Рішення

від 20.09.2016 по справі 910/14755/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.09.2016Справа №910/14755/16

За позовомДержавного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтінвест» простягнення 22645 грн. 71 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Романенко Ю.М. - представник за довіреністю № 1.4.-24/157 від 04.04.2016;

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.08.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтінвест» про стягнення 27589 грн. 40 коп., з яких 22335 грн. 00 коп. основного боргу, 3585 грн. 45 коп. пені, 1358 грн. 26 коп. штрафу та 310 грн. 69 коп. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 не у повному обсязі здійснив оплату за виконані позивачем у період з лютого по квітень 2016 року роботи, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 22335 грн. 00 коп. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку з оплати за виконані позивачем роботи, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3585 грн. 45 коп. та штраф у розмірі 1358 грн. 26 коп., нарахованих на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України. Також, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 310 грн. 69 коп. за період з 01.03.2016 по 01.09.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.08.2016 порушено провадження у справі № 910/14755/16 та справу призначено до розгляду на 20.09.2016.

19.09.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення на позов, в яких відповідач зазначив, що сплатив позивачу заборгованість за Договором № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 у розмірі 22335 грн. 00 коп., у підтвердження чого долучив до матеріалів справи копію платіжного доручення № 955 від 16.09.2016 на суму 22335 грн. 00 коп.

У судовому засіданні 20.09.2016 представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд зменшити розмір штрафних санкцій (пені та штрафу), що підлягають стягненню з відповідача до 0,01 грн. та стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 310 грн. 69 коп.

Розглянувши у судовому засіданні 20.09.2016 вказану заяву позивача, суд прийняв її до розгляду з огляду на таке.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Судом встановлено, що подана позивачем заява підписана представником Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості», який відповідно до довіреності має право зменшувати розмір позовних вимог, з огляду на що суд приймає заяву про зменшення позовних вимог, як зменшення позовних вимог в частині пені та штрафу, і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 0,01 грн. та штрафу у розмірі 0,01 грн.

З огляду на викладене, даний спір розглядається з новою ціною позову - 22645 грн. 71 коп. (22335 грн. 00 коп. суми основного боргу, 0,01 грн. пені, 0,01 штрафу та 310 грн. 69 коп. 3% річних).

Представник позивача у судовому засіданні 20.09.2016 подав додаткові докази, які суд долучив до матеріалів справи, надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог).

Представник відповідача у судове засідання 20.09.2016 не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103039226425.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 77 ГПК України у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи згідно з частиною 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії"(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989).

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи та будь-яких клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

У судовому засіданні 20.09.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

21.12.2015 між Державним підприємством «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтінвест» (замовник) укладено Договір № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів, відповідно до умов якого виконавець бере на себе зобов'язання впродовж строку дії договору своїм інженерно-технічним персоналом виконувати роботи, а саме проводити експертизу наданих замовником для реєстрації у системі сертифікації УкрСЕПРО документів.

Відповідно до п. 1.3 Договору № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 замовник зобов'язується приймати та оплачувати виконані виконавцем роботи на визначених договором умовах.

Відповідно до п. 3.3 Договору № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 по закінченню кожного поточного місяця виконавець надає замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт, який замовник протягом 5-ти календарних днів з моменту його отримання підписує, належно засвідчує та повертає виконавцю, або надає вмотивовану відмову.

Згідно з п. 4.1 Договору № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 ціна договору становить 150000 грн. 00 коп. (разом з ПДВ).

Відповідно до п. 4.2 Договору № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 ціна договору визначена протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до договору, який є його невід'мною частиною), в якому наведено ціну кожного виду робіт, передбачених п. 1.1 договору.

Протоколом узгодження договірної ціни (Додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування робіт, їх тривалість та вартість.

