Ухвала

від 07.09.2016 по справі 814/2450/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2016 р. м. Київ К/800/59740/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Усенко Є.А. ,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2013

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013

у справі № 814/2450/13-а Миколаївського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка Транс Груп»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2013, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС від 20.05.2013 № 0000682202, № 0000692202.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

У зв'язку з неприбуттям в судове засідання, призначене на 07.09.2016 о 12 годині, представників сторін касаційний перегляд справи здійснено в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини 1 ст. 222 КАС України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача грошового зобов'язання із податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.04.2013 № 1313/22-200/36622412. Згідно з цим актом товариство порушило норми пункту 134.1 ст. 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.8 ст. 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139, пунктів 198.3, 198.6 ст. 198, пунктів 200.1, 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України (ПК): завищило витрати у податковому обліку за І-й квартал 2012 року на 542880,00 грн. та податковий кредит у сумі 108576,00 грн. у податковому обліку за січень, лютий 2012 року за операціями з поставки від ТОВ «Форсаж 2011» транспортно-експедиторських послуг, які не мали реального характеру, у результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 114006,00 грн. у податковому обліку за 1-й квартал 2012 року, ПДВ на загальну суму 108576,00 грн. у податковому обліку за січень, лютий 2012 року.

Висновок про відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Форсаж 2011» послуг обґрунтовано посиланням на інформацію, встановлену у межах досудового розслідування кримінальної справи № 32013110100000031, щодо відсутності у цього постачальника можливості здійснювати господарську діяльність.

За результатами перевірки ДПІ стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 20.05.2013: № 0000682202 про збільшення грошового зобов'язання із ПДВ на 108576,00 грн. за основним платежем та 54288,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи); № 0000692202 про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 114006,00 грн. за основним платежем та 57003,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу від ТОВ «Форсаж 2011» послуги (роботи) з відвантаження, навантаження, контролю по доставці вантажу на місце призначення, супроводження вантажу, а також з оформлення вантажно-супровідних документів за договором від 04.01.2012 № 1/12-Э сторони договору склали акти виконаних робіт (послуг), від імені цього постачальника виписано на адресу позивача податкові накладні, на підставі яких позивач сформував витрати та податковий кредит у податковому обліку за вищевказані податкові звітні періоди. Вказаний договір був укладений позивачем на виконання своїх зобов'язань перед ТОВ «Саноіл-Торг» за договором доручення від 21.09.2011 та додаткової угоди до нього від 21.09.2011 щодо організації транспортно-експедиційного обслуговування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з факту поставки позивачу від ТОВ «Форсаж 2011» вказаних послуг, обґрунтувавши цей висновок посиланням на підтвердження обставин щодо поставки наявними у матеріалах справи доказами (копії актів виконаних робіт (послуг), податкових накладних, вантажно-митних декларацій, виписками по банківському рахунку, декларацій на вантаж, сертифікатів); не доведеністю у судовому процесі з боку контролюючого органу того, що правочин між позивачем та ТОВ «Форсаж 2011» було укладено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; не надання у судовому процесі вироку по кримінальній справі. Крім того, суди також виходили з порушення контролюючим органом норм пункту 86.9 ст. 86 ПК, оскільки перевірка, за наслідками якої були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була призначена на підставі постанови слідчого.

Однак, такі висновки судів попередніх інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без встановлення всіх обставин у справі, належної оцінки доказів, не відповідають правильному застосуванню норм матеріального права.

Відповідно до пункту 138.1 ст. 138 ПК (у редакції, чинній на час виникнення відносин, з приводу прав і обов'язків у яких виник спір) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2 цієї статті).

Згідно із підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК до складу витрат не включаються витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі, в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 цієї статті встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (в редакції до внесення змін Законом України від 04.07.2013 № 408-VІ).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (підпункт 198.6 цієї статті).

При цьому законодавцем презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

За змістом наведених норм право платника податків на збільшення витрат та на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів (та/або будування, спорудження останніх), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 ст. 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про збільшення сум грошових зобов'язань із податку на прибуток, ПДВ.

Разом із тим, факт поставки позивачу від ТОВ «Форсаж 2011» вказаних послуг не може вважатися встановленим з огляду на те, що оцінка доказів у справі зроблена судом без дотримання вимог статті 86 КАС України. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст. 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 цієї статті).

