Рішення

від 26.09.2016 по справі 914/1959/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2016р. Справа№ 914/1959/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ

до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива», м. Львів

про: стягнення 14 298, 17 грн.

Суддя Долінська О.З.

При секретарі Думин В.Я.

За участю представників:

позивача: ОСОБА_1 - дов. № 14-90 від 18.04.2014 р.,

відповідача: ОСОБА_2 - керівник ОСББ В«ІніціативаВ» , згідно витягу з ЄДРЮО, ФОП та громадського формування станом на 04.08.2016 р.

Учасникам судового процесу роз'яснено права та обов'язки передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотань про технічну фіксацію судового процесу не поступало.

На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» про стягнення 14 298, 17 грн. Ухвалою від 26.07.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 15.08.2016 року.

Рух справи відображено в ухвалах суду, які містяться в матеріалах справи.

В судове засідання 15.08.2016 р. представник позивача з'явився, позов підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду виконав частково.

В судове засідання 15.08.2016 р. представник відповідача з'явився, позов визнає із підстав викладених у відзиві (за вх. № 33433/16 від 15.08.2016 р.), вимоги ухвали суду виконав.

Протокольною ухвалою господарського суду Львівської області від 15.08.2016 року судом оголошено перерву до 19.09.2016 року.

В судове засідання 19.09.2016 р. представник позивача з'явився, позов підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, вимоги ухвали суду від 26.07.2016 р. та від 15.08.2016 р. не виконав.

В судове засідання 19.09.2016 р. представник відповідача з'явився, позов визнає із підстав викладених у відзиві (за вх. № 33433/16 від 15.08.2016 р.), вимоги ухвали суду виконав частково. Заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю надати докази про врегулювання спору в мирному порядку, шляхом укладення мирової угоди так як відповідач звернувся до позивача з таким листом.

Представник позивача не заперечив проти відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищенаведене, в зв'язку з необхідністю дослідити усі докази з метою прийняття законного рішення у справі та у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвал суду в повному обсязі, суд порадившись на місці ухвалив: в судовому засіданні оголосити перерву до 26.09.2016 р.

В судове засідання 26.09.2016 р. представник позивача з'явився, позов підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, вимоги ухвал суду виконав частково.

В судове засідання 26.09.2016 року представник відповідача з'явився, позов визнає із підстав викладених у відзиві (за вх. № 33433/16 від 15.08.2016 р.), вимоги ухвали суду виконав частково. Зазначив, що сплатити заборгованість відповідач не має можливості по причині відсутності необхідних коштів на рахунках ОСББ «Ініціатива». При наявності коштів буде сплачувати заборгованість.

Крім того, відповідно до ч. 1 та 2 ст.4 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

В судовому засіданні 26.09.2016 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, суд встановив:

18.12.2013 року між Публічним акціонерним товариством В«Національна акціонерна компанією В«Нафтогаз УкраїниВ» (продавець, позивач у справі) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку В«ІніціативаВ» (покупець, відповідач у справі) було укладено Договір №1375/14-ТЕ-21 купівлі-продажу природного газу (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014р. імпортований природний газ, виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, а покупець зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору №1375/14-ТЕ-21 18.12.2013 року, позивач поставив протягом січня 2014 - грудня 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 152206,31 грн., що підтверджуються наступними актами приймання передачі природного газу: від 31.01.14р., від 28.02.14р., від 31.03.14р., від 30.04.14., від 31.05.14р., від 30.06.14р., від 31.07.14р., від 31.08.14р., від 31.10.14р., від 30.11.14р. та від 31.12.14р. (копії актів міститься в матеріалах справи)

Таким чином, ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконало умови договору №1375/14-ТЕ-21

Пунктом 6.1. договору встановлено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки гази.

Відповідач в свою чергу свої договірні зобов'язання не виконував належним чином за поставлений і прийнятий за актами природний газ позивачем за січень 2014 року - грудень 2014 року (включно), не розрахувався своєчасно, чим порушив умови п. 6.1. Договору.

Відповідно до п. 7.1 договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Відповідачем було допущене порушення умов Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме - прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1. Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань позивачем, відповідно до ст. 625 ЦК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та Договору, нараховано до стягнення з відповідача: 4080,88 грн. - пені; 9674,76 грн. інфляційних втрат та 542,53 грн. - 3% річних.

