Постанова

від 20.09.2016 по справі 805/1291/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2016 р. Справа №805/1291/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови: 18-55

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Волгіної Н.П., при секретарі судового засідання Маковецькій О.О. за участю:

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Домофон"

до Головного управління Держпраці у Донецькій області

про визнання протиправними та скасування постанов, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Домофон", звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Держпраці у Донецькій області, в якій (з рахуванням уточнень) просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 5 квітня 2016 року № 05-16-3221/0008-0001 на суму 124 020,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу № 05-16-3221/0008-0002 від 5 квітня 2016 року на суму 1 378,00 грн (а.с. 4-8, 29-31 том 1).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірні постанови прийняті відповідачем без наявних на те підстав.

Так, у постанові про накладення штрафу від 5 квітня 2016 року № 05-16-3221/0008-0001 на суму 124 020,00 грн зазначено, що підставою прийняття постанови став фактичний допуск до роботи без укладення трудового договору трьох працівників - ОСОБА_2, ОСОБА_3 (з 18 листопада 2015 року по 17 лютого 2016 року) та ОСОБА_4 (з 23 листопада 2015 року по 21 лютого 2016 року); у постанові про накладення штрафу № 05-16-3221/0008-0002 від 5 квітня 2016 року на суму 1 378,00 грн зазначено, що при прийомі на роботу диспетчерів ОСОБА_5 (ОСОБА_5.) та ОСОБА_4 не було визначено робочого місця; повідомлення ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про прийняття на роботу ОСОБА_4 та ОСОБА_6 здійснювалось всупереч приписам ч. 3 ст. 24 КЗпП України у день прийняття їх на роботу, а не до такого прийняття; у трудові книжці ОСОБА_4 внесено запис про роботу на російській мові, що суперечить п. 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 110.

Позивач зауважує, що ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проходили на підприємстві стажування, а не були його працівниками, тобто, не виконували будь-яких посадових або функціональних обов'язків, не дотримувались режиму робочого часу, перебували на підприємстві у вільний для них час за для навчання. Тобто, з боку позивача не було порушень трудового законодавства в цій частині.

Крім цього, в ході перевірки встановлено, що на підприємстві з 1 вересня 2015 року працює диспетчер ОСОБА_5 (ОСОБА_5.) та з 22 лютого 2016 року ОСОБА_4, у наказі про прийняття яких на роботу не визначено робочі місця вказаним особам (не зазначене місто, де мають виконувати свою роботу вказані особи), що є порушенням п. 3 ст. 29 Кодексу законів про працю України.

Також під час перевірки встановлено, що в трудовій книжці ОСОБА_4 внесено запис про роботу російською мовою, що є порушенням п. 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58.

У зв'язку з наведеним, відповідачем прийнято також постанову про накладення на позивача штрафу № 05-16-3221/0008-0002 від 5 квітня 2016 року на суму 1 378,00 грн.

Позивач вказує, що спірні постанови прийняті з порушенням принципу пропорційності, тобто, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці рішення, а також із порушенням права позивача на участь у процесі прийняття спірних постанов, оскільки представник підприємства не був присутнім під час їх прийняття (4-8, 29-31 том 1).

Представник позивача у судовому засіданні наполягала на задоволенні позову з підстав, зазначених вище.

Представник відповідача до суду не з'явився, 13 липня 2016 року на електрону адресу суду надійшло клопотання представника про розгляд справи без його участі (а.с. 103 том 1).

В матеріалах справи містяться письмові заперечення проти позову, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, враховуючи наступне (а.с. 46-48, 84-87 том 1).

В ході проведення відповідачем 18 березня 2016 року позапланової перевірки підприємства позивача виявлено порушення з боку ТОВ «Краматорськ-Домофон» в сфері трудового законодавства, а саме - мав місце допуск трьох осіб до роботи без оформлення трудових відносин та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування про прийняття на роботу, що призвело до триваючого порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Також встановлено, що в трудові книжки ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не внесено записів про проходження ними стажування (навчання) всупереч вимогам чинного законодавства.

