Ухвала

від 20.09.2016 по справі 743/1148/14-к

ВИЩИЙ СПЕЦІАЛІЗОВАНИЙ СУД УКРАЇНИ З РОЗГЛЯДУ ЦИВІЛЬНИХ І КРИМІНАЛЬНИХ СПРАВ

Ухвала іменем україни 20 вересня 2016 року м. Київ Колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 ,

переглянула в судовому засіданні вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 09 лютого 2016 року за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_6 .

Вироком Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 02 листопада2015 року засуджено

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Картофлянка Дрокиївського району Республіки Молдова, громадянина України,проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такого, що не має судимості в силу ст. 89 КК,

за ч. 2 ст. 342 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 100неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.

За ч. 1 ст. 249 КК ОСОБА_6 виправдано.

Крім того, засуджено ОСОБА_7 вирок щодо якого не оскаржується.

Апеляційний суд Чернігівської області скасував зазначений вирок і постановив свій вирок від 09 лютого 2016 року, яким ОСОБА_6 визнав винним та призначив покарання: за ч. 1 ст. 249 КК у виді штрафу в розмірі 100неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн., із конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого; за ч. 2 ст. 342 КК у виді арешту на строк 4 місяці.

На підставі ч. 1ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 покарання у виді арешту на строк 4 місяці із конфіскацією знарядь і засобів промислу та всього добутого.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він 11 травня 2014 року, приблизно о 19.00 год., перебуваючи на водній карті № НОМЕР_1 в урочищі «Замглай» поблизу с. Вишневе Ріпкинського району Чернігівської області, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , в порушення п. 3.15 «Правил любительського і спортивного рибальства», під час весняно-літньої заборони в період нересту, не маючи дозволу на промисловий вилов риби, з використанням заборонених знарядь лову сіток зяберних у кількості 5 шт., займались незаконним добувним рибним промислом, виловивши риб цінних порід карася золотого, який внесений до категорії вразливих Червоної книги України, у кількості 51 шт., на суму 16 830 грн., а також лина, у кількості 1 шт., на суму 119 грн., чим заподіяли істотну шкоду рибному господарству України, на загальну суму 16949 грн.

Крім того, цього ж дня, приблизно о 20.00 год., ОСОБА_6 на березі водної карти № 11 в урочищі «Замглай» поблизу с. Вишневе з метою уникнення відповідальності за незаконний вилов риби, розуміючи, що працівники держрибоохорони намагаються припинити протиправність його дій, усвідомлюючи, що ОСОБА_8 є працівником правоохоронного органу та знаходиться при виконанні службових обов`язків, вчинив йому опір, який виразився у замахуванні і нанесенні удару термосом потерпілому, на якого поширюється дія ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», а також намаганні нанести потерпілому удар дерев`яною палицею.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону порушує питання про скасування вироку апеляційного суду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що злочини, за які його засуджено, він не вчиняв, а матеріали кримінальногопровадженняне містять доказів його винуватості. Посилається на неповноту досудового та судового слідства, зазначає, що обвинувачення обґрунтовано на припущеннях, безпідставно не взяті до уваги показання свідків сторони захисту, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що попередньої змови з ОСОБА_7 на незаконний вилов риби у нього не було, а факт нанесення ним потерпілому ОСОБА_8 тілесних ушкоджень не доведено.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_6 , який підтримав свою касаційну скаргу, пояснення прокурора, який просив скаргу засудженого залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду - без зміни, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 433 КПК до компетенції касаційного суду не належить перевірка обставин, зазначених у статтях 410, 411 КПК щодо неповноти судового розгляду справи, невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи. У зв`язку з наведеним доводи засудженого в цій частині у касаційному порядку перегляду не підлягають.

Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом дотримані у повному обсязі.

Доводи засудженого про істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів провадження, апеляційний суд розглянув справу в межах поданої апеляційної скарги прокурора, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та місцевий суд призначив надто м`яке покарання і, скасувавши вирок, постановив новий.

Висновки про доведеність вини ОСОБА_6 апеляційний суд зробив на підставі зібраних у справі та детально досліджених в судовому засіданні доказах, в їх сукупності та взаємозв`язку. При цьому, відповідно до положень ст. 420 КПК, апеляційний суд навів належні аргументи ухваленого рішення.

Зокрема, суд апеляційної інстанції, при постановленні вироку, виходив з показань потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_8 про те, що їм було надано завдання на проведення рибоохоронного рейду, в тому числі і на території Ріпкинського району та щодо дій вчинених відносно них засудженим; показань свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про те, що засуджений ОСОБА_6 здійснював незаконний вилов риби за допомогою човна і сіток, також, що вилучена риба карась золотий, яку з сіток вибирали ОСОБА_8 та ОСОБА_10 , а ОСОБА_9 фотографував; свідка ОСОБА_11 , який приймав участь в якості понятого при огляді автомобіля і вилученні риби; та інших доказів.

Ціпоказання суд обґрунтовано взяв до уваги, оскільки вони є послідовними, узгоджуються з іншими доказамипосправі, наведеними у вироку, в тому числі з даними протоколу огляду автомобіля «ВАЗ 2105» д.н. НОМЕР_2 в якому було виявлено рибу, риболовні сітки, даними протоколів огляду місця події, протоколу слідчого експерименту, висновку спеціаліста іхтіолога ОСОБА_12 , план наказами №91, №92, наказам про призначення ОСОБА_9 ,ОСОБА_8 , ОСОБА_10 працівниками Чернігіврибохорони.

Крім того, доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.342 КК підтверджена показаннями самого засудженого, який у суді апеляційної інстанції погоджувався із вироком суду першої інстанції у цій частині та в апеляційному порядку його не оскаржував.

Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК, у ньому наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо винуватості ОСОБА_6 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 249, ч. 2 ст. 342 КК, із зазначенням мотивів, із яких суд відкинув показання засудженого про його невинуватість.

На думку колегії суддів, призначене апеляційним судом покарання є законним, справедливим, воно сприятиме перевихованню ОСОБА_6 та попередженню вчинення ним нових злочинів, що узгоджується з вимогами статей 50, 65 КК.

Твердження засудженого ОСОБА_6 у касаційній скарзі про неправильне встановлення судом фактичних обставин справи, невірну оцінку доказів з посиланням на те, що він не вступав в попередню змову з ОСОБА_7 на незаконний вилов риби, є безпідставними і повністю спростовуються наведеними у вироку доказами, яким суд у сукупності дав належну оцінку.

Апеляційний суд дотримався положень статей 404, 405, 407, 414 КПК при розгляді поданої прокурором апеляційної скарги, а постановлений в апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_6 відповідає вимогам статей 374, 420 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ст. 412 КПК були б підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено, а тому підстав для задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_6 не вбачається.

Керуючись статтями 433-436 КПК, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 залишити беззадоволення, а вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 09 лютого 2016 року щодо ОСОБА_6 без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3