Заперечуючи проти позову та доводячи правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, ДПІ у судовому процесі посилається на обставини, які спростовують реальність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «Форсаж 2011» послуг за договором від 04.01.2012 № 1/12-Э. Так, контролюючий орган вказував на обставини, інформація щодо яких зафіксована в доказах, які є в кримінальній справі № 32013110100000031, порушеній за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 205 та частиною 3 ст. 212 Кримінального кодексу України (КК України), зокрема щодо ознак фіктивності ТОВ «Форсаж 2011» - відсутності у цього матеріально-технічних можливостей для здійснення господарської діяльності та задіяння цього товариства у схемі мінімізації податкових зобов'язань, зокрема і за участі ТОВ «Саноіл Торг».

Повідомлені ДПІ фактичні обставини щодо фіктивності операцій з поставки із посиланням на конкретне джерело інформації щодо цих обставин не отримали оцінки судом, хоча вони є належними доказами, оскільки стосуються як обставин щодо реальності поставок послуг в операціях з ТОВ «Форсаж 2011», так і юридичної сили первинних документів як доказів господарської операції. Маючи дані щодо джерела такої інформації, суд в разі виникнення сумнівів у її достовірності, повинен був її перевірити з використанням передбачених частиною 2 ст. 69 КАС України засобів доказування в адміністративному судочинстві.

Відповідно до частини 1 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Частиною 2 цієї статті визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Наведеним доводам ДПІ на підтвердження відсутності реального характеру поставки позивачу від ТОВ «Форсаж 2011» послуг суди попередніх інстанцій у порушення вимог статті 86 КАС України не дали належної оцінки, тоді як обставини, на які посилається податковий орган, входять до предмету доказування у справі і мають істотне значення для вирішення питання стосовно права позивача на збільшення у податковому обліку сум витрат та податкового кредиту на підставі документів, які виписані від імені цієї юридичної особи.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ «МТС Україна» до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Відповідно до частини 1 ст. 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного (частина 2 ст. 71 КАС України). У разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до встановленого частиною 1 ст. 71 КАС України обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу), повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.

Оцінюючи докази, надані сторонами, суди повинні були мати на увазі, що сам факт наявності у позивача податкових накладних, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, тоді як для податкового обліку значення має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

Не можуть вважатись такими, що зроблені за встановлення всіх обставин у справі також і висновки судів щодо порушення ДПІ норм пункту 86.9 ст.86 ПК.

Як встановлено у судовому процесі, перевірка позивача, за наслідками якої було складено акт від 26.04.2013 № 1313/22-200/36622412, була призначена на підставі постанови слідчого від 08.04.2013 (а.с. 180-181, т.2) згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 ПК.

Цим підпунктом встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Відповідно до абзацу першого пункту 86.9 ст.86 ПК у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким податковим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим податковим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили (в редакції Закону України від 20.11.2012 № 5503-УІІ, який набрав чинності з 04.01.2013).

Матеріали такої перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються органу, що призначив перевірку (абзац другий цього пункту).

Вказані правові норми, якими обмежується право контролюючого органу прийняти податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, призначеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, стосується виключно тих перевірок, які призначені у межах кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори.

Судами попередніх інстанцій не було встановлено, що відносно посадових осіб позивача порушувалось кримінальне провадження, предметом якого є податки та/або збори. При цьому, як свідчить копія постанови слідчого від 08.04.2013 про призначення позапланової документальної перевірки, вона винесена у межах досудового розслідування № 32013110100000031, порушеного за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 ст. 205 та частиною 3 ст. 212 КК України. Однак, інформації, що досудове розслідування порушено відносно посадових осіб (особи) ТОВ «Ніка Транс Груп» вказана постанова не містить.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин 4 та 5 ст. 11 КАС України.

Наведені вище порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права унеможливлюють висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до частин 2 та 4 ст. 227 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій ухвалі, перевірити належним чином доводи сторін щодо фактичної поставки позивачу від ТОВ «Форсаж 2011» послуг за договором від 04.01.2012 № 1/12-Э; встановити підстави для призначення перевірки; у разі необхідності, зобов'язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з'ясування відповідних обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися; дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 159 КАС України.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області задовольнити частково, скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.06.2013 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2013, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: ПідписО.А. Веденяпін ПідписМ.П. Зайцев