Постановою Головного управління Держпраці у Донецькій області від 5 квітня 2016 року № 05-16-3221/0008-0001 на підставі пп. 54 п. 4 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 та на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 124 020,00 грн за фактичний допуск до роботи трьох працівників без оформлення з ними трудового договору (контракту), тобто, у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Відповідно до повідомлення управління від 30 березня 2016 року № 04.4/539 (шляхом телефонограми), яке 31 березня 2016 року було отримано головним бухгалтером позивача ОСОБА_7, позивача повідомлено про розгляд справи про накладення на товариство штрафів за виявлені під час перевірки порушення (а.с. 46-48, 84-87 том 1).

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Головне управління Держпраці у Донецькій області (далі - ГУ Держпраці, відповідач) є юридичною особою, зареєстроване за кодом ЄДРПОУ 39790445, місцезнаходження - 85302, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Прокоф'єва, будинок 82, відомості про що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщеному на сайті Міністерства юстиції України (https://usr.minjust.gov.ua/ua/freesearch).

Відповідно до вимог с. 259 КЗпП України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 100 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань праці та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» утворено Державну службу України з питань праці, реорганізувавши шляхом злиття територіальні органи Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки і Державної інспекції з питань праці.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 929-р «Питання Державної служби з питань праці», на Державну службу України з питань праці покладено здійснення функцій і повноважень Державної інспекції з питань праці, що припиняється.

Положення про Державну службу України з питань праці затверджено постановою КМУ від 11 лютого 2015 року № 96 (надалі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Таким чином, Головне управління Держпраці у Донецькій області як територіальний орган Держпраці України (Державної служби України з питань праці) є належним відповідачем у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Домофон" (далі - ТОВ «Краматорськ-Домофон», позивач), зареєстровано в якості юридичної особи за номером запису - 1 270 102 0000 003135, дата запису - 28 грудня 2009 року; код ЄДРПОУ 36916802; місцезнаходження: 84313, Донецька область, місто Краматорськ, бульвар Машинобудівників, будинок 53, кімната 204 (а.с. 9-10 том 1).

Наказами позивача від 18 листопада 2015 року № 1, № 2 та від 23 листопада 2015 року № 3 до товариства прийнято на стажування та навчання диспетчерами з 18 листопада 2015 року по 17 лютого 2016 року строком на 3 місяці ОСОБА_2, ОСОБА_3, та з 23 листопада 2015 року по 23 лютого 2016 року - ОСОБА_4 (а.с. 16, 19, 22 том 1).

Вказаними наказами зазначено про проведення стажування та навчання вказаних осіб на диспетчерів за встановленими програмами із подальшою перевіркою теоретичних та практичних знань та вмінь відповідною комісією підприємства. Особою, відповідальною за навчання та стажування цих працівників, визначено головного бухгалтера ОСОБА_8 (а.с. 115-117 том 1).

Наказом ТОВ «Краматорськ-Домофон» від 18 листопада 2015 року № 5 диспетчера ОСОБА_5 у періоди відсутності головного бухгалтера ОСОБА_9 призначено керівником стажування та відповідальною особою (а.с. 208-210 том 1).

18 листопада 2015 року директором ТОВ «Краматорськ-Домофон» ОСОБА_10 затверджено програми проходження зазначеними особами стажування на посади диспетчерів, з якими ознайомлено ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (а.с. 17-18, 20-21, 23-24, 174, 183, 190 том 1).

Після прийняття позивачем наказів про стажування та навчання вказаних вище осіб, останніх ознайомлено із положеннями про стажування, затвердженими директором підприємства позивача ОСОБА_10, про що є відповідні підписи вказаних осіб на останній сторінці положень (а.с. 17-18, 20-21, 23-24 том 1).

