Ухвала

від 21.09.2016 по справі 820/1369/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2016 р.Справа № 820/1369/16

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/1369/16

за позовом приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат"

до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, приватне акціонерне товариство "Харківський жировий комбінат", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (правонаступник - Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області), в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № 0000872212 від 02.11.2015 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 4133718,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 р. по справі № 820/1369/16 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 02.11.2015 року №0000872212.

Відповідач, Центральна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, та зазначає, що позивачем на порушення п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ПВП «Квадро» на суму 4133718 грн., що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016 р. по справі № 820/1369/16 та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечували, просили суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 25.09.2015 р. по 08.10.2015 р. на підставі пп. 20.1.1, 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 п. 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України, згідно наказів від 24.09.2015 р. № 409 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" та від 01.10.2015 р. №428 "Про продовження терміну проведення документальної позапланової виїзної перевірки та залучення фахівців до проведення документальної позапланової виїзної перевірки приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" на підставі направлень від 24.09.2015 №350, №351, від 01.10.2015 №362 Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з приватним виробничим підприємством «Квадро» (код ЄДРПОУ 24126303), щодо придбання товарів (робіт, послуг) за період січень-липень 2015 року, та подальшого використання у власній господарській діяльності, або реалізації, про що було складено акт №388/20-33-22-01-07/00333612 від 16.10.2015 року (т.1 а.с. 13-63).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість в сумі 4133718,00 грн., а саме встановлено завищення податкового кредиту по операціях з ПВП «Квадро» за період січень-травень 2015 року.

На підставі акту перевірки відповідачем 02 листопада 2015 року було прийнято податкове повідомлення-рішення: № 0000872212, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 4133718,00 грн.

Позивач не погодився з податковим повідомленням-рішенням, звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що реальність господарських операцій між позивачем та контрагентом повністю підтверджена належними первинними документами, придбаний товар використано позивачем у власній господарській діяльності, позивач має право на відображення цих господарських операцій у податковому обліку при визначенні об'єкту оподаткування податком на додану вартість, зокрема, формування податкового кредиту, в зв'язку з чим оскаржуване податкове повідомлення - рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

В перевіряємому періоді позивач мав господарські операції із приватним виробничим підприємством «Квадро».

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ПВП «Квадро» (постачальник) укладений договір постачання № 11098 П-Си від 20.07.2013 р. та додаткові угоди із Специфікаціями до них (т.1, а.с.156-173), відповідно до умов яких постачальник зобов`язаний поставити, а покупець прийняти та своєчасно оплатити олію соняшникову за цінами та на умовах, зазначених у договорі. Інформація стосовно продукції (асортимент, кількість, ціна тощо) викладена у відповідних специфікаціях до договору, що підписуються сторонами.

