Ухвала

від 20.09.2016 по справі 712/1744/15-а

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

20 вересня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Коротких О.А., -

розглянувши заяву служби у справах дітей Черкаської міської ради (далі - Служба, Міськрада відповідно) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Служби, Міськради, виконавчого комітету Міськради, департаменту освіти та гуманітарної політики Міськради про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Соснівський районний суд міста Черкаси постановою від 20 травня 2015 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2015 року, позов задовольнив частково.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 12 липня 2016 року ці судові рішення залишив без змін.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, Служба звернулась до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві Служба посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень Закону України від 3 липня 1991 року № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок), а також невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2016 року, яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, та копію постанови Верховного Суду України від 6 жовтня 2016 року - на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові висновку.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав вважати, що судом касаційної інстанції неоднаково застосовані одні й ті ж самі норми права, та не свідчить, що оскаржуване судове рішення суперечить висновку Верховного Суду України.

Прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено конкретними фактичними обставинами, які були встановлені судом під час розгляду цієї справи.

Так, в оскаржуваному рішенні суд касаційної інстанції виходив із того, що служба у справах дітей реорганізована шляхом приєднання до Служби, ОСОБА_2 не звільнялась з роботи, а переведена на роботу у Службу і не може вважатися звільненою з одного підприємства та працевлаштованою на інше, а тому не є новопризначеним працівником, у зв'язку з чим, дії керівника Служби при виданні спірного наказу щодо нарахування індексації працівникам необхідно розглядати з огляду реорганізації юридичної особи, а не ліквідації.

Водночас у рішенні наданому для порівняння, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що виконання обов'язків на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора відділу супроводження підприємств торгівлі в спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові Державної податкової служби позивач розпочала як новоприйнятий працівник, що підтверджується її заявою та наказом про призначення на посаду, а щодо новоприйнятих працівників чинним законодавством не передбачено механізму індексації заробітної плати, рішення про індексацію заробітної плати таким працівникам підприємство може приймати самостійно.

У долученій постанові Верховного Суду України цей суд вирішував питання правильного застосування положень Закону № 1282-ХІІ та Порядку виходячи із встановлених обставини, які свідчать що переведення особи з державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби України до Державної податкової служби у Полтавській області було здійснено шляхом припинення трудових відносин із попереднім роботодавцем, про що свідчать заява особи та наказ, згідно з яким проведено повний розрахунок із працівником, а виконання обов'язків на новій посаді позивач розпочала як новоприйнятий працівник.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду касаційної інстанції не наведено іншого, ніж у наданих для порівняння судових рішеннях, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої Службою заяви.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом ОСОБА_2 до служби у справах дітей Черкаської міської ради, Черкаської міської ради, виконавчого комітету Черкаської міської ради, департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними, скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.А. Коротких