Наведеними Положеннями (які є ідентичними за своїм змістом) визначено, що: стажування зазначених осіб є частиною програми розвитку особи, що стажується, основними принципами якої є системність, перспективність, індивідуалізація, поєднання стажування з самоосвітою (п. 1.1); стажування здійснюється протягом 3-х місяців (п. 1.3); підставою для направлення осіб на стажування є придбання нового досвіду, самоосвіти, подальше працевлаштування на роботу (п. 1.4); стажування здійснюється на безоплатній основі (п. 1.6); відповідальною особою за проведення стажування виступає головний бухгалтер підприємства (п. 1.5); керівником стажування може бути бухгалтер або директор (п. 4.1); основна мета стажування - освоєння стажистами нових методів, технологій і елементів професійної діяльності, підвищення рівня теоретичних і практичних знань відносно спеціальності (п. 2.1); стажування стажистів здійснюється у формі наглядного навчання тривалістю 3 місяця (п. 2.2); програма стажування включає в себе: самостійну теоретичну підготовку (п. 3.1.1), придбання професійних і організаційних навичок (п. 3.1.2), вивчення нормативно-правових документів і учбово-методичної літератури за темою стажування (п. 3.1.3).

Як зазначила представник позивача, особи, яки проходили стажування, у період його проходження не виконували будь-які обов'язки диспетчера.

Зазначене підтвердила і ОСОБА_4, допитана в суді 18 липня 2016 року в якості свідка (а.с. 111-113 том 1), яка вказала, що під час проходження навчання вона не виконувала будь-яку роботу, дивилась, як працюють інші диспетчера, слухала керівника стажування та взагалі з'являлась на місце стажування лише на декілька годин на день, інколи - на 2-3 години - в зручний для неї час.

У звіті про проходження стажування вищезазначеними особами керівником стажування ОСОБА_8 (головний бухгалтер підприємства) зазначено, що стажери успішно пройшли стажування, у зв'язку з чим підготовлено проекти наказів про прийняття їх на роботу (а.с. 175, 184, 191 том 1).

Відповідно до записів в трудових книжках зазначених осіб, наказів (розпоряджень), копії яких наявні в матеріалах справи, а також у трудових договорах: наказом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Домофон" № 11-к від 22 лютого 2016 року на роботу до товариства на посаду диспетчера прийнято ОСОБА_4 (а.с. 123-124, 176, 180-182 том 1); на підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофонізація" № 1-к від 22 лютого 2016 року на роботу до товариства на посаду диспетчера прийнято ОСОБА_2 (а.с. 139-140, 194-195 том 1); на підставі наказу Товариства з обмеженою відповідальністю "Домофон-Краматорськ" № 1-к від 22 лютого 2016 року на роботу до товариства на посаду диспетчера прийнято ОСОБА_3 (а.с. 151-152, 185-186 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи одним з учасників ТОВ «Краматорськ-Домофон» є ОСОБА_11 (49 % статутного капіталу) (а.с. 127-128, 199-201 том 1), який є єдиним учасником ТОВ «Домофонізація» (код ЄДРПОУ 37850360) (100 % статутного капіталу) (а.с. 143-145, 205-207 том 1) та ТОВ «Домофон-Краматорськ» (код ЄДРПОУ 37230961) (а.с. 155-157, 202-204 том 1).

Після укладання трудових договорів та прийняття наказів про призначення на посаду ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, останніх ознайомлено із їх посадовими інструкціями (а.с. 118-122, 134-138, 146-150, 177-179, 187-188, 196-198 том 1).

Під час розгляду справи встановлено, що повідомлення ДПІ у м. Краматорськ ГУ ДФС у Донецькій області про прийняття на роботу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснено у день прийняття цих осіб на роботу (1 вересня 2015 року та 22 лютого 2016 року відповідно). Зазначене підтверджується актом перевірки, поясненнями відповідача та не заперечується представником позивача (а.с. 86 том 1).

Як вбачається із заперечень відповідача, на підставі наказу Головного управління Держпраці у Донецькій області від 29 лютого 2016 року № 215 «Про проведення позапланової перевірки в ТОВ «Краматорськ-Домофон» та направлення на перевірку від 29 лютого 2016 року № 04.4/161 посадовими особами відповідача у період з 15 березня 2016 року по 18 березня 2016 року за участю директора ТОВ «Краматорськ-Домофон» ОСОБА_10 проведено позапланову перевірку ТОВ «Краматорськ-Домофон» з питань додержання останнім законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд зазначає, що правомірність проведення відповідачем перевірки позивача не є предметом розгляду в межах даної справи.