Відповідно до п. 4.5 Договору № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 на початок кожного календарного місяця замовник здійснює 100% авансовий платіж, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Згідно з п. 7.1 Договору № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 він набуває чинності з 01.01.2016 і діє до 31.12.2016.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Судом встановлено, що за період з лютого по квітень 2016 року позивач виконав роботи за Договором № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 на загальну суму 25120 грн. 80 коп., що підтверджується складеними сторонами актами приймання-передачі виконаних робіт, саме: актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.02.2016 на суму 8380 грн. 80 коп., актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2016 на суму 10389 грн. 60 коп. та актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.04.2016 на суму 6350 грн. 40 коп., які підписані уповноваженими представниками відповідача та скріплені печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтінвест» (копії долучені позивачем до позовної заяви, оригінали оглянуті судом у судовому засіданні 20.09.2016).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.5 Договору № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 на початок кожного календарного місяця замовник здійснює 100% авансовий платіж, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця на підставі виставленого виконавцем рахунку-фактури.

Таким чином, з урахуванням положень п. 3.3 Договору № 191/е/р829 про те, що по закінченню кожного поточного місяця виконавець надає замовнику акт приймання-передачі виконаних робіт, беручи до уваги умови п. 4.5 вказаного договору, що на початок кожного календарного місяця замовник здійснює 100% авансовий платіж, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був на початок кожного місяця виконання робіт здійснити 100% авансовий платіж (попередню оплату).

Тобто, відповідач повинен був оплатити роботи, які будуть виконані позивачем у лютому 2016 року на суму 8380 грн. 80 коп. у строк до 01.02.2016 (включно), роботи, які будуть виконані позивачем у березні 2016 року на суму 10389 грн. 60 коп. у строк до 01.03.2016 (включно) та роботи, які будуть виконані позивачем у квітні 2016 року на суму 6350 грн. 40 коп. у строк до 01.04.2016 (включно) шляхом здійснення попередньої оплати.

При цьому, суд зазначає, що умова п. 4.5 договору про здійснення оплати на підставі виставленого рахунку, по суті, не містить конкретно визначеного строку оплати.

Так, відповідно до ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно зі ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно до ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору щодо обов'язку відповідача здійснити оплату на підставі рахунку, виставленого позивачем, не містить вказівку на подію, яка має неминуче настати, конкретну календарну дату, або чітко визначений період у часі.

Крім того, суд зазначає, що рахунок є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти та ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; а отже, наявність або відсутність рахунку не звільняє відповідача від обов'язку сплатити за надані послуги.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 3-3902к09.

Судом встановлено, що 12.04.2016 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 3000 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 885 від 12.04.2016 на суму 3000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за Договором № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015), та 27.04.2016 - грошові кошти у розмірі 1600 грн. 20 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 896 від 27.04.2016 на суму 1600 грн. 20 коп. (призначення платежу - оплата згідно з рахунком № 1476 від 22.04.2016 за Договором № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015); копії вказаних платіжних доручень долучено позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 20.09.2016.

У заяві про зменшення позовних вимог, поданій у судовому засіданні 20.09.2016, позивач зазначив, що сплачені відповідачем грошові кошти у загальному розмірі 4600 грн. 20 коп. спочатку були зараховані в оплату заборгованості за виконані у січні 2016 роботи на суму 1814 грн. 40 коп., а решта сплаченої суми - 2785 грн. 80 коп. - в часткове погашення заборгованості за актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.02.2016 на суму 8380 грн. 80 коп. (за лютий 2016 року), у зв'язку з чим станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість за вказаним актом становила 5595 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду заборгованість відповідача за Договором № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 складала 22335 грн. 00 коп., та є заборгованістю з оплати вартості робіт, виконаних позивачем у лютому 2016 році на суму 5595 грн. 00 коп . (за актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.02.2016 на суму 8380 грн. 80 коп.), оплати вартості робіт, виконаних відповідачем у березні 2016 року на суму 10389 грн. 60 коп . (за актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2016 на суму 10389 грн. 60 коп.) та оплати вартості робіт, виконаних позивачем у квітні 2016 року на суму 6350 грн. 40 коп . (за актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.04.2016 на суму 6350 грн. 40 коп.).