Реальність господарської операції між позивачем та ПВП «Квадро» підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: видаткові накладні: № 4 від 07.01.2015 р., № 5 від 07.01.2015 р., № 6 від 09.01.2015 р., № 14 від 13.01.2015 р., № 18 від 19.01.2015 р., № 21 від 21.01.2015 р., № 41 від 27.01.2015 р., № 42 від 27.01.2015 р., № 44 від 28.01.2015 р., № 45 від 28.01.2015 р., № 46 від 29.01.2015 р., № 59 від 30.01.2015 р., № 60 від 30.01.2015 р., № 61 від 30.01.2015 р., № 62 від 02.02.2015 р., № 86 від 12.02.2015 р., № 95 від 14.02.2015 р., № 96 від 14.02.2015 р., № 97 від 15.02.2015 р., № 114 від 19.02.2015 р., № 126 від 27.02.2015 р., № 140 від 02.03.2015 р., № 149 від 03.03.2015 р., № 165 від 04.03.2015 р., № 167 від 06.03.2015 р., № 199 від 20.04.2015 р., № 205 від 23.04.2015 р., № 206 від 23.04.2015 р„ № 207 від 24.04.2015 р„ № 213 від 24.04.2015 р., № 214 від 26.04.2015 р., № 221 від 28.04.2015 р., № 230 від 30.04.2015 р., № 262 від 06.05.2015 р., № 266 від 13.05.2015 р., № 267 від 13.05.2015 р., № 271 від 18.05.2015 р., № 275 від 19.05.2015 р., № 276 від 19.05.2015 р., № 277 від 20.05.2015 р., № 278 від 21.05.2015 р., № 279 від 21.05.2015 р„ № 280 від 22.05.2015 р., № 282 від 26.05.2015 р., № 283 від 26.05.2015 р., № 286 від 02.06.2015 р.; акти узгодження фактичної кількості та прийому-передачі товару: № 1 від 07.01.2015 р., № 2 від 07.01.2015 р., № 3 від 09.01.2015 р., № 4 від 13.01.2015 р., № 5 від 20.01.2015 р., № 6 від 21.01.2015 р., № 7 від 28.01.2015 р., № 8 від 28.01.2015 р., № 9 від 29.01.2015 р., № 10 від 29.01.2015 р., № 11 від 29.01.2015 р., № 12 від 31.01.2015 р., № 13 від 31.01.2015 р., № 14 від 31.01.2015 р., № 15 від 02.02.2015 р., № 16 від 13.02.2015 р., № 17 від 14.02.2015 р., № 18 від 14.02.2015 р., № 19 від 15.02.2015 р., № 20 від 19.02.2015 р., № 21 від 27.02.2015 р., № 23 від 04.03.2015 р., № 24 від 04.03.2015 р., № 25 від 06.03.2015 р., № 26 від 20.04.2015 р., № 27 від 23.04.2015 р., № 28 від 24.04.2015 р., № 29 від 24.04.2015 р., № 30 від 25.04.2015 р„ № 31 від 27.04.2015 р., № 32 від 28.04.2015 р., № 33 від 30.04.2015 р., № 34 від 06.05.2015 р., № 36 від 13.05.2015 р„ № 35 від 19.05.2015 р., № 37 від 19.05.2015 р., № 38 від 19.05.2015 р., № 39 від 20.05.2015 р., № 40 від 20.05.2015 р., № 41 від 21.05.2015 р., № 42 від 21.05.2015 р., № 43 від 22.05.2015 р., № 44 від 26.05.2015 р., № 45 від 27.05.2015 р., №46 від 02.06.2015 р., зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні та розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до них :№ 4 від 07.01.2015 р., № 5 від 07.01.2015 р., № 6 від 09.01.2015 р., № 13 від 13.01.2015 р., № 17 від 19.01.2015 р., № 18 від 20.01.2015 р., № 41 від 27.01.2015 р., № 42 від 27.01.2015 р., № 44 від 28.01.2015 р., № 45 від 28.01.2015 р„ № 46 від 29.01.2015 р., № 59 від 30.01.2015 р., № 60 від 30.01.2015 р., № 61 від 30.01.2015 р., № 1 від 02.02.2015 р., № 15 від 12.02.2015 р., № 17 від 14.02.2015 р., № 18 від 14.02.2015 р., № 19 від 15.02.2015 р., № 38 від 19.02.2015 р., № 50 від 27.02.2015 р., № 2 від 02.03.2015 р., № 3 від 03.03.2015 р., № 5 від 04.03.2015 р., № 11 від 06.03.2015 р., № 2 від 20.04.2015 р., № 3 від 23.04.2015 р., № 5 від 23.04.2015 р., № 12 від 24.04.2015 р., № 6 від 24.04.2015 р., № 13 від 26.04.2015 р., № 20 від 28.04.2015 р., № 26 від 30.04.2015 р., № 1 від 06.05.2015 р., № 5 від 13.05.2015 р., № 6 від 13.05.2015 р., № 11 від 18.05.2015 р., № 15 від 19.05.2015 р., № 16 від 19.05.2015 р., № 17 від 20.05.2015 р., № 18 від 21.05.2015 р., № 19 від 21.05.2015 р., № 20 від 22.05.2015 р., № 21 від 26.05.2015 р., № 22 від 26.05.2015 р., № 1 від 02.06.2015 р.

Розрахунки між суб'єктами господарювання проводилися в безготівковій формі, про що в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень: № 120391 від 08.01.2015 р. на суму 889350,00 грн., № 120392 від 12.01.2015 р. на суму 399450,00 грн., № 120393 від 14.01.2015 р. на суму 407850,00 грн., № 010278 від 21.01.2015 р. на суму 150100,00 грн., № 010316 від 22.01.2015 р. на суму 282978,00 грн., № 010342 від 29.01.2015 р. на суму 918612,00 грн., № 010351 від 30.01.2015 р. на суму 1416620,00 грн., № 010354 від 02.02.2015 р. на суму 1495516,00 грн., № 010360 від 03.02.2015 р. на суму 464284,00 грн., № 010365 від 16.02.2015 р. на суму 1083106,00 грн., № 010366 від 16.02.2015 р. на суму 1217854,00 грн., № 010158 від 20.02.2015 р. на суму 57800,00 грн., № 020390 від 02.03.2015 р. на суму 589030,00 грн., № 020395 від 03.03.2015 р. на суму 623600,00 грн., № 020404 від 05.03.2015 р. на суму 1643825,00 грн., № 020415 від 10.03.2015 р. на суму 712050,00 грн., № 030054 від 21.04.2015 р. на суму 582306,00 грн., № 040355 від 24.04.2015 р. на суму 540033,00 грн., № 040360 від 27.04.2015 р. на суму 1608021,00 грн., № 040369 від 28.04.2015р. на суму 516609,00 грн., № 040379 від 30.04.2015 р. на суму 567256,00 грн., № 040388 від 05.05.2015 р. на суму 644080,00 грн., № 040395 від 07.05.2015 р. на суму 643692,00 грн., № 040396 від 14.05.2015 р. на суму 1138198,00 грн., № 050261 від 20.05.2015 р. на суму 1064144,00 грн., № 050296 від 21.05.2015 р. на суму 1229501,00 грн., № 050312 від 22.05.2015 р. на суму 1163175,00 грн., № 050317 від 25.05.2015 р. на суму 541867,00 грн., № 050310 від 29.05.2015 р. на суму 1171976,00 грн., № 050326 від 03.06.2015р. на суму 521430,00 грн. (т.4, а.с. 61-75).