За результатом перевірки 18 березня 2016 року складений акт перевірки № 05-16-3221/0008 (а.с. 53-74, 89-99 том 1), яким встановлено низку порушень позивачем законодавства про працю, зокрема: порушення ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, яке полягає у тому, що повідомлення до ДПІ у м. Краматорську про прийняття на роботу ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_4 здійснювалось підприємством вже після їх прийняття на роботу, що свідчить про допущення працівників до роботи до повідомлення товариством центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу. Також встановлено, що допущено до роботи без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ОСОБА_2, ОСОБА_3, які з 18 листопада 2015 року по 17 лютого 2016 року прийняті на навчання та стажування, та ОСОБА_4, яка з 23 листопада 2015 року по 23 лютого 2016 року прийнята на навчання та стажування. Крім цього, останніх допущено до роботи без оформлення трудових відносин. Також встановлено порушення позивачем ст. 29 КЗпП України, яке полягає у невизначені в наказах про прийняття на роботу від 1 вересня 2015 року № 4-к, від 22 лютого 2016 року № 11-к ОСОБА_13, ОСОБА_4 відповідно робочого місця, що є не визначенням суттєвих умов праці. Крім іншого, встановлено порушення п. 2 гл. 2 Інструкції № 58, що полягає у здійсненні у трудовій книжці ОСОБА_4 запису про роботу російською мовою (а.с. 96, 97 том 1).

30 березня 2016 року відповідачем складено повідомлення (вих. № 04.4/539) про розгляд справи про накладення штрафу на ТОВ «Краматорськ-Домофон» 5 квітня 2016 року з 10 до 15 годин за адресою відповідача (а.с. 50, 100 том 1).

На зворотному боці цього повідомлення зазначено, що повідомлення направлено телефонограмою (тел. 06264-8-97-99), а також прийнято на електронну адресу позивача; в судовому засіданні представник позивача зазначила, що вказане повідомлення дійсно отримано товариством 31 березня 2016 року.

В судовому засіданні представник позивача зазначила, що 5 квітня 2016 року представники товариства планували прибути за вказаною у повідомленні адресою для участі у розгляді справи, але машина, на якій вони мали їхати, зламалась, про що вони у телефонному режимі повідомили відповідача та просили перенести розгляд своєї справи.

У зв'язку із тим, що обґрунтованого клопотання від позивача, як це передбачено п. 7 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509, не надійшло, відповідачем на підставі складеного акту 5 квітня 2016 року прийнято постанову про накладення на позивача штрафу № 05-16-3221/0008-0001 на суму 124 020,00 грн за фактичний допуск трьох працівників товариства до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення належного органу виконавчої влади про прийняття цих працівників на роботу (а.с. 12-14 том 1) та постанову № 05-16-3221/0008-0002 про накладення штрафу на суму 1 378,00 грн за: невизначення диспетчерам ОСОБА_5 та ОСОБА_4 робочих місць (не зазначено місто роботи цих працівників - Краматорськ або Слов'янськ), несвоєчасне повідомлення належного органу виконавчої влади про прийняття цих працівників на роботу; здійснення запису у трудову книжку ОСОБА_4 російською мовою (а.с. 15 том 1).

Спірні постанови відповідача отримані позивачем 14 квітня 2016 року.

Не погодившись зі спірними постановами позивач 4 травня 2016 року, тобто, у строк, передбачений ч. 5 ст. 99 КАС України, звернувся до суду із даним позовом (а.с. 25 т. 1).

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі з боку органів державної влади.

За правилами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 259 КЗпП України нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю здійснюють спеціально уповноважені на те органи та інспекції, які не залежать у своїй діяльності від власника або уповноваженого ним органу.

Підпунктом 54 п. 4 Положення № 96 передбачено, що Державна служба України з питань праці має право накладати у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Держпраці. При цьому, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (п. 7 Положення).

