Рішення

від 19.09.2016 по справі 922/2375/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2016 р.Справа № 922/2375/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті", м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Проектно монтажна компанія "Ера", м.Харків про стягнення 353740,91 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№б/н від 10.05.2016 року);

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Порше Мобіліті", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - ТОВ "Проектно монтажна компанія "Ера", 289356,76 грн. боргу за кредитом, 6988,61 грн. відсотків за користування кредитними коштами, 14086,83 грн. боргу за додатковим кредитом, 1104,26 грн. 3% річних, 557,70 грн. інфляційних, 276,97 грн. пені, 42361,36 грн. збитків, крім того - 6000,00 грн. витрат на правову допомогу та судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2016 р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 09.08.2016 р.

09.08.2016р. позивач надав до суду документи для долучення за клопотаннями (вх.№26377, 26379), та заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№26390), в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 289356,76 грн. боргу за кредитом, 14086,83 грн. боргу за додатковим кредитом, 1104,26 грн. 3% річних за додатковим кредитом, 557,70 грн. інфляційних, 276,97 грн. пені, 48361,36 грн. збитків, крім того - судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.08.2016 р. було прийнято до розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, та відкладено розгляд справи на 30.08.2016 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 30.08.2016 р. було відкладено розгляд справи на 19.09.2016 р.

У судовому засіданні 19.09.2016 р. представник позивача підтримав заявлений позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, та просив суд його задовольнити.

У судове засідання 19.09.2016 р. представник відповідача не з’явився, відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала про порушення провадження у справі а про відкладення розгляду справи направлені відповідачеві на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами, на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, суд, з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Ера» (надалі за текстом - «Відповідач») Кредитний договір № 50003225 від 20.02.2012 р. (надалі за текстом - «Договір», належним чином засвідчена копія Договору додається), відповідно до якого Позивач зобов’язався надати Відповідачеві кредит у сумі 375 804,00 грн., що на дату укладання Договору становило еквівалент 46 800,00 доларів США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою (надалі за текстом -«Кредит»), з цільовим призначенням для придбання автомобіля марки VW, модель Touareg NF, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 2 967 куб. см., рік випуску 2012 (надалі за текстом - «Автомобіль»), а Відповідач зобов’язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Відповідачеві ОСОБА_2 у повному обсязі.

Крім того, Позивач зобов’язався надати Відповідачеві додатковий кредит у сумі 117 072,00 гри., що на дату укладання Договору становило еквівалент 14 400,00 доларів США з цільовим призначенням на оплату страхових платежів відповідно до Договору страхування №245002/4098/0000257 від 28.02.2012 року, укладеного Відповідачем з ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА» на виконання умов Кредитного договору (надалі за текстом - «Додатковий кредит»).

Згідно з п.1.6. Умов кредитування, виконання зобов’язання Відповідача за цим Договором (окрім зобов’язання що виникає у зв’язку з наданням Додаткового кредиту, про що Сторони уклали відповідну додаткову угоду) забезпечується заставою майна, відповідно до укладеного між Сторонами Договору застави транспортного засобу від 28.02.2012 р. (надалі за текстом - «Договір застави», належним чином засвідчена копія договору застави додається до позовної заяви), за яким Відповідачем було передано у заставу транспортний засіб марки VW, модель Touareg NF, кузов № НОМЕР_1, об’єм двигуна 2 967 куб. см., рік випуску 2012, колір: чорний, реєстраційний номер НОМЕР_2, заставною вартістю 578 160,00 грн. (надалі за текстом - «Предмет застави»).

Згідно з п.1.4.2. та пп. 2.4., 2.5. Умов кредитування, повернення ОСОБА_2 та процентів за його використання здійснюється шляхом сплати чергових платежів в обсязі та терміни, встановлені Графіком погашення кредиту по Договору не пізніше 15-го числа кожного місяця на підставі рахунку, виставленого Позивачем. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом «30/360» (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів) відповідно до Графіку погашення кредиту.