Придбаний товар (олія соняшникова) оприбуткований на складі позивача та в подальшому використовувався для виробництва масложирової продукції (майонезів, соусів та інш.), про що свідчать відповідні первинні документи, які були надані до перевірки, та залучені до матеріалів справи, а саме: регістри бухгалтерського обліку, документами складського обліку та інші.

Відповідно до пункту 3.1. Договору № 11098 П-Сн від 20.06.2013 р. поставка товару здійснюється на умовах DDР приватного акціонерного товариства "Харківський жировий комбінат" (м.Харків, пр.Ілліча, 120). Відповідно до Правил Інкотермс-2000, на які посилається договір, за умовами поставки "DDР" продавець (ВПВ "Квадро") зобов'язаний укласти договір перевезення та доставити товар у розпорядження покупця у поіменоване місце призначення. Укладеними специфікаціями до договору поставки також передбачено, що поставка товару здійснюється автомобільним транспортом постачальника.

З товарно-транспортних накладних встановлено, що перевезення товару здійснювали автоперевізники. Замовником (платником) транспортних послуг та вантажовідправником зазначене ПВП "Квадро".

На момент поставки товару, складання податкових накладних ПВП «Квадро» як юридична особа знаходилось у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 24126303, як платник податків перебувало на обліку у ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, мало статус платника податку на додану вартість (за даними офіційного сайту ДПС України), про що не заперечуються відповідачем в акті перевірки.

Колегія суддів зазначає, що вищезазначені документи складені у відповідності до п.п.1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а інформація, яку вони містять, відображена в регістрах бухгалтерського обліку.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

При цьому за правилами п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на фактично отриманий товар (роботи, послуги), що призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Згідно п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що податкові накладні відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, мають всі обов'язкові реквізити, та згідно п. 201.6 ст. 201 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України та врахована при визначенні об'єкта оподаткування податком на додану вартість.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем з контрагентом ПВП «Квадро» належним чином оформлені договірні відносини та на виконання вимог податкового законодавства оформлені первинні документи, документи податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних бухгалтерських документів, а також докази використання отриманого у власній господарській діяльності, надає позивачу право на формування податкового кредиту у відповідному звітному періоді.

Колегія суддів зазначає, що фактично висновки перевірки ґрунтується на припущеннях щодо ймовірних порушень з боку контрагента позивача, а також контрагентів останнього по ланцюгу постачання.

Такий довід апеляційної скарги колегія суддів не приймає, оскільки законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливі порушення законодавства іншими юридичними особами, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Колегія суддів також зазначає, що порушення, на думку відповідача, порядку здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, не впливає на результати діяльності позивача і не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.

Такі висновки також узгоджуються із практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно приписів ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, відповідно в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі «Булвес» АД проти Болгарії від 22.01.2009 року судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно податку на додану вартість та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування податку на додану вартість, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми податку на додану вартість, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з податку на додану вартість у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Отже, позивач не може нести наслідків невиконання контрагентом його зобов'язань. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того, колегія суддів не приймає посилання податкового органу на наявність кримінального провадження по взаємовідносинах ПВП "Квадро" з ТОВ "Болтон Груп" за участю інших суб'єктів господарювання у січні 2015 р., оскільки позивач не мав відносин із ТОВ "Болтон Груп" щодо поставки олії соняшникової та не був учасником зазначених господарських операцій у січні 2015 р. Відповідач не наведено жодної інформації про зв'язок господарських операцій між ПВП "Квадро" та ТОВ "Болтон Груп", не доведено факт постачання олії соняшникової позивачу саме за вказаним ланцюгом. Також, кримінальні провадження або судові рішення, прийняті за кримінальними провадженнями стосовно посадових осіб позивача з приводу ухилення від сплати податків відсутні.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем було підтверджено правомірність віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбання товару у контрагента, наданими до перевірки належно оформленими документами, зібрані по справі докази підтверджують виконання зобов'язань між сторонами господарських операцій, відповідність господарських операцій видам діяльності позивача, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення від'ємного значення податку на додану вартість, а тому суд першої інстанції правомірно скасував податкове повідомлення-рішення від 02.11.2015 року № 0000872212.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності свого рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови Харківського окружного адміністративного суду від 15.03.2016 р. по справі № 820/586/16 суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.05.2016р. по справі № 820/1369/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.09.2016 р.