Спірним питанням у справі є правомірність/неправомірність прийнятих відповідачем постанов про накладення на позивача штрафів з підстав наявності/відсутністі фактів вчинення позивачем порушень законодавства про працю та з підстав порушення порядку їх прийняття (прийняття у відсутності представника товариства).

При вирішенні питання щодо дотримання відповідачем приписів чинного законодавства під час прийняття спірних рішень суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу зокрема у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до ч. 4 ст. 265 КЗпП України штрафи, зазначені у ч. 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання приписів ч. 4 ст. 265 КЗпП України та ч. 9 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України постановою № 509 від 17 липня 2013 року затвердив «Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» (далі - Порядок № 509).

Відповідно до п. 1 Порядку № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч. 2 ст. 265 КЗпП України та ч.ч. 2-7 ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (абз. 1 п. 2 Порядку № 509).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу (абз. 4 п. 2).

Згідно п. 3 Порядку № 509 уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.

Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п. 4).

Суду не надано доказів на підставі яких суд має можливість становити точну дату прийняття відповідачем рішення про розгляд справи про накладення на позивача штрафу.

Разом із цим, враховуючи п. 3 Порядку № 509, остаточний день для прийняття такого рішення відповідачем є 28 березня 2016 року.

Згідно п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи Держпраці та її територіальні органи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в Держпраці чи її територіальному органі, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Як встановлено під час розгляду справи, повідомлення про призначення розгляду справи 5 квітня 2016 року направлено позивачу телефонограмою та на електронну адресу 30 березня 2016 року, тобто, за п'ять днів до дати розгляду справи.

Відповідно до п. 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до п. 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Судом під час розгляду справи встановлено, що позивач, будучи завчасно проінформованим про дату розгляду справи, обґрунтованого клопотання про відкладення цього розгляду відповідачу не надав.

Згідно п. 8 Порядку № 509 за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в п. 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення. Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітитки, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Як встановлено під час розгляду справи спірні постанови прийняті відповідачем 5 квітня 2016 року, другі примірники постанов направлялись позивачу та отримані останнім 14 квітня 2016 року.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку про дотримання відповідачем порядку прийняття спірних постанов.

Розглядаючи позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови від 5 квітня 2016 року № 05-16-3221/0008-0001 про накладення на товариство штрафу на суму 124 020,00 грн за фактичний допуск до роботи трьох працівників без оформлення трудового договору - у зв'язку із відсутністю порушення з боку позивача норм чинного законодавства в галузі праці, суд зазначає наступне.

Згідно з абзацами 1 та 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема, в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Як вже зазначалось судом, зазначена постанова прийнята відповідачем у зв'язку із тим, що позивачем здійснювалось стажування та навчання на посади диспетчерів: ОСОБА_2, ОСОБА_3 (стажування з 18 листопада 2015 року по 17 лютого 2016 року) та ОСОБА_4 (стажування з 23 листопада 2015 року по 23 лютого 2016 року) без укладання із вказаними особами трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівників на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про порушення вимог ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Суд зауважує, що чинним законодавством про працю не передбачено така форма трудових відносин як стажування.

Разом із цим згідно ч. 1 ст. 8 Закону України «Про зайнятість населення» від 5 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) кожен має право на професійне навчання, яке реалізується шляхом первинної професійної підготовки, перепідготовки, спеціалізації і підвищення кваліфікації, стажування у професійно-технічних, вищих навчальних закладах та закладах післядипломної освіти, безпосередньо на робочих місцях на виробництві чи у сфері послуг з метою здобуття особою відповідної кваліфікації або приведення її рівня у відповідність із вимогами сучасного виробництва та сфери послуг.

Відповідно до ст. 29 зазначеного Закону студенти вищих та учнів професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

Запис про проходження стажування роботодавець вносить до трудової книжки.

Таким чином, зазначеним Законом врегульовано питання щодо стажування студентів вищих та учні професійно-технічних навчальних закладів, що здобули професію (кваліфікацію) за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем та продовжують навчатися.