Відповідно до п.1.3.1. Договору розмір платежів, що підлягають сплаті Відповідачем у повернення ОСОБА_2 та Додаткового кредиту, визначено в гривні на день укладання Договору у Графіку погашення кредиту, який є невід’ємною частиною Договору (надалі також - «Графік погашення») (належним чином засвідчена копія додається до позовної заяви). В подальшому Відповідач мав сплачувати платежі у повернення ОСОБА_2 та Додаткового кредиту відповідно до виставлених Позивачем рахунків в гривні; при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного в Договорі.

В п. 2.1. Договору вказано, що за використання ОСОБА_2 у межах встановленого терміну кредитування Відповідач сплачує Позивачу проценти за процентною ставкою визначеною в Договорі.

Відповідно до 3.2.1. Договору у випадку порушення Відповідачем терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення ОСОБА_2 та/або Додаткового кредиту на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць, Позивач мав право визнати термін повернення ОСОБА_2 таким, що настав.

Згідно із ст.526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 р. із змінами і доповненнями (далі за текстом - «ЦК України»), зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з ч.2 ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В п. 2 ч.1 ст.1048 ЦК України вказано, що у разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Однак, в порушення умов Договору, Відповідач почав порушувати свої зобов’язання за Договором щодо сплати щомісячних платежів, а саме сплачував щомісячні платежі з простроченням терміну їх сплати.

У зв’язку з невиконанням умов Договору, Позивачем на адресу Відповідача було направлено вимогу (повідомлення), щодо дострокового повернення кредиту та сплати заборгованості за кредитним договором вих. № 500003225 від (надалі за текстом - «Вимога») з вимогою достроково повернути суму ОСОБА_2.

Вимога була отримана Відповідачем «30» квітня 2015 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу № 04030600665191.

Як зазначається в п.3.3. Договору Позивачем та Відповідачем погоджено, що термін дострокового повернення ОСОБА_2 та суми Додаткового кредиту вважатиметься таким, що настав, а ОСОБА_2 таким що підлягає поверненню протягом 5 (п’яти) календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу Відповідачем. У цей термін (якщо інший термін не буде вказано у письмовій вимозі Позивача) Відповідач зобов’язаний повернути Позивачеві в повному обсязі суму ОСОБА_2 та суму Додаткового кредиту, плату за ОСОБА_2 та Додатковий кредит та штрафні санкції, які підлягають застосуванню (сума повернення розраховується Позивачем і вказується у повідомлені).

З огляду на те, що Вимога була одержана Відповідачем «30» квітня 2015 року, терміном повернення суми ОСОБА_2 є «04» травня 2015 року.

Однак, Відповідачем протягом вказаного терміну суми ОСОБА_2 та заборгованості за користування кредитними коштами повернуто не було.

Згідно зі ст.572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статті 19, 20 Закону України «Про заставу» встановлюють, що за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язань, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Відповідно до ч.1-2 ст.590 ЦКУ звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п.2.1.1. Договору застави у разі невиконання Відповідачем зобов’язань за Договором, Позивач має право задовольнити за рахунок Предмету застави свої вимоги у порядку зазначеному у розділі 5 Договору застави, у повному обсязі, включаючи основну суму боргу, проценти за користування кредитом, відшкодування збитків, завданих простроченням виконання, неустойки, необхідні витрати на отримання Предмету застави та його реалізацію.

Відповідно до п.5.4. Договору застави звернення стягнення на Предмет застави здійснюється за рішенням суду або на підставі виконавчого напису нотаріуса.

У зв’язку з невиконанням умов Договору Відповідачем, Позивач скористався своїм правом відповідно до Договору і чинного законодавства почати процедуру звернення стягнення на Предмет застави у примусовому порядку та процедуру повернення заборгованості Відповідачем за Договором.

10 вересня 2015 року Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3, було вчинено виконавчий напис, який зареєстровано в реєстрі за реєстровим № 1304, щодо звернення стягнення на Предмет застави з метою задоволення вимог Позивача за Договором на загальну суму 699 824,93 грн.

На виконання виконавчого напису 02.10.2015 року, державним виконавцем ВДВС Солом’янского районного управління юстиції у м.Києві, ОСОБА_4, було відкрите виконавче провадження №48915522, щодо примусового звернення стягнення на Предмет застави.

