуара з відображенням усіх технологічних операцій, що здійснюються кожною зміною.

Пункти 7.5.6 - 7.5.10 Інструкції "Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України", в свою чергу, визначають відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

- перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

- третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику; при цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу;

- четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. На вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер.

До перевірки позивачем податковому органу надано товарно-транспорті накладні, які не відповідають вимогам Інструкції № 281/171/578/155. В наданих товарно-транспортних накладних не вказана точна адреса пункту розвантаження (вулиця, номер будинку). В ТТН відсутні прізвище та підпис матеріально відповідальної особи ока отримала ПММ в ТОВ «ОМО» на підставі довіреності.

Крім того, в порушення пп.7.5.6 п.7 Інструкції № 281/171/578/155 вказана ТТН є не встановленої форми. Відповідно до п.7.5.8 вказаної Інструкції № 281/171/578/155 у ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзд) автоцистерни з підприємства.

Також з матеріалів справи колегія суддів не вбачає ні в ТОВ «ВЛАД» ні в ТОВ «ОМО» виробничних потужностей для можливості прийняття та зберігання нафтопродуктів, які були предметом господарської операції.

Таким чином, докази, на які посилався суд першої інстанції є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування, у справі, яка розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Таку ж позицію висловив і Верховний Суд України у своїй постанові від 27 березня 2012 року по справі № 21-737во10.

Виходячи з норм податкового законодавства можливо зробити висновок, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, як то: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів та інше, а тому відсутність достатніх доказів реального вчинення господарських операцій виключає правомірність формування товариством витрат та податкового кредиту за такими операціями, незважаючи на наявність у позивача податкових накладних та інших доказів.

Наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама по собі не свідчить про його виконання сторонами, і за відсутності обов'язкових первинних документів не може вважатися безперечним доказом реальності здійснення відповідної господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як доказ наявності нафтопродуктів надано ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 30.09.2014 по справі № 522/157463/13-к, відповідно до якої надано дозвіл на зміну місця зберігання речових доказів, на які рішенням Печерського районного суду м. Києва накладено арешт та подальшої їх реалізації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, ДП «Укртранснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 34355770) юриоична адреса: м. Київ, вул. Комінтерну, 27, а саме: бензину марки А-95 у кількості 9621 тонни...».

На думку підприємства дана ухвала свідчить про походження нафтопродуктів, які ТОВ «Влад» в жовтні-листопаді 2014 року отримало від ГОВ «ОМО».

Колегія суддів вважає правильною позицію апелянта, що при цьому відсутні будь-які докази, що саме це паливо в подальшому було реалізовано по ланцюгу на адресу ТОВ «Влад». Крім того, в вищезазначеній Ухвалі йдеться лише про бензин марки А-95, а в первинних документах на постачання від ТОВ «ОМО» зазначено види палива: бензин А-95, бензин А-92, дизельне паливо, фактичне походження яких даною перевіркою, виходячи з аналізу наданих до перевірки документів, не встановлено.

Колегія суддів зауважує, що первинні документи, які складені суб'єктами господарської діяльності на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, та такі що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненної операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не надано доказів фактичного виконання договорів купівлі продажу та поставки нафтопродуктів та враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо фактичного виконання умов вищезазначених договорів поставки та купівлі продажу нафтопродуктів, позивач не підтвердив реальності проведених операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції взагалі не проаналізовано спеціальний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів, що призвело до неповного з'ясування обставин справи та, як наслідок ухвалення судового рішення, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Відповідно до п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необхідним задовольнити апеляційну скаргу, скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 202,207,211,254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАД» до Вознесенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2015 року № 0000192202 та № 0000202202,- відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст складено 23 вересня 2016 року.

Суддя-доповідач: Потапчук В.О.

Судді: Жук С.І.

Семенюк Г.В.