Також статтею 35 Закону № 5067-VI передбачена можливість проведення професійного навчання зареєстрованих безробітних - професійна підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації, спрямовані на здобуття та удосконалення професійних знань, умінь та навичок, підвищення конкурентоспроможності на ринку праці, що здійснюються за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Згідно з ч. 3 цієї статті організація професійного навчання безробітних здійснюється територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на договірних засадах із безробітними, роботодавцями, навчальними закладами в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Роботодавці - замовники кадрів беруть участь у визначенні змісту навчання, кваліфікаційній атестації безробітних, надають робочі місця для їх виробничого навчання, виробничої практики або стажування.

На виконання зазначених приписів 31 травня 2013 року Мінсоцполітики України та Міністерством освіти та науки України прийнятий спільний Наказ № 318/655 (зареєстрований в Мін'юсті 19 червня 2013 року за № 1029/23561) «Про затвердження Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних» (далі - Наказ № 1029/23561), згідно абз. 4 п. 1.5 якого стажування - це підвищення кваліфікації безробітного з метою набуття практичних умінь і навичок для виконання професійних обов'язків за професією або на посаді, на яку претендує безробітний у роботодавця. При цьому, стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується територіальним органом (п. 5.1).

Згідно з п. 6.1 Порядку професійне навчання безробітних організовується на договірних засадах з безробітними, роботодавцями, навчальними закладами.

Відповідно до приписів п. 6.5 зазначеного Порядку при забезпеченні роботодавцем професійного навчання безробітного за індивідуальним навчальним планом або шляхом стажування та його подальшого працевлаштування територіальним органом укладається договір з роботодавцем і безробітним у порядку, визначеному пунктами 6.2 - 6.4 цього розділу.

Згідно з п. 2.12 Порядку № 318/655 про період професійного навчання безробітного навчальним закладом вноситься запис до його трудової книжки (за наявності) або видається довідка.

Крім цього, Наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 року № 127/151, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2001 року за № 315/5506, затверджено Положення про професійне навчання працівників на виробництві (далі - Положення, Наказ № 127/151).

Згідно з пунктами 1.1-1.3 цього Положення професійне навчання працівників на виробництві спрямоване на підвищення якості професійного складу працівників роботодавців різної форми власності та підпорядкування, формування у них високого професіоналізму, майстерності, сучасного економічного мислення, вміння працювати в нових економічних умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивної праці та ефективної зайнятості. Професійне навчання працівників роботодавця організовується відповідним підрозділом, фахівцями, які займаються цими питаннями, чи службою управління персоналом. Професійне навчання працівників на виробництві здійснюється відповідно до нормативно-правових актів у галузі освіти, праці та інших, що регулюють суспільні відносини у сфері забезпечення роботодавців кваліфікованими і конкурентноспроможними на ринку праці працівниками.

Відповідно до п. 2.6 Положення стажування, в тому числі, фахівців передбачає набуття особами, що стажуються, практичних умінь і навичок щодо виконання обов'язків на займаній посаді або на посаді вищого рівня, засвоєння кращого вітчизняного та зарубіжного досвіду. Стажування проводиться за індивідуальним планом, який затверджується роботодавцем, що направляє працівника на стажування. Стажування може здійснюватися шляхом формального або неформального навчання у навчальних закладах, на підприємствах, в організаціях, установах або безпосередньо у роботодавця.

Згідно з п. 2.3 Положення первинна професійна підготовка робітників (до якої віднесено і стажування) - це професійно-технічне навчання осіб, які раніше не мали робітничої професії, що забезпечує рівень професійної кваліфікації, необхідний для продуктивної професійної діяльності. При цьому, первинна професійна підготовка робітників на виробництві здійснюється із числа осіб, які зараховані на роботу до роботодавця учнями, а згідно останнього абзацу цього пункту відповідні записи про перепідготовку, спеціалізацію, підвищення кваліфікації, стажування керівників, професіоналів та фахівців вносяться в трудову книжку працівника.