Судом встановлено, що 16.09.2016 (після звернення позивача з даним позовом до суду та порушення провадження у даній справі) відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 22335 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 955 від 16.09.2016 на суму 22335 грн. 00 коп. (копія долучена відповідачем до матеріалів справи через канцелярію суду разом із запереченнями на позовну заяву 19.09.2016 та долучена позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 20.09.2016), та про сплату відповідачем заборгованості за Договором № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 у повному обсязі зазначає позивач у заяві про зменшення позовних вимог (крім того, позивачем долучено до матеріалів справи оборотно-сальдові відомості на підтвердження факту здійснення відповідачем оплати у розмірі 22335 грн. 00 коп. та отримання позивачем вказаних грошових коштів).

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п. 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 № 18, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

З огляду на те, що сума основного боргу у розмірі 22335 грн. 00 коп. була сплачена відповідачем після звернення позивача з даним позовом до суду та порушення провадження у даній справі, суд дійшов висновку припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 22335 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 0,01 грн. та штраф у розмірі 0,01 грн. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог) на підставі ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.

Суд зазначає, що відповідно до п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Судом встановлено, що положеннями укладеного між сторонами Договору № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 не визначено розмір та базу нарахування ані пені, ані штрафу у зв'язку з простроченням оплати виконаних робіт замовником (відповідачем).

При цьому, здійснюючи розрахунок пені та штрафу, позивач посилається на положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у розмірі: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Таким чином, положення вказаної норми стосуються відповідальності саме за порушення негрошового зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14.

При цьому, у п. 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 ГК України , застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги, що обов'язок зі сплати відповідачем вартості виконаних робіт за Договором № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 є грошовим зобов'язанням, оскільки є вираженим в грошових одиницях зобов'язанням сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, суд дійшов висновку, що нарахування позивачем пені та штрафу за невиконання грошового зобов'язання за Договором № 191/е/р829 виконання робіт з експертизи документів від 21.12.2015 на підставі положень ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України є безпідставним.

З огляду на викладене, суд відмовляє Державному підприємству «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» у задоволенні позову в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтінвест» пені у розмірі 0,01 грн. та штрафу у розмірі 0,01 грн.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 310 грн.69 коп., а саме: 3% річних у розмірі 114 грн. 47 коп. за період з 01.03.2016 по 01.09.2016 (за прострочення оплати робіт за актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.02.2016 на суму 8380 грн. 80 коп., враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати), 131 грн. 15 коп. 3% річних у розмірі 131 грн. 15 коп. за період з 01.04.2016 по 01.09.2016 (за прострочення оплати робіт за актом приймання-передачі виконаних робіт від 31.03.2016 на суму 10389 грн. 60 коп.), 65 грн. 07 коп. за період з 30.04.2016 по 01.09.2016 (за прострочення оплати робіт за актом приймання-передачі виконаних робіт від 29.04.2016 на суму 6350 грн. 40 коп.).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтінвест» 3% річних у розмірі 310 грн. 69 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на те, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій відповідача, який не виконав своєчасно обов'язок зі сплати за виконані позивачем роботи, та сплата заборгованості була здійснена після порушення провадження у справі, судовий збір в частині позовних вимог, щодо яких суд дійшов висновку про припинення провадження у справі (щодо стягнення суми основного боргу), покладається на відповідача.

В іншій частині позовних вимог, згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 2 ст. 49, п.п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтінвест» суми основного боргу у розмірі 22335 грн. 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрконсалтінвест» (03680, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 3, офіс 402; ідентифікаційний код: 37099129) на користь Державного підприємства «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (03115, м. Київ, вул. Святошинська, буд. 2; ідентифікаційний код: 32595752) 3% річних у розмірі 310 (триста десять) грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 26.09.2016

Суддя І.М. Отрош