Рішення

від 19.09.2016 по справі 910/8684/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016Справа №910/8684/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоЖитлово-будівельного кооперативу «Індикатор-4» Простягнення 61 428,60 грн. Суддя Спичак О.М .

Представники сторін:

від позивача: Левченко В.І.- по дов.

від відповідача: Сенчило В.В.- по дов., Караванська З.М. - голова правління

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-4» про стягнення 66 918,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 р. суддею Пригуновою А.Б. порушено провадження у справі № 910/8684/16 та призначено її до розгляду на 17.06.2016 року.

17.06.2016 року судом оголошена перерва в судовому засіданні на 04.07.2016 року о 17-00.

В судовому засіданні 04.07.2016 року судом оголошено ухвалу про продовження строку вирішення спору на 15 днів та перерву до 25.07.2016 року.

25.07.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву до 15.08.2016 року.

05.08.2016 року розпорядженням № 04-23/1545 справу № 910/8684/16 було передано на повторний автоматизований розподіл справ, у зв'язку із неможливістю здійснення правосуддя суддею Пригуновою А.Б.

Згідно автоматизованого розподілу справ від 05.08.2016 року, справу № 910/8684/16 було передано на розгляд судді Спичаку О.М.

Ухвалою від 08.08.2016р. справу №910/8684/16 прийнято до свого провадження суддею Спичаком О.М.

У судовому засіданні 02.09.2016р. представником позивача було підтримано заявлені позовні вимоги.

Відповідач під час розгляду справи 02.09.2016р. проти задоволення позовних вимог надав заперечення.

Згідно приписів ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 02.09.2016р. було оголошено перерву до 19.09.2016р.

16.09.2016р. представником Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-4» через відділ діловодства суду було подано письмові заперечення по справі, а судовому засіданні 19.09.2016р. надано усні пояснення по суті справи, відповідно до яких відповідач проти задоволення позову заперечував.

Судом було прийнято заяву від 17.06.2016р. Публічного акціонерного товариства «Київенерго» про уточнення позовних вимог, в якій останній просив стягнути з відповідача основний борг в сумі 58 796,45 грн., інфляційні втрати в сумі 1646,30 грн., 3% річних в розмірі 985,85 грн., з огляду на наступне.

У відповідності до ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи, що заява позивача відповідає приписам ст.22 Господарського процесуального кодексу України, остання прийнята господарським судом до уваги під час розгляду справи та судом розглядаються остаточні позовні вимоги, викладені в останній.

Представником відповідача 16.09.2016 через відділ діловодства суду було подано письмові заперечення по справі, а в судовому засіданні 19.09.2016 надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких проти задоволення позовних вимог заперечив.

В судовому засіданні 19.09.2016 року на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, а також заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.03.2015р. між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Індикатор-4» (споживач) було укладено договір №820104 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Пунктом 2.2.1 договору №820104 від 01.03.2015р. передбачено, що постачальник зобов'язаний безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1.

Відповідно до п.2.3.1 договору №820104 від 01.03.2015р. споживач зобов'язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2.

Додатком № 1 до договору №820104 від 01.03.2015р. сторони погодили обсяги постачання теплової енергії.

Відповідно до п.9 додатку № 2 до договору №820104 від 01.03.2015р. споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТМ «Святошино» за адресою: вул. Краснова, 3, оформлений постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Пунктом 10 додатку № 2 до договору №820104 від 01.03.2015р. передбачено, що споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного з розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

У додатку № 5 до договору №820104 від 01.03.2015р. контрагенти погодили умови припинення подачі теплової енергії.

Договір набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2015р. (п.4.1 договору №820104 від 01.03.2015р.).

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №820104 від 01.03.2015р. як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки електричної енергії.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі договору №820104 від 01.03.2015р. позивачем було нараховано відповідачу плату за поставлену теплову енергію в сумі 58 796,45 грн., що підтверджується обліковими картками за березень 2015р. на суму 25 507,18 грн. та за квітень 2015р. на суму 33289,27 грн.

Наразі, господарський суд зазначає згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

У ст.43 Господарського процесуального кодексу України вказано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За приписами ст.36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно зі ст.34 вказаного нормативно-правового акту господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи (п.2.5 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Проте, відповідачем всупереч наведених вище приписів законодавства належних та допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів, що спростовували б обставини стосовно отримання теплової енергії в обсязі, визначеному заявником, до матеріалів справи не представлено.

При цьому, посилання Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-4» на окремі договори про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню, укладені між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та фізичними особами (споживачами), які були чинними у спірний період, суд до уваги не приймає в якості належного доказу необґрунтованості визначених обліковими картами обсягів споживання відповідачем теплової енергії.

Крім того, суд зауважує, що наявність у заявника окремих договірних відносин з власниками (орендарями) приміщень розміщених за адресою: Кільцева Дорога, 3, не виключає обов'язку відповідача з оплати вартості теплопостачання за договором №820104 від 01.03.2015р.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Отже, приймаючи до уваги наведені вище норми законодавства та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку, що строк внесення відповідачем плати за теплопостачання згідно облікових карток споживання за березень-квітень 2015р. на суму 58 796,45 грн., настав.

Проте, за твердженнями заявника, які з боку Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-4» належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу доказами не спростовані, відповідачем своїх грошових зобов'язань виконано не було, в результаті чого у останнього утворилась заборгованість на загальну суму 58 796,45 грн.

При цьому, представлені відповідачем банківські виписки щодо розрахунків між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» та фізичними особами за окремими договорами про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню суд до уваги не приймає в якості належних доказів виконання споживачем своїх обов'язків за спірним правочином, оскільки фактично такі розрахунки ніяким чином не свідчать про виконання Житлово-будівельним кооперативом «Індикатор-4» своїх грошових зобов'язань за договором №820104 від 01.03.2015р. та стосуються інших зобов'язальних правовідносин, які не є предметом спору у розглядуваній справі.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, враховуючи те, що відповідач обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, та належних і допустимих у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України належного виконання своїх обов'язків за договором №820104 від 01.03.2015р. не надав, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго» до Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-4» про стягнення основного боргу в сумі 58 796,45 грн.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 985,85 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1646,30 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного:

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором №820104 від 01.03.2015р. позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 3% річних в сумі 985,85 грн. та інфляційні втрати в розмірі 1646,30 грн.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що останній є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими.

Одночасно, щодо наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат суд зауважує наступне.

У застосуванні індексації слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі №62-97р від 03.04.1997р. Верховного Суду України.

Відповідно до Листа №62-97р. від 03.04.1997р. Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» та Інформаційного листа №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування ВГСУ у розгляді справ окремих норм матеріального права» сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто, мала місце не інфляція, а дефляція). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Вказані рекомендації щодо нарахування на суму заборгованості інфляційних втрат також викладено у Листі б/н від 01.07.2014р. Верховного Суду України «Аналіз практики застосування ст.625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

Проте, заявником у розрахунку інфляційних втрат було допущено помилки. Після здійснення власного перерахунку, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 1627,84 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Індикатор-4» (03134, м.Київ,Святошинський район, Дорога Кільцева, буд.3, ЄДРПОУ 22893911) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, Площа Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305) основний борг в сумі 58 796,45 грн., 3% річних в сумі 985,85 грн., інфляційні втрати в розмірі 1627,84 грн. та судовий збір в сумі 1377,59 грн.

3.В задоволені решти позовних вимог відмовити.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 26.09.2016 р.

Суддя Спичак О.М.