Підсумовуючи наведені вище нормативно-правові акти суд дійшов висновку, що чинним законодавством передбачена можливість проведення стажування: учнів та студентів, працівників підприємства (осіб, з якими укладений трудовій договір та які виконують певні трудові функції), але в усіх випадках про проходження стажування має бути зроблений запис у трудовій книжці особи, що проходить стажування.

Таким чином, позивачем порушені вимоги чинного законодавства в частині допуску до стажування осіб, які не є працівниками цього товариства (з якими до проходження стажування не були укладені трудові договори).

Разом із цим суд зазначає, що ч. 2 ст. 265 КЗпП України, на підставі якої відповідачем прийнято спірну постанову № 05-16-3221/0008-000, передбачено відповідальність юридичних та фізичних осіб-підприємців, які використовують найману працю, саме в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Згідно з п.п. 14.1.195 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Як встановлено під час розгляду справи ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час проходження стажування не виконували будь-яку роботу на ТОВ «Краматорськ-Домофон» - протягом періоду проходження стажування в нерегламентований протягом робочого дня час на 1, 2 або 3 години зазначені особи з'являлись на підприємство позивача, спостерігали за виконанням іншими працівниками обов'язків диспетчерів (наочне навчання), отримували теоретичні знання від керівників стажування та здійснювали самостійну теоретичну підготовку, придбання професійних та організаційних навиків, вивчення нормативно-правових документів та учбово-методичної літератури за темою стажування. Вказане встановлено на підставі пояснень позивача, пояснень ОСОБА_4, яка допитана судом в якості свідка, та інших матеріалів справи, та не спростовано відповідачем у справі.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За правилами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди крім іншого перевіряють - чи прийняті вони, зокрема, обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (п. 3).

Враховуючи, що обов'язковою умовою застосування до суб'єкта господарювання відповідальності за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), передбаченої ч. 2 ст. 265 КЗпП України, є саме здійснення допуску працівника (тобто, особи, яка виконує певну трудову функцію) до цієї роботи, беручи до уваги встановлення судом нездійснення зазначеними вище особами будь-яких трудових функцій (роботи), керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України суд дійшов висновку про безпідставність та, відповідно, неправомірність спірної постанови відповідача № 05-16-3221/0008-0001.

Крім цього, суд зазначає, що за правилами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, крім іншого, перевіряють - чи прийняті вони пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (п. 8).

Як вбачається з матеріалів справи у штатному розкладі ТОВ «Краматорськ-Домофон» станом до 22 лютого 2016 року перебувало 4 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 5 656,00 грн (а.с. 126 том 1); після прийняття на роботу після закінчення стажування ОСОБА_4 штат товариства склав 5 штатних одиниць з місячним фондом заробітної плати 5 740,00 грн (а.с. 125 том 1).

Таким чином, рішення про накладення на товариство штрафу у розмірі 124 020,00 грн за висновком суду є, крім іншого, неспіврозмірним із порушенням, що вміняється відповідачем позивачу, та несприятливими наслідками для його прав та інтересів і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною та скасування постанови відповідача про накладення на товариство штрафу від 5 квітня 2016 року № 05-16-3221/0008-0001 на суму 124 020,00 грн.

Щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськ-Домофон» про визнання протиправною та скасування постанови відповідача № 05-16-3221/0008-0002 від 5 квітня 2016 року про накладення на позивача штрафу на суму 1 378,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту спірної постанови остання прийнята у зв'язку із наступними порушеннями позивачем норм у сфері праці: у наказах про прийнятті на роботу ОСОБА_5 (ОСОБА_5.) (з 1 вересня 2015 року) та ОСОБА_4 (з 22 лютого 2016 року) не визначено робочі місця вказаним особам (не зазначене місто, де останні мають виконувати свою функціональні обов'язки), що є порушенням п. 3 ст. 29 КЗпП України; повідомлення до ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області про прийняття на роботу працівників підприємства здійснювалось позивачем всупереч приписам ч. 3 ст. 24 КЗпП України у день прийняття їх на роботу, а не до такого прийняття; у трудові книжці ОСОБА_4 внесено запис про роботу на російській мові, що суперечить п. 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 110.

Згідно п. 3 ст. 29 КЗпП України до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний визначити працівникові робоче місце, забезпечити його необхідними для роботи засобами.

В судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Домофон" здійснює свою господарську діяльність у м. Краматорськ та у м. Слов'янськ, що підтверджується актом проведення перевірки (а.с. 69 том 1) та не заперечується представником позивача.

Наказами про прийняття на роботу на посади диспетчерів з 1 вересня 2015 року ОСОБА_5 (наказ № 4-к від 1 вересня 2016 року ) та з 22 лютого 2016 року ОСОБА_4 (наказ № 11-к від 22 лютого 2016 року) останнім не визначені робочі місця - зокрема не зазначено місто, де останні мають виконувати свою роботу (а.с. 69, 123-124, 209-210 том 1).

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача щодо наявність порушень з боку позивача п. 3 ст. 29 КЗпП України.

Згідно з ч. 3 ст. 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом під час дослідження письмових пояснень відповідача, які не заперечувались позивачем, встановлено, що повідомлення про прийняття на роботу ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснено позивачем у день прийняття цих осіб на роботу (1 вересня 2015 року та 22 лютого 2016 року відповідно), тобто, з порушенням приписів ч. 3 ст. 24 КЗпП України.

Згідно п. 2.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за № 110, трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

Як встановлено в судовому засіданні трудовій книжці ОСОБА_4 (НОМЕР_1) внесено запис про прийняття на роботу (запис № 1 від 22 лютого 2016 року) російською мовою (а.с. 124 том 1).

Зазначені вище обставини підтверджуються: постановою Краматорського міського суду від 6 квітня 2016 року у справі № 234/4961/16-п, якою ОСОБА_10 (директора ТО «Краматорськ-Домофон») визнано винною в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме - за невизначення у наказах про прийом на роботу диспетчерів робочого місця та здійснення запису у трудовій книжці ОСОБА_4 російською мовою (а.с. 106-107 том 1); матеріалами висновків ЄО № 2891 від 17 лютого 2016 року та № 5237 від 25 березня 2016 року Краматорського відділу поліції ГУНП в Донецькій області (а.с. 11-38 том 2).

Згідно ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог трудового законодавства, крім передбачених абзацами другим - п'ятим частини другої цієї статті (тобто, крім: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків; порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі; недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці; недотримання встановлених законом гарантій та пільг працівникам, які залучаються до виконання обов'язків, передбачених законами України "Про військовий обов'язок і військову службу", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію") - у розмірі мінімальної заробітної плати.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік" від 25 грудня 2015 року № 928-VIII з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата встановлена у місячному розмірі 1 378,00 грн.

Враховуючи наведене вище суд дійшов висновку про правомірність постанови Головного управління Держпраці у Донецькій області від 5 квітня 2016 року № 05-16-3221/0008-0002 про накладення штрафу на суму 1 378,00 грн

Відповідно, у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Домофон" до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнати протиправною та скасувати вказаної постанови необхідно відмовити.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи при зверненні до суду із даним позовом позивачем був сплачений судовий збір у сумі 1 880,97 грн (а.с. 3, 28 том 1).

Беручи до уваги наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останнім судовий збір відповідно до задоволених позовних вимог, тобто, у розмірі 1 860,30 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17-20, 69-72, 86, 94, 98, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Домофон" до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області від 5 квітня 2016 року № 05-16-3221/0008-0001 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Домофон" штрафу на суму 124 020,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРОПУ 39790445) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Краматорськ-Домофон" (код ЄДРОПУ 36916802) судовий збір у сумі 1 860 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) гривень 30 копійок.

Постанова прийнята та підписана у нарадчій кімнаті, її вступна та резолютивна частини проголошені у судовому засіданні в присутності прокурора та представників сторін.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд в порядку, визначеному ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складений та підписаний 26 вересня 2016 року.

Суддя Волгіна Н.П.