Станом на день розгляду справи, відповідач доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості не представив. Не заперечив той факт, що за отриманий газ за спірний період сплачував позивачу кошти несвоєчасно.

У відзиві (вх. №33433/16 від 15.08.2016 року) на позовну заяву відповідач визнає в повному обсязі позовні вимоги та пояснює неможливість погашення даної заборгованості, відсутністю необхідних коштів на рахунку ОСББ «Інінціатива. В подальшому зобов'язується сплатити визнану заборгованість.

Пунктом 9.3 договору сторони визначили строк тривалістю у 5 (п'ять) років, у межах якого можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань.

З огляду на викладене, відповідно до поданого суду розрахунку, позивачем нараховано відповідачу до стягнення на користь позивача 4080,88 грн. пені .

Крім цього, відповідно до ст. 625 ЦК України позивач просить стягнути з відповідача 9674,76 грн. інфляційних втрат та 542,53 грн. 3% річних, згідно приведених ним розрахунків, що додані до позовної заяви.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства зокрема є свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 510 ЦК України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних - це не санкції, а спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора внаслідок знецінення грошових коштів у зв'язку з інфляційними процесами та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання (постанова Верховного Суду України від 15 листопада 2010 року).

Згідно з ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п.7.1.Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

У разі невиконання Покупцем (відповідачем) умов п. 6.1. цього Договору, Покупець (відповідач) зобов'язується (крім суми основного боргу) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.( п. 7.2. Договору)

Судом встановлено, що відповідачем було допущене порушення умов Договору щодо оплати коштів за отриманий природний газ, а саме -прострочення термінів оплати (п.6.1. Договору).

Відповідно до ч.1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.2 статті 217 ГК України, у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями, згідно з ч. 1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 ГК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши правильність проведеного розрахунку 3% річних, суд зазначає, що такий Позивачем проведено невірно, оскільки Позивачем не враховано, що день часткової оплати боргу є днем, в якому сума боргу зменшилась на здійснену часткову оплату (аналогічна позиція відображена у п.п.1.4, 1.9 Постанови Пленуму ВГС України від 17.12.2013р. №14 В«Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язаньВ» ), а відтак, невірно розраховано періоди прострочення у відповідності до динаміки змін сум боргу.

При цьому суд взяв до уваги, те, що згідно ч.5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Відтак, прострочення строку у такому випадку починає свій обрахунок із наступного за цим робочим днем.

Враховуючи наведене, суд здійснивши перерахунок пені та 3% річних (з врахуванням ч. 5 ст.254 ЦК України), що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день та п.6.1.Договору), дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 527,87 грн. - 3% річних та 4002,72 грн. - пені. В частині стягнення решта суми пені та 3 % річних суд відмовляє, так як такі нараховані позивачем безпідставно.

Що стосується розрахунку інфляційних втрат, то відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 №01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального праваВ» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012 №52/30).

Таким чином, суд здійснивши перевірку інфляційних втрат (з урахуванням того, що індекс інфляції розраховується на суму прострочення платежу, що не є меншим 15 днів прострочення) та помилковим зазначенням сум позивачем, встановив, що стягненню підлягає 8108,45 грн. інфляційних втрат, а в решті частині стягнення інфляційних втрат, як у безпідставно нарахованих слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1378,00 грн. покладається на відповідача, так як спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст., 3, 11, 15, 254, 509, 510, 526, 549, 551, 612, 625, 627 ЦК України, ст. ст. 174, 179, 193, 216, 217, 230, 233 ГК України, ст. ст.1, 2, 22, 33, 34, 43, 49, 82, 83, 84, 85, 116, 117 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» (адреса: 79049, Львівська область, м. Львів, вул. Скрипника, 25; ідентифікаційний код 33533283 ) на користь Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (адреса: 01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720 ) 4002,72 грн. - пені, 527,87 грн. - 3% річних та 8108,45 грн. - інфляційних втрат.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ініціатива» (адреса: 79049, Львівська область, м. Львів, вул. Скрипника, 25; ідентифікаційний код 33533283 ) на користь Публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«Нафтогаз УкраїниВ» (адреса: 01001, м. Київ, Шевченківський район, вул. Б.Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720 ) 1 378,00 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст. ст. 91- 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 27.09.2016 р.

Суддя Долінська О.З.