20.11.2015 року державним виконавцем ВДВС Солом’янского районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_4, складено ОСОБА_3 опису та арешту майна, відповідно до якого, в результаті примусового виконання Виконавчого напису №1304, Предмет застави, що належить на праві власності Відповідачу вилучено та передано в заставу Позивачу.

Відповідно до ч.1 ст.58 Закону України «Про виконавче провадження», визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

30 листопада 2015 року в результаті залучення суб’єкту оціночної діяльності та складання Висновку про вартість транспортного засобу, Предмет застави оцінено в 698 498,00 грн. без врахування ПДВ.

Відповідно до ч.1 ст.62 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в частині восьмій статті 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

За результатами проведення прилюдних торгів та реалізації Заставного майна, відповідно до наданої довідки ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_5» від 28.04.2016 року, на рахунок Позивача було зараховано кошти в розмірі 638 354,09 грн.

Однак, отриманих коштів недостатньо для погашення заборгованості Відповідача перед Позивачем.

Відповідно до умов Договору сума ОСОБА_2, яка підлягає поверненню розраховується шляхом застосування еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у Графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунка обмінного курсу за безготівковими операціями банку, зазначеного у Договорі, на сьогоднішній день у Відповідача й досі існує заборгованість з повернення суми ОСОБА_2.

Станом на 13.06.2016 р., з урахуванням коштів, які були отримані внаслідок звернення стягнення на предмет застави, сума ОСОБА_2 за Договором, яка підлягає поверненню, становить 11290,21 доларів США.

Відповідно до ч.1 ст.1056-1 ЦКУ процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно із умовами Кредитного договору № 500003225 від 20.02.2012 року процентна ставка становить 9,90%.

Виходячи з того, що сума ОСОБА_2, яка підлягає поверненню становить 282 368,15 грн., а кількість днів прострочення сплати суми ОСОБА_2 (строк користування ОСОБА_2) становить 90 днів (з 16.03.2016 року по 13.06.2016 року), розмір процентів за користування кредитними коштами становить 6 988,61 грн.

Враховуючи вищевикладене, загальна сума основного боргу зі сплати ОСОБА_2 за Договором на дату складання цієї заяви становить 289 356,76 грн. (надалі за текстом - «Основна сума заборгованості»).

Щодо заборгованості Відповідача зі сплати Додаткового кредиту за Договором суд встановив наступне.

Як вже було зазначено, Відповідач порушив свої зобов’язання за Договором щодо сплати щомісячних платежів.

Відповідно до п.1.4. Додаткової угоди №1 до Кредитного договору Сторони погодили, що Додатковий кредит надається Позивачем Відповідачеві шляхом перерахування Позивачем на користь страхової компанії, в даному випадку, ПрАТ «Страхова компанія «УНІКА», грошових коштів за страхові премії відповідно до Договору страхування, що підлягають сплаті Позивачем рівними місячними платежами.

Станом на «13» червня 2016 року (що є датою розрахунку позовних вимог) Відповідачем не виконано зобов’язання зі сплати наступного щомісячного платежу з повернення Додаткового кредиту:

- часткове непогашення щомісячного платежу за березень 2016 року в розмірі 6260,52 грн. відповідно до рахунку № 00309400 від 04.03.2016 р.,

- непогашення щомісячного платежу за квітень 2016 року в розмірі 7 823,34 грн. відповідно до рахунку № 00312967 від 05.04.2016 р.,

(належним чином засвідчена копія рахунку додаються)

Таким чином, загальна сума боргу зі сплати Додаткового кредиту за Договором на дату складання цієї заяви становить 14 083,86 грн. (надалі за текстом - «Основна сума боргу зі сплати Додаткового кредиту»)

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

При цьому три проценти річних відповідно до ст.625 ЦК України за своєю правовою природою є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Таку позицію займає і судова практика (зокрема таке розуміння 3 % річних закріплено у постанові Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі № 6-49цс12, від 30 жовтня 2013 р. у справі № 6-59цс13, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-11 Зцс 14).

Таким чином, загальна сума 3 % річних, що підлягає сплаті через невиконання Відповідачем грошових зобов’язань за Додатковим кредитом складає 1 104,26 грн. (надалі за текстом - «З % річних за Додатковим кредитом»).

Таким чином, розмір суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, яка підлягає сплаті Відповідачем за невиконання грошових зобов’язань за Додатковим кредитом становить 557,70 грн. (надалі за текстом - Інфляційні втрати за Додатковим кредитом).

Щодо розміру пені, яка підлягає сплаті Відповідачем за невиконання грошових зобов'язань за Додатковим кредитом, суд встановив наступне.

Відповідно до п. 8.1. Договору у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіку погашення кредиту, відповідач сплачує компанії пеню у розмірі 10% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно.

Отже, виходячи з вищевикладеного, на прострочений платіж по сплаті Додаткового кредиту нараховується пеня у розмірі 10% річних в період з 16.03.2016 року по 13.06.2016 року.

Таким чином, сума пені, що підлягає сплаті за прострочення щомісячних платежів за Додатковим кредитом становить 276,97 грн. (надалі за текстом - Пеня за Додатковим кредитом).

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 48 361,36 гривень збитків на правову допомогу, суд встановив наступне.

21.06.2012 р. позивач уклав договір про надання юридично-консультаційних послуг з ТОВ "Юридична фірма "Тріпл Сі". Згідно рахунка-фактури №176 від 20.05.2016 р., акта №154 від 28.04.2016 р., платіжного доручення №500008719 від 26.05.2016 р. позивачу надано юридичні послуги на суму 42361,36 грн. з урахуванням ПДВ.

15.10.2010 р. позивач уклав договір №24/2010 про надання юридично-консультаційних послуг з ТОВ "Юридична фірма "Вернер" та додаткову угоду №8 від 09.01.2013 р. Згідно рахунка-фактури №762 від 10.06.2016 р., акта №762 від 10.06.2016 р., заявки №547 від 08.06.2016 р. позивачу надано юридичні послуги на суму 6000,00 грн. з урахуванням ПДВ.

Згідно з п.6.3. Договору зазначено, що у разі неналежного виконання Відповідачем зобов’язань за Договором, Позивач має право вживати необхідних, на його розсуд, заходів для забезпечення прав Позивача, в тому числі, але не виключно, направляти повідомлення, іншим чином контактувати з Відповідачем. Витрати Позивача на такі дії підлягають відшкодуванню Відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п.8.5. Договору збитки, заподіяні у зв’язку з неналежним виконанням Договору, повинні бути відшкодовані винною Стороною у повному обсязі, понад передбачені штрафні санкції.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкта права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, якби управлена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Майже аналогічні положення закріплюються й ст.22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, входять додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

За ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.

З огляду на вищенаведене, вбачається, що Позивачем безпідставно визначено грошові кошти в сумі 48 361,36 гривень як збитки.

Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Таким чином, надані Позивачу юридичні послуги є судовими витратами.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, тягар сплати судових витрат несе винна особа.

П.2 ч.2.8 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року, та ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом.

Таким чином 48 361,36 гривень витрат на юридичні послуги та 5306,11 гривень судового збору підлягають стягненню з Відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 525, 526, 530, 611, 614, 623, 625, 630 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 224, 225, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 33, 34, 43, 44, 49, 75, ст.ст. 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-монтажна компанія «Ера» (адреса: 61013, Харківська обл., м.Харків, вул. Шевченка, 24, код ЄДРПОУ 34540270) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Мобіліті» (адреса: 02152, м.Київ, проспект Павла Тичини 1В, код ЄДРПОУ 36422974, п/р 26001014076000 в ПАТ «ОСОБА_2 ОСОБА_5», МФО 300379) суму основного боргу зі сплати ОСОБА_2 у розмірі 289 356,76 грн., заборгованість за Додатковим кредитом у розмірі 14 083,86 грн., 3% річних за Додатковим кредитом у розмірі 1104,26 грн., інфляційні у розмірі 557,70 грн., пеню в розмірі 276,97 грн., вартість юридичних послуг у розмірі 48 361,36 грн., та 5306,11 грн. судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 26.09.2016 р.

Суддя